адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
25.09.2025 Справа № 917/559/25
Суддя Мацко О.С. , розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали справи № 917/559/25
за позовною заявою Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш», 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 14281072,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро машинобудування і авіації», 36039, м. Полтава, вул. Сінна, 4, оф. 23, код ЄДРПОУ 35868596,
про стягнення 45 379 702,89 грн.
Секретар судового засідання: Токар А.В.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Ухвалою від 03.04.2025 року Господарським судом Полтавської області прийнято до розгляду справу за позовною заявою Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро машинобудування і авіації» про стягнення 45 379 702,89 грн., відкрито провадження у справі та вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 06.05.2025 р. 10:00. 17.04.2025 р. виправлено описку в тексті даної ухвали , а саме в даті призначення підготовчого засідання: "06.05.2025 р. 10:00", виправлено на "07.05.2025 р. 10:00" та задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (з використанням власних технічних засобі).
07.05.2025 року о 10:00 год. підготовче засідання не відбулось у зв'язку з тим, що по Полтавській області була оголошена повітряна тривога, та було відкладено на 03.06.2025р., після чого строк проведення підготовчого засідання було продовжено та ввідкладено на 01.07.2025р. У зв"язку з перебуванням судді у відпустці, підготовче засідання в цей день не відбулося та булопризначено на 19.08.2024р. Ухвалою від 19.08.2025р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.09.2025р. Ухвалою від 10.09.2025р. задовлено клопотання позивача про розгляд справи по суті у закритому судовому засіданні.
У підготовчому провадженні у суду виникло питання стосовно необхідності залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача чи відповідача. З цього приводу Позивачем з дозволу суду надані письмові пояснення по справі (арк..справи 228-230, том 1).
Також позивач повідомив суду, що оригінали письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви та інших документів, що мають значення для вирішення справи по суті, вилучені у Позивача на підставі Ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 03.06.2021 у справі № 76120157/21 та знаходяться в Головному слідчому управлінні Служби безпеки України (копія Ухвали від 03.06.2021р., Протоколу обшуку від 23.06.2021 р.та Опису вилучених документів та речей від 23.06.2021р. арк.справи 91-111)
У судовому засіданні 16.09.25 р. в закритому судовому засіданні суд розглянув справу по суті, перейшов до стадії ухвалення судового рішення, призначив наступне засідання на 25.08.2025 р. 08:55, про що оголошено протокольну ухвалу про перерву. 25.08.2025р. суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог.
Всі вищевказані ухвали суду направлялися відповідачу на його адресу, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (судом отримано відповідний витяг за результатами перевірки місця державної реєстрації відповідача). Всі ухвали поверталися до суду без вручення адресату з відмітками поштової установи про відсутність адресата за місцезнаходженням. У зв"язку з цим судом здійснювалося оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному веб-сайті суду (докази - в матер.справи). Зв"язатися з відповідачем будь-яким способом з метою повідомлення про судовий розгляд справи працівникам апарату суду не вдалося (номер телефону, вказаний позивачем в матеріалах справи, не обслуговується; електронний кабінет в системі Електронний суд - не зареєстрований).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З огляду на викладене, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки заяв та клопотань по справі, тощо.
Суд враховує, що згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При розгляді справи судом встановлено наступне:
12 вересня 2017 року, між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та International Nordtech Export Group Limited, ОАЕ (Комітент) було укладено Договір комісії за №25/90-К (далі по тексту - Договір комісії). Умовами пункту 1.1. Договору комісії передбачено, що Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з продажу послуг по модернізації стенду для проведення контрольно-здавальних випробувань двигуна Р25-300 (надалі - Стенд) до рівня стенду для проведення контрольно-здавальних випробувань двигуна АЛ-31Ф (надалі - Модернізований стенд) у строки і на умовах згідно зі Специфікацією (Додаток № 1 до Договору комісії) (надалі - Послуги) від свого імені за рахунок Комітента.
Надання Комітентом послуг з модернізації стенду передбачалося в кілька етапів, що вдіображалося у відповідних Додаткових угодах. Додатковими угодами №№ 1-7 від 12.09.2017 до Договору комісії (арк..справи 25-39) сторонами визначені строки та умови оплати по кожному етапу окремо. В подальшому, Додатковою угодою № 14 від 28.10.2019 (арк..59-62) були внесені зміни до Додаткових угод №№ 1-7 в частині здійснення платежів. З урахуванням внесених змін, сума авансового платежу за Договором комісії становить сукупно 1 095 300 доларів США.
Строк здійснення оплати по зазначених вище Додаткових угодах 1-7 - 20 робочих днів після отримання грошових коштів від Замовника за контрактом та при наданні Комітентом гарантії банку, або Гарантійного листа.
Далі, як вказує позивач, на виконання Договору комісії та реалізації послуг ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» 12.09.2017 було укладено зовнішньоекономічний Контракт № VX16N02-POE-30.4/4-K/KE-2016 з Філіалом Генеральної Імпортно-Експортної Корпорації «ВАНСУАН» («ВАСУКО») (далі - Філіал «ВАСУКО» та/або - Замовник).
Попередня оплата за Послуги від Замовника у сумі 1 154 925,00 доларів США надійшла на рахунок ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» 30.07.2018, з вказаної суми Комісіонером було утримано комісійну плату та зарезервовано кошти на витрати Комісіонера.
20 серпня 2018 року, після отримання від Комітента Гарантії повернення авансу та належного виконання контракту (арк..справи 67), на виконання умов Договору комісії ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» перерахувало компанії International Nordtech Export Group Limited (ОАЕ) авансовий платіж в сумі 1 095 300 доларів США, 00 центів, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 396 від 20 серпня 2018 року та SWIFT повідомленням від 21 серпня 2018 року.( арк..справи 68-69).
30 вересня 2020 року між International Nordtech Export Group Limited (ОАЕ), ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та International Nordtech Export Group INC (США) було укладено Угоду № 1 про уступку прав і переведення обов'язків за Договором комісії від 12 вересня 2017 року за № 25/90-К (далі - Угода № 1, арк..справи 70-71). Відповідно до зазначеної Угоди № 1, International Nordtech Export Group INC (США) прийняло на себе обов'язки International Nordtech Export Group Limited (ОАЕ) і стало Комітентом за Договором комісії від 12 вересня 2017 року №25/90-К. Пунктом 5 Угоди № 1 передбачено, що International Nordtech Export Group Limited (ОАЕ) передає International Nordtech Export Group INC (США) технічну документацію та обладнання на суму попередньої оплати в розмірі 1 095 300,00 доларів США, які отримані в якості авансового платежу за договором. Сторона 3 (International Nordtech Export Group INC (США) зобов'язується належним чином виконати умови Договору (п.7). Також у п.8 сторони погодили, що у разі отримання вимоги або претензії від Замовника (кінчевого споживача) за Контрактом на повернення вказаного у п.5 авансу або припинення дії контракту, сторона 2 (ДП ДГЗІФ «Укрінмаш») має право пред'явити вимогу (претензію) стороні 3 (International Nordtech Export Group INC) про повернення вказаного авансового платежу.
В подальшому, 08.10.2020 між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», International Nordtech Export Group INC (США) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» було укладено Угоду № 2 про переуступку прав і переведення обов'язків (далі - Угода № 2, арк.72-74). Відповідно до Угоди № 2 Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» прийняло на себе обов'язки ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» і стало Комісіонером за Договором комісії від 12.09.2017 за №25/90-К.
Після звернення позивача до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України (за обставин, що описані судом нижче), у липні 2023р. ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» стало відомо про укладення Угоди № 3 від 20.07.2021 про уступку прав і переведення обов'язків за Договором комісії №25/90-K від 09.12.2017, шляхом передачі прав та зобов'язань за Договором комісії Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-авіаційне конструкторське бюро» (надалі- Угода № 3, арк..справи 83-85).
Судом досліджено дану Додаткову угоду №3, зі змісту якої вбачається, що відповідач - ТОВ «Конструкторське бюро машинобудування і авіації» прийняв на себе права та обов'язки сторони 1 (International Nordtech Export Group INC (США) та став стороною - новим комітентом за договором комісії 25/90-К від 09.12.2017 з моменту дати набрання цією угодою чинності. В пункті 5 Угоди № 3 (арк..83, зворот) про уступку прав і переведення обов'язків від 20.07.2021 сторонами підтверджено, що в рамках виконання Договору від Замовника за зовнішньоекономічним контрактом було отримано попередню оплату в сумі 1170925,00 доларів США. З них грошові кошти в сумі 1 095 300,00 доларів США були перераховані Комітенту в якості передоплати за Договором комісії, утримано комісійну плату в сумі 50349,78 доларів США та залишено кошти для компенсації понесених витрат в сумі 25275,22 доларів США.
Тобто, з урахуванням змісту проаналізованих додаткових угод, суд дійшов до висновку, що відповідач прийняв на себе права та обов'язки Комітента за Договором комісії 25/90-К від 09.12.2017. Таким чином, разом з усіма правами та обов'язками International Nordtech Export Group INC (США) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро машинобудування і авіації» перейшов й обов'язок повернути ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» платіж в розмірі 1 095 300,00 доларів США, здійснений за Договором комісії № 25/90-К від 09.12.2017р.
Як зазначалося судом вище, умовами пункту 8 Угоди № 1 від 30.09.2020 встановлено, що у разі отримання вимоги або кінцевої претензії від Замовника (Кінцевого споживача) за Контрактом №VX16N02-POE-30.4/4-K/KE-2016 від 12 вересня 2017 року (далі по тексту - Контракт) на повернення вказаного у п. 5 цієї угоди авансового платежу, або припинення дії Контракту, ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» має право пред'явити вимогу (претензію) International Nordtech Export Group INC (США) про повернення авансового платежу в сумі 1 095 300 доларів США. Це ж право вимоги закріплено за ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в пункті 8 Угоди № 2 про уступку прав і переведення обов'язків від 08.10.2020 між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», International Nordtech Export Group INC (США) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» (арк.справи 73, зворот).
Як було зазначено вище, Замовником (Кінцевим споживачем) за Контрактом є ФІЛІАЛ «ВАСУКО».
Відповідно до умов пункту 10.2. Договору комісії від 12 вересня 2017 року №25/90-К, неотримання дозвільних документів Державної служби експортного контролю України, що необхідні для виконання зобов'язань за цим Договором, є підставою для припинення виконання зобов'язань Сторін за даним Договором і зобов'язує Комітента негайно повернути отримані грошові кошти за Договором. На виконання умов Договору комісії Комісіонер неодноразово звертався до Державної служби експортного контролю з метою отримання дозволу на надання послуг, що є предметом Договору комісії, однак Державна служба експортного контролю України повідомила ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» про відмову у наданні дозволу на право здійснення експорту послуг військового призначення на підставі частини сьомої статті 16 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
Позивач вказує, що 25 жовтня 2021 року на адресу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від Замовника за Контрактом надійшов лист від 22 жовтня 2021 року № 13/CN-21 про припинення дії Контракту. В листі № 16/CN-21 від 17.11.2021 Філіал «ВАСУКО» вдруге висловив вимогу про припинення дії Контракту та направив Протокол розірвання контракту (проект, арк.справи 76,77); позивач надав відповідь з відповідним проектом угоди про розірвання контракту (арк..справи 79).
Важливо зауважити, що позивачем ініціювалося провадження у Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України до International Nordtech Export Group INC (США) про стягнення 1 095 300,00 доларів США. Як вбачається з листа МКАС при ТПП України від 14.04.2023р. (а.с.80), судом було прийнято позовні матеріали до провадження за №222/2023 (а.с.81). Саме під час підготовки цієї справи до розгляду, як повідомляє позивач, йому і стало відомо про факт укладення Угоди №3 про уступку прав і переведення обов'язків за договором комісії, та отримано копію цієї Угоди, а також повідомлення про те, що Nordtech Export Group INC (США) припинила свою діяльність як юридична особа на підставі Статуту ліквідації корпорації (арк..справи 82). Однією з підстав виходу з Договору комісії колишній керівник корпорації вказав неотримання дозволів Державної Служби експортного контролю України, що дало підстави корпорації припускати високий ризик збитків (а.с.82).
На підставі вищенаведеного, дослідивши додані до позовної заяви документи, суд погоджується з тим, що у ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» виникло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро машинобудування і авіації», яке є правонаступником прав і обов'язків International Nordtech Export Group INC (США) за Договором комісії № 25/90-К щодо повернення авансового платежу в сумі 1 095 300 доларів США.
Як свідчать додані до позову докази, позивач звертався до відповідача з претензією на суму 1 095 300,00 дол США від 19.07.2024р. та від 16.12.2024р. (копії претензій та доказів направлення - а.с.86-90), однак претензії залишені без реагування. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст..204 ЦК України). Доказів оспорення поданих позивачем до позову правочинів та визнання їх недійсними не надано.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст..509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ст..526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів ст..ст.510,512,513, 516 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначалося вище, відповідач жодних заперечень проти позову не надав.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро машинобудування і авіації» на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» грошові кошти у сумі 1 095 300,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 45 379 702 грн 89 коп (по курсу НБУ на дату звернення позивача до суду - 41,4313 грн. за 1 долар США) заборгованості; 544 556,43 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 02.10.2025р.
Суддя Мацко О.С.