65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"30" вересня 2025 р. Справа № 916/1871/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Приватного підприємства "ДУКАТ-ПЛЮС" (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Богопільська, будинок 43-А; код ЄДРПОУ 37959606),
до відповідача: Фермерського господарства "АПК" (73003, м. Херсон, вул. Чорноморська, буд. 28, кв.63, код ЄДРПОУ 43594101),
про стягнення 724226,79 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Щедров О.Р., ордер серія ВН №1140993;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи.
Приватне підприємство "ДУКАТ-ПЛЮС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фермерського господарства "АПК" про стягнення суми заборгованості за Договором купівлі-продажу № 12 від 29.04.24 у розмірі 724226,79 грн, з якої сума основного боргу у розмірі 417014,60 грн, сума пені у розмірі 83987,55 грн, 103402,92 грн, сума штрафу у розмірі 44757,79 грн, сума інфляційних нарахувань у розмірі 44757,79 грн та сума 25% річних у розмірі 75063,93 грн. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10863,40 грн та за надану правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання фермерським господарством "АПК" грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 12 від 29.04.2024.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 справу № 916/1871/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву приватного підприємства "ДУКАТ-ПЛЮС" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1871/25. Справу № 916/1871/25 постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 17.06.2025 о 10:00 год.
13 червня 2025 року до суду від ПП "ДУКАТ-ПЛЮС" надійшла заява про уточнення місцезнаходження позивача.
Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
17 червня 2025 року до суду від ФГ "АПК" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 17.06.2025 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 11:30 год. 15.07.2025.
Ухвалою суду від 17.06.2025 повідомлено фермерське господарство "АПК", що наступне підготовче засідання призначене на 15.07.2025 об 11:30 год.
У підготовчому засіданні 15.07.2025 суд оголосив перерву до 09:40 год. 02.09.2025.
Ухвалою суду від 02.09.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/1871/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2025 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 30.09.2025 о 14:10 год.
10 вересня 2025 року до суду від ПП "ДУКАТ-ПЛЮС" надійшло клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи і стягнення з відповідача судових витрат позивача за результатами розгляду справи, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази судових витрат позивача і за результатами розгляду справи, стягнути з ФГ «АПК» на користь ПП "ДУКАТ-ПЛЮС" витрати позивача на послуги професійної правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 20000,00 грн.
Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання 30.09.2025 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні 30.09.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представнику позивача про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Матеріали справи свідчать, що 29 квітня 2024 року між приватним підприємством "ДУКАТ-ПЛЮС" (надалі - продавець або позивач) і фермерським господарством "АПК" (надалі - покупець або відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № 12 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур, засоби захисту рослин/мінеральні добрива/мікродобрива (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором (Додатках та/або Специфікаціях до нього).
Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю Товару, кількість Товару, визначається у Додатку(ах) та або Специфікації(ях) до Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору).
Згідно умов п. 2.1. Договору товар за даним Договором поставляється на умовах, передбачених у Додатку(ах) та/або Специфікації(ях) до нього.
Відповідно до умов п. 2.3. Договору поставка Товару за цим Договором здійснюється на умовах EXW-склад продавця у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору та з урахуванням особливостей зазначених у Додатку(ах) та/або Специфікації(ях) (інший склад) до нього.
Відповідно до умов п. 3.1. Договору загальна сума цього Договору складається з сум, вказаних у накладних на передачу Товару (видаткових), найменування та кількість якого зазначена у Додатку(ах) та/або Специфікації(ях) Договору.
Ціна товару встановлена за домовленістю сторін у національній валюті України, але сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США та Євро (в залежності від закупівель товару у постачальника) та встановлюють, що протягом строку дії договору грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні згідно умов пункту 3.3 договору (п. 3.2. Договору).
Відповідно до умов п. 3.5. Договору покупець здійснює оплату за Товар, на умовах, передбачених у Додатку(ах) та або Специфікації(ях) до нього.
Пунктами 3.6-3.8. Договору встановлено, що оплата здійснюються шляхом перерахування покупцем безготівкових грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця, згідно виставлених рахунків, якщо інше не передбачено у Додатку(ах) та або Специфікацїї(ях) до цього Договору. Сторони домовитись вважати датою оплати Товару - дату зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. При здійсненні оплати покупець зобов'язується вказувати у призначенні платежу конкретне зобов'язання, тобто №, дату рахунку, або Договору купівлі-продажу в рамках якого здійснюється оплата. Якщо покупець цього не дотримуйється, то продавець має право сам на власний розсуд, визначити по якому Договору купівлі-продажу чи будь-якому іншому зобов'язанню зарахувати оплату покупця.
Сторони несуть відповідальність за невиконання та неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору відповідності до чинного законодавства України (п. 6.1. Договору).
Відповідно до умов п. 6.5. Договору у випадку порушення термінів або умов оплати поставленої продукції покупець зобов'язаний на вимогу продавця сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Згідно умов п. 6.8. Договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до п'яти років.
Відповідно до умов п. 6.9. Договору у разі порушення строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, покупець крім пені, передбаченої п. 6.6. Договору, зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару.
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 9.1. Договору).
Додатком № ДП-00000015 від 29.04.2024 до договору (т. 1, а.с. 18) визначено найменування товару - Пелатан, РК, гербіцид (5 л) в кількості 500 літрів на загальну суму 394590,00 грн без ПДВ. Також встановлено курс долара США на день підписання додатку - 40,06 грн. Умови оплати: Передоплата 20% від загальної вартості товару у сумі 94701,60 грн у строк до 03.05.2024. Залишкова оплата від загальної вартості Товару у сумі 378806,4 грн у строк до 01.10.2024 року. Умови поставки: у строк до 06.05.2024.
Додатком № ДП-00000025 від 24.05.2024 до договору (т. 1, а.с. 19) визначено найменування товару - Пелатан, РК, гербіцид (5 л) в кількості 145 літрів на загальну суму 115173,50 грн без ПДВ. Також встановлено курс долара США на день підписання додатку - 40,32 грн. Умови оплати: Передоплата 20% від загальної вартості товару у сумі 27641,64 грн у строк для 01.06.2024. Залишкова оплата від загальної вартості Товару у сумі 110566,56 грн у строк до 01.10.2024 року. Умови поставки: у строк до 30.05.2024.
В подальшому позивач виставив відповідачеві рахунки на оплату: № 15 від 29.04.2024 на суму 419508,00 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 14), № 25 від 24.05.2024 на суму 138208,20 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 23).
Позивач зазначає, що він, як продавець перед покупцем належним чином виконав свої зобов'язання поставивши товар у кількості і якості визначених Договором і додатками до нього, що підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними № 17 від 01.05.2024 та № 32 від 24.05.2024 на загальну суму 611716,20 грн.
Позивач вказує, що 10.06.2024 між ПП "ДУКАТ-ПЛЮС" і ФГ "АПК" був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2024 по 10.06.2024 за Договором № 12, згідно якого заборгованість відповідача склала 517014,60 грн.
24 грудня 2024 року за вих. № 119 позивач направив на адресу ФГ "АПК" поштовим відправленням та додатково електронним листом претензію в порядку ст. 222 ГК України, стосовно оплати заборгованості за договором купівлі-продажу №12 від 29.04.2024 у розмірі 517014,6 грн за поставлений та не оплачений товар.
Як зазначає позивач, відповідача 06.02.2025 перерахував позивачу 50000,00 грн, а також 04.03.2025 перерахував позивачу 50000,00 грн, тобто відповідач частково сплатив заборгованість у загальному розмірі 100000,00 грн.
Позивач вважає, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати поставленого товару, у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 417014,60 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором по сплаті вартості товару на суму 417014,60 грн, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 83987,55 грн, штраф у розмірі 103402,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 44757,79 грн та 25% річних у розмірі 75063,93 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги приватного підприємства "ДУКАТ-ПЛЮС" підлягають задоволенню, з таких підстав.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (надалі - ГК України) (в редакції чинній на час виникнення між сторонами правовідносин за Договором).
Відповідно до приписів ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем і відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу № 12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур, засоби захисту рослин/мінеральні добрива/мікродобрива (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором (Додатках та/або Специфікаціях до нього).
Відповідно до частин першої та другої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 517014,60 грн підтверджено доданим до матеріалів справи товарно-транспортними та видатковими накладним, які підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень (т. 1, а.с. 24-28).
Матеріали справи свідчать, що відповідач за придбаний товар розрахувався частково, в результаті чого за відповідачем перед позивачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 417014,60 грн.
Строк та умови здійснення відповідачем оплати повної вартості товару за Договором, визначені у додатках до Договору.
Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що у відповідача існує прострочена заборгованість перед позивачем на загальну суму 417014,60 грн.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 417014,60 грн, відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 417014,60 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 83987,55 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 44757,79 грн, суми 25% річних у розмірі 75063,93 грн та суми штрафу у розмірі 103402,92 грн, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних втрат та процентів річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Право на нарахування штрафних санкцій сторони узгодили в розділі 6 Договору.
Сторони несуть відповідальність за невиконання та неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору відповідності до чинного законодавства України (п. 6.1. Договору).
Відповідно до умов п. 6.5. Договору у випадку порушення термінів або умов оплати поставленої продукції покупець зобов'язаний на вимогу продавця сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Згідно умов п. 6.8. Договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до п'яти років.
Відповідно до умов п. 6.9. Договору, у разі порушення строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, покупець крім пені, передбаченої п. 6.6. Договору, зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені, інфляційних витрат, 25% річних та штафу (т. 1, а.с. 33-34), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 83987,55 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 44757,79 грн, суми 25% річних у розмірі 75063,93 грн та суми штрафу у розмірі 103402,92 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат у розмірі 20000,00 грн, які понесені позивачем за надану професійну правничу допомогу, суд дійшов до таких висновків.
З матеріалів справи слідує, що 09.05.2025 між адвокатським об'єднанням “АСТРА ЛІБЕРТА» (надалі - АО) та ПП “ДУКАТ-ПЛЮС» (надалі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги № 17, за умовами якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу щодо підготовки позовної заяви, направлення її в суд та представництва інтересів клієнта в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції щодо стягнення з фермерського господарства “АПК» заборгованості за договором купівлі-продажу № 12 від 29.04.2024, у тому числі неустойки, інфляційних трат і трьох процентів річних та представництва інтересів клієнта в правовідносинах з питань добровільного чи примусового виконання судового рішення винесеного на його користь, а клієнт у свою чергу має в порядку передбаченому Договором сплатити грошові кошти за послуги АО (п. 1.1. Договору № 17).
Відповідно до умов п. 4.1. Договору № 17 клієнт зобов'язується сплатити за послуги АО грошові кошти, які за ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вважаються фіксованим гонораром адвоката, у розмірі і строки визначені в п. 4.1.1. - 4.1.3. Договору. Якщо при виконання цього Договору відповідна стадія судового процесу не настає (апеляційна чи касаційна) обов'язок оплати за п. 4.1.2. та/або 4.1.3. відсутній.
Відповідно до умов п. 4.2. Договору № 17 за послуги які надаються в суді першої інстанції клієнт сплачує 20000,00 грн впродовж 10 днів із дня підписання цього Договору.
10 вересня 2025 року адвокатом Щедровим О.Р. складено Детальний опис наданих послуг АО “АСТРА ЛІБЕРТА» приватному підприємству “ДУКАТ-ПЛЮС» при розгляді Господарським судом Одеської області позову про стягнення грошових коштів за договором з ФГ “АПК» , згідно якого розмір гонорару по справі, за послуги надані в суді першої інстанції становить 20000,00 гривень і включає: дослідження наданих клієнтом матеріалів, складання позову і направлення його до суду; участь в судових засіданнях; консультування клієнта про хід розгляду справи.
Приватним підприємством "ДУКАТ-ПЛЮС" було сплачено на користь АО за послуги правничої допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги № 17 від 09.05.2025 у розмірі 20000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 24 від 09.05.2025.
Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 ГПК України.
Відповідно до частин 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження обставин щодо понесення судових витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне або майбутнє здійснення таких витрат учасником справи.
Поряд з цим у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
З доказів наявних в матеріалах справи слідує, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу із розглядом справи в господарському суді, надано підписаний 09.05.2025 між АО "АСТЕРА ЛІБЕРТА" і ПП "ДУКАТ-ПЛЮС" Договір № 17 про надання правової допомоги, рахунок № 17 від 09.05.2025, платіжна інструкція № 24 від 09.05.2025, детальний опис надання послуг від 10.09.2025.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Підсумовуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг, складності справи, обсяг виконаних робіт, тобто понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн є доведеним та обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн покладаються на фермерське господарство "АПК".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фермерського господарства "АПК" (73003, м. Херсон, вул. Чорноморська, буд. 28, кв.63, код ЄДРПОУ 43594101) на користь приватного підприємства "ДУКАТ-ПЛЮС" (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Богопільська, будинок 43-А; код ЄДРПОУ 37959606) суму основного боргу у розмірі 417014,60 грн, суму пені у розмірі 83987,55 грн, суму штрафу у розмірі 103402,92 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 44757,79 грн, суму 25 річних у розмірі 75063,93 грн, суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 10863,40 грн та суму понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 02.10.2025.
Суддя Нікітенко С.В.