65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3051/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши справу за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради; (вул. Артилерійська,1, м.Одеса, Одеська область,65039)
до відповідача: Сливка Віктора Петровича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 27921,15 грн.;
04.08.2025р. Позивач Департамент комунальної власної Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача Сливка Віктор Петрович та просить Суд прийняти рішення, яким стягнути на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з Сливки Віктора Петровича заборгованості з орендної плати в сумі 8742.32 грн., пеню в сумі 19178.83 грн. , а також судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
Позивач у тексті позовної заяви повідомив, що у провадженні Господарського суду Одеської області розглядалась справа № 916/5722/23 за позовом Департаменту до ФОП Сливка В.Г1. про стягнення, у зв'язку із не виконанням вимог щодо сплати орендної плати станом на 19.12.2023 за Відповідачем існувала заборгованість у розмірі 329 953.44 грн за період з березня 2023 по грудень 2023.
Оскільки ФОП Сливка В.П. прострочив сплату орендної плати, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради нарахована пеня у розмірі 36 076,80 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що передбачено п. 5.2. Договору оренди.
Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що на виконання п.2 рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-У1І «Про орендну плату" за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнною стану» та на підставі наказу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 29.07.2022 №452 щодо ФОП Сливка В.П. здійснено коригування розміру орендної плати, встановленої Договором оренди на період дії воєнного стану та протягом 30 календарних днів після його припинення чи скасування, у встановленому чинним законодавством порядку.
За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу та просить суд стягнути з ФОП Сливка В.П. заборгованість з орендної плати у розмірі 329 953 грн 44 коп. та пені у розмірі 36 076 грн 80 коп.
Окрім цього, Позивач повідомив, що рішенням Господарського суду Одеської обласні від 07.05.2025 по справі № 916/554/25 відмовлено Департаменту у стягнення неустояйки за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 721 643.65 грн за період за період з 29.03.2024 но 30.12.2024.
Позивач зазначає, що відповідно до акта приймання-передачі Окремо визначеного Майна у вигляді майданчиків від 30.12.2024р. Віктор Сливка передав, а уповноважена особа Департаменту прийняла окреме визначене майно у вигляді майданчиків, загальною площею 1393,2 кв.м, що розашовані за адресою: м.Одеса, Гідропарк «Лузанівка».
Разом з тим, Позивач зазначає, що Орендар неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, які визначені у п.п.2.2., 2.4. Договору та ст.ст.525,526,530,629,762 Цивільного кодексу України, а саме невиконання істотних умов договору оренди щодо сплати орендної плати вчасно та у повному обсязі, і як наслідок, утворилась заборгованість но орендній платі, яка відповідно до розрахунку заборгованості від 20.05.2025 становить 8742,32 грн. за період з 01.04.2024 по 30.12.2024.
Згідно з п.5.2. Договору та відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Орендарю нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати, яка відповідно до розрахунку заборгованості від 20.05.2025р. становить 19 178,83 грн.
Ухвалою від 07.08.2025р., керуючись ст.ст.12,120,176,234,247-252 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, за правилами спрощеного провадження, без призначення судового засідання та виклику представників сторін, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 165 ГПК України.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч.ч.5,7 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
02.09.2025р. через систему Електронний суд відповідач подав відзив по суті позовних вимог, проти позову заперечує повністю.
Станом на 01.10.2025р. позивач Департамент комунальної власності Одеської міської ради своїм процесуальним правом не скористався - відповідв на відзив до суду не надав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню. Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до ст.145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Таким чином, реалізуючи права, закріплені у ст.145 Конституції України, сі.ст.15,16 Цивільного кодекс) України та діючи в інтересах Територіальної громади м.Одеса. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звертається до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Фізичній особі-підприємцю Сливці Вікторові Петровичу (далі - Відповідач) згідно з договором оренди від 26.02.2018р. за № 558 (далі - Договір), укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент), надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - окремо визначене майно у вигляді майданчиків, загальною площею 1393,2 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса. Гідропарк «Лузанівка» (КП «Узберіжжя Одеси»), строком дії до 26.01.2021.
Додатковим договором від 04.09.2018 сторонами за взаємною згодою підпункт «в» пункту 4 викладено у новій редакції.
22.01.2020р. між Департаментом та Орендарем укладено Додатковий договір про внесення змін до договору оренди окремо визначеною майна, яким продовжено термін дії доі овору оренди від 26.02.2018р. за № 558 до 22.01.2025.
Умовами п.2.2. Договору передбачено, що за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плачу. що становить за перший після підписання договору місяць 1.0 гри.за все приміщення (без урахування податку на додан) вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з п.2.4.Договору, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Беручи до уваги, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом Договору, належить до комунальної власності, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України. Господарської о кодексу України. Закону України «Про оренду державного га комунального майна».
Відповідно до інформації, наявної з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців га громадських формувань ФОП Сливка В.П. 28.03.2024р. припинив свою господарську діяльність (витяг додається).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) визначено, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Верховний Суд вважає помилковим зазначений висновок суду апеляційної інстанції з огляду на те, що за змістом статей 51. 52. 598- 609 ЦК України, статей 202-208 ГПК України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприсмця є те. що ) випадку припинення підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця (з внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїм зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, основне (господарське) зобов'язання за договором оренди нежитлових приміщень не припинилося з установлених законом підстав (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 по справі № 916/559/17 та постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 по справі №915/1056/16.
Крім того, виходячи з системного аналізу змісту положень статті 781 ЦК України і частини 2 статті 291 ГК України відсутні правові підстави ототожнювати такі підстави припинення договору оренди як ліквідація юридичної особи-орендаря та припинення фізичною особою підприємцем (орендарем) своєї підприємницької діяльності, так як чинне цивільне законодавство не передбачає можливості припинення діі договору оренди в разі ліквідації фізичної особи-підприємця, а натомість уточнює, що договір оренди припиняється у разі смерті фізичної особи - Орендаря.
Враховуючи викладене вище, правовідносини за договором оренди від 26.02.2018 № 558 є чинними, окрім того, наявний після припинення підприємницької діяльності у Сливка В.П. обов'язок з оплати орендної плати.
Позивач у позовній заяві повідомив, що у провадженні Господарського суду Одеської області слухалась справа № 916/5722/23 за позовом Департаменту до ФОП Сливка В.Г1. про стягнення, у зв'язку із не виконанням вимог щодо сплати орендної плати. Станом на 19.12.2023 за Відповідачем існувала заборгованість у розмірі 329 953.44грн. за період з березня 2023 по грудень 2023.
Рішенням від 14.05.2025р. у справі № 916/5722/23 позивачу повінстю відмовлено у звдоволенні його позовних вимог.
Дане рішення позивачем не оскаржувалось, на брало законної сили.
Рішенням Господарського суду Одеської обласні від 07.05.2025 по справі № 916/554/25 також повністю відмовлено Департаменту у стягнення неустояйки за протрочення повернення об'єкта оренди в сумі 721 643.65 грн за період за період з 29.03.2024 но 30.12.2024р.
Відповідно до акта приймання-передачі Окремо визначеною Майна у вигляді майданчиків від 30.12.2024р. Віктор Сливка передав, а уповноважена особа Департаменту прийняла Окреме визначене майно у вигляді майданчиків, загальною площею 1393,2 кв.м, що розашовані за адресою: м.Одеса, Гідропарк «Лузанівка».
Згідно з п 2.4.1. п.п. «в» Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності.
Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом Договору, належить до комунальної власності, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України. Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Приписами ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням і правовідношення, в якому одна с торона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦКУ. За змістом ст.11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України та зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.
Нормою ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У відповідності до ст.525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у печі строк (термін).
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав га обов'язків.
Положеннями ст.629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач стверджує, що Орендар неналежним чином виконував вищ на себе зобов'язання, які визначені у п.п. 2.2., 2.4. Договору та ст.ст. 525, 526, 530, 629, 762 Цивільного кодексу України, а саме, невиконання істотних умов договору оренди щодо сплати орендної плати вчасно та у повному обсязі, і як наслідок, утворилась заборгованість но орендній платі, яка відповідно до розрахунку заборгованості від 20.05.2025 становить 8742,32 грн. за період з 01.04.2024 по 30.12.2024р.
Згідно з п.5.2. Договору та відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Орендарю нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати, яка відповідно до розрахунку заборгованості від 20.05.2025р. становить 19178,83 грн.
Вимогами ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальност і за неможливіст ь виконання ним грошової о Зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Приписами ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальност і сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 вказаного Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших Обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми ( докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відех шість обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет, підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.
Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного СЩг по справі.№ 910/13407/17.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з Сливки Віктора Петровича на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 8742.32 грн. за період з 01.04.2024 по 30.12.2024р. та пеню 19 178.83грн. .
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ст. 74 ГПК України).
Згідно із ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Повністю заперечуючи про позову, відповідач зазначив наступне.
Починаючи з 24.02.2022р. орендоване майно не могло бути використане ФОП Сливка В.П. через обставини, за які він не відповідає.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 р. по справі № 916/5722/23 було відмовлено у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця Сливки Віктора Петровича про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № 558 від 26.02.2018 у розмірі 329 953 грн 44 коп. та пені у розмірі 36 076 грн 80 коп., а також встановлено ряд обставин, які не потребують додаткового доказування:
(початок цитати) "... Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставини неможливості користування орендованим майном відповідач послався на лист КП «Узберіжжя Одеси» № 01-11/300 від 22.07.2022р., яким було повідомлено, що відповідно до спільного наказу № 9 Одеської обласної військової адміністрації та Військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2022р. «Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області» на час дії воєнного стану до його скасування/припинення або видачі окремого наказу заборонено перебування осіб, окрім тих, виконують військові/спеціальні завдання, на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та території Одеської області.
Доступ до території пляжу «Лузанівка» (від трамвайної колії по вул.Миколаївська дорога, межею парку «Лузанівка», Центральної алеї до урізу моря) повністю обмежений військовими у зв'язку з використанням зазначеної території, господарських споруд на ній для розміщення Збройних сил України та оборони міста від російських загарбників
У зв'язку з обмеженим доступом до території пляжу «Лузанівка», у суб'єктів господарювання відсутня можливість організовувати господарську (комерційну) діяльність у відповідності до наказу № 9 від 21.05.2022р.».
Крім того, додатком до листа КП «Узберіжжя Одеси» № 01-11/300 від 22.07.2022р. була копія листа ІНФОРМАЦІЯ_1 № 57 від 25.06.2022р. з роз'ясненням щодо неможливості здійснення суб'єктами господарювання комерційної діяльності на території пляжа «Лузанівка».
Таким чином, доступ на територію Гідропарку «Лузанівка» (КП «Узберіжжя Одеси») було припинено фактично з початку бойових дій, не тільки для відвідувачів, а і для суб'єктів господарювання , які здійснювали на цій території свою господарську діяльність, зокрема, на орендованих об'єктах.
Враховуючи введення на території України Указом президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. воєнного стану, термін дії якого продовжено і по цей час, спільний наказ № 9 Одеської обласної військової адміністрації та Військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2022р. «Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області» на час дії воєнного стану до його скасування/припинення або видачі окремого наказу є обов'язковим до виконання, що свідчить про об'єктивну неможливість ФОП Сливка В.П. використовувати об'єкт оренди з незалежних від нього причин.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ФОП Сливка В.П. неодноразово звертався до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з заявами про звільнення від сплати орендної плати у зв'язку із обставинами, які унеможливлюють користування об'єктом оренди, але відповідного наказу позивачем прийнято не було.
Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо стягнення з ФОП Сливка В.П. заборгованості з орендної плати у розмірі 329 953 грн 44 коп., яка нарахована позивачем за період з березня 2023р. по грудень 2023р…» (кінець цитати).
З цього приводу відповілач звертає увагу суду на безпідставність та недоречність доводів позивача щодо нібито наявності у відповідача по цій справі заборгованості по сплаті орендної плати за Договором.
Департамент у позовній заяві посилається на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), згідно з якою припинення підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) не тягне за собою припинення її зобов'язань за укладеними договорами. Відповідно, фізична особа, яка припинила підприємницьку діяльність, продовжує відповідати за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.
Умовами Договору не передбачено, що підставою для його припинення може бути припинення статусу ФОП орендаря.
Департамент, як сторона Договору, мав підстави для звернення до суду з вимогою про розірвання договору, якщо вважав це необхідним. Враховуючи те, що Договір оренди було укладено саме з фізичною особою-підприємцем, а не з фізичною особою загалом, то припинення статусу ФОП може вважатися зміною правосуб'єктності.
В такому разі балансоутримувач або орган управління майном (орендодавець) мав би ініціювати перегляд або розірвання договору через звернення до суду з відповідним позовом.
Проте, протягом усього періоду з березня 2024 року по грудень 2024 року, позивач не вжив жодних заходів для припинення Договору за згодою сторін або на підставі рішення суду, що свідчить про фактичну бездіяльність уповноваженого органу у вирішенні питання правового статусу орендованого майна.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору можливе лише за згодою сторін або за рішенням суду, якщо інше не передбачено договором або законом.
За міркуваннями відповідача, позивач, маючи інформацію про припинення підприємницької діяльності Сливкою В.П., у період з березня 2024 року по грудень 2024 року не вжив жодних заходів для припинення чи розірвання Договору. Проте Договір залишався чинним. Позивачем не надається доказів щодо здійснення будь-яких дій для дострокового розірвання договору, що підтверджує чинність правовідносин.
Зважаючи на неможливість подальшого використання орендованого майна, 20.12.2024 року Сливка Віктор Петрович звернувся до Департаменту з пропозицією щодо розірвання договору оренди окремо визначеного майна № 558 від 26.02.2018 року на підставі припинення ним підприємницької діяльності.
Така ініціатива узгоджується з принципами добросовісності та розумності у договірних відносинах, а також відповідає умовам п. 7.5 Договору, яким передбачена можливість зміни або
розірвання договору за погодженням сторін, нормам законодавства щодо припинення договірних зобов'язань у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють подальше виконання договору.
30.12.2024, в межах 15-ти денного строку, між Департаментом та Сливкою В.П. було підписано акт приймання-передачі окремо визначеного майна у вигляді майданчиків загальною площею 1393,2 кв.м., розташованих у м. Одеса, Гідропарк «Лузанівка».
Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 року по справі № 916/554/25 було також відмовлено у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця Сливки Віктора Петровича про стягнення 721 643,65 грн. неустойки, нарахованої в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, за період з 29.03.2024 по 30.12.2024, у зв'язку з простроченням повернення об'єкта оренди за Договором оренди окремо визначеного майна № 558 від 26.02.2018, а також встановлено ряд обставин, які не потребують додаткового доказування:
(початок цитати ) «Отже, зміст п. 7.11. Договору не дає підстав виснувати, що дія Договору припинилася у зв'язку з втратою Сливки Віктора Петровича статусу фізичної особи підприємця, наслідком чого є те, що правовідносини оренди між сторонами за Договором № 553 від 26.02.2018 продовжилися.
За таких обставин, Договір оренди окремо визначеного майна № 558 від 26.02.2018 не припинився 28.03.2024 одночасно з втратою Сливки Віктора Петровича статусу фізичної особи-підприємця.
Докази припинення Договору з інших підстав також відсутні у матеріалах справи. Відтак, в період з 29.03.2024 по 30.12.2024, за який Департамент нарахував неустойку, Договір був чинним, адже згідно з Додатковим договором № 2 від 22.01.2020 термін дії Договору було продовжено до 22.01.2025р.
При цьому, як свідчать матеріали справи, об'єкт оренди було повернуто Позивачу за Актом приймання-передачі від 30.12.2024, який підписано сторонами та балансоутримувачем без зауважень.
Таким чином, встановлені судом обставини справи виключають можливість застосування до Сливки Віктора Петровича відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки Позивач не довів того факту, що протягом періоду нарахування неустойки Договір було припинено та що Відповідач протягом вказаного періоду був зобов'язаний повернути об'єкт оренди.» (кінець цитати).
Згідно із ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Отже, Департамент не має підстав для стягнення неустойки (пені), оскільки договір оренди продовжував діяти, а передача майна була здійснена в установленому порядку. Відповідальність за неналежне врегулювання правовідносин та невжиття заходів для припинення Договору покладається саме на позивача, щодоводить необґрунтованість його вимог.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату орендної плати є незаконними та необґрунтованими в повному обсязі.
Відповідно до ч.4 та 6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Факт повної неможливості відповідача використовувати майно, що є об"єктом оренди, починаючи з 24.02.2022р. встановлено рішеннями Господарського суду Одеської області між тими ж сторонами - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Сливки Віктор Петровича, щодо виконання Договору оренди окремо визначеного майна № 558 від 26.02.2018 -
* від 14.05.2024р. у справі № 916/5722/23
* від 07.05.2025р. у справі № 916/554/25.
Обидва рішення набрали законної сили, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не оскаржувались.
Підсумовуючи, Суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст.74,75,76,77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати 8742,32 грн. за період з 01.04.2024 по 30.12.2024. та пені за несвоєчасне внесення орендної плати 19 178,83 грн. за невиконання обов"язків по Договору оренди окремо визначеного майна № 558 від 26.02.2018 - не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 01 жовтня 2025 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна