Рішення від 18.08.2025 по справі 915/1355/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року Справа № 915/1355/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ", вул. Васильківська, буд. 34, м. Київ, 03022 (код ЄДРПОУ 35431993)

електронна пошта: andrey.shevel@cat.com

представник позивача адвокат Дудар Євген Вікторович

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "АРТУР", с. Богданівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56419 (код ЄДРПОУ 23084212)

електронна пошта: evrodor2011@ukr.net

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР", вул. Мельнична, буд. 22, корпус А, смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56400 (код ЄДРПОУ 38972680)

про стягнення коштів у розмірі 19 539 806, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дудар Є.В. (поза межами суду)

від відповідача СГ "АРТУР": представник не з'явився

від відповідача: ТОВ "КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР": представник не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідача Селянського (фермерського) господарства "Артур" та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР" 19 539 806, 15 грн. - заборгованості, з яких: 10 399 406, 21 грн. - заборгованість за лізинговими платежами; 8 490 609, 24 грн. - пені; 649 790, 70 грн. - 3 % річних.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 234 477, 68 грн. судового збору, а також інші судові витрати.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2024 задоволено заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ" - адвоката Дудар Є.В. про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 30.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 26.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 08.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2025, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 06.05.2025. Ухвалою про повідомлення від 08.04.2025 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 11.06.2025. Ухвалою про повідомлення від 06.05.2025 повідомлено учасників справи про судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2025, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 16.07.2025 в режимі відеоконференції. Ухвалою про повідомлення від 11.06.2025 повідомлено учасників справи про оголошення перерви в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2025, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засідання до 08.08.2025 в режимі відеоконференції. Ухвалою про повідомлення від 16.07.2025 повідомлено учасників справи про оголошення перерви в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2025, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення відповідно до ч. 2 ст. 219 ГПК України на 18.08.2025. Ухвалою про повідомлення від 08.08.2025 повідомлено учасників справи про відкладення ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідач СФГ "АРТУР" явку повноважного представника в судові засідання 08.08.2025 та 18.08.2025 не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ст. 120 ГПК України шляхом доставки всіх ухвал суду по даній справі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку документа в кабінет електронного суду.

Відповідач ТОВ "КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР" явку повноважного представника в жодне підготовче/судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ст. 120 ГПК України шляхом доставки всіх ухвал суду по даній справі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку документа в кабінет електронного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття всіх необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення всіх учасників судового процесу про розгляд справи, а також про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

В судовому засіданні 18.08.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем Селянським (фермерським) господарством «АРТУР» умов укладеного між ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» (лізингодавець) та СФГ «АРТУР» (лізингоодержувач) договору фінансового лізингу № UA247L-21-EDOC від 26.11.2021, а саме зобов'язань щодо сплати лізинговихх платежів у порядку та строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 10 399 406, 21 грн. за період з березня 2022 по грудень 2022.

За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних, а також пеню відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Позивач зазначає, що 26.11.2021 ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» та ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» був укладений договір поруки № SA-UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021, відповідно до положень якого поручитель поручився за виконання зобов'язань лізингоодержувачем за Договором зі сплати на користь лізингодавця лізингових платежів на загальну суму 278 693, 76 доларів США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань лізингоодержувача, передбачених умовами Договору.

Враховуючи порушення лізингоодержувачем СФГ «АРТУР» договору фінансового лізингу № UA247L-21-EDOC від 26.11.2021, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення грошових коштів з відповідачів як солідарних боржників.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 525, 526, 611, 625, 651, 653, 806 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг» та умовами договорів.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 5359/25 від 08.04.2025) зазначив наступне.

Операція з придбання предмета лізингу у продавця та передача такого предмету лізингу є непрямим лізингом. Відповідач СФГ "АРТУР" обрав саме такий предмет лізингу та саме у продавця. При цьому, позивач та продавець не є ні пов'язаними особами.

На виконання положень ДФЛ 22.12.2021, на підставі договору купівлі-продажу № CL1278 від 26.11.2021, продавець передав покупцю (позивачу) предмет лізингу за актом приймання-передачі обладнання від 22.12.2021. В подальшому, як з'ясовано позивачем, відповідач СФГ "АРТУР" (за власним бажанням та на власний розсуд), після отримання від позивача предмета лізингу, передав предмет лізингу на відповідальне зберігання продавцю.

Позивач вважає доведеним факт передання Відповідачу СФГ "АРТУР" предмету лізингу за договором фінансового лізингу № UA247L-21-01-EDOC.

Позивач посилаючись на загальну умови фінансового лізингу та на ст. 259 ЦК України зазначає, що позивачем не було порушено позовну давність під час нарахування та пред'явлення вимог щодо сплати (стягнення) пені.

Щодо розрахунку заборгованості зі сплати лізингових платежів позивач зазначає, що відповідачем СФГ "АРТУР" не було надано контррозрахунку розміру заборгованості за лізинговими платежами. Відповідач СФГ "АРТУР" мав та має можливість самостійно визначати розмір лізингового платежу спираючись на положення ДФЛ та загальних умов (в тому числі п. 4.4. ДФЛ).

Щодо форс-мажорних обставин, то позивач вказує, що відповідач СФГ "АРТУР":

- взагалі не повідомив позивача про форс-мажорні обставини;

- жодним чином не ініціював проведення будь-яких переговорів з позивачем щодо використання предмету лізингу;

- не ініціював питання розірвання ДФЛ та/або повернення позивачу предмета лізингу.

Посилання відповідача СФГ "АРТУР" на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 (про засвідчення обставин непереборної сили/форс-мажорних обставин) є безпідставним, оскільки даний лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Крім того, позивач зазначає, що відповідач СФГ "АРТУР" отримав у січні 2022 року податковий кредит з ПДВ на усю вартість предмета лізингу (податковий кредит 1 353 500, 00 грн.) та скористався ним. Відповідно у позивача виникли податкові зобов'язання зі сплати ПДВ на аналогічну суму.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача СФГ «АРТУР».

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 2757/25 від 24.02.2025 та вх. № 3143/25 від 03.03.2025) та запереченнях (вх. № 4131/25 від 18.03.2025 ) зазначив наступне:

- дійсно між ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» та СФГ "АРТУР" було укладено договір фінансового лізингу № UA247L-21-01-EDOC;

- згідно умов п. 4.5 договору фінансового лізингу станом на 01.04.2022 жодної заборгованості по лізинговим платежам перед позивачем у відповідача не було, з цим погодився і позивач, тому нарахування пені здійснив з 02.04.2022;

- позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 02.04.2022 по 03.10.2024, хоча договір фінансового лізингу розірвав 23.08.2024;

- позивач звернувся до Господарського суду з вимогою про стягнення пені 31.10.2024, тобто з пропуском строку. За таких обставин позивач втратив право на звернення до суду в силу вимог ч. 1 ст. 258 та ч. 1 ст. 261 ЦК України для стягнення пені в розмірі 8 490 609, 24 грн. за період з 02.04.2022 по 03.10.2024 з відповідача, тому в задоволенні позову в цій частині відповідач просить суд відмовити;

- посилаючись на умови п. 3.5 договору фінансового лізингу, відповідач зазначає, що у зв'язку з введенням воєнного стану на території України, лізингоодержувачу було заборонено переміщати та здійснювати експлуатацію предмета лізингу, а лізгодавець мав право розірвати договір;

- оскільки з 24.02.2022 по всій Україні було введено воєнний стан, який діє по теперішній час, використання предмета лізингу (Автогрейдер) було заборонено згідно умов п. 3.5 договору фінансового лізингу, за таких обставин відповідач звільнений від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань, в зв'язку з настанням обставин непереборної сили, тобто форс-мажорних обставин, які сторони не могли передбачити під час укладання договору фінансового лізингу від 26.11.2021. Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року;

- лізингодавець, враховуючи форс-мажорні обставини, спочатку вирішив перенести строк виконання зобов'язань по договору на термін дії таких обставин, але предмет лізингу не передав, оскільки запроваджений воєнний стан в Україні тривав третій рік позивач за цей час знайшов покупця з Бельгії, та продав йому Автогрейдер, що був предметом лізингу. Відповідач вважає, що позивач скористався своїм правом та розірвав договір фінансового лізингу, але лише з 23.08.2024, та направив повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу;

- оскільки предметом лізингу СФГ « АРТУР» фактично не володіло, та фактично згідно Загальних умов договору фінансового лізингу предмет лізингу знаходився у позивача і СФГ «АРТУР» не передавався, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача всієї суми лізингових платежів є безпідставна;

- відповідач вважає, що позивач, враховуючи введення воєнного стану, щоб не повертати авансовий платіж, спочатку відклав передачу предмета лізингу на майже три роки, а потім звинуватив відповідача в несплаті лізингогвих платежів та розірвав договір;

- фактична передача лізингодавцем предмета лізингу лізингоодержувачу відповідно до п. 7.1, п. 7.2.1 Загальних умов ст. 662, 683 ЦК України не відбувалась і відповідач належним чином повідомлений не був;

- фактичної передачі автогрейдера автогрейдер Caterpillar, модель 150 AWD, 2021 року випуску Серійний номер САТ 001501.В5600240 (згідно Специфікації) від позивача до відповідача не було, тому свідоцтво про реєстрацію колісного автогрейдера, номерні знаки, страховки (автоцивілка), ключі від замка запалення знаходились у позивача, як і сам автогрейдер, відтак будь-яку відповідальність СФГ « АРТУР» нести не може.

Посилаючись на приписи ст. 20 Закону України « Про фінансовий Лізинг», відповідач зазначає, що законодавець передбачив випадки коли лізингодавець має право вимагати дострокову сплату усіх майбутніх лізингових платежів в частині оплати вартості об'єкта фінансового лізингу - це у разі неповернення лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця. Проте, увесь цей час предмет лізингу знаходився у лізингодавця так як фактичної передачі предмету лізингу не було, за таких обставин вимагати у відповідача сплату відшкодування лізингових платежів по договору фінансового лізингу є безпідставним та надуманим.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 256, 258, 261, 607, 617 ЦК України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 14, 17, 20 Закону України «Про фінансовий лізинг», судовою практикою та умовами договору.

2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача ТОВ «КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР»

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Керівником СФГ "АРТУР" відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ є Асланян Ерванд Артурович, який відповідно до відомостей (відміток) в паспорті громадянина України для виїзду за кордон FG472633 від 31.05.2017 в період з 21.12.2021 по 11.01.2022 перебував за кордоном (Республіка Вірменія).

3.1. Договір фінансового лізингу.

26.11.2021 між ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» (лізингодавець) та СФГ "АРТУР" (лізингоодержувач) укладено Загальні умови договорів фінансового лізингу № UA247L-21-EDOC від 26.11.2021.

Лізингодавцем ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» загальні умови договорів фінансового лізингу № UA247L-21-EDOC від 26.11.2021 підписано шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та печатки 30.11.2021.

Лізингоодержувачем ФГ «АРТУР» загальні умови договорів фінансового лізингу № UA247L-21-EDOC від 26.11.2021 підписано шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та печатки 01.12.2021.

Загальними умовами договорів фінансового лізингу сторони передбачили наступне.

У розділі 1. Умов зазначено тлумачення термінів і визначень.

Відповідно до п. 1.2.2 Умов акт приймання - акт, що складається сторонами згідно з п. 7.2, п. 7.3 цих Загальних умов на підтвердження передачі лізингодавцем лізингоодержувачу відповідного предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.2.15 Умов дата передачі - дата передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням предмета лізингу, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування та розпорядження предметом лізингу, лізингоодержувачу; для мети Загальних умов у випадку, якщо приймання предмета лізингу здійснюється в порядку, визначеному п. 7.2.1 Загальних умов, такою датою є дата передачі такого предмета лізингу лізингодавцем лізингоодержувачеві відповідно до акту приймання, а у випадку фактичного одержання будь-якого предмета лізингу у відповідного продавця лізингоодержувачем без участі лізингодавця згідно з п. 7.2.2 Загальних умов - дата, коли лізингоодержувач фактично одержав такий предмет лізингу в такого продавця відповідно до відповідного акту приймання в продавця.

Відповідно до п. 1.2.27 Загальних умов загальна сума лізингових платежів - сума лізингових платежів за конкретним договором, що включає, окрім іншого, ававнсовий лізинговий платіж; загальна сума лізингових платежів зазначається окремо в кожному договорі.

Відповідно до п. 1.2.33 Умов лізингові платежі - платежі, що виплачуються лізингоодержувачем лізингодавцю за володіння й користування конкретним предметом лізингу, включаючи, окрім іншого, авансовий лізинговий платіж; розмір, строки й порядок сплати лізингових платежів за кожним договором визначаються цими загальними умовами і відповідним договором; до лізингових платежів включається відшкодування вартості предмета лізингу та проценти, збільшені в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 1.2.36 Умов місце використання - місце, у якому лізингоодержувач буде використовувати предмети лізингу згідно з пунктом 10.3 загальних умов; місце використання може бути різним для різних предметів лізингу й для різних відокремлених одиниць, що входять в один предмет лізингу.

Відповідно до п. 1.2.56 Умов система моніторингу - пристрій, який дозволяє лізингодавцю відслідковувати місцезнаходження предмета лізингу, параметри та статистику використання предмета лізингу та/або який дозволяє здійснити віддалене обмеження потужності предмета лізингу, його повне відключення та/або неможливість запуску. Системою Моніторингу може бути як система Product Link (Продакт Лінк) виробництва компанії Caterpillar (Катерпіллар), так і будь-яка інша система, яка входить до заводської комплектації предмета лізингу або окремо встановлена на предмет лізингу лізингодавцем або іншими особами за вказівкою лізингодавця.

Відповідно до абз. 1 п. 2.3 Умов у випадку наявності суперечностей між цими Загальними умовами і будь-яким договором, ці Загальні умови застосовуються до такого договору в частині, що не суперечить зазначеному договору, а положення такого договору мають пріоритет перед Загальними умовами.

Відповідно до п. 3.3.2 Умов лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитись від нього у передбачених чинним законодавством та договором лізингу випадках.

Відповідно до п. 3.4.1 Умов лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору лізингу та загальних умов.

Відповідно до п. 3.4.2 Умов лізингоодержувач зобов'язаний відповідно до умов договору лізингу своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані.

Відповідно до п. 3.4.3 Умов лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1, 5 п. 7.1 Умов передача предметів лізингу лізингоодержувачеві здійснюється в тому ж місці й у ті ж строки, які були встановлені відповідними договорами купівлі-продажу як місце й строки поставки таких предметів лізингу відповідними продавцями.

Факт передачі лізингодавцем кожного предмета лізингу лізингоодержувачу за відповідним договором оформляється актом приймання предмета лізингу ("Акт приймання"), що повинен бути підписаний представниками обох сторін відповідно до процедури, передбаченої п. 7.2 Загальних умов. Форма акту приймання встановлюється лізингодавцем.

Відповідно до п. 7.2 Умов "Порядок передачі предметів лізингу". Кожного разу лізингоодержувач зобов'язаний направляти свого представника для участі в прийманні кожного предмета лізингу відповідно до вимог Загальних умов. У випадку, якщо лізингоодержувач не направив свого представника для цілей участі в прийманні будь-якого предмета лізингу, або представник лізингоодержувача не вчинив всіх дій, передбачених цими Загальними умовами, або лізингоодержувач не вчинив дії, що передбачені відповідно до правил розділу 16 Загальних умов, лізингодавець матиме право не приймати відповідний предмет лізингу в продавця. Лізингоодержувач у такому випадку буде зобов'язаний компенсувати лізингодавцеві всі збитки останнього (включаючи, крім іншого, суму збитків, неустойок, штрафів та інших виплат, зроблених лізингодавцем продавцеві у зв'язку з невиконанням лізингодавцем як покупцем зобов'язань останнього по прийманню предмета лізингу за відповідним договором купівлі-продажу, а якщо це спричинило розірвання такого договору купівлі-продажу продавцем, також і збитки лізингодавця, зазначені в пункті 7.6 Загальних умов).

Передача предметів лізингу лізингоодержувачу здійснюється одним з наступних способів (на розсуд лізингодавця, з урахуванням, однак, вимог відповідного договору купівлі-продажу):

7.2.1 Передача предмета лізингу здійснюється в присутності обох сторін (через своїх представників) і продавця. У такому випадку лізингодавець самостійно одержує предмет лізингу в продавця відповідно до вимог відповідного договору купівлі-продажу й негайно після приймання зазначеного предмета лізингу в продавця передає його лізингоодержувачу за відповідним договором. При цьому представники обох сторін присутні одночасно при передачі предмета лізингу від відповідного продавця лізингодавцю згідно з відповідним договором купівлі-продажу, і від лізингодавця лізингоодержувачу згідно з відповідним договором. При передачі такого предмета лізингу від відповідного продавця лізингодавцеві, представник лізингоодержувача бере участь в огляді зазначеного предмета лізингу разом із представником лізингодавця і повідомляє представникові лізингодавця про всі виявлені ним дефекти.

У цьому випадку, лізингодавець (діючи через свого представника) самостійно підписує відповідний акт приймання в продавця; після передачі зазначеного предмета лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу, представники сторін також негайно підписують відповідний акт приймання.

Відповідно до п. 7.7, п.п. 7.7.1 Умов сторони встановили, що з моменту фактичного одержання лізингоодержувачем предмета лізингу (засвідченого актом приймання в продавця у випадку, коли лізингоодержувач прийняв предмет лізингу безпосередньо в продавця згідно з пунктом 7.2.2 Загальних умов, або актом приймання, у випадку, коли приймання предмета лізингу було здійснено у порядку, встановленому пунктом 7.2.1 Загальних умов) лізингодавець вважається таким, що виконав свої обов'язки по передачі такого предмета лізингу лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 7.8 Умов "Система моніторингу". Лізингоодержувач згоден з розміщенням системи моніторингу в предметі лізингу. У випадку, якщо система моніторингу не входить до заводської комплектації предмета лізингу, лізингодавець вправі встановити систему моніторингу до моменту передачі предмета лізингу лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 8.3 Умов "Свідоцтво про реєстрацію предмета лізингу". Лізингодавець передає лізингоодержувачу свідоцтво про реєстрацію кожного предмета лізингу після одержання лізингодавцем зазначеного документу в уповноважених державних органах, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 11.9 Загальних умов протягом 5 робочих днів з дати набрання чинності кожним договором страхування лізингодавець передасть лізингоодержувачеві копію такого укладеного між лізингодавцем і страховиком договору страхування.

Відповідно до п. 14.1 Умов "Склад платежів лізингоодержувача". За передачу кожного Предмета лізингу лізингоодержувачеві в тимчасове володіння й користування лізингоодержувач виплачує лізингодавцеві загальну суму лізингових платежів відповідно до правил, встановлених пунктом 14, а також відповідним договором. Сплата загальної суми лізингових платежів здійснюється шляхом сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу відповідно до вимог пункту 14.2 Загальних умов, а також сплати решти загальної суми лізингових платежів відповідно до вимог пункту 14.3 Загальних умов.

Лізингові платежі за кожним договором включають відшкодування вартості предмета лізингу та проценти, крім загальної суми лізингових платежів при настанні обставин, передбачених цими Загальними умовами та договором, лізингоодержувач також зобов'язаний виплачувати лізингодавцеві інші суми відповідно до правил, передбачених цими Загальними умовами.

Відповідно до абз. 1-6 п. 14.5 Умов "Порядок оплати лізингових платежів". Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому відповідним договором, збільшеному відповідно до пункту 14.4 Загальних умов, не пізніше кінцевої дати сплати.

Кінцевою датою сплати для першого лізингового платежу після авансового платежу є:

- в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулася з 1 по 15 число відповідного місяця - перше число місяця, наступного за місяцем відповідної дати передачі;

- в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулася після 15 числа відповідного місяця - перше число другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі.

За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідному періоді нарахування (не включаючи кінцеву дату сплати) лізингодавець може надіслати лізингоодержувачеві Рахунок-фактуру на вказану у відповідному договорі електрону адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

Рахунок-фактура, виставлений Лізингодавцем, повинен зазначати окремо суму відшкодування вартості предмета лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний період нарахування, збільшених відповідно до умов пункту 14.4 Загальних умов.

При зміні законодавства України, що регулює питання нарахування та сплати податку на додану вартість на суму процентів у складі лізингового платежу, а саме виключення процентів з переліку платежів, нарахування та сплата яких не підлягає оподаткуванню ПДВ, розмір процентів у складі лізингових платежів за відповідний період, що нараховуються згідно умов цього договору, підлягає зміні та перерахунку. В такому випадку лізинговий платіж збільшується на суму ПДВ, яку лізингодавець нараховує на частину процентів у складі лізингового платежу.

Неотримання рахунку-фактури або несвоєчасне отримання рахунку-фактури не звільняє лізингоодержувача від зобов'язання по сплаті відповідного лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені відповідним договором та вказаними у уточненому загальному графіку платежів.

Відповідно до абз. 1-3 п. 14.10 Умов "Прострочення сплати". У випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов), і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі. Така пеня нараховується на фактичну суму заборгованості за кожний окремий період нарахування.

Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені. Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання такої вимоги лізингодавця. Збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві у зв'язку з простроченням сплати платежів лізингоодержувача, відшкодовуються лізингоодержувачем у сумі понад зазначену пеню.

Сплата лізингоодержувачем пені, зазначеної в першому абзаці цього пунктом 14.10, не звільняє лізингоодержувача від виконання своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів.

Відповідно до п. 17.1 Умов "Розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача". Будь-який договір може бути розірваний лізингоодержувачем в односторонньому порядку винятково у випадках, коли таке право надане лізингоодержувачеві законодавством України.

Відповідно до п. 17.2 Умов "Одностороння відмова Лізингодавця". Лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого Договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, у кожному з наступних випадків:

17.2.1 Лізингоодержувач:

(А) не здійснив у строк, установлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або

(Б) здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або

(В) прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Відповідно до п. 17.3 Умов після вчинення відмови від договору:

17.3.1 лізингооде6ржувач втрачає право на володіння і користування предметом лізингу з дати повернення предмету лізингу, вказаної в повідомленні про відмову від договору.

17.3.2 припиняється нарахування лізингових платежів з дати повернення предмета лізингу, вказаної у повідомленні про відмову від договору.

Відповідно до п. 17.3.4 Умов предмет лізингу, передбачений договором, від виконання якого лізингоодержувач відмовляється згідно п. 17.2 Загальних умов, підлягає поверненню лізингодавцеві відповідно до правил, визначених у п. 18 Загальних умов.

Відповідно до п. 20.1 Умов "Звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань у зв'язку з настанням обставин непереборної чинності". Сторона, що не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання, взяті на себе відповідно до будь-якого Договору, несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, що виникли при конкретних умовах у конкретний період часу, які жодна із сторін не могла ні передбачати, ні запобігти.

Відповідно до п. 20.2 Умов "Повідомлення про настання обставин непереборної сили" Сторона, щодо якої трапилась неможливість виконати прийняті на себе зобов'язання внаслідок виникнення форс-мажорних обставин, зобов'язана протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин письмово повідомити іншу сторону про їх настання, очікуваний термін дії і припинення таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї з сторін про настання форс-мажорних обставин позбавляє іншу сторону, що посилається на них, права посилатися на них з метою звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за відповідним договором.

Відповідно до п. 20.3 Умов "Продовження строку виконання зобов'язання". Строк виконання зобов'язань для сторони за будь-яким договором, що перебуває під дією форс-мажорних обставин, переноситься на термін дії таких обставин. Однак, якщо форс-мажорні обставини або їх наслідки триватимуть більше 30 (тридцяти) календарних днів, сторони розпочнуть переговори щодо заходів по виходу із ситуації; однак, якщо протягом додаткових 10 (десяти) днів сторони не досягнуть згоди, то кожна із сторін може відмовитися від виконання відповідного договору й розірвати відповідний договір в односторонньому позасудовому порядку. Відповідний предмет лізингу при цьому підлягає поверненню лізингодавцеві згідно з пунктом 18 Загальних умов, а лізингоодержувач виплачує лізингодавцеві всю суму лізингових платежів за період фактичного володіння лізингоодержувачем відповідним предметом лізингу.

Відповідно до п. 21.3 Умов "Позовна давність". Для всіх вимог, що випливають з відповідного договору та/чи Загальних умов, включаючи вимоги зі сплати неустойки, встановлюється строк позовної давності в три роки.

Відповідно до п. 21.4 Умов "Обмеження щодо штрафних санкцій". Обмеження в шість місяців для нарахування штрафних санкцій, встановлене статтею 232 Господарського кодексу України, до штрафних санкцій, передбачених відповідним договором та/чи Загальними умовами не застосовується. Нарахування штрафних санкцій (неустойки тощо) за прострочення виконання зобов'язань, передбачених відповідним договором та/чи цим загальними умовами здійснюється протягом усього строку прострочення, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до абз. 2 п. 23.5 Умов "Повідомлення в процесі виконання договору" повідомлення, відправлене поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, але не вручене адресату черех дії або бездіяльність сторони-одержувача (в тому числі через ухилення від отримання листа або відсутності сторони-одержувача за адресою місцезнаходження, вказаній в договорі або Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) вважається доставленим, в тому числі для цілей повідомлення лізингодавцем лізингоодержувача про зниження потужності, відключення та/або блокування запуску предмета лізингу за допомогою системи моніторингу в порядку, передбаченому п. 14.10 и 17.3.

26.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ" (лізингодавець) та Селянським (фермерським) господарством "АРТУР" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № UА247L-21-07-EDOC від 26.11.2021.

Відповідно до п. 9.8 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Для випадків підписання договору за допомогою електронного документообігу момент підписання договору визначається як дата отримання стороною, яка направила підписаний договір, відомостей, що надаються системою електронного документообігу, про підписання договору другою стороною, а в разі надходження відомостей про підписання договору другою стороною у неробочий день, датою укладення договору буде визнаватися наступний робочий день. У разі, якщо момент підписання електронного договору відрізняється від дати, вказаної у самому договорі на титульному аркуші або у заголовку документа або в його тексті, така дата означає день, коли документ був створений з метою підписання сторонами з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до п. 9.10 договору всі додатки до даного договору є його невід'ємною частиною.

Додатками до договору є:

- Додаток № 1 «Специфікація»;

- Додаток № 2 «Графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди»;

- Додаток № 3 «Загальний графік лізингових платежів»;

- Додаток № 4 «Договір CL1278 купівлі-продажу обладнання від 26.11.2021»;

Договір з додатками підписано сторонами 21.12.2021 шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та печаток.

Умовами договору фінансового лізингу сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору фінансового лізингу «Загальні Умови» - загальні умови договорів фінансового лізингу № UA247L-21-EDOC від 26.11.2021 року, підписані представниками лізингоодержувача і лізингодавця.

Відповідно до п. 2.1 договору фінансового лізингу "Предмет договору". Лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й Загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами.

Відповідно до п. 2.2 договору фінансового лізингу цей договір укладений відповідно до Загальних умов, які є невід'ємною частиною цього договору. При виконанні цього договору сторони керуються Загальними умовами так, якби положення зазначених загальних умов були б включені в текст цього договору (з врахуванням відповідної їх інтерпретації стосовно цього договору), у тому числі, при виконанні цього договору сторони мають обов'язки і права, передбачені Загальними умовами. У разі наявності протиріч між цим договором та Загальними умовами застосовуються/матимуть перевагу положення цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору фінансового лізингу "Предмет лізингу". Характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавиєм у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені в специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 3.2.1 договору фінансового лізингу в період з дня укладення цього договору до моменту передачі предмета лізингу вартість предмета лізингу становить гривневий еквівалент 300 000, 00 USD (Триста тисяч доларів 00 центів), що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://vt-ww.udinform.com') на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього Договору становить 8 121 000, 00 грн. (вісім мільйонів сто двадцять одна тисяча гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 1 353 500, 00 грн. (один мільйон триста п'ятдесят три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 3.5 договору місцем використання предмету лізингу буде: Україна, територія Донецької області, що підконтрольна Україні та поза межами зони проведення АТО. В разі необхідності переміщення предмету лізингу за вказані межі, лізингоодержувач повинен попередити лізингодавця та отримати його письмову згоду на переміщення предмету лізингу за 10 робочих днів.

Вивіз та використання предмета лізингу на територіях Донецької, Луганської областей та АР Крим є забороненим. Порушення цієї заборони є підставою для лізингодавця розірвати договір в односторонньому позасудовому порядку за процедурою, встановленою розділом 17 Загальних Умов.

Лізингоодержувачу забороняється переміщати та здійснювати експлуатацію предмета лізингу на території, де діє правовий режим воєнного стану, надзвичайної ситуації, оголошена мобілізація, ведуться бойові дії (в тому числі території, безпосередньо прилеглі до району ведення бойових дій), має місце спроба захоплення державної влади або зміни конституційного ладу України шляхом насильства або мають місце інші події надзвичайного характеру, які можуть завдати шкоди людям та майну. Якщо на момент введення воєнного стану, надзвичайної ситуації, оголошення мобілізації або початку бойових дій предмет лізингу знаходиться на відповідній території, лізингоодержувач зобов'язаний негайно перемістити предмет лізингу за межі вказаної території, а якщо відповідний правовий режим введений або оголошений на всій території України - забезпечити схоронність предмета лізингу за місцем його знаходження і на першу вимогу лізингодавця за власний рахунок передати предмет лізингу на зберігання лізингодавцеві або вказаній ним третій особі в строк та за адресою, які зазначені в такій вимозі. Порушення цих зобов'язань лізингоодержувачем є підставою для лізингодавця розірвати договір в односторонньому позасудовому порядку за процедурою, встановленою розділом 17 Загальних Умов.

Окрім того, якщо на території використання предмета лізингу у встановленому законодавством буде введений правовий режим воєнного стану, надзвичайної ситуації, буде оголошена мобілізація, розпочнуться бойові дії або спроба захоплення державної влади або зміни конституційного ладу України шляхом насильства, або стануться інші події надзвичайного характеру, які можуть завдати шкоди людям та майну, лізингодавець матиме право на власний розсуд, шляхом направлення лізингоодержувачу відповідного письмового повідомлення, розірвати договір в односторонньому позасудовому порядку за процедурою, встановленою розділом 17 Загальних Умов.

Настання обставин, які зумовлюють виникнення у лізингодавця прав, зазначених у цьому п. 3.5, не потребує підтвердження Торгово-промисловою палатою або будь-якою іншою установою чи особою.

Відповідно до п. 3.6 договору в якості продавця предмета лізингу лізингоодержувач обрав ТОВ з ІІ "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ", юридичну особу, належним чином створену та зареєстровану за законодавством України, що знаходиться за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34.

Відповідно до п. 4.1 договору фінансового лізингу "Загальна сума лізингових платежів". Загальна сума лізингових платежів за договором складається з:

А) відшкодування вартості Предмета Лізингу (основного боргу Лізингоодержувача);

Б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4. цього Договору.

Відповідно до п. 4.5 договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4. цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Кінцевою датою сплати для першого лізингового платежу після авансового платежу є:

- в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулася з 1 по 15 число відповідного місяця -перше число місяця, наступного за місяцем відповідної дати передачі;

- в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулася після 15 числа відповідного місяця - перше число другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі

За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідному періоді нарахування (не включаючи кінцеву дату сплати) лізингодавець надсилає лізингоодержувачеві рахунок-фактуру на вказану у відповідному договорі електрону адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

Рахунок-фактура, виставлений лізингодавцем, повинен зазначати окремо суму відшкодування вартості предмета лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний період нарахування, збільшених відповідно до умов пункту 14.4. Загальних Умов.

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.1.2 договору фінансового лізингу лізингоодержувач передає лізингодавцю наступні документи: договір поруки, укладений із ТОВ "КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР".

Відповідно до п. 6.1 договору строк лізингу для цілей даного договору становить 12 місяців.

Додатком № 1 «Специфікація» до договору фінансового лізингу сторони погодили, що характеристиками і даними, які дозволяють визначити предмет лізингу, є:

Колісний автогрейдер Caterpillar, модель 150 AWD

Кількість - 1 (одна) штука

Двигун Caterpillar C9 ACERT Tier З

Максимальна корисна потужність двигуна (л.с.): 268

Експлуатаційна маса з переднім відвалом та розпушувачем (кг): біля 20400

Електрична система 24В, акумулятори, що не обслуговуються.

Сепапатор води у паливній системі

Повний привід

Передній відвал

Грейдерний відвал 4300 мм

Розпушувач кирківник ззаду

Захист трансмісії

Коробка передач: 8 передач переднього ходу/6 - заднього ходу

Autoshift - автоматичне перемикання передач

Шини 17.5R25 BS VKT * D2A MP для повнопривідних машин

Керування всіма функціями машини за допомогою джойстиків. включаючи кермо

Автоматичне перемикання передач

CONTROLS, PERFORMANCE BUNDLE - пакет включає в себе:

STABLE BLADE - автоматична система уповільнення ходу,

JOYSTICK CONTROLS. ADVANCED - додаткові органи управління на джойстиках,

GRADE CONTROL X SLOPE - система нівелювання з датчиком поперечного ухилу,

CONTROL. AUTO ARTICULATION-FULL - автоматична система керування шарнірним з'єднанням

Система попереднього очищення повітря двигуна

Система обігріву охолоджуючої рідини від зовнішньої мережі, дзеркала заднього огляду, що обігріваються, система запуску

ефіром (підготовка)

Система автоматичного нівелювання

Система віддаленого контролю та діагностики Caterpillar Product Link 641

Кабіна оператора із захистом ROPS, системою кондиціювання повітря

Акумулятори з підвищеним пусковим струмом, гідравлічне масло, адаптоване під роботу в холодну пору

року, спеціальні щиток на масляному радіаторі

Генератор 150 А

Робоче освітлення та освітлення для руху дорогами загального користування

Ключ запалення 2шт.

Шприц для мастила 1 шт.

Тюбик мастила 12 шт.

Додатком № 2 до договору сторони погодили сплату авансового платежу в розмірі 30 000 доларів США, що станом на дату, яка передує даті укладення договору становить 812 100, 00 грн., в т.ч. ПДВ 135 350, 00 грн., а також комісійну винагороду в сумі 4 050, 00 доларів США, що станом на дату, яка передує даті укладення договору, становить 109 633, 50 грн., в т.ч. ПДВ 18 272, 25 грн.

Оплата комісійної винагороди здійснюється до моменту передачі предмета лізингу лізингоодержувачеві.

Додатком № 3 до договору сторони погодили "Загальний графік лізингових платежів" сплата лізингових платежів протягом 12 місяців.

В договорі фінансового лізингу міститься запис: "Цим лізингоодержувач підтверджує, що ознайомився і погодився з нижчевикладеними умовами договору купівлі-продажу, відповідно до якого лізингоодержувач приймає на себе зобов'язання покупця, крім зобов'язань з оплати техніки.

Судом також встановлено, що до матеріалів справи подано додаткову угоду № 1 від 22.12.2021 до договору фінансового лізингу № UА247L-21-07-EDOC від 26.11.2021, умовами якої сторони домовились про встановлення уточненого графіку платежів до договору фінансового лізингу № UА247L-21-07-EDOC від 26.11.2021.

Судом встановлено, що додаткова угода № 1 від 22.12.2021 не підписана представниками ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» та СФГ «АРТУР». При цьому, в підготовчих / судових засіданнях представники позивача та відповідача СФГ «АРТУР» усно зазначали, що сторони визнають укладеною додаткову угоду № 1 від 22.12.2021 та виконували її.

3.2. Договір купівлі-продажу.

26.11.2021 між ТОВ з іноземними інвестиціями «ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ» (продавець) та ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» (покупець) було укладено договір CL1278 купівлі-продажу обладнання від 26.11.2021, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: 1 (один) новий Колісний автогрейдер Caterpillar, модель - 150 AWD.

Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу поставка обладнання покупцю здійснюється на умовах DAP Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Чайки, 4 (далі - місце поставки) згідно ІНКОТЕРМС 2010 протягом 7 календарних днів з моменту зарахування на банківський рахунок продавця попередньої оплати в розмірі 10 % ціни обладнання, зазначеної в п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору датою поставки вважатиметься дата, коли представник покупця, який діє на підставі належним чином оформленої довіреності, оглянув і прийняв обладнання, а також підписав видаткову накладну та акт прийому-передачі на обладнання.

Відповідно до п. 3.4 договору обладнання передається продавцем та приймається покупцем за наступною адресою: Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Чайки, 4, якщо інше не буде погоджено сторонами в письмовій формі.

Відповідно до п. 4.3 договору право власності на обладнання переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.5 договору еомплектність обладнання і їх екіпіровка повинна відповідати Технічній специфікації, зазначеної у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 4.6 договору в момент підписання акту приймання-передачі обладнання продавець передає покупцеві документи згідно специфікації до договору, що стосуються обладнання.

Відповідно до п. 9.3 договору лізингоодержувач має ті ж самі права по договору, що і покупець в частині перевірки відповідності обладнання умовам цього договору, пред1явлення вимог до продавця щодо викогнання гарантійних зобов'язань, передбачених в додатку № 3 до договору, та усунення (заміни) виявлених недоліків та дефектів обладнання.

Додатками до договору є:

- Додаток № 1 «Технічна специфікація»;

- Додаток № 2 «Акт приймання-передачі обладнання»;

- Додаток № 3 «Гарантійні зобов'язання».

3.3. Договір поруки.

26.11.2021 між ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» (кредитор) та ТОВ "КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР" (поручитель) укладено договір поруки № SA-UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021.

Договір підписано та скріплено печатками сторін, а також СФГ "АРТУР".

Умовами договору поруки сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору якого цей договір поруки є забезпеченням поручителем виконання зобов'язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає гривневий еквівалент 278 693, 76 USD, що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківському валютному ринку (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 7 544 240, 08 грн., в тому числі ПДВ 1 218 150,00 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу.

Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.

Відповідно до п. 3.1 договору кредитор повідомляє поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за договором лізингу протягом 7 (семи) робочих днів з моменту такого невиконання або неналежного виконання. Однак ненадання такого повідомлення або будь-який недолік у ньому не перешкоджає кредиторові реалізовувати та/або здійснювати у примусовому порядку будь-які і всі його права як встановлено у цьому договорі поруки.

Відповідно до п. 3.3 договору кредитор або боржник заявляє свої вимоги до поручителя шляхом направлення йому листа або кур'єром за адресою, що зазначена нижче в цьому договорі поруки.

Відповідно до абз. 1 п. 3.5 договору поручитель сплачує всі платежі, зазначені в цьому договорі поруки, у національній валюті України. Сума, що підлягає до сплати, визначатиметься за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківському валютному ринку (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті зарахування коштів на банківський рахунок кредитора.

3.4. Договір зберігання.

22.12.2021 між ТОВ з іноземними інвестиціями «ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ» (зберігач) та СФГ «АРТУР» (поклажодавець) було укладено договір відповідального зберігання № 22122021 від 22.12.2021.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, за актом приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору, поклажодавець передаєЮ, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору таке обладнання:

- 1 (один) новий Колісний автогрейдер Caterpillar, модель 150 AWD, 2021 року виробництва.

Серійний номер: САТ00150LB5600240 .

Вартість обладнання 8 121 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 1 353 500, 00 грн.

Опис майна наведено в акті прийому-передачі майна на відповідальне зберігання.

Відповідно до п. 3.1.1 договору поклажодавець зобов'язаний передати зберігачеві майно на зберігання не пізніше, ніж через 3 календарних дні після набрання чинності цим договором.

Адреса зберігання майна: Україна, Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Чайки, 4 (склад зберігання).

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скраплення печатками сторін.

Відповідно до п. 6.2 договору зберігання строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 31 березня 2022 року.

В п. 7.5 договору зазначено, що додатками до договору є:

1. Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання

2. Акт повернення майна з відповідального зберігання.

3.5. Обставини справи щодо виконання умов договорів.

01.12.2021 для проведення авансового платежу за колісний автогрейдер Caterpillar на виконання умов договору фінансового лізингу позивачем (лізингодавець) виставлено відповідачу СФГ «АРТУР» (лізингоодержувач) рахунок на оплату № 388 від 01.12.2021 на суму 921 733, 50 грн. Підставою виставлення рахунку зазначено договір фінансового лізингу № UА247L-21-07-EDOC від 26.11.2021.

01.12.2021 відповідачем СФГ «АРТУР» перераховано на рахунок позивача (лізингодавця) грошові кошти в сумі 921 733, 50 грн. з призначенням платежу "Авансовий платіж за колісний автогрейдер, зг дог. № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021, рах. № 388 від 01.12.2021 у сумі 768 111, 25". Факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 1899 від 01.12.2021 та банківською випискою № 54-2-01/12263 від 29.10.2024.

22.12.2021 на виконання умов договору купівлі-продажу продавець ТОВ з іноземними інвестиціями «ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ» передав, а покупець ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» прийняв обладнання, а саме: 1 (один) новий Колісний автогрейдер Caterpillar, модель 150 AWD, 2021 року виробництва, за ціною 8 121 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 1 353 500, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 22.12.2021, який підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

22.12.2021 СФГ «АРТУР» видано Асланян Ерванду Артуровичу довіреність № 5 на отримання від ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» цінностей за дог.фін.лізингу UА247L-21-07-EDOC від 26.11.2021. Строк дії довіреності до 31.12.2021.

22.12.2021 між відповідачем СФГ "АРТУР" (лізингоодержувач) в особі керівника Асланяна Е. А. та позивачем ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» (лізингодавець) на виконання умов договору фінансового лізингу складено, підписано та скріплено печатками сторін видаткову накладну № 221 від 22.12.2021, а також акт прийому-передачі обладнання № 221 від 22.12.2021, відповідно до якого було здійснено прийом-передача наступного обладнання: Колісний автогрейдер Caterpillar, модель 150 AWD, серійний номер САТ00150LB5600240. В акті прийому-передачі обладнання № 221 від 22.12.2021 зазначено, що лізингоодержувач претензій до якості обладнання не має.

22.12.2021 між СФГ «АРТУР» (поклажодавець) в особі керівника Асланяна Е. А. та ТОВ з іноземними інвестиціями «ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ» (зберігач) складено, підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі майна від 22.12.2021, відповідно до яконо зберігач підтверджує, що поклажодавець передав йому в порядку, визначеному в договорі, наступне майно: 1 (один) новий Колісний автогрейдер Caterpillar, модель 150 AWD, 2021 року виробництва. Серійний номер: САТ00150LB5600240 за ціною 8 121 000, 00 грн. в тому числі ПДВ 1 353 500, 00 грн.

Суду не подано докази повернення майна з відповідального зберігання та складання акта повернення майна з відповідального зберігання.

Крім того, на виконання умов договору фінансового лізингу та вимог законодавства позивачем ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» (лізингодавець) вчинено наступні дії та оформлено наступні документи:

1) на виконання вимог податкового законодавства позивачем складено податкову накладну № 676 від 22.12.2021 на суму 8 121 000, 00 грн., яка 13.01.2022 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.01.2022;

2) проведено державну реєстрацію транспортного засобу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 29.12.2021, виданим Держпродспоживслужбою в м. Києві (право власності на транспортний засіб Автогрейдер марки Caterpillar 150 AWD 2021 року випуску із серійним номером САТ00150LB5600240 та реєстраційним номером НОМЕР_3 зареєстровано 29.12.2021 за ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ»);

3) застраховано транспортний засіб Колісний автогрейдер Caterpillar, модель 150 AWD в ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», що підтверджується страховим свідоцтвом № 298 від 22.12.2021;

4) направлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страхове свідоцтво лізингоодержувачу, на підтвердження чого подано суду експрес-накладну 59000782281754 "Нова пошта" від 14.01.2022.

Під час дії договору фінансового лізингу для проведення оплати лізингових платежів позивачем виставлено відповідачу СФГ «АРТУР» рахунки-фактури на загальну суму 10 508 829, 90 грн., а саме:

- рахунок-фактура № ЛП-232 від 25.01.2022 на суму 54 697, 50 грн.;

- рахунок-фактура № ЛП-637 від 22.02.2022 на суму 54 726, 19 грн.;

- рахунок-фактури № ЛП-1020 від 25.03.2022 на суму 56 380, 50 грн.;

- рахунок-фактура № ЛП-1403 від 22.04.2022 на суму 916 017, 30 грн.;

- рахунок-фактура № ЛП-1758 від 25.05.2022 на суму 916 017, 30 грн.;

- рахунок-фактура № ЛП-2092 від 24.06.2022 на суму 916 017, 30 грн.;

- рахунок-фактура № ЛП-2418 від 25.07.2022 на суму 1 856 768, 61 грн.;

- рахунок-фактура № ЛП-2730 від 25.08.2022 на суму 1 147 641, 04 грн.;

- рахунок-фактура № ЛП-3015 від 26.09.2022 на суму 1 147 641, 04 грн.;

- рахунок-фактура № ЛП-3289 від 25.10.2022 на суму 1 147 641, 04 грн.;

- рахунок-фактура № ЛП-3555 від 24.11.2022 на суму 1 147 641, 04 грн.;

- рахунок-фактура № ЛП-3814 від 23.12.2022 на суму 1 147 641, 04 грн.

До кожного рахунку за період з березня 2022 по грудень 2022 наявний додаток «Розрахунок зміни процентів у складі лізингового платежу».

В кожному рахунку відображено окремо суму відсотків по фінансовому лізингу згідно договору та суму вартості об'єкта фінансового лізингу згідно договору.

Крім того, під час дії договору фінансового лізингу між позивачем та відповідачем СФГ «АРТУР» складались акти надання послуг (відсотки по фінансовому лізингу згідно договору № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021) на загальну суму 1 860 451, 77 грн., а саме:

- акт надання послуг № 637 від 22.02.2022 на суму 54 726, 19 грн.;

- акт надання послуг № 1020 від 25.03.2022 на суму 56 380, 50 грн.;

- акт надання послуг № 1403 від 22.04.2022 на суму 126 656, 10 грн.;

- акт надання послуг № 1758 від 25.05.2022 на суму 121 064, 79 грн.;

- акт надання послуг № 2092 від 24.06.2022 на суму 115 433, 96 грн.;

- акт надання послуг № 2418 від 25.07.2022 на суму 1 050 514, 38 грн.;

- акт надання послуг № 2730 від 25.08.2022 на суму 335 675, 85 грн.

Відповідачем СФГ «АРТУР» на виконання умов договору фінансового лізингу частково здійснено оплату лізингових платежів за січень 2022 та за лютий 2022 на загальну суму 109 423, 69 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою № 54-2-01/12263 від 29.10.2024:

- платіжне доручення № 1998 від 25.01.2022 на суму 54 697, 50 грн. (лізинговий платіж за січень 2022);

- платіжне доручення № 2068 від 22.02.2022 на суму 54 726, 19 грн. (лізинговий платіж за лютий 2022).

Отже, заборгованість відповідача СФГ "АРТУР" перед позивачем з оплати лізингових платежів за період з березня 2022 по грудень 2022 становить 10 399 406, 21 грн. (10 508 829, 90 грн. - 109 423, 69 грн.).

13.08.2024 позивачем направлено на адресу відповідача СФГ «АРТУР» повідомлення № 37/08 від 13.08.2024 про порушення договору фінансового лізингу № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021, в якому позивач повідомив, що заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з березня 2022 по грудень 2022 становить 10 399 406, 21 грн., просив сплатити заборгованість, попередивши про право лізингодавця відповідно до п. 9.1, п. 9.2 договору відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку та вимагати повернення предмета лізингу.

23.08.2024 позивачем направлено на адресу відповідача СФГ «АРТУР» повідомлення № 42/08 від 23.08.2024 про відмову від договору фінансового лізингу № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021, в якому позивач повідомив, що оскільки період несплати становить більше 60 днів, ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» відмовляється від договору фінансового лізингу № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021 в односторонньому порядку, залишаючи на собою право вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса. В повідомлення лізингодавець зазначив, що: датою повернення встановлюється 01.09.2024; місцем повернення встановлюється: м. Київ, вул. Васильківська, 34. Крім того, лізингодавець просив лізингоодержувача сплатити суму несплачених лізингових платежів, а також нараховану пеню в сумі 8 113 815, 46 грн.

10.09.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данчук К.М. на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за № 694), яким запропоновано вилучити та повернути від лізингоодержувача СФГ «АРТУР» на користь лізингодавця ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» предмет фінансового лізингу, а саме: 1 (один) колісний Автогрейдер марки Caterpillar, модель 150 AWD, серійний номер САТ00150LB5600240, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021, укладеному між ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» та СФГ «АРТУР», за невиплачену в строк (прострочену) заборгованість за місячними платежами (строк існування якої більше 60 днів) розмір якої станом на 10 вересня 2024 року становить: 10 399 406, 21 грн. Строк, за який проводиться стягнення - з 25 березня 2022 року по 23 грудня 2022 року.

Виконавчий напис пред'явлено до примусового виконання.

12.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Маєвською В.О. складено Акт вилучення та передачі майна стягувачу ВП № 76026633 при примусовому виконанні виконавчого напису № 694 від 10.09.2024 та встановлено: "Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Маєвською В.О. 12.09.2024 виявлено об'єкт фінансового лізингу колісний Автогрейдер марки Caterpillar, модель 150 AWD, серійний номер САТ00150LB5600240 за адресою Київська обл., м. Вишневе, вул. Чорновола, 37".

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем вилучено у боржника та передано стягувачу: колісний Автогрейдер марки Caterpillar, модель 150 AWD, серійний номер САТ00150LB56002402.

Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність керівника ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ» Шевеля А. В.

02.10.2024 позивачем направлено на адресу відповідача СФГ «АРТУР» вимогу № 56/10 від 02.10.2024 про виплату пені за договором фінансового лізингу № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021, в якій позивач вимагав сплатити пеню у розмірі 8 490 609, 24 грн. До вимоги додано розрахунок пені за договором фінансового лізингу № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021.

Факт направлення вимоги 02.10.2024 підтверджується описом вкладення, поштовою квитанцією та списком згрупованих відправлень.

Вимога № 56/10 від 02.10.2024 не отримана відповідачем СФГ «АРТУР», що підтверджується інформацією з сайту "Укрпошта" за штрихкодовим ідентифікатором 0504063312779.

02.10.2024 позивачем направлено на адресу відповідача ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» вимогу (повідомлення) № 57/10 від 02.10.2024 про виплату заборгованості по лізинговим платежам, пені та 3 % річних за договором фінансового лізингу № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021 та договором поруки № SA-UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021, в якій позивач вимагав негайно після отримання вимоги сплатити заборгованість в сумі 19 539 806, 15 грн. У вимозі наведено розрахунок пені та 3 % річних за договором фінансового лізингу № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021.

Факт направлення 02.10.2024 вимоги підтверджується описом вкладення, поштовою квитанцією та списком згрупованих відправлень.

Факт отримання вимоги ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» 21.10.2024 підтверджується інформацією з сайту "Укрпошта" за штрихкодовим ідентифікатором 050406339404.

3.6. Обставини справи щодо форс-мажорних обставин.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресованим "Всім, кого це стосується", на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

26.03.2025 Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області видано СФГ «АРТУР» сертифікат № 4800-25-0492 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, введення воєнного стану в Україні, що обумовило заборону на переміщення та експлуатацію предмета лізингу (колісний Автогрейдер Caterpillar, модель 150 AWD) відповідно до п. 3.5 розділу 3 договору фінансового лізингу UA247L-21-07-EDOC щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: користуватися Предметом лізингу (Колісний Автогрейдер Caterpillar, модель 150 AWD) за його цільовим призначенням відповідно до умов Договору Лізингу та Загальних умов Договорів фінансового лізингу № UA247L-21-07-EDOC (п. 3.4.1 Загальних умов), а також своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмету лізингу, підтримувати його у справному стані (п. 3.4.2 Загальних умов), своєчасно сплачувати Лізингові платежі (п. 4.5 Договору, п. 3.4.3 Загальних умов) у термін: з 24 лютого 2022 року, які унеможливили його виконання в зазначений термін.

Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):

- дата настання: 24 лютого 2022 року;

- дата закінчення: тривають на 26 березня 2025 року.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договірних правовідносин.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. Кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

Водночас зобов'язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд (постанова КГС ВС від 14.02.2024 № 911/94/23).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

Об'єднана палата нагадує, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц; постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

4.2. Правове регулювання відносин лізингу.

Відповідно до ст. 292 ЦК України (в редакції, які діяла на час спірних правовідносин) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Майно, зазначене в частині першій цієї статті, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також єдині майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 № 1201-ІХ, який набрав чинності 13.06.2021, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом.

Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 № 1201-ІХ у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу;

лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об'єкт фінансового лізингу;

лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування;

продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно на підставі договору купівлі-продажу або договору поставки для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу;

фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" об'єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

Об'єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" порядок та умови набуття лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об'єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу.

Лізингоодержувач має право набути у власність об'єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Якщо сторони договору фінансового лізингу уклали договір купівлі-продажу (викупу) об'єкта фінансового лізингу, право власності на об'єкт фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної таким договором ціни, якщо інше не передбачено таким договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону.

Відповідно до ч. 9 ст. 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" кожна сторона договору фінансового лізингу отримує по одному примірнику договору з додатками до нього, якщо інше не встановлено таким договором.

У разі укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою обов'язок доведення того, що один з оригіналів такого договору переданий лізингоодержувачу - фізичній особі, покладається на лізингодавця.

Примірник договору фінансового лізингу, що належить лізингоодержувачу - фізичній особі, передається йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору фінансового лізингу, укладеного в електронному вигляді, та додатків до нього надаються лізингоодержувачу - фізичній особі у спосіб, що дає змогу встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або в інший спосіб з використанням контактних даних, зазначених лізингоодержувачем під час укладення договору фінансового лізингу.

У разі якщо один з оригіналів договору фінансового лізингу направлено лізингодавцем поштою або кур'єром, доказом його направлення є поштова квитанція (чек) про відправку та опис вкладення або повідомлення про вручення (у разі направлення кур'єром).

Положення цієї частини поширюються також і на угоди, якими вносяться зміни та/або доповнення до договору фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі.

Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

До складу лізингових платежів включаються:

1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу;

2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу;

3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:

1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;

2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вчинення виконавчого напису про витребування предмета договору фінансового лізингу здійснюється нотаріусом відповідно до вимог та в порядку, встановлених главою 14 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об'єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право:

3) у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об'єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об'єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу;

4) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об'єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об'єкта та умовам договору фінансового лізингу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору фінансового лізингу або відмовитися від такого договору у випадках, передбачених договором фінансового лізингу та законодавством.

Відповідно до п. 3, 7 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний:

3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі;

7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта (постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

З моменту розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи лізингодавця в лізингоодержувача припиняється обов'язок сплачувати лізингові платежі, натомість виникає обов'язок негайно повернути об'єкт лізингу у відповідному стані (постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

4.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16 травня 2018 року (провадження № 14-16цс18) (постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

4.4. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі №17/034-11 та від 11.12.2012 у справі №10/065-11.

Верховний Суд звертає увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14.

Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18.

Верховний Суд зауважує, що приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (постанова КГС ВС від 20.08.2020 у справі № 902/959/19).

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20).

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див. для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

4.5. Правове регулювання зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18; постанова КГС ВС від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення КСУ від 11.07.2013 № 7-рп/2013; постанова ВС від 04.02.2020 у справі № 918/116/19).

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова ВС від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (постанова ВП ВС від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549- 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

7.14. Розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

- характером неустойки (договірний або встановлений законом);

- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання.

7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

7.30. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).

7.31. Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду (п. 7.14, 7.25-7.30, 7.31, 7.42 постанова ОП КГС ВС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості (п. 7.20 постанови ОП КГС ВС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова КГС ВС від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).

4.6. Щодо стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

4.7. Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

4.8. Правове регулювання строку позовної давності.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 12 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; постанову ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як вказано судом вище, керівником СФГ "АРТУР" відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ є Асланян Ерванд Артурович, який відповідно до відомостей (відміток) в паспорті громадянина України для виїзду за кордон FG472633 від 31.05.2017 в період з 21.12.2021 по 11.01.2022 перебував за кордоном (Республіка Вірменія).

Судом також встановлено, що 26.11.2021 між ТОВ "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ" (лізингодавець) та СФГ "АРТУР" (лізингоодержувач) укладено Загальні умови договорів фінансового лізингу № UA247L-21-EDOC від 26.11.2021, а також договір фінансового лізингу № UА247L-21-07-EDOC від 26.11.2021. Загальні умови та договір підписано сторонами шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів сторін та їх печаток.

Лізингоодержувач погодив предмет лізингу (один новий Колісний автогрейдер Caterpillar, модель - 150 AWD), а також продавця предмета лізингу - ТОВ з ІІ "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ", про що зазначено в самому договорі фінансового лізингу.

На виконання умов договору фінансового лізингу лізингоодержувачем сплачено авансовий платіж в сумі 921 733, 50 грн. згідно платіжного доручення № 1899 від 01.12.2021.

В свою чергу позивачем ТОВ "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ" (лізингодавцем) на виконання умов договору фінансового лізингу придбано за укладеним з продавцем ТОВ з ІІ "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ" договором купівлі-продажу обладнання № CL1278 від 26.11.2021 предмет лізингу - 1 (один) новий Колісний автогрейдер Caterpillar, модель - 150 AWD, який продавець передав лізингодавцю за актом приймання-передачі обладнання від 22.12.2021.

Відповідач СФГ «АРТУР» зазначає, що фактичної передачі предмета лізингу не було, оскільки керівник юридичної особи на дату підписання актів приймання-передачі перебував за кордоном.

На підтвердження факту передачі предмета лізингу відповідачу СФГ "АРТУР" позивачем додано до матеріалів справи акт прийому-передачі обладнання № 221 від 22.12.2021 та видаткову накладну № 221 від 22.12.2021.

Крім того, 22.12.2021 між ТОВ з ІІ "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ" (зберігач) та СФГ "АРТУР" (поклажодавець) було укладено договір відповідального зберігання № 22122021, на виконання якого СФГ "АРТУР" (поклажодавець) передав, а ТОВ з ІІ "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ" (зберігач) прийняв наступне майно: 1 (один) новий Колісний автогрейдер Caterpillar, модель 150 AWD, 2021 року виробництва, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі майна від 22.12.2021.

Судом враховано, що жоден з учасників справи не заперечує факт підписання вищевказаних документів. Отже, суд дійшов висновку, що передача предмета лізингу фактично відбувалась в січні 2022, а документація оформлена сторонами договору фінансового лізингу та сторонами договору відповідального зберігання фактично «заднім числом». Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що передача предмета лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача відбулась, оскільки між сторонами складено та підписано без зауважень видаткову накладну та акт приймання-передачі, матеріали справи не містять доказів звернення лізингоодержувача до лізингодавця із повідомленнями щодо некомплектності переданого майна, наявності дефектів тощо. Судом також враховано, що відповідач СФГ «АРТУР» як суб'єкт господарювання, будучи обізнаний з умовами Загальних умов та договору фінансового лізингу, а також вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов'язку та наслідків оформлення первинних документів на господарську операцію, знав та усвідомлював наслідки прийняття предмета лізингу, в тому числі без перевірки / огляду (якщо такий факт мав місце) (п. 7.2.1 Загальних умов, п. 9.3 договору купівлі-продажу).

Системний аналіз п. 1.2.15, ч. 5 п. 7.1, п. 7.7.1 Загальних умов дозволяє дійти висновку, що датою передачі предмета лізингу, в тому числі, але не виключно, ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням предмета лізингу, є дата передачі такого предмета лізингу лізингодавцем лізингоодержувачеві відповідно до акту приймання. Отже, суд дійшов висновку, що лізингодавцем виконано обов'язок з передачі лізингоодержувачу предмета лізингу.

Крім того, судом враховано, що лізингоодержувачем сплачувались лізингові платежі в лютому 2022, березні 2022, а також підписувались та скріплювались печатками сторін акти надання послуг (відсотки по фінансовому лізингу згідно договору № UA247L-21-07-EDOC від 26.11.2021) в період лютий-серпень 2022. Крім того, до передачі предмета лізингу відповдач СФГ "АРТУР" не міг передати транспортний засіб на відповідальне зберігання згідно акту. Отже, суд дійшов висновку, що є суперечливою поведінка (твердження) відповідача СФГ «АРТУР» щодо того, що предмет лізингу не було передано лізингоодержувачу.

Водночас, суд дійшов висновку, що фактично (фізично) предмет лізингу залишився у ТОВ з ІІ "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ", який одночасно є продавцем за договором купівлі-продажу та зберігачем за договором відповідального зберігання. Крім того, матеріали справи не містять доказів повернення предмета лізингу з відповідального зберігання (складання та підписання акту прийому-передачі), не містять доказів переміщення, використання тощо лізингоодержувачем предмета лізингу, в тому числі за даними системи моніторингу (п. 1.2.56 Загальних умов).

Враховуючи, що позивачем ТОВ "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ" (лізингодавець) виконано обов'язок з передачі СФГ «АРТУР» (лізингоодержувач) предмета лізингу, в останнього (лізингоодержувача) відповідно до приписів ст. 16, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» та умов п. 3.4.3, п. 14.1 Загальних умов виник обов'язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що лізингоодержувачем СФГ «АРТУР» проведено оплату лізингових платежів за лютий 2022 та березень 2022, проте, починаючи з квітня 2022 лізингоодержувач припинив здійснювати лізингові платежі, у зв'язку з чим за період з квітня 2022 по грудень 2022 виникла заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 10 399 406, 21 грн.

Судом також враховано, що відповідно до п. 4.5 договору фінансового лізингу неотримання рахунку-фактури або несвоєчасне отримання рахунку-фактури не звільняє лізингоодержувача від зобов'язання по сплаті відповідного лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені відповідним договором та вказаними у уточненому загальному графіку лізингових платежів.

Враховуючи вищевикладене, лізингодавець відповідно до ст. 17, п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 17.1 Загальних умов (лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу два лізингові платежі в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів) направив лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору від 23.08.2024 та повернення предмета лізингу, яке (повідомлення) в силу абз. 2 п. 23.5 Загальних умов вважається врученим стороні-одержувачу. Предмет лізингу, як вказано вище, повернуто лізингодавцю в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, договір фінансового лізингу є розірваним (абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг»), а предмет лізингу повернуто лізингодавцю.

Відповідно до п. 17.3.2 Загальних умов після вчинення відмови від договору припиняється нарахування лізингових платежів з дати повернення предмета лізингу, вказаної у повідомленні про відмову від договору.

В силу приписів ч. 7 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню).

Отже, позовна вимога позивача ТОВ "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ" (лізингодавець) про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з березня 2022 по грудень 2022 в сумі 10 399 406, 21 грн. є обґрунтованою. Строк оплати вказаної заборгованості настав (ст. 530 ЦК України, заборгованість нарахована до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору).

Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 649 790, 70 грн. - 3 % річних за період з 02.04.2022 по 03.10.2024.

Перевіривши нарахування 3 % річних за допомогою бази законодавство "ipLex", судом встановлено, що 3 % річних нараховано позивачем арифметично правильно, період визначено правильно. Розрахунок 3 % річних здійснено позивачем по кожному платежу окремо. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи. Відтак, вимога про стягнення 3 % річних є обґрунтованою (ст. 625 ЦК України).

Позивачем також нараховано відповідачу 8 490 609, 24 грн. - пені за період з 02.04.2022 по 03.10.2024.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою бази законодавство "ipLex", судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ч. 7 ст. 17, ч. 4 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг») та умовам договору (абз. 1-3 п. 14.10 Загальних умов). Нарахування пені позивачем здійснено по кожному платежу окремо та поза межами встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України (діяла на час нарахування пені) шестимісячного строку, оскільки умовами п. 21.4 Загальних умов сторони погодили, що обмеження в шість місяців для нарахування штрафних санкцій, встановлене статтею 232 Господарського кодексу України, до штрафних санкцій, передбачених відповідним договором та/чи Загальними умовами не застосовується. Нарахування штрафних санкцій (неустойки тощо) за прострочення виконання зобов'язань, передбачених відповідним договором та/чи цими Загальними умовами здійснюється протягом усього строку прострочення, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, судом враховано факт надіслання вимог про сплату пені як лізингоодержувачу, так і поручителю (вимоги від 02.10.2024 наявні в матеріалах справи).

Отже, вимога про стягнення пені в загальній сумі 8 490 609, 24 грн. є обґрунтованою.

Щодо посилань відповідача СФГ «АРТУР» на наявність форс-мажорних обставин, засвідчених сертифікатом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області № 4800-25-0492 від 26.03.2025, який видано СФГ "АРТУР", то суд зазначає наступне.

По-перше, наявність форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання самого зобов'язання. По-друге, умовами п. 20.2 Загальних умов сторони погодили, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї з сторін про настання форс-мажорних обставин позбавляє іншу сторону, що посилається на них, права посилатися на них з метою звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за відповідним договором.

Суд також зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови в стягненні заборгованості зі сплати лізингових платежів (основний борг), 3 % річних та пені з підстав обставин непереборної сили.

Водночас, виходячи з обставин даної конкретної справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки (пені) на підставі ст. 551 ЦК України з огляду на наступне.

Так, як вказано судом вище, фактично (фізично) предмет лізингу залишився у ТОВ з ІІ "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ", який одночасно є продавцем за договором купівлі-продажу та зберігачем за договором відповідального зберігання. Крім того, матеріали справи не містять доказів повернення предмета лізингу з відповідального зберігання (складання та підписання акту прийому-передачі), не містять доказів переміщення, використання тощо лізингоодержувачем предмета лізингу, в тому числі за даними системи моніторингу (п. 1.2.56 Загальних умов). Відповідно до абз. 3 п. 3.5 договору фінансового лізингу лізингоодержувачу забороняється переміщати та здійснювати експлуатацію предмета лізингу на території, де діє правовий режим воєнного стану. Отже, враховуючи введення на території України воєнного стану 24.02.2022 внаслідок збройної агресії РФ проти України відповідачу СФГ "АРТУР" фактично протягом всього строку дії договору фінансового лізингу було заборонено користування та експлуатація транспортного засобу. Вказані обставини також засвідчені сертифікатом № 4800-25-0492 від 26.03.2025 Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області. Суд враховує, що відповідач СФГ "АРТУР", підписуючи Загальні умови та договір фінансового лізингу, був обізнаний з умовами договору, а також міг передбачити власні фінансові ризики. Крім того, судом враховано, що відповідач СФГ "АРТУР" не був позбавлений можливості скористатись наданим йому умовами п. 20.3 Загальних умов правом відмовитися від виконання договору фінансового лізингу й розірвати відповідний договір в односторонньому позасудовому порядку, проте, не скористався наданим правом. В той же час, судом враховано, що відповідач СФГ "АРТУР" фактично протягом всього строку дії договору фінансового лізингу був позбавлений права та можливості користуватись та експлуатувати транспортний засіб, фактично транспортний засіб повернуто лізингодавцю новим, що свідчить про очевидне порушення балансу інтересів сторін у договірних правовідносинах, а також те, що стягнення пені в спірному випадку спрямоване не на стимулювання боржника до виконання грошового зобов'язання, а на каральну функцію з метою отримання додаткового доходу кредитором. Розмір нарахованої пені є надмірним та перевищує встановлену п. 3.2.1 договору фінансового лізингу вартість самого предмета лізингу, яка в гривневому еквіваленті на дату укладення договору становила 8 121 000, 00 грн. (300 000 доларів США). Крім того, розмір заявленої до стягнення пені становить 81, 65 % від суми заявленого до стягнення основного боргу за лізинговими платежами за 10 місяців. Позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства; відсутність понесення позивачем збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, позаяк іншого матеріали справи не місять (а за відсутності доказів експлуатації предмета лізингу, суд виходить з того, що збитки в спірному випадку відсутні і не могли настати); заявлена до стягнення пеня є неспівмірною; пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не зазнає значних негативних наслідків в своєму фінансовому становищі з урахуванням стягнення 3% річних, тому суд, керуючись принципами добросовісності, розумності та справедливості, дійшов висновку про зменшення розміру пені до 300 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення 10 399 406, 21 грн. - заборгованості за лізинговими платежами; 649 790, 70 грн. - 3 % річних; 300 000, 00 грн. - пені. В решті пені в сумі 8 190 609, 24 грн. судом відмовлено, у зв'язку зі зменшенням її розміру.

Як вказано судом вище, з метою забезпечення виконання зобов'язань СФГ "АРТУР" за договором фінансового лізингу, 26.11.2021 між ТОВ "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ" (кредитор) та ТОВ "КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР" (поручитель) укладено договір поруки № SA-UA247L-21-07-EDOC, відповідно до умов п. 2.1 якого поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язався як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.

Матеріалами справи підтверджено факт звернення кредитора ТОВ "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ" до поручителя ТОВ "КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР" з вимогою про погашення допущеної боржником СФГ "АРТУР" заборгованості зі сплати лізингових платежів та пені (вимога від 02.10.2024 наявна в матеріалах справи).

Суду не подано доказів виконання поручителем взятих на себе зобов'язань за договором поруки, як і не спростовано позовних вимог.

Отже, позовна вимога про стягнення основного боргу, 3 % річних та пені в солідарному порядку з відповідачів є обгрунтованою та підлягає задоволенню (ст. 543, 554 ЦК України, п. 2.1, п. 3.1, п. 3.5 договору поруки).

Щодо посилань відповідача СФГ «АРТУР» на пропуск строку позовної давності, то суд зазначає, що умовами п. 21.3 Загальних умов сторони погодили збільшений строк позовної давності, передбачивши, що для всіх вимог, що випливають з відповідного договору та/чи Загальних умов, включаючи вимоги зі сплати неустойки, встановлюється строк позовної давності в три роки. Отже, строк позовної давності не пропущено (ст. 267 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру (постанова Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14).

Судовий збір в розмірі 234 477, 68 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідачів.

Керуючись ст. 129, 219, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з відповідача Селянського (фермерського) господарства "АРТУР", с. Богданівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56419 (код ЄДРПОУ 23084212) та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР", вул. Мельнична, буд. 22, корпус А, смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56400 (код ЄДРПОУ 38972680) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ", вул. Васильківська, буд. 34, м. Київ, 03022 (код ЄДРПОУ 35431993):

- 10 399 406, 21 грн. (десять мільйонів триста дев'яносто дев'ять тисяч чотириста шість грн. 21 коп.) - заборгованості за лізинговими платежами;

- 300 000, 00 грн. (триста тисяч грн. 00 коп.) - пені;

- 649 790, 70 грн. (шістсот сорок дев'ять тисяч сімсот дев'яносто грн. 70 коп.) - 3 % річних;

- 234 477, 68 грн. (двісті тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят сім грн. 68 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254-259 ГПК України.

Повне рішення складено 01.10.2025

Суддя Е.М. Олейняш

Попередній документ

130680694

Наступний документ

130680696

Інформація про рішення:

№ рішення:	130680695
№ справи:	915/1355/24
Дата рішення:	18.08.2025
Дата публікації:	06.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; лізингу

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (22.10.2025)
Дата надходження:	22.10.2025
Предмет позову:	про стягнення коштів у розмірі 19 539 806, 00 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

03.12.2024 13:00	Господарський суд Миколаївської області
30.01.2025 12:30	Господарський суд Миколаївської області
26.02.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
08.04.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
06.05.2025 11:30	Господарський суд Миколаївської області
11.06.2025 12:00	Господарський суд Миколаївської області
16.07.2025 13:00	Господарський суд Миколаївської області
08.08.2025 13:00	Господарський суд Миколаївської області
18.08.2025 13:30	Господарський суд Миколаївської області