79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.09.2025 Справа № 914/2347/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейтинг», м. Київ,
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення 23 827, 05 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники сторін:
від позивача: Сергій Трофимчук - представник;
від відповідач: Юрій Копильчак - представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейтинг» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості у розмірі 152 339, 85 грн за договором постачання природного газу від 25.10.2024 № 12-7475/24-БО-Т.
Ухвалою суду від 05.08.2025 відкрито провадження у справі № 914/2347/25 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 08.09.2025.
Судове засідання 08.09.2025 не відбулось у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області, відтак ухвалою суду від 08.09.2025 судове засідання призначено на 29.09.2025.
У судове засідання 29.09.2025, представник позивача з'явився, 25.08.2025 на адресу суду надіслав клопотання про зменшення позовних вимог, зменшенні позовні вимоги, прийняті судом підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.
Представник відповідача в судове засідання 29.09.2025 з'явився, зазначив про відсутність основного боргу, заперечив щодо стягнення 3 % річних, пені та інфляційних.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 29.09.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейтинг» (далі - позивач, постачальник) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, споживач) про стягнення заборгованості у розмірі 152 339, 85 грн за договором постачання природного газу від 25.10.2024 № 12-7475/24-БО-Т (далі - договір).
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що між сторонами було укладено договір постачання природного газу. На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 610 812, 76 грн, проте відповідачем не здійснено оплату у повному обсязі та наявна заборгованість у розмірі 130 580, 62 грн.
У ході розгляду справи, позивачем зменшено розмір позовних вимог, з мотивів, що сторонами було проведено зарахування надлишково сплачених коштів відповідачем за іншим договором в якості оплати за договором від 25.10.2024 № 12-7475/24-БО-Т.
Проте, на думку позивача, несвоєчасна сплата відповідачем за отриманий природний газ, свідчить про порушення його прав та є підставою для його захисту у судовому порядку, відтак, позивач просить стягнути із відповідача пеню у розмірі 16 513, 97 грн, 1 609, 90 грн 3 % річних, 5 703, 18 грн інфляційних втрат, які було нараховано на підставі пункту 7.2 договору.
Позиція відповідача.
Відповідач зазначає, що у нього відсутній основний борг щодо здійснення оплати за природній газ, оскільки ще у липні 2025 між сторонами було здійснено зарахування надлишкових коштів та оплачена заборгованість за спірним договором
З огляду на вищевказане, відповідач заперечує щодо стягнення з нього пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки відсутні підстави для таких нарахувань.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи із таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, 25.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Військовою частиною НОМЕР_1 укладено договір № 12-7475/24-БО-Т постачання природного газу.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 - 3.6 договору.
Згідно з п. 3.5. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання умов договору, у період з жовтня 2024 по грудень 2024 року. позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 610 812, 76 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме актом приймання - передачі природного газу від 12.11.2024 за жовтень 2024 року на суму 40 610, 48 грн, актом приймання - передачі природного газу від 12.12.2024 за листопад 2024 року на суму 240 856, 57 грн, актом приймання - передачі природного газу від 13.01.2025 за грудень 2024 року на суму 329 345, 71 грн, які відповідачем не були підписані та повернуті позивачу, однак обсяги відібраного відповідачем (споживачем з ЕІС-кодом 56ХS0000X4E9D00B) газу підтверджені оператором ГТС.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання- передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Відтак, умовами договору було визначено остаточну дату здійснення розрахунків за фактичну вартість використаного споживачем газу, що розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач повинен був здійснити оплату за спожитий природний газ за грудень 2024 року до 17.02.2025 (з урахуванням вихідних днів), однак в порушення пункту 5.1 договору, оплати своєчасно не здійснив, а отже розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ складав 130 580, 62 грн.
Відповідач у своєму відзиві, зазначив, що ним було надіслано позивачу лист від 16.07.2025 № 25/39 щодо зарахування переплати по договору від 07.04.2025 № 12-8856/24-БО-Т в сумі 130 580, 62 грн в оплату по договору від 25.10.2024 № 12-7475/24-БО-Т. Позивач підтверджує, що відповідачем було погашено основну суму боргу за спожитий природний газ в повному обсязі 18.07.2025, з огляду на що ним було подано заяву про зменшення позовних вимог та він підтримує зменшенні позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних - 1 609, 90 грн, 16 153, 97 грн - пені та 5 703, 18 грн інфляційних втрат.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пункту 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Суд звертає увагу, що відповідач повинен був здійснити оплату за спожитий природний газ за грудень 2024 року до 17.02.2025, проте відповідач повністю розрахувався за природний газ поставлений у грудні 2024 року лише 18.07.2025. Відтак, відповідачем не було виконано грошове зобов'язання у строк, визначений умовами договору, чим порушено його положення, зокрема пункту 5.1 договору.
Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).
Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені, що здійснений за період 18.02.2025 - 17.07.2025, вважає що вказані нарахування розраховані вірно, відтак позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних - 1 609, 90 грн, 16 153, 97 грн - пені та 5 703, 18 грн інфляційних втрат підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення зменшених позовних вимог в повному обсязі.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) суму в розмірі 26 249, 45 грн, з яких:
- 16 513, 97 грн пені;
- 1 609, 90 грн 3 % річних;
- 5 703, 18 грн інфляціи?них втрат;
- 2 422, 40 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.