вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2585/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа»
09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, код ЄДРПОУ 04654336
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Архітектурно-планувальне бюро»
09100, Київська обл., м. Біла Церква, б-р Олександрійський, буд. 75, код ЄДРПОУ 23244325
про стягнення заборгованості
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№1352/24 від 26.09.2024) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа» до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Архітектурно-планувальне бюро» про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором на теплову енергію №1529 від 01.01.2021, у зв'язку з чим позивачем заявляється до стягнення: 27868,46 грн - загальна заборгованість, 520,46 грн - 3% річних, 1305,86 грн - інфляційні втрати та 3028,00 грн - сплата судового збору.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, 173, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 3 статті 162, пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2024 позовну заяву залишено без руху, зобов'язано позивача усунути недоліки позовної заяви.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх.№11012/24 від 06.11.2024) про усунення недоліків позовної заяви.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 гривень.
За позовною заявою Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа» заявлено до стягнення 29694,78 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2024 прийнято позовну заяву (вх.№1352/24 від 26.09.2024) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа» до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Архітектурно-планувальне бюро» про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2585/24 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи №911/2585/24 призначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлені сторонам строки подання заяв по суті справи.
Копія ухвали Господарського суду Київської області від 11.11.2024 направлялись відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, це поштове відправлення суду повернулось до суду 20.11.2024, без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що за статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів в Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Зважаючи на вказане, повернення без вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами дослідження матеріалів справи, всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
1. Правовідносини сторін
Між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківськатепломережа» як теплопостачальною організацією та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Архітектурно-планувальне бюро» як споживачем укладено договір №1529 на теплову енергію від 01.01.2021 (далі - договір).
Предметом договору є надання споживачу теплової енергії та централізованого гарячого водопостачання (ДК 021-201509320000-8 «Єдиний закупівельний словник») - теплової енергії (пункт 1.1. договору).
Теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується прийняти її на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити за встановленими тарифами (пункт 1.2. договору).
Ціна теплової енергії визначається за встановленими тарифами (пункт 3.1. договору).
Розрахунки за надану теплову енергію здійснюється за встановленими тарифами, згідно з нормою та фактичною опалювальною площею відповідно до розрахунку витрат тепла (теплового навантаження) (пункт 4.1. договору).
При наявності засобів обліку, щомісячно 15 числа направляється представник споживача до теплопостачальної організації для оформлення акту про використану теплову енергію згідно з додатком №9, де розрахунковим періодом є період рівний 30 календарним дням (пункт 4.2. договору).
Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії (пункт 4.3. договору).
При наявності заборгованості за попередні періоди, проведена споживачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу (пункт 4.5. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію згідно з даними, що зазначені у додатку №1 до договору.
Теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію у вигляді: опалення - протягом опалювального сезону, початок та закінчення якого визначаються відповідними розпорядженнями або рішенням органу місцевого самоврядування, гарячу воду - протягом року згідно з графіком, затвердженим органом місцевого самоврядування, пари - відповідно до технічних характеристик обладнання, яке знаходиться на балансі споживача та господарсько-виробничими потребами споживача, вентиляції (пункт 5.2. договору).
Приймання-передача теплової енергії, постановленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролем чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання - передачі, рахунок - фактуру (щомісячно), акт звірки взаєморозрахунків (щоквартально), в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов'язаний протягом 3 робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу Теплопостачальної організації один примірник акту приймання - передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку теплопостачальної організації та споживача (пункт 5.4. договору).
У випадку неповернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні споживачем акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений пунктом 5.4. договору, такі документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем (пункт 5.5. договору).
За невиконання або неналежне виконання теплопостачальною організацією та споживачем зобов'язань за договором теплопостачальна організація або споживач відшкодовує іншій завданні збитки (пункт 7.1. договору).
Договір набирає чинності з моменту укладення та діє, в частині постачання теплової енергії та послуги з централізованого постачання гарячої води - з 01.01.2021 протягом 1 року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх (пункт 10.1. договору).
У випадках, не передбачених договором, теплопостачальна організація та споживач керуються чинним законодавством України (пункт 11.3. договору).
До матеріалів справи надано копію договору, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.
Відповідно до додатку № 1 до договору постачання теплової енергії здійснюється за адресою місця розташування офісу відповідача: б-р Олександрійський, 75.
2. Аргументи позивача
Позивач стверджує, що на виконання умов договору, у період жовтня 2023 року - березня 2024 року, поставив відповідачу теплову енергію, всього на суму 27868,46 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур та актів приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії, актами про використану теплову енергію за спірний період та повідомленням начальника ОСББ «Оберіг-75» за вих.№1/08 від 15 серпня 2024 року.
Відповідач, у свою чергу, грошові зобов'язання за договором з оплати теплової енергії не виконав, внаслідок чого виникла спірна заборгованість, на яку позивач нарахував також 520,46 грн 3% річних та 1305,86 грн інфляційних втрат.
3. Аргументи відповідача
Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав.
Копія ухвали Господарського суду Київської області від 11.11.2024 направлялись відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, це поштове відправлення суду повернулось до суду 20.11.2024, без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що за статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також за наслідки неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
4. Норми права, що підлягають застосуванню
За змістом статей 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
Між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківськатепломережа» як теплопостачальною організацією та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Архітектурно-планувальне бюро» як споживачем укладено договір №1529 на теплову енергію від 01.01.2021.
Оскільки суду не надано заяв сторін про розірвання договору, відповідно до умов пункту 10.1. договору суд вважає встановленими обставини того, що договір діяв у спірний період жовтня 2023 року - березня 2024 року.
Відповідно до пункту 4.3. договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії.
Як встановлено матеріалами справи, позивач на виконання умов договору, у період жовтня 2023 року - березня 2024 року, поставив відповідачу теплову енергію, всього на суму 27868,46 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур та актами приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії, актами про використану теплову енергію за спірний період та повідомленням начальника ОСББ «Оберіг-75» за вих.№1/08 від 15 серпня 2024 року.
Приймання-передача теплової енергії, постановленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролем чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання - передачі, рахунок - фактуру (щомісячно), акт звірки взаєморозрахунків (щоквартально), в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов'язаний протягом 3 робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу Теплопостачальної організації один примірник акту приймання - передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку теплопостачальної організації та споживача (пункт 5.4. договору).
У випадку неповернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні споживачем акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений пунктом 5.4. договору, такі документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем (пункт 5.5. договору).
До матеріалів справи надані належні докази направлення позивачем актів приймання - передачі, рахунків - фактур та актів звірки взаєморозрахунків відповідачу: реєстри листів госпрозрахунковим організаціям, відповідачем отримання документів не заперечене, відмов споживача від підписання актів суду не надано, відтак, в порядку пунктів 5.4., 5.5. договору, виконання позивачем зобов'язань за договором вважається належним чином підтвердженим та прийнятим відповідачем, отже, відповідно до пункту 4.3. договору настав строк оплати за спожиту теплову енергію, доказів такої оплати суду не надано.
Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги, в частині стягнення сума основного боргу у розмірі 27868,46 грн, підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 1305,86 грн інфляційних втрат та 520,46 грн 3 % річних, розрахованих за загальний період з 06.11.2023 по 08.04.2024.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Судом враховано, що період нарахування відповідає умовам пункту 4.3. договору: остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії, за перевіркою наданих позивачем розрахунків, суд встановив, що вони також арифметично правильні.
Відповідач не оспорив заявлені позовні вимоги, не надав суду контррозрахунків 3 % річних та інфляційних втрат.
За таких обставин, позовні вимоги, в цій частині, обґрунтовані відповідно до чинного законодавства і умов договору та підлягають задоволенню.
Зважаючи на вказане, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
6. Результати розгляду справи
6.1. Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
7. Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, сплачена позивачем сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов (вх.№1352/24 від 26.09.2024) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа» до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Архітектурно-планувальне бюро» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Архітектурно-планувальне бюро» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, б-р Олександрійський, буд. 75, код ЄДРПОУ 23244325) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, код ЄДРПОУ 04654336) 27868,46 грн (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень сорок шість копійок) основного боргу, 520,46 грн (п'ятсот двадцять гривень сорок шість копійок) 3 % річних, 1305,86 грн (одна тисяча триста п'ять гривень вісімдесят шість копійок) інфляційних витрат та 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 02.10.2025.
Суддя С.О. Саванчук