ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.10.2025Справа № 910/7259/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія-К"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сел"
про стягнення 93256,29 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія-К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сел" про стягнення за договором поставки від 25.05.2024 №1508КД основної заборгованості в розмірі 63 461,52 грн., пені в розмірі 10 200,47 грн., 8 502,08 грн. 24% річних, 4 746,07 грн. інфляційних втрат та 6 346,15 грн. 10% штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
23.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.05.2024 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений Договір поставки №1508КД, відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар у кількості, асортименті та за цінами, що визначений у накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору сторони визнають, що накладна, яка підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, і є невід'ємним додатком до даного договору, та свідчить про належне виконання постачальником своїх обов'язків щодо передання товару покупцеві.
У пункті 5.2 договору вказано, що продукти харчування підлягають оплаті протягом 6 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Під моментом отримання товару покупцем сторони розуміють момент фактичної передачі товару від постачальника до покупця, що підтверджується підписаною сторонами накладною.
На виконання умов договору за період з 17.10.2024 до 19.11.2024 позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 79 264,44 грн. згідно з наступними видатковими накладними: від 17.10.2024 № 474800 на суму 5 205,60 грн., від 25.10.2024 № 480076 на суму 2 047,74 грн., від 25.10.2024 № 480394 на суму 8 251,52 грн., від 29.10.2024 № 482463 на суму 4 257,30 грн., від 30.10.2024 № 63967 на суму 1 785,24 грн., від 01.11.2024 № 64569 на суму 2 364,48 грн., від 01.11.2024 № 71316 на суму 4 099,32 грн., від 02.11.2024 № 64588 на суму 6 427,68 грн., від 05.11.2024 № 487548 на суму 1 736,28 грн., від 06.11.2024 № 65359 на суму 2 191,20 грн., від 06.11.2024 № 488740 на суму 2 568,98 грн., від 06.11.2024 № 488777 на суму 7 609,50 грн., від 06.11.2024 № 488460 на суму 4 402,20 грн., від 08.11.2024 № 490540 на суму 2 006,64 грн., від 08.11.2024 № 490777 на суму 4 823,28 грн., від 08.11.2024 № 490408 на суму 7 679,04 грн., від 12.11.2024 № 492460 на суму 1 277,28 грн., від 13.11.2024 № 66773 на суму 1 257,12 грн., від 16.11.2024 № 67652 на суму 8 124,96 грн., від 19.11.2024 № 497604 на суму 1 214,40 грн. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи відповідні товарно-транспортні накладні з відмітками відповідача про одержання вантажу.
Разом із цим, відповідач після поставки товару здійснив повернення частини товару позивачу відповідно до наступних видаткових накладних на повернення товару: від 28.12.2024 № 10827 на суму 1839,66 грн., від 08.01.2025 № 102 на суму 2 932,80 грн., від 17.01.2025 № 541 на суму 2 769,36 грн., від 17.01.2025 № 1059 на суму 2 922,18 грн., від 17.01.2025 № 1060 на суму 4 182,48 грн., від 24.01.2025 № 1503 на суму 1 688,88 грн., від 29.01.2025 № 13306 на суму 1 757,16 грн., від 31.01.2025 № 13350 на суму 1 638,24 грн.
При цьому, сторонами підписані та скріплені печатками акти звірки за грудень 2024 року та січень 2025 року.
Відтак, позивач зазначив, що залишок заборгованості відповідача становить 63 461,52 грн., а саме: за накладною № 480394 від 25.10.2024 сума 8 261,52 грн. зменшена на суму повернення 2 084, 64 грн. згідно накладної на повернення № 541 від 17.01.2025, залишок боргу за накладною - 6 176,88 грн.; за накладною № 64569 від 01.11.2024 сума 2 364,48 грн. зменшена на суму повернення 1 638,24 грн. згідно накладної на повернення № 13350 від 31.01.2025, залишок боргу за накладною - 726,24 грн.; за накладною № 71316 від 01.11.2024 сума 4 099,32 грн. зменшена на суму повернення 1 979,58 грн. згідно накладних на повернення № 10827 від 28.12.2024 (1 939,66 грн.) та № 102 від 08.01.2025 (39,92 грн.), залишок боргу за накладною - 2 119,74 грн.; за накладною № 64588 від 02.11.2024 сума 6 427,68 грн. зменшена на суму повернення 1 757,16 грн. згідно накладної на повернення № 13306 від 29.01.2025, залишок боргу за накладною - 4 670,52 грн.; за накладною № 488460 від 06.11.2024 сума 4 402,20 грн. зменшена на суму повернення 4 054,92 грн. згідно накладної на повернення № 1060 від 17.01.2025, залишок боргу за накладною - 347,28 грн.; за накладною № 490540 від 08.11.2024 сума 2 006,64 грн. зменшена на суму повернення 1 527,24 грн. згідно накладної на повернення № 1503 від 24.01.2025, залишок боргу за накладною - 479,40 грн.; за накладною № 490777 від 08.11.2024 сума 4 823,28 грн. зменшена на суму повернення 2 761,14 грн. згідно накладної на повернення № 1059 від 17.01.2025, залишок боргу за накладною - 2 062,14 грн.
Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 63 461,52 грн. за поставлений за Договором поставки від 25.05.2024 №1508КД товар.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу за Договором поставки від 25.05.2024 №1508КД на суму 79 264,44 грн., з якої відповідачем повернуто товар на суму 15802,92 грн.
Водночас, доказів оплати відповідачем залишку поставленого позивачем товару на суму 63 461,52 грн. або вмотивованої відмови від прийняття товару матеріали справи не містять. Також, відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості за Договором поставки від 25.05.2024 №1508КД.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 63 461,52 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 10 200,47 грн., 8 502,08 грн. 24% річних, 4 746,07 грн. інфляційних втрат та 6 346,15 грн. 10% штрафу, що розраховані за кожною спірною видатковою накладною (із урахуванням повернутої частини товару) із початку виникнення прострочення до 01.06.2025 року.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 8.3 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті по даному договору, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період її нарахування, від вартості неоплаченого товару (партії товару) за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. У випадку прострочення оплати товару більше, ніж на 3 календарних дні, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 % річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.
Згідно з пунктом 8.4 договору у випадку прострочення оплати товару більш, ніж на 30 календарних днів, покупець, окрім пені, зобов'язаний оплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Отже, сторонами в договорі погоджено інший розмір процентів річних, ніж встановлений у частині 2 статті 625 ЦК України. Також, у договорі передбачено нарахування пені до дня фактичної оплати.
Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 200,47 грн., 8 502,08 грн. 24% річних, 4 746,07 грн. інфляційних втрат та 6 346,15 грн. 10% штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія-К" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сел" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, прим. 212; ідентифікаційний код 40258065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія-К" (04871, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 11, літ В; ідентифікаційний код 35609385) 63 461 (шістдесят три тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 52 коп. боргу, 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 47 коп. пені, 8 502 (вісім тисяч п'ятсот дві) грн. 08 коп. 24% річних, 4 746 (чотири тисячі сімсот сорок шість) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 6 346 (шість тисяч триста сорок шість) грн. 15 коп. 10% штрафу, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова