ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.10.2025Справа № 910/3608/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Думнича Михайла Андрійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-транс плюс"
про стягнення 78000 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Фізична особа-підприємець Думнич Михайло Андрійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-транс плюс" про стягнення 78000 грн. боргу за договором-заявкою від 13.09.2022 № 3/13 та актом надання послуг №01147 від 26.09.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
31.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 13/21-А.
Проте, конверт із копією ухвали суду повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу у зв'язку з відсутністю адресата.
Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.
Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Отже, ухвала суду направлена за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Відтак, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.09.2022 між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як експедитором, укладено договір-заявку на перевезення в міжнародному сполученні №3/13, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується здійснити транспортне перевезення металу по маршруту Аліага (Туреччина) - Вишневе (Україна).
За умовами Договору-заявки №3/13 від 13.09.2022 сторонами погоджено: Вантаж: метал Вага вантажу: 21 т; Тип автомобіля: державний № а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; Водій: ОСОБА_1; Місце завантаження: 35800, Аліага/Ізмір; Пункт митного оформлення: на місці. Дата та час розмитнення автомобілей: 20.09.2022 року - 21.09.2022 року; Адреса вивантаження: м. Вишневе Київська область згідно ЦМР; Фрахтова сума перевезення: 158000,00 грн.; Строки оплати: по оригіналам документів на протязі 5 банківських днів.
На виконання Договору-заявки №3/13 від 13.09.2022 позивачем здійснено перевезення вантажу (прокат плоский з вуглецевої сталі вагою 19600 кг.) за маршрутом Aliaga-Izmir/TURKIYE (Аліага-Ізмір/Туреччина) - місто Вишневе, Київська область, що підтверджується СМR №090937 від 16.09.2022, в якій наявна відмітка про отримання товару одержувачем 26.09.2022 року.
Відтак, позивачем направлено відповідачу на електронну пошту рахунок на оплату №01147 від 26.09.2022 на суму 158000,00 грн., Акт надання послуг №01147 від 26.09.2022 на суму 158000,00 грн., СМR №090937 від 16.09.2022 року.
Також, позивачем за фактом надання відповідних послуг зареєстровано згідно з квитанцією № 1 від 06.10.2022 податкову накладу № 112 від 26.09.2022 на суму 158000 грн.
У свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за надані послуги 80 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №80 від 12.10.2022 із посиланням у призначенні платежу на рахунок на оплату №01147 від 26.09.2022 року.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення й місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання та громадянство сторін.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом установлено, що факт надання позивачем за Договором-заявкою №3/13 від 13.09.2022 послуг відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком на оплату №01147 від 26.09.2022 на суму 158000,00 грн., Актом надання послуг №01147 від 26.09.2022 на суму 158000,00 грн., СМR №090937 від 16.09.2022 із відмітками одержувача товару про його отримання.
При цьому, відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг, що підтверджується платіжною інструкцією №80 від 12.10.2022 на суму 80000 грн. із посиланням у призначенні платежу на рахунок на оплату №01147 від 26.09.2022 року.
Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за Договором-заявкою №3/13 від 13.09.2022 складає 78000 грн., та відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн. суд дійшов висновку про наступне.
Із матеріалів справи слідує, що 11.03.2025 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Бейгул та партнери» укладено договір про надання правової допомоги №1103-1, відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов'язується серед іншого організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом, надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору вартість послуг Адвоката встановлюється в додатковій угоді до цього договору. Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий рахунок Адвоката.
Додатковою угодою №3 від 11.03.2025 до Договору узгоджено вартість послуг в розмірі 10 000,00 грн.
14.05.2025 сторонами підписано Акт надання послуг №2-1405 про виконання умов Договору про надання правової допомоги №1103-1 від 11.03.2025 в редакції додаткової угоди №3 від 11.03.2025 на суму 10 000,00 грн.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Натомість, відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Думнича Михайла Андрійовича задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-транс плюс" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 13/21-А; ідентифікаційний код 34191747) на користь фізичної особи-підприємця Думнича Михайла Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 78000 (сімдесят вісім тисяч) грн. боргу, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору, а також 10000 (десять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова