ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.09.2025Справа № 910/6377/25
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/6377/25
за позовом Фермерського господарства "Деметра 9977"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС)
про визнання права власності на автомобіль
За участю представників сторін:
від позивача: Корнійчук С.А.;
від відповідача: Мужевська Є.Л.;
від третьої особи: Герасимова О.С.
Фермерське господарства "Деметра 9977" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" визнання права власності на автомобіль.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору фінансового лізингу №VIPUFLOWWDZ0Y-2 від 15.11.2021 придбав у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" автомобіль марки TOYOTA тип: J15T/GDJ150/GDJ150L-GKTEYX LAND CRUISER PRADO 2021 року випуску. Однак, ТСЦ № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях відмовило у перереєстрації транспортного засобу на позивача, оскільки, згідно Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570) значиться боржником у 136 виконавчих провадженнях. Отже, як вказує позивач, йому було відмовлено в постановці на облік автомобіля з причин, які від нього не залежали, чим порушено його правомірне очікування на отримання майна у власність, що спричинило порушення його інтересу, що підлягає захисту в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 прийнято справу №910/6377/25 до провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.07.2025.
03.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.
05.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2027 підготовче засідання у справі призначено на 10.07.2025, у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні на дату проведення судового засідання 03.07.2025 та задоволено заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" Мужевської Євгенії Леонідівни про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
02.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 задоволено заяву представника Фермерського господарства "Деметра 9977" адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
10.07.2025 від представника позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Присутній у судовому засіданні представник позивача просив задовольнити подане до судового засідання клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та залучити у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС), оскільки саме вказана особа відмовила у реєстрації спірного автомобіля, що стало підставою для направлення даного позову до суду.
Представник відповідача залишив розгляд клопотання на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, враховуючи предмет і підстави заявленого позову, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/6377/25. Відкладено підготовче засідання по справі № 910/6377/25 на 21.08.25 о 11:20 год. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС). Зобов'язано позивача надати докази надіслання на адресу залученої третьої особи копії позовної заяви з доданими до неї документами; відповідача - відзиву на позовну заяву.
15.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів надіслання на адресу залученої третьої особи копії позовної заяви з доданими до неї документами.
21.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів надіслання на адресу третьої особи відзиву на позовну заяву.
24.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшли пояснення по суті спору.
У підготовчому засіданні 21.08.2025, ураховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.09.2025, яка занесена до протоколу судового засідання
29.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 задоволено заяву представника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) Герасимової Ольги Сергіївни про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2025 позовні вимоги підтримав з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що не оспорює права власності позивача на спірний автомобіль.
Представник третьої особи у своїх поясненнях також заперечив щодо задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 18.09.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.11.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк/відповідач) та Фермерським господарством "Деметра 9977" (далі - лізингоодержувач/позивач) було укладено Договір фінансового лізингу № №VIPUFLOWWDZ0Y-2 (далі - Договір), за умовами якого Банк зобов'язався набути у власність у ТОВ "ПРЕМІУМ МОТОРС" майно, спеціально придбане у продавця, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (далі - Додаток № 1) та умов, та передати його у володіння та користування лізингоодержувачу на визначений строк (строк лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти майно та сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором (п. 1.11 Договору).
Строк лізингу - 60 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість майна за цим Договором становить 1 456 914,07 грн., ПДВ 291 382,81 грн, усього 1 748296,88 грн.
Згідно з п. 3.1 Договору, передача майна буде здійснюватися за адресою: Україна, Вінницька область, Вінницький район, село Зарванці, вул. Молодіжна, будинок 31.
Майно повинне бути передане лізингоодержувачу згідно з Актом прийому-передачі майна протягом 10 календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього Договору. Допускається поставка майна узгодженими сторонами партіями. Строк передачі майна може змінюватись в залежності від дотриманням продавцем строку постачання майна за Договором купівлі-продажу, укладеного між банком та продавцем, про що банк попередньо повідомляє лізингоодержувача. У такому випадку вважатиметься, що сторони підписанням відповідного Акту приймання-передачі погодили новий строк поставки майна, що відповідає даті складання Акту приймання-передачі майна, якщо інше не буде встановлено домовленістю сторін (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, протягом усього строку цього Договору майно є власністю Банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лизингоодержувачу.
Цей Договір є належною і достатньою підставою для переходу майна у власність лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу майна у власність лізингоодержувача не вимагається (п. 4.2. Договору).
Згідно з п. 4.3. Договору, оформлення всіх необхідних, відповідно до чинного законодавства України, документів у зв'язку з переходом права власності на майно до лізингоодержувача здійснюється за його рахунок.
Пунктом 6.2.1 Договору визначено, що банк зобов'язується придбати у зазначеного лізингоодержувачем в заявці продавця у власність майно, передати його в платне користування лізингоодержувачу на умовах цього Договору відповідно до Додатку № 1, в обумовлені цим Договором строки, а також після сплати всієї суми лізингових та інших платежів, передбачених цим Договором, передати майно у власність лізингоодержувача з урахуванням умов, передбачених п. 4.1 цього Договору.
Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію, відповідно до якої предметом лізингу є: автомобіль марки TOYOTA тип: J15T/GDJ150/GDJ150L-GKTEYX, LAND CRUISER PRADO PRESTIGE+, 2.8 AT 2021 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1.
Додатком № 2 до Договору сторони погодили графік платежів.
24.11.2021 сторони підписали Акт прийому-передачі майна.
28.02.2025 між відповідачем та позивачем було складено Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу № №VIPUFLOWWDZ0Y-2, за яким сторони засвідчили, що всі зобов'язання сторін відповідно до договору №VIPUFLOWWDZ0Y-2 від 15.11.2021 належним чином виконано, претензій стосовно договору та зобов'язань за ним сторони не мають. Лізингоодержувач повністю сплатив Лізингодавцю всі належні до сплати платежі за договором. Предмет лізингу - автомобіль LAND CRUISER PRADO, номер кузова НОМЕР_1 разом з відповідними документами передано у власність Лізингоодержувачу.
Крім того, 28.02.2025 між відповідачем та позивачем складено Акт приймання-передачі транспортного засобу № VIPUFLOWWDZ0Y-2, яким засвідчено приймання-передачу транспортного засобу LAND CRUISER PRADO, номер кузова НОМЕР_1 у власність позивача.
28.02.2025 відповідачем видано наказ № VIPUFLOWWDZ0Y-2 про перереєстрацію транспортного засобу LAND CRUISER PRADO, номер кузова НОМЕР_1 за ФГ «ДЕМЕТРА 9977».
10.04.2025 Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (продавець) та Фермерським господарством "Деметра 9977" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу предмету лізингу (надалі - Договір купівлі-продажу предмету лізингу), за умовами якого у зв'язку з повним розрахунком між покупцем і продавцем за предмет лізингу до дати укладення цього договору шляхом виплати покупцем усієї вартості предмету лізингу за Договором лізингу, продавець зобов'язується передати у власність покупцю транспортний засіб LAND CRUISER PRADO, серійний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а покупець зобов'язується прийняти цей товар.
У пункті 2.3 Договору купівлі-продажу предмету лізингу вказано, що приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання угоди (акту) про перехід права власності на ТЗ, який підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі. Покупець зобов'язаний у десятиденний строк з дня підписання цього договору здійснити перереєстрацію товару на своє ім'я.
Як зазначає позивач, з отриманим від відповідача пакетом документів, з метою перереєстрації вищевказаного транспортного засобу звернувся до Територіального сервісного центру № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях.
Проте, ТСЦ МВС було відмовлено у перереєстрації транспортного засобу з посиланням на те, що у Єдиному реєстрі боржників наявні записи про боржника - АТ КБ "Приватбанк".
11.05.2025 позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою за вих. № 19, в якому просив якнайшвидше провести необхідні дії щодо вилучення з під обтяжень транспортний засіб для забезпечення можливості набуття та/або переоформлення лізингоодержувачем ФГ «Деметра 9977» як добросовісним набувачем, права власності на транспортний засіб, що є (був) предметом лізингу.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що попри належне виконання своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу №VIPUFLOWWDZ0Y-2 від 15.11.2021, не може, з незалежних від нього причин, здійснити перереєстрацію на себе автомобіля марки LAND CRUISER PRADO, серійний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що порушує право власності позивача, оскільки останній не може в повній мірі розпоряджатись автомобілем (продати такий автомобіль, передати в оренду чи розпорядитись ним іншим способом), оскільки реєстраційне посвідчення на вказаний автомобіль зареєстроване на відповідача та в такому посвідченні зазначено, що власником автомобіля є саме банк (копія додається).
Оскільки банк не усунув вказане порушення прав позивача та не вчинив дії, спрямовані на усунення перешкод у реєстрації автомобіля за товариством, останній звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що на автомобіль, за який ним сплачено кошти, може бути звернено стягнення, а тому позивач вважає, що його право власності підлягає захисту.
Відповідач, у свою чергу, у відзиві заперечив проти задоволення позову, вказуючи на те, що Банк не порушував права та законні інтереси позивача, виконавши умови договору, укладеного з позивачем. Також відповідач зазначив, що не оспорює право власності позивача на предмет лізингу та є неналежним відповідачем у даному спору.
Крім того, під час розгляду справи було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС), яка зазначила, що відмовляючи у здійсненні перереєстрації транспортного засобу TOYOTA тип: J15T/GDJ150/GDJ150L-GKTEYX, LAND CRUISER PRADO 2021 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 за Фермерським господарством «Деметра 9977», РСЦ ГСЦ МВС діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина 2 статті 4 ГПК України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу - це договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 806 ЦК встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" до складу лізингових платежів включаються: сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу; винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу; інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач має право набути у власність об'єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.
Отже, належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 692 ЦК встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі статтею 697 ЦК, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором і сплатив на користь відповідача передбачені договором платежі, що підтверджується, зокрема вчиненням відповідачем дій з метою надання пакету документів для перереєстрації транспортного засобу на позивача, а саме: Наказу № VIPUFLOWWDZ0Y-2 про перереєстрацію транспортного засобу LAND CRUISER PRADO, номер кузова НОМЕР_1 за ФГ «ДЕМЕТРА 9977», Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 28.02.2025, Акту приймання-передачі транспортного засобу від 28.02.2025, Довідки про перебування транспортного засобу на військовому обліку № 12/1 від 15.04.2025.
Разом з тим, наявність пакету документів, переданого відповідачем, не призвела до перереєстрації автомобіля, що був предметом лізингу, на позивача, а отже позивач не може вважатись власником автомобіля в розумінні вимог Закону України "Про дорожній рух" та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх тинів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспорт них засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок).
Відповідно до частини одинадцятої статті 34 Закону України "Про дорожній рух" власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митною оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до першого-четвертого абзаців пункту 8 Порядку, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух"). Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
Згідно зі ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що автомобіль був переданий позивачу, втім означена передача не призвела до реєстрації автомобіля за позивачем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 викладено висновок про те, що положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Слід зазначити, що транспортний засіб переданий позивачу, однак позивач був позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію такого транспортного засобу за собою, а також розпорядитись автомобілем, оскільки за даними реєстрів МВС власником вказаного автомобіля є відповідач.
Враховуючи викладене, є підстави вважати, що право власності позивача фактично не визнається.
Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 15 Порядку у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли:
перереєстрація транспортного засобу не пов'язана з його відчуженням;
транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, установленому статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження";
транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, установленому статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження";
транспортний засіб придбано в порядку, установленому статтею 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень";
транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985.
Отже, центр МВС діяв відповідно до приписів пункту 15 Порядку, а тому право позивача порушено саме внаслідок перебування банку в Реєстрі боржників, що і стало підставою для відмови в реєстрації права власності на автомобіль за позивачем.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання йото права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
У відповідності до ч. 5 ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов'язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.
Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
За умовами частин 1, 5, 7 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з мстою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Обставини щодо перебування відповідача в Єдиному реєстрі боржників, відповідачем не спростовані та не запереченні.
Матеріалами справи також підтверджується, що позивач звертався до відповідача з вимогою усунути порушення, однак, Банк не вчинив дії, спрямовані на усунення перешкод у реєстрації автомобіля за позивачем.
Крім іншого, суд відзначає, що позивачем вказано, що він не виключає можливості того, що на автомобіль, за який ним сплачено кошти, може бути звернено стягнення, а тому позивач вважає, що його право власності підлягає захисту.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи наведені вище обставини та факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в розмірі 17 622,71 грн на відповідача, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, судом ураховано, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 17 622,71 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як убачається з платіжних інструкцій № 1113 від 20.05.2025 позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 22028,39 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 4405,68 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати за Фермерським господарством «Деметра 9977» (24240, смт. Вапнярка, вул. Незалежності 233В, Тульчинський район, Вінницька область, ідентифікаційний код юридичної особи 31503833) право власності на придбаний автомобіль: TOYOTA тип: J15T/GDJ150/GDJ150L-GKTEYX LAND CRUISER PRADO 2021 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 .
3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) на користь Фермерського господарства «Деметра 9977» (24240, смт. Вапнярка, вул. Незалежності 233В, Тульчинський район, Вінницька область, ідентифікаційний код юридичної особи 31503833) витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 622 грн. 71 коп.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Повернути на підставі даного рішення з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Деметра 9977» (24240, смт. Вапнярка, вул. Незалежності 233В, Тульчинський район, Вінницька область, ідентифікаційний код юридичної особи 31503833) судовий збір у розмірі 4405 грн 68 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції № 1113 від 20.05.2025.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.10.2025.
Суддя А.І. Привалов