ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2025Справа № 910/9016/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Куценко К.К., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА ФІРМА «ТЕХНОЛОГІЯ» (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Серьогіна, будинок 3) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУТПОСТАЧ» (02157, місто Київ, б. Гашека Ярослава, будинок 24) про розірвання договору та стягнення 245357,45 грн,
Представники учасників справи у судове засідання не прибули.
21.07.2025 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА ФІРМА «ТЕХНОЛОГІЯ» надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУТПОСТАЧ» про розірвання договору поставки №ГБП-001579-02-2024 від 13.02.2025 та стягнення 245357,45 грн та була передана 22.07.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання в частині поставки оплаченого товару.
Ухвалою суду від 30.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
04.08.2025 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.09.2025.
31.07.2025 через систему Електронний суд від представника Анісіфорова Валерія Олеговича, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
23.08.2025 через систему Електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА ФІРМА «ТЕХНОЛОГІЯ», надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 08.09.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА ФІРМА «ТЕХНОЛОГІЯ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено.
Ухвалою суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2025.
У судове засідання 25.09.2025 представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
В судовому засіданні 25.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
13.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранбутпостач» (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічна фірма «Технологія» (позивач, покупець) укладено договір поставки №ГБП-001579-02-2024 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах або у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до договору (п. 2.2 договору).
Ціна з урахуванням ПДВ вказується у рахунках-фактурах або специфікаціях (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору оплата всієї вартості товару здійснюється на умовах 100% передоплати.
Оплата за товар здійснюється покупцем, реквізити якого вказані в даному договорі та рахунку-фактурі. Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.п. 3.4, 3.5 договору).
Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що за взаємною домовленістю сторін постачальник має право включати в ціну товару вартість порізки або порубки товару, а також вартість доставки товару автомобільним транспортом по території України, шляхом виставлення покупцеві рахунку-фактури, в якому зазначається ціна, сума та кількість наданих послуг.
Поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 р, на умовах EXW - склад постачальника, якщо інше не узгоджено сторонами в специфікаціях або інших додатках до договору (п. 4.1 договору).
За умовами п. 4.2 договору строк поставки товару - протягом 3 робочих днів після передплати за товар. Інші умови поставки узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.
Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем на складі покупця, вказана у видатковій накладній (п. 4.4 договору).
На кожну партію товару поставленого згідно умов даного договору постачальник передає разом із товаром, або направляє поштою: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікат якості (п. 4.5 договору).
Товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Підписання особою, уповноваженою покупцем на прийняття матеріальних цінностей, видаткової накладної, свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у цій видатковій накладній (п. 5.1, 5.4 договору).
Згідно з п. 6.1.2 договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених даним договором.
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1 договору).
За умовами п. 11.2 договору дія договору може бути достроково припинена на наступних умовах: за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди; за рішенням суду.
У випадку розірвання даного договору сторони повинні провести взаєморозрахунки по цьому договору на момент його розірвання (п. 11.3 договору).
На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунки на оплату, в яких зазначений перелік, кількість і ціна товару, а саме: № 131 від 13.02.2025 на суму 107 615,00 грн; № 154 від 19.02.2025 на суму 17 015,00 грн; № 156 від 19.02.2025 на суму 57 215,00 грн; № 163 від 20.02.2025 на суму 47 355,00 грн.
Позивач перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти товар, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: № 1658 від 13.02.2025 на суму 107 615,00 грн; №1686 від 20.02.2025 на суму 17 015,00 грн, №1691 від 21.02.2025 на суму 47 355,00 грн, № 1696 від 24.02.2025 на суму 8 550,00 грн; №1757 від 07.03.2025 на суму 57 215,00 грн.
Загальна сума перерахованих позивачем на користь відповідача грошових коштів становить 237 750,00 грн, проте відповідач відвантажив позивачу частину товару на суму 77 935,00 грн, у зв'язку із чим загальна сума товару, який не був відвантажений відповідачем становить 159 815,00 грн.
Крім того, відповідач відвантажив перевізникові товар, який позивач не замовляв, а саме лист 12x1500x1500 вагою 203 кг.
Позивач зазначав, що відповідач на зв'язок не виходить, оплачений ним товар не поставив, помилково відвантажений товар не замінив.
З метою доставки товару зі складу відповідача до складу позивача, позивач скористався послугами перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ», що підтверджується рахунками на оплату№ 009005852 від 25.02.2025 на суму 1 884,00 грн.; № 009005968 від 26.02.2025 на суму 1 725,00 грн.; № 009008073 від 14.03.2025 на суму 1 218,00 грн, товарно-транспортними накладними № 069001985 від 19.02.2025, № 069002233 від 25.02.2025, № 069002761 від 10.03.2025, та актами здачі-прийняття робіт надання послуг перевізника № 009007791 від 25.02.2025, № 009007942 від 26.02.2025, № 009010469 від 14.03.2025.
Позивач сплатив виставлені ТОВ «Транспортна компанія «САТ» рахунки на перевезення товару, що підтверджується платіжними інструкціями: №1734 від 03.03.2025 на суму 1 884,00 грн.; № 1736 від 03.03.2025 року на суму 1 725,00 грн.; №1799 від 19.03.2025 року на суму 1 218,00 грн.
Всього позивач сплатив ТОВ «Транспортна компанія «САТ» за доставку металу 4 827,00 грн.
24.03.2025 позивач склав акт звірки взаємних розрахунків за період: 1 квартал 2025 року, та надіслав його відповідачеві цінним листом з описом вкладення, який останній отримав 02.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте взаємних розрахунків не провів.
Матеріали справи містять претензію № 2888 від 01.05.2025 позивача, яка була вручена відповідачу 14.05.2025, про повернення грошових коштів у розмірі 239 115,00 грн та розірвання договору поставки.
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на те, що на складі позивача знаходиться товар відповідача, необхідність в отриманні якого у позивача відпала, позивач просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати за товар, що становить 237 750,00 грн, грошові кошти, сплачені перевізнику у розмірі 4 827,00 грн, 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 2 780,45 грн, та розірвати договір поставки № ГБП-001579-02-2024 від 13.02.2025.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунки на оплату, в яких зазначений перелік, кількість і ціна товару, а саме: № 131 від 13.02.2025 на суму 107 615,00 грн; № 154 від 19.02.2025 на суму 17 015,00 грн; № 156 від 19.02.2025 на суму 57 215,00 грн; № 163 від 20.02.2025 на суму 47 355,00 грн.
Позивач перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти товар, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: № 1658 від 13.02.2025 на суму 107 615,00 грн; №1686 від 20.02.2025 на суму 17 015,00 грн, №1691 від 21.02.2025 на суму 47 355,00 грн, № 1696 від 24.02.2025 на суму 8 550,00 грн; №1757 від 07.03.2025 на суму 57 215,00 грн.
Загальна сума перерахованих позивачем на користь відповідача грошових коштів становить 237 750,00 грн, проте відповідач відвантажив позивачу частину товару на суму 77 935,00 грн, у зв'язку із чим загальна сума товару, який не був відвантажений відповідачем становить 159 815,00 грн.
Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 та Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Як зазначалося вище, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.
Відповідно до п. 3.3 договору оплата всієї вартості товару здійснюється на умовах 100% передоплати.
За умовами п. 4.2 договору строк поставки товару - протягом 3 робочих днів після передплати за товар. Інші умови поставки узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.
Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем на складі покупця, вказана у видатковій накладній (п. 4.4 договору).
Видаткових накладних матеріали справи не містять.
Матеріали справи містять претензію № 2888 від 01.05.2025 позивача, яка була вручена відповідачу 14.05.2025, про повернення грошових коштів у розмірі 239 115,00 грн та розірвання договору поставки.
Відповіді на вказану претензію матеріали справи також не містять.
Доказів поставки оплаченого позивачем товару матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів суду не надано.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, як встановлено судом, поставку товару у визначений сторонами строк відповідачем здійснено не було, тому, відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України, має місце істотне порушення умов договору, що в свою чергу, є підставою для розірвання договору в судовому порядку у зв'язку з не поставкою товару, а тому зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.
Отже, в зв'язку з не поставкою товару та розірванням договору, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати в розмірі 237 750,00 грн, а строк його виконання настав.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов'язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 237 750,00 грн грошових коштів, відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення зазначеної суми заборгованості.
Також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача й грошові кошти, сплачені перевізнику, у сумі 4827,00 грн.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 780,45 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Дослідивши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, у розмірі 2780,45 грн, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано відповідно до вимог закону та арифметично вірно, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2780,45 грн підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи наведене, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення більш вірогідних доказів, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та розірвання договору і стягнення з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати за товар, що становить 237 750,00 грн, грошові кошти, сплачені перевізнику у розмірі 4 827,00 грн, 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 2 780,45 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір поставки №ГБП-001579-02-2024 від 13.02.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА ФІРМА «ТЕХНОЛОГІЯ» (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Серьогіна, будинок 3, код ЄДРПОУ 43660095) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУТПОСТАЧ» (02157, місто Київ, б. Гашека Ярослава, будинок 24, код ЄДРПОУ 40528020).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУТПОСТАЧ» (02157, місто Київ, б. Гашека Ярослава, будинок 24, код ЄДРПОУ 40528020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА ФІРМА «ТЕХНОЛОГІЯ» (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Серьогіна, будинок 3, код ЄДРПОУ 43660095) суму попередньої оплати у розмірі 237 750 (двісті тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп., грошові кошти сплачені перевізнику, у сумі 4827 (чотири тисячі вісімсот двадцять сім) грн 00 коп., 3% річних у сумі 2 780 (дві тисячі сімсот вісімдесят) грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 6 708 (шість тисяч сімсот вісім) грн. 36 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ