ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття підготовчого провадження та
призначення справи до судового розгляду по суті
м. Київ
22.09.2025справа № 910/7255/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу №910/7255/25
за позовом Подільської окружної прокуратури міста Києва (вул. Костянтинівська, 19б, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 0291001927) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 38621185)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (бульв. Т, Шевченка, 50-Г, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 19030825),
Національного університету «Києво-Могилянська академія» (вул. Григорія Сковороди, буд. 2, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 16459396) та
Фізичної особи - підприємця Слєпухова Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про визнання недійсним договору від 22.11.2023 №9447 та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників:
прокуратури - Павліченко В.О. (посвідчення від 01.03.2023 №074107),
позивача - не з'явився;
відповідача-1 - не з'явився;
відповідача-2 - Сироткіної С.О. (довіреність від 31.12.2024 №01/1506);
відповідача-3 - Плахіна Є.В. (ордер від 07.07.2025 серія АІ №1941474),
Подільська окружна прокуратура міста Києва (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Фонд), Національного університету «Києво-Могилянська академія» (далі - Університет) та Фізичної особи - підприємця Слєпухова Костянтина Миколайовича (далі - Підприємець), в якому просить суд:
- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.11.2023 №9447 (далі - Договір), укладений Фондом, Підприємцем та Університетом, предметом якого є частина нежитлового приміщення 1-го поверху навчального корпусу № 2, літера В, загальною площею 90,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Контрактова площа, 4, м. Київ (далі - нежитлове приміщення), що обліковується на балансі Університету;
- зобов'язати Підприємця звільнити за актом приймання-передачі з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: частину нежитлового приміщення 1-го поверху навчального корпусу № 2, літера В, загальною площею 90,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Контрактова площа, 4, м. Київ, що обліковується на балансі Університету.
Позов мотивований тим, що:
- наказом Міністерства від 04.01.2019 №8 навчальний корпус №2, що знаходиться за адресою: Контрактова площа, 4, м. Київ, 04070, передано на праві господарського відання Університету;
- відповідно до даних веб-сайту «Prozorro.Продажі» 27.10.2023 Фондом проведений трираундовий англійський аукціон щодо оренди державного нерухомого майна: частина нежитлового приміщення 1-го поверху навчального корпусу № 2, літера В, площею 90.3 кв.м, що знаходиться за адресою: Контрактова площа, 4, м. Київ, 04070, що обліковується на балансі Університету;
- передумовою для проведення аукціону стала заяви Фізичної особи - підприємця Асташева Олега Євгеновича від 07.08.2023 №07/08/01, ним подано ініціативу щодо оренди частини державного нерухомого майна - нежитлового приміщення, з метою розміщення закладу громадського харчування (їдальні, буфету, пекарні) без продажу підакцизних товарів у межах закладу освіти;
- на підставі цієї заяви 14.08.2023 Фонд надіслав відповідний запит до балансоутримувача (Університету) з проханням підтвердити намір передачі майна в оренду та надати технічну і фінансову документацію;
- Університет у співпраці з Міністерством надав погодження на оренду листом від 26.09.2023 №1/14715-23, підтвердивши згоду на проведення аукціону із зазначеною метою використання об'єкта;
- наказом Фонду від 06.10.2023 №1057 включено зазначений об'єкт до переліку першого типу, тобто до списку державного майна, яке підлягає передачі в оренду на електронному аукціоні;
- 16.10.2023 в електронній торговій системі «Prozorro-Продажі» було оголошено аукціон №LLE001-UA-20231016-65126 (лот № 51352); аукціон відбувся 27.10.2023, згідно з протоколом про результати, переможцем став Підприємець;
- Фондом 06.11.2023 видано наказ №1193 «Про затвердження протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20231016-65126 щодо оренди державного нерухомого майна - нежитлового приміщення 1-го поверху навчального корпусу № 2, літера В, загальною площею 90,3 кв.м за адресою: 04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, що обліковується на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія»;
- 10.11.2023 Фонд надіслав лист-повідомлення переможцю про необхідність підписання договору оренди; 02.11.2023 відповідно до банківської виписки Підприємець сплатив авансовий внесок у сумі 35 500 грн, а також забезпечувальний депозит;
- 22.11.2023 Фондом (орендодавець), Університетом (балансоутримувач) та Підприємцем (орендар) було укладено Договір щодо частини нежитлового приміщення, що обліковується на балансі Університету, відповідно до якого орендодавець і балансоутримувач передали, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов Договору, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов Договору;
- 22.11.2023 Фондом та Підприємцем підписано акт приймання-передавачі вказаного орендованого майна;
- майно закладу освіти передано суб'єктам господарювання з порушенням вимог частин першої, четвертої та шостої статті 80 Закону України «Про освіту», оскільки за її умовами в оренду передається державне майно для цілей, не пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу;
- спірні приміщення як на час укладення Договору перебувають на балансі Університету і не можуть використовуватися не за призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної із навчально-виховним процесом навчального закладу, або з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства;
- невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною із навчально-виховним процесом, отже спірні приміщення передані в оренду всупереч забороні встановленій законодавцем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 позовну заяву Прокуратури залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
20.06.2025 Прокуратурою подано суду заяву про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 18.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.08.2025.
03.07.2025 Міністерство подало суду письмові пояснення, в яких зазначило, що:
- на підставі звернення Університету від 07.09.2023 №10/836 та ураховуючи пропозиції Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства (протокол від 22.09.2023 №24), Міністерством надано позитивні висновки щодо погодження рішення про намір передачі державного майна в оренду, з метою розміщення громадського харчування, їдальні, буфету, пекарні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи;
- балансоутримувача про прийняте рішення повідомлено листом Міністерства від 26.09.2023 №1/14715-23;
- пріоритетним є встановлення обставин фактичного використання орендованого майна та відсутність/наявність зв'язку із освітнім процесом у цьому контексті;
- з огляду на наведені підрозділом Прокуратури підстави, Міністерство покладається на прийняття судом законного та об'єктивного рішення.
10.07.2025 Фонд подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що:
- твердження Прокуратури про неможливість передачі в оренду майна, що не використовується в освітній діяльності, не відповідають чинному законодавству України, а висновки Верховного Суду, на які посилається Прокуратура у позові, сформовані під час дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції від 10.04.1992 №2269- ХІІ, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин;
- 27.12.2019 набрав чинності та 01.02.2020 введений в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, яким врегульовано правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим;
- положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-lX та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», дозволяє передавати в оренду приміщення закладів освіти за умови, що останні не використовується у діяльності таких закладів протягом трьох років та передача в оренду приміщення не погіршує соціально-побутових умов oci6, які навчаються або працюють у такому закладі;
- враховуючи роз'яснення Конституційного Суду України щодо застосування положень статті 58 Конституції України в контексті принципу дії законів у часі, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №9157-IX є більш пізнім та має пріоритет у порівнянні із Законом України «Про освіту» від 05.09.2017 №92145-VIII;
- Закон України «Про освіту» (в редакції чинній на момент укладення Договору) в порядку виключення дозволяє надання в оренду об'єктів та майна закладів освіти лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу;
- надання послуг здобувачам освіти, їх батькам, педагогічним та науково-педагогічним працівникам вважається обслуговуванням учасників освітнього процесу;
- надання послуг з виробництва та реалізації продукції громадського харчування, організації її споживання до видів діяльності, передбачених спеціальними законами;
- надання послуг з виробництва та реалізації продукції громадського харчування, організації її споживання належить до обслуговування учасників освітнього процесу;
- організація харчування може здійснюватися як закладами вищої освіти, так і з залученням інших суб'єктів господарювання;
- майно закладів освіти може використовуватись для розміщення пунктів харчування;
- використання майна закладів освіти для виробництва та реалізації продукції громадського харчування, організації її споживання відповідає ознакам, які визначені частиною четвертою статті 80 Законом України «Про освіту», як виключення, для надання його в оренду;
- надання майна закладів освіти, яке використовується для обслуговування учасників освітнього процесу та може передаватись в оренду, може бути передане виключно у випадку, якщо не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі;
- правочин щодо надання в оренду майна відповідача-3, а саме приміщення, для обслуговування учасників освітнього процесу та надання послуг з виробництва та реалізації продукції громадського харчування, організації її споживання відповідачу-2 повністю відповідає нормам чинного законодавства України про освіту та про управління державним майном, а тому відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка визначає загальні вимоги чинності правочину, а тому відсутні підстави недійсності правочину, визначені статті 215 ЦК України;
- господарська діяльність Підприємця та мета Договору безпосередньо пов'язана із забезпеченням освітнього процесу, а твердження Прокуратури з цього приводу є абсолютно необґрунтованими, такими що обмежуються загальними фразами;
- на виконання та в межах повноважень Міністерство листом «Про погодження передачі майна в оренду» від 26.09.2023 №1/14715-23 погодило передачу майна в оренду - частини нежитлового приміщення у будівлі на першому поверсі навчального корпусу №2, площею 90,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Контрактова площа, 4, м. Київ, мета використання - розміщення громадського харчування, їдальні, буфету, пекарні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи, відповідно до законодавства строком на 5 років за умови забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна».
10.07.2025 Університет подав суду відзив на позов, в якому провив суд залишити позов без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки:
- Прокурор всупереч частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не обґрунтував наявність підстав для представництва, оскільки не пояснив, чому питання оренди приміщення у закладі вищої освіти належить до кола виключних випадків, які передбачено Конституцією України;
- Закон України «Про прокуратуру» не передбачає право прокурора, який за посадою наділений правом подання позову, доручати або передоручати, а так само уповноважувати на підставі довіреності іншого прокурора, який за посадою таким правом не наділений, подати позовну заяву;
- довіреність від 12.12.2023, яку прокурор Дущак Дар'я Володимирівна додала до матеріалів позовної заяви не може вважатись підтвердженням повноважень цього прокурора на подання позову в порядку господарського судочинства;
- довіреність від 12.12.2023 видана прокурору Дущак Д.В. від імені органу прокуратури - Подільської окружної прокуратури міста Києва, як юридичної особи;
- у господарському процесі особою, яка наділена правом подавати позов в інтересах інших осіб та стороною справи є прокурор, а не орган прокуратури; позовну заяву вправі подати прокурор, що визначений частиною першою статті 24 Закону України «Про прокуратуру»;
- Подільська окружна прокуратура міста Києва не є стороною цієї справи;
- прокурором Дущак Д.В. не додано підтвердження, що вона займає одну з посад, передбачених частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру», а тому позовна заява підписана прокурором Дущак Д.В., яка не наділена правом подання позовних заяв в порядку господарського судочинства;
- Договір укладено за погодженням з уповноваженим органом - Міністерством (лист листом від 26.09.2023 № 1/14715-23);
- Університет має право використовувати закріплене майно на праві господарського відання, у тому числі, для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування (що закріплено в статуті Університету);
- відповідач-2 не здійснює такі види діяльності щодо харчування, як-от торгівля напоями та готовими стравами, а тому має підстави скористатися визначеним законодавством правом залучення на договірних умовах інших суб'єктів господарювання, що мають право надавати відповідні послуги;
- Університет не мав можливості самостійно реалізувати таку складову матеріально-технічного забезпечення як організація харчування працівників та студентів, оскільки не здійснює господарську діяльність у цій сфері, тому залучив на договірних умовах інших суб'єктів господарювання, що мають право надавати відповідні послуги;
- Підприємець (орендар) відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює види діяльності для організації харчування, а тому за результатами аукціону з ним правомірно укладено Договір;
- у позовній заяві не враховано, що мета використання орендованого майна може бути пов'язана як із забезпеченням освітнього процесу так і з обслуговуванням учасників освітнього процесу;
- виходячи зі змісту ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1187 (далі - Ліцензійні умови), провадження освітньої діяльності на момент укладання Договору, пункт харчування є невід'ємною складовою матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності;
- відповідно до пункту 17 статті 1 Закону України «Про освіту», освітня діяльність - це діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу, а тому будь-яка складова забезпечення освітньої діяльності безпосередньо пов'язана з освітнім процесом, в тому числі, й забезпеченням харчування учасників такого процесу; невипадково у кожному вітчизняному закладі освіти можна знайти пункт харчування в Університеті не є винятком;
- у додаткових поясненнях Міністерство підтвердило надання позитивного висновку щодо погодження рішення про передачу майна в оренду із зазначеною метою;
- Прокурором не надано доказів, які б підтверджували, що укладання Договору якимось чином погіршило соціально-побутові умови учасників освітнього процесу; також Прокурор не довів, що передача частини приміщень в оренду негативно вплинула на навчально-виховний, навчально-виробничий процес, на наукову діяльність або погіршила соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у закладі;
- у переданих в оренду приміщеннях не розміщувались аудиторії, лабораторії, кабінети, інші приміщення освітнього/виховного/виробничого/наукового призначення, а організація їдальні тільки поліпшила умови навчання студентів та роботу працівників, забезпечила їх права на організацію безпечного середовища, умов праці та обслуговування;
- згідно з службовою запискою начальника планово-фінансового відділу від 04.07.2025 Університет не має по цей час у затвердженому Міністерством штатному розписі Університету підрозділу та штатних одиниць для самостійної організації пункту харчування та відповідного фінансування на такі цілі;
- у приміщенні здійснюється діяльність, визначена Договором, об'єкт оренди не приватизовано;
- орендоване майно Університетом використовується для послуг з харчування, які є необхідними для обслуговування учасників освітнього процесу, не погіршують їх соціально-побутових умов, забезпечують виконання ліцензійних вимог діяльності закладу, безпосередньо пов'язані із навчальним процесом, що цілком узгоджується із приписами частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту», а тому у даному випадку є відповідність укладеного Договору приписам законодавства;
- у разі визнання Договору недійсним поверненню підлягає не лише майно, але й кошти, які орендар сплатив у дохід державного бюджету та Університету з моменту укладення Договору.
10.07.2025 Підприємець подав відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позову, оскільки: укладення Договору та передача приміщень відповідача-2 в тимчасове користування відповідачу-3 повністю відповідає нормам чинного законодавства України про освіту та про управління державним майном, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, що свідчить про відсутність підстав недійсності правочину, визначених статтями 203, 215 ЦК України, та відсутності порушення інтересів держави, на яке посилається Прокурор у позовній заяві.
14.07.2025 Прокуратура подала суду відповідь на відзив Університету, в якій зазначила, що:
- у даній справі органом, що уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Міністерство, яке фактично не вжило жодних заходів для захисту інтересів держави, у зв'язку з чим виникла необхідність втручання прокуратури з метою поновлення законності. Саме така пасивність органу управління й утворює «виключний випадок» у розумінні статті 131-1 Конституції України, який дає прокурору право на представництво інтересів держави у суді;
- ГПК України в статті 53 передбачає участь прокурора в господарському процесі та подання позову в інтересах держави; Закон не передбачає додаткового окремого визначення «виключності» випадку, залишаючи це питання на розсуд прокурора та оцінку суду, виходячи з фактичних обставин справи;
- прокурор у позовній заяві чітко навів обставини, які свідчать про порушення вимог Закону України «Про освіту» при передачі приміщення в оренду, а також про те, що діяльність орендаря не спрямована на забезпечення освітнього процесу; така ситуація створює реальну загрозу дезінтеграції цільового призначення майна державного закладу освіти і підпадає під категорію «виключного випадку» - як за змістом Конституції України, так і відповідно до практики Конституційного Суду;
- твердження відповідача-2 про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором є юридично неспроможними та не підтверджуються ні нормами чинного законодавства України, ані судовою практикою; пасивність уповноваженого органу - Міністерства в умовах наявного порушення інтересів держави у сфері використання державного майна закладу освіти, цілком обґрунтовує втручання прокуратури;
- у справі відсутні будь-які підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки позовну заяву підписано належною посадовою особою, яка має відповідні повноваження згідно із Законом України «Про прокуратуру», а її подання через систему «Електронний суд» здійснено уповноваженим представником органу прокуратури з дотриманням усіх вимог процесуального законодавства;
- погодження Міністерства не змінює факту, що спірне майно використовується не за освітнім призначенням, а отже - всупереч прямій нормі закону;
- посилання Університету на положення власного статуту не спростовує факту порушення вимог закону і не звільняє його від відповідальності за неправомірне використання державного майна;
- укладення Договору із суб'єктом господарювання, діяльність якого не має ознак виключно освітнього або соціального обслуговування студентів і викладачів, не може вважатися таким, що відповідає ні вимогам Ліцензійних умов, ані положенням Закону України «Про освіту», а тому посилання на дотримання ліцензійних вимог не усуває порушення закону в частині недотримання освітнього призначення майна;
- передача приміщення в оренду суб'єкту господарювання, який не є частиною закладу освіти, в умовах, коли сам Університет вже забезпечує харчування, не відповідає вимогам законодавства, зокрема частині четвертій статті 80 Закону України «Про освіту», а тому, такий договір не може вважатися законним незалежно від того, що орендар формально здійснює діяльність у сфері харчування;
- твердження відповідача-2 про дотримання формального порядку погодження не впливають на суть спору - відсутність фактичної необхідності у передачі приміщення в оренду сторонньому суб'єкту для організації харчування, яке вже забезпечується самим Університетом, що прямо порушує вимоги частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту»;
- жоден із доводів в Університету не спростовує факт порушення частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту», а твердження про поліпшення умов харчування не є підставою для ігнорування встановлених законом обмежень щодо оренди майна державних закладів освіти;
- використання майна за спірним договором не відповідає критеріям, встановленим у судовій практиці, та не узгоджується з вимогами законодавства щодо охорони цільового призначення державного освітнього майна;
- наявні обставини справи вказують на порушення публічного інтересу, законодавчих вимог та відсутність передумов для укладення Договору в оскаржуваній формі; правочин має бути визнаний недійсним як такий, що суперечить чинному законодавству України.
15.07.2025 Прокуратура подала суду відповідь на відзив відповідача-3, в якій зазначила, що:
- з аналізу положень чинного законодавства, судової практики та фактичних обставин справи випливає, що відсутність виконання обов'язкової умови неможливості самостійного забезпечення послуги закладом освіти унеможливлює правомірність передачі приміщення в оренду третій особі;
- на підставі імперативних вимог частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту», а також з урахуванням положень статей 203 та 215 ЦК України, наявні всі правові підстави для визнання правочину недійсним;
- посилання прокурора на практику Верховного Суду є обґрунтованими, релевантними та такими, що мають пряме значення для правильного вирішення спору у справі;
- порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна навчального закладу має наслідком порушення інтересів держави в галузі освіти;
- прокурором у позові вже обґрунтовано вказано, що передача приміщення під комерційний заклад харчування (за участі сторонніх осіб, не пов'язаних з освітнім процесом) порушує інтереси держави, оскільки суперечить меті функціонування освітнього закладу, може зменшити доступ до об'єкта інфраструктури, порушує безпековий режим, а також підриває загальну стратегію забезпечення освітнього середовища;
- твердження відповідача-3, що харчування покращує соціально-побутові умови, є не лише оціночним, але й не має значення без доведення неможливості здійснення відповідної функції самим закладом освіти, що є обов'язковою умовою застосування винятку згідно з частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту»;
- факт сплати орендної плати та страхування об'єкта не легітимізує правочин, якщо сам договір укладено з порушенням імперативних норм законодавства; як неодноразово наголошено у судовій практиці, отримання доходу державою не є підставою для ігнорування спеціальних вимог щодо використання майна закладів освіти;
- Прокуратура мала законні, належним чином обґрунтовані підстави для звернення до суду в порядку представництва інтересів держави, і відповідні доводи відповідач-3 не спростовують ні юридичних, ані фактичних передумов такої дії.
17.07.2025 Університет подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що: позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки він підписаний особою, яка не мала права підписувати цю позовну заяву; а також міркування та аргументи, викладені Прокуратурою в відповіді на відзив, є необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що жодним чином не спростовують доводи, викладені відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву.
21.07.2025 відповідач-3 подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що Прокурором не наведено заперечень та мотивів відхилення заперечень Підприємця, наведених у відзиві на позов.
Прокуратурою 22.07.2025 подано суду додаткові пояснення на заперечення Університету та Підприємця, в яких Прокуратура просила суд визнати безпідставними твердження, викладені у запереченнях на відповідь на відзив відповідачів-2,3, а позовну заяву задовольнити повністю.
04.08.2025 відповідачем-3 подано суду клопотання про стягнення судових витрат у сумі 83 500 грн на користь Підприємця.
Міністерство 04.08.2025 подало суду заяву, в якій просило суду зменшити відповідачу-3 розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі до 2 000 грн.
У підготовчому засіданні 04.08.2025 оголошено перерву до 22.09.2025.
22.09.2025 у підготовче засідання з'явилися представники Прокуратури та відповідачів-2,3; представники позивача та відповідача-1 не з'явилися; про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою та повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, які наявні в матеріалах справи; відповідач-1 про причини неявки суду не повідомили.
Разом з тим, Міністерство у додаткових поясненнях просило суд розгляд справи здійснювати без участі уповноваженого представника Міністерства.
Представник відповідача-2 у підготовчому засіданні просила суд задовольнити заяву, подану суду 01.08.2025, про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки позовна заява підписана особою, яка не наділена правом її підписувати.
Представник відповідача-3 підтримав вказану заяву відповідача-2, а представник Прокуратури заперечила проти задоволення такої заяви.
Розглянувши заяву відповідача-2 про залишення позову без розгляду, дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи учасників справи та заперечення Прокуратури, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на таке.
Частинами третьою та четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається функція представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим законом.
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про прокуратуру» у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.
Єдність системи прокуратури забезпечується єдиними засадами організації та діяльності прокуратури та порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів (стаття 7 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від 09.06.2025 підписана керівником Прокуратури Сергієм Ходаківським.
Керівник Прокуратури звернувся з позовом в межах цієї справи в інтересах держави в особі Міністерства.
Отже, вказана позовна заява подана на виконання прокуратурою функцій щодо представництва інтересів держави в суді, які визначені статтею 24 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 10.06.2021 у справі №308/12445/18, правом подання позовної заяви, наділяються безпосередньо як керівники регіональної та місцевої прокуратур, так і їх перші заступники та заступники. Закон у цьому випадку не ставить подання позовної заяви заступником прокуратури в залежність від того наявний керівник прокуратури чи його перший заступник на роботі. Отже, заступник регіональної та місцевої прокуратур має самостійне право на подання позову до суду.
Аналогічна позиція закріплена в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №917/256/21, від 20.01.2021 у справі №520/8895/19, від 04 лютого 2021 року у справі №912/2509/19.
Крім того, прокурор у своїй діяльності керується також наказами Генерального прокурора України, в тому числі галузевими з питань організації діяльності органів прокуратури, які відповідно до статей 9 та 17 Закону «Про прокуратуру» є обов'язковими для виконання.
Організація діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень регламентується наказом Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді».
Згідно з пунктом 1 цього наказу перший заступник та заступник Генерального прокурора, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівник регіональних (обласних), місцевих (окружних) та військових (спеціалізованих) на правах регіональних (обласних) та місцевих (окружних) прокуратур, їх перші заступники та заступники, керівники відповідних структурних підрозділів забезпечують організацію діяльності щодо представництва інтересів держави в суді з дотриманням засад, визначених цим наказом, здійснюють представницьку діяльність, зокрема, шляхом пред'явлення позовів (подання заяв).
Відповідно до пункту 6.1 вказаного наказу позови (заяви) надсилаються до суду за підписом Генерального прокурора, його перших заступників та заступників, керівників обласних, окружних прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.
Тобто, згідно з вказаними нормами законодавства уповноважено керівника Прокуратури підписувати позовні заяви.
Відповідно до наказу від 12.03.2021 №754с призначено Сергія Ходаківського на посаду керівника Прокуратури строком на п'ять років з 15.03.2021.
Позовна заява від 09.06.2025 підписана керівником Прокуратури Сергієм Ходаківським (паперовий примірник позовної заяви від 09.06.2025 №45-5974вих-25 підписаний власноруч керівником Прокуратури Сергієм Ходаківським, наявний в матеріалах справи), його повноваження на звернення до суду визначені Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».
Що ж до подання позовної заяви від 09.06.2025 Дущак Д.В. через систему «Електронний суд» з використанням кваліфікованого електронного підпису, виданого КНЕДП органів прокуратури України, то слід зазначити таке.
В матеріалах справи №910/7255/25 наявна довіреність у порядку передоручення від 12.12.2023, видана керівником Прокуратури Сергієм Ходаківським, якою уповноважено прокурора Дущак Д.В. представляти інтереси Прокуратури в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.
Під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.
Прокурор Дущак Д.В. діяла на підставі належним чином оформленої довіреності, виданої особою, яка мала відповідні повноваження відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру».
Функціональні особливості системи «Електронний суд» на поточний момент технічно не дозволяють чітко розмежувати особу, яка підписала позов (тобто керівника прокуратури), та особу, яка фактично його направляє в електронній формі як уповноважений представник. Саме тому електронна ідентифікація Дущак Д.В. як відправника не може свідчити про її перевищення повноважень або недійсність поданої заяви.
Згідно з частинами шостою та восьмою статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Частинами п'ятою та шостою статті 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Наведені норми визначають, що подача документів має здійснюватись шляхом подачі їх до суду в паперовій формі або в електронній формі виключно через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Відповідно до частини восьмої статті 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Згідно з статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
За змістом пункту 12 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Тобто, документи, які надсилаються до суду електронною поштою, у будь-якому випадку мають бути скріплені кваліфікованим електронним підписом.
Таким чином, подання позовної заяви через систему «Електронний суд» із використанням кваліфікованого електронного підпису прокурора Дущак Д.В. повністю відповідає вимогам частини шостої статті 6 ГПК України.
Наявність електронного підпису та електронної ідентифікації уповноваженої особи прокуратури в рамках подання процесуального документа в електронній формі є законною формою вчинення процесуальної дії.
Отже, довіреність від 12.12.2023 видана керівником Прокуратури Сергієм Ходаківським прокурору Дущак Д.В. на представлення інтересів Прокуратури в судах, є належним підтвердженням того, що прокурор Дущак Д.В. діяла в межах своїх повноважень, визначених органом прокуратури.
З огляду на викладене позов від 09.06.2025 підписано уповноваженою посадовою особою, а його подання через систему «Електронний суд» здійснено належним чином уповноваженим представником органу прокуратури з дотриманням усіх вимог процесуального законодавства.
Суд у підготовчому засіданні 22.09.2025 ставить на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/7255/25 до судового розгляду по суті.
Представники Прокуратури та відповідачів-2,3 у підготовчому засіданні 22.09.2025 повідомили суд про те, що заяв і клопотань не мають, ними вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні, в зв'язку з чим просили суд розглянути справу по суті.
Відповідно до частини другої статті 177 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті (пункт 18 частини другої статті 182 ГПК України).
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 182 ГПК України).
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті на 20.10.2025.
Керуючись статтями 177 - 185, 194, 196, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити підготовче провадження та призначити справу №910/7255/25 до судового розгляду по суті на 20.10.25 о 12:15 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал №12.
2. Копію даної ухвали далі слати позивачу та відповідачу-1.
Ухвала набрала законної сили 22.09.2025 та оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана Марченко