ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 910/4632/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., при секретарі судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали заяви Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Старобільська обласна лікарня відновного лікування" про зобов'язання надати звіт про виконання рішення у справі
За позовом Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Старобільська обласна лікарня відновного лікування"
до Національної служби здоров'я України
про стягнення 653 737,44 грн.
представники сторін: згідно протоколу судового засідання;
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025, позов задоволено повністю.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
Під час перебування судді Ягічевої Н.І. у відпустці 01.08.2025 до суду від Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Старобільська обласна лікарня відновного лікування" надійшла заява про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Вказана заява обґрунтована тим, що боржник тривалий час не виконує судове рішення від 21.06.2024 року, що набрало законної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 призначено до розгляду подану заяву на 02.09.2025.
В зв'язку що тим, що судове засідання 02.09.2025 не відбулося, ухвалою суду від 02.09.2025 розгляд заяви призначено на 30.09.2025.
В підсистемі «Електронний суд» 25.09.2025 позивачем сформовано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., а також подано заяву про долучення доказів.
В підсистемі «Електронний суд» 30.09.2025 відповідачем подано заперечення в яких просить прийняти рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Старобільська обласна лікарня відновного лікування" про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення по справі №910/4632/24 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На наказ суду, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії). (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Відповідно до статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах:
1) про захист ділової репутації;
2) що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;
3) в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Якщо відповідачем є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов'язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Такий звіт розглядається за правилами статей 345-3 і 345-4 цього Кодексу.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 1 статті 345-2 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
За сталою практикою адміністративних судів правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків, згідно з судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №990/47/23 та від 14.05.2020 у справі №800/320/17.
При цьому, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово зазначав, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі (постанови від 11.02.2025 у справі №240/13680/24, від 28.01.2025 у справі №460/10443/24, від 23.10.2024 у справі №160/14489/24).
Таким чином, за правовою позицією касаційного суду для застосування такого виду судового контролю як зобов'язання боржника (відповідача) подати звіт про виконання судового рішення необхідна одночасна наявність факту невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставин, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Як вбачається з матеріалів заяви, наказ, виданий Господарським судом міста Києва 05.02.2025 року у справі № 910/4632/24, про стягнення з НСЗУ на користь КНП ЛОР «СОЛВЛ» 641 145 (шістсот сорок одна тисяча сто сорок п'ять) грн. 40 коп. - заборгованості, 5 666 грн. 95 коп. - 3% річних, 6 925 грн. 09 коп. - інфляційні втрати, 9 806 грн. 06 коп. - витрат по сплаті судового збору та 24 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу, виконаний лише частково.
Так, 14.03.2025 року на виконання наведеного наказу стягувачу перераховано лише 46398,10 грн., а саме: 5 666 грн. 95 коп. - 3% річних, 6 925 грн. 09 коп. - інфляційні втрати, 9 806 грн. 06 коп. - витрат по сплаті судового збору та 24 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
У той же час, залишається невиплаченою відповідачем (боржником) сума у розмірі 641 145 (шістсот сорок одна тисяча сто сорок п'ять) грн. 40 коп. - заборгованості, передбаченої наказом, виданим Господарським судом міста Києва 05.02.2025 року у справі № 910/4632/24. Вищевказані грошові кошти до цього часу не перераховані на рахунок КНП ЛОР «СОЛВЛ».
Матеріалами заяви встановлено, представник позивача (стягувача) - адвокат Гаспарянц Д.М. звертався до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У М. КИЄВІ із адвокатським запитом від 18.03.2025 року, у якому запитав інформацію про стан виконання наказу, виданого Господарським судом міста Києва 05.02.2025 року у справі № 910/4632/24, в частині стягнення з НСЗУ на користь КНП ЛОР «СОЛВЛ» 641 145 грн. 40 коп. - заборгованості, та про причини його невиконання в цій частині за станом на дату відправлення цього адвокатського запиту.
В подальшому, представником позивача здійснено ряд адвокатських запитів до Головного управління державної казначейської служби України у місті Києві, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України.
Суд звертає увагу, що на час розгляду вказаної заяви відсутні жодні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання рішення суду у цій справі.
Отже, враховуючи відсутність доказів виконання боржником рішення суду у цій справі зі спору немайнового характеру та наявність факту відкриття виконавчого провадження, Суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість поданої заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.
За таких обставин, cуд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Старобільська обласна лікарня відновного лікування" про подання звіту про виконання рішення у цій справі.
Відповідно до ч. 3 статті 345-2 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно з ч. 6 ст. 345-2 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 345-4 цього Кодексу.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
У заяві про розподіл судових витрат позивач просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача додано до матеріалів справи, ордер на надання правничої допомоги В.Н. № 1553876, платіжна інструкція № 1278 від 11.07.2025, договір про надання правничої допомоги № 07/07/25 від 07.07.2025, Акт приймання - передачі юридичних послуг від 24.09.2025.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Отже, враховуючи вищенаведене, оцінивши подані позивачем докази, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом заяви про надання звіту підлягають розподілу у розмірі 7500, 00 грн, такі витрати співрозмірні з виконаною роботою.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 345-2, 345-1 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Заяву Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Старобільська обласна лікарня відновного лікування" про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у справі № 910/4632/24, задовольнити.
2. Зобов'язати НАЦІОНАЛЬНУ СЛУЖБУ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2024 року, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 року у справі № 910/4632/24, в частині стягнення з НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ на користь КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «СТАРОБІЛЬСЬКА ОБЛАСНА ЛІКАРНЯ ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ» 641 145,40 грн. заборгованості, у встановлений Господарським судом м. Києва строк.
3. Стягнути з Національної служби здоров'я України (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд.19, код ЄДРПОУ 42032422) на користь на Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Старобільська обласна лікарня відновного лікування" (92700, Луганська обл., Старобільський р-н, м. Старобільськ, вул. Набережна, будинок 3, код ЄДРПОУ 01987959) судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
4. В іншій частині відмовити.
5. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Ухвала суду в частині задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 345-4 цього Кодексу.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Дата підписання повного тексту: 02.10.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА