номер провадження справи 27/91/25
24.09.2025 Справа № 908/1475/25
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Речицького Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (юридична адреса: вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150; бул. Вінтера, 22, м. Запоріжжя, 69000, код ЄДРПОУ 39816845)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
про стягнення 17 000 грн 00 коп.
за участю представників
від позивача: Демиденко Д.А., адвокат, ордер серія АР № 1236833 від 01.04.2025
від відповідач: Гончарова Лада Вікторівна (дов. від 28.09.2022, в режимі відеоконференцзв'язку
від третьої особи: не з'явився
Суть спору:
Фізична особа-підприємець Речицький Олекандр Михайлович звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про стягнення з Державного бюджету України 17 000 грн 00 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1475/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.05.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано Фізичній особі-підприємцю Речицькому Олекандру Михайловичу строк протягом 5 днів з дня доставлення даної ухвали в електронний кабінет в системі “Електронний суд» представнику позивача - Демиденко Дарії Анатоліївні ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
29.05.2025 позивач сформував в системі “Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.
У прохальній частині позову позивач просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1475/25, присвоєно справі номер провадження 27/91/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
09.06.2025 позивач сформував в системі “Електронний суд» клопотання про долучення доказів.
11.06.2025 відповідач сформував в системі “Електронний суд» відзив на позовну заяву, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 12.06.2025 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09.07.2025.
07.07.2025 Фізичною особою-підприємцем Речицьким Олександром Михайловичем за допомогою системі “Електронний суд» подана до суду відповідь на відзив.
07.07.2024 позивачем в системі “Електронний суд» сформовано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, у якому останній у зв'язку зі перебуванням представника позивача Демиденко Д.А. у щорічній відпустці поза межами міста Запоріжжя, з метою реалізації передбачених законом процесуальних прав позивача, надання пояснень з питань, що є предметом розгляду Господарським судом Запорізької області, просить суд судове засідання у справі призначене на 09.07.2025 відкласти на іншу дату, визнавши причини неявки представника позивача поважними.
Ухвалою суду від 09.07.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 31.07.2025.
Ухвалою суду від 31.07.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 27.08.2025.
Ухвалою суду від 27.08.2025 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 24.09.2025.
24.09.2025 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 17 000 грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів. В обґрунтування зазначив, що постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308784 від 22.11.2022, винесеною Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відділ Укртрансбезпеки у Запорізькій області) фізичну особу-підприємця Речицького Олександра Миколайовича визнано винним у порушенні ст. 38 Закону України «Про автомобільний транспорт» та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 грн. Відповідно до вказаної постанови Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 28.04.2023 відкрито виконавче провадження № 71685154 про стягнення з ФОП Речицького О.М. вказаної вище суми. Водночас, постанову № 308784 від 22.11.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу позивачем оскаржено в судовому порядку, та за результатом оскарження Запорізьким окружним адміністративним судом 08.12.2023 винесено рішення у справі № 280/7856/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115515920), яким постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу про накладення адміністративно-господарського штрафу визнано протиправною та скасовано. Зазначене рішення 12.03.2024 набрало законної сили. У зв'язку із повним фактичним виконанням постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу державним виконавцем 18.10.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, до Державного бюджету України зайво сплачені грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн. Оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 280/7856/23 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу про накладення адміністративно-господарського штрафу визнано протиправною та скасовано, позивач має право на повернення сплачених на підставі вказаної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу грошових коштів в розмірі 17 000,00 грн., якому кореспондує відповідний обов'язок відповідача вчинити дії, спрямовані на повернення грошових коштів в розмірі 17 000,00 грн.
Також, представник позивача просить суд стягнути з відповідача у справі судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 грн 00 коп.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив, що як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.10.2024 Комунарським відділом ДВС у місті Запоріжжі стягнуто кошти в повному обсязі. З наведеного вбачається, що позивачем як боржником у виконавчому провадженні перераховано суму штрафу на депозитний рахунок органу ДВС, а подальшому кошти з депозитного рахунку органу ДВС були перераховані до Державного бюджету України, а відтак платником суми штрафу, зарахованого до Державного бюджету України був Комунарськиий відділ ДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Таким чином, механізм стягнення грошових коштів (в тому числі і адміністративно-господарських штрафів) у межах виконавчого провадження здійснюється в наступному порядку: боржник перераховує грошові кошти на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, а потім орган державної виконавчої служби подає платіжні інструкції щодо перерахування грошових коштів з депозитного рахунку на рахунок Державного бюджету України. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (далі - Постанова № 106) установлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік), згідно з додатком. Підпунктом 1 п. 2 Постанови від 16 лютого 2011 р. № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» Кабінетом Міністрів України постановлено: органам, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1019), органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодами класифікації доходів бюджету 21080500, 21080600, 21080800, 21081100, 21081300, 21081800, 22070000, 22090100, 22090200, 24010000, 24010100, 24010200, 24010300, 24010400, 50080100 за виконавчими документами, які перебувають/перебували на виконанні, 22010300, 22012600, 22012700, 22012900 у разі надання послуг у сферах державної реєстрації нотаріусами 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» є Міністерство Юстиції України. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 160/2727/21. У разі добровільної сплати сум штрафу безпосередньо на рахунки Державного бюджету України органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодами класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» є Укртрансбезпека. Враховуючи, що з ФОП Речицького О.М. було стягнуто адміністративний штраф, за виконавчим документом, який перебував на виконанні в органі ДВС, застосовується код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету за яким виступає Міністерство юстиції України, а відтак Укртрансбезпека не є належним відповідачем по даній справі. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідач зазначив, що до даних правовідносин не може застосовуватися положення ст. 1212 Цивільного кодексу України. Відповідач також заперечив щодо стягнення витрат на правову допомогу, позивач не надав суду першої інстанції розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, тобто не надав жодних належних підтвердних документів.
Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив, письмових пояснень від третьої особи не надходило.
Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив документальні доказів, які надані сторонами у справі.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки було прийнято постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу від 22.11.2022 № 308784, Фізичну особу-підприємця Речицького Олександра Михайловича визнано винним у порушенні ст. 38 Закону України «Про автомобільний транспорт» та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 грн 00 коп.
Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області було скеровано постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу від 22.11.2022 № 308784 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з метою її примусового виконання.
Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 28.04.2023 відкрито виконавче провадження № 71685154 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Речицького Олександра Михайловича 17 000 грн 00 коп. штрафу.
Постанову № 308784 від 22.11.2022 про застосування адміністративно- господарського штрафу оскаржено в судовому порядку, та за результатом оскарження Запорізьким окружним адміністративним судом 08.12.2023 винесено рішення у справі № 280/7856/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115515920), яким постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу про накладення адміністративно-господарського штрафу визнано протиправною та скасовано.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 по справі 280/7856/23 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2023 набрало законної сили 12.03.2024.
У зв'язку із повним фактичним виконанням постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу державним виконавцем 18.10.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що оскільки судовим рішенням у справі № 280/7856/23 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308784 від 22.11.2022, то позивач має право на повернення з державного бюджету сплачених на їх підставі грошових коштів.
За таких обставин, позивач просить суд стягнути з державного бюджету 17 000 грн 00 коп. сплаченого адміністративно-господарського штрафу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, Служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Служби є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац 2 пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 з подальшими змінами, у редакції, чинній на час винесення такої постанови щодо позивача).
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов'язків та інтересів визначеного у постанові суб'єкта (за обставинами справи - Підприємства), є обов'язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати відповідного штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб'єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов'язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (постанови від 20.11.2018 року в справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 року в справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 року в справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 року в справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 року в справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 року в справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 року в справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 року в справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 року в справі № 757/31372/18-ц (пункт 37)).
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року в справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 року в справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 року в справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 року в справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 року в справі № 757/31372/18-ц (пункт 38)).
Отже те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Службу, не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб'єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у спірних кондикційних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб'єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанови про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов'язане з виконанням органами державної влади, зокрема Службою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини 1, 2 статті 326 Цивільного кодексу України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 зазначено, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека (Державна служба України з безпеки на транспорті).
За змістом абзацу 1 частини 3 статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України).
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п'ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787 у редакції, чинній на час звернення до суду).
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинна постанова про застосування штрафу та було відкрите виконавче провадження.
Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково.
Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові.
Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправними та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308784 від 2211.2022, відповідна юридична підстава відпала.
Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих коштів до бюджету.
Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, у зв'язку з чим суд відхиляє заперечення відповідачів у вказаній частині.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 вказала, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.
Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109).
Отже, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2023 по справі № 280/7856/23 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308784 від 22.11.2022, до позивача, на підставі якої позивачем було сплачено до бюджету штраф загальною сумою 17 000 грн 00 коп., то позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Речицького Олександра Михайловича в частині стягнення з державного бюджету грошових коштів у сумі 17 000 грн 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Враховуючи наявні правові підстави для стягнення з державного бюджету на користь позивача безпідставно утримуваних коштів у розмірі 17 000 грн 00 коп., оскільки такі кошти були перераховані позивачем внаслідок прийняття відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області протиправної постанови, скасованої у судовому порядку, суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З дотриманням пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс у зв'язку з розглядом справи витрати: судовий збір за подання позовної заяви - 3 028 грн 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу - 3 500 грн 00 коп.
В судовому засіданні 24.09.2025 представник позивача заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в сумі 3 500 грн 00 коп.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження стягнення суми 3 500 грн 00 коп. правових витрат позивачем подано копію договору про надання правової/правничої допомоги від 19.03.2025, укладеного між адвокатом Демиденко Дарією Анатолієвною, далі Адвокат та Фізичною особою-підприємцем Речицьким Олександром Михайловичем, далі Клієнт, предметом якого (пункт 1.1) є здійснення Адвокатом: захист Клієнта, представництво Інтересів клієнта у органах пробації, органах прокуратури, у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, здійснювати представництво та захист Клієнта у кримінальних справах на всіх стадіях кримінального провадження, під час досудового слідства, судового розгляду, а також у правоохоронних органах, органах прокуратури України, органах Мін'юсту з усіма правами захисника, свідка, підозрюваного, виправданого, потерпілого, обвинуваченого, засудженого, цивільного відповідача, третьої особи, з правом оскарження окремо, але не виключно, дій, бездіяльності, рішень, вироків, постанов, клопотань слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; в органах державної виконавчої служби України й приватних виконавців; медичних закладах та закладах охорони здоров'я, соціального захисту населення, надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта, інформаційно-консультаційне обслуговування Клієнта в галузі права та надавати юридичну допомогу. Інформаційно-консультаційне обслуговування Клієнта в галузі права та надання правової допомоги, полягає у здійсненні конкретних юридичних дій або наданні інформаційно-консультаційних послуг, перелічених у договорі.
Відповідно до акту надання послуг № 1 від 30.05.2025 наданої правничої допомоги по договору б/н від 19.03.2025про надання правової (правничої) допомоги від 19.03.2025 Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги на загальну суму 3 500 грн 00 коп.: підготовка, подача до Господарського суду Запорізької області позовної заяви про стягнення на користь ФОП Речицького ОМ. безпідставно набутих коштів за постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308784 від 22.11.2022, винесеному Державною службою України з безпеки на транспорті - Відділом державного нагляду (контролю в Запорізькій області).
Крім того, позивачем додано до матеріалів справи свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002831 від 20.07.2021 та ордер на надання правничої допомоги серії АР № 1236833 від 01.04.2025.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів ч. 5 ст. 126 ГПК України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
За вказаних обставин та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару відповідає критерію розумності та співмірності.
Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, відповідач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір, відповідно до статті 74 ГПК України, доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Судом враховано, що позовна заява та інші процесуальні заяві підписані адвокатом Демиденко Д.А.
Суд вважає встановленим, що позивачем дотримані вимоги частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України в частині надання детального опису наданих послуг із визначенням їх вартості.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 3 500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 42, 50, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Речицького Олександра Михайловича до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Речицького Олександра Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно стягнуті кошти в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (юридична адреса: вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150; бул. Вінтера, 22, м. Запоріжжя, 69000, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця Речицького Олександра Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 02.10.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.