02.10.2025 Справа № 908/3036/25
м. Запоріжжя
Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун Віталій Леонідович розглянувши матеріали заяви за вих. від 30.09.25 № 0930 про видачу судового наказу
від заявника (стягувача): товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА //», 62495, Харківська область, Харківський район, сел. Васищеве, вул. Промислова, буд. 1
до боржника: фізичної особи Тверденка Євгена Григоровича, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за договором поставки товару від 25.12.24 № 002841-24 у розмірі 30 000,00 грн та 302,80 грн судового збору.
30.09.25 до Господарського суду Запорізької області в системі «Електронний суд» звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА //» (далі ТОВ «ОМЕГА //») з заявою за вих. від 30.09.25 № 0930 про видачу судового наказу про стягнення з боржника - фізичної особи-підприємця Тверденка Євгена Григоровича заборгованості за договором поставки товару від 25.12.24 № 002841-24 у розмірі 30 000,00 грн. Крім того, заявник просить стягнути з боржника 302,80 грн судового збору.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/3036/25 між суддями від 30.09.25 вказану заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Наказне провадження, відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За приписами ч. 2 ст. 44 ГПК України, процесуальною дієздатністю (здатністю особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді) наділені фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Частиною 1 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 147 та ч. 1 ст. 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 147 ГПК України, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Таким чином, боржником в наказному провадженні має право бути саме юридична особа, або фізична особа-підприємець.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Положеннями ч. 2 ст. 150 ГПК України визначено форма і зміст заяви про видачу судового наказу, а саме:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 152 ГПК України визначено підстави для відмови у видачі судового наказу, а саме суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу (п. 1 ч. 1).
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Судом встановлено, що у вступній частині заяви за вих. від 30.09.25 № 0930 заявник зазначає боржника як фізичну особу Тверденко Євген Григорович, який не є юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем та не має самостійної господарської процесуальної дієздатності.
Тому, як наслідок, суд констатує про те, що заявником (стягувачем) подано заяву за вих. від 30.09.25 № 0930 про видачу судового наказу з порушеннями вимог п. 2 ч. 2 ст. 150 цього Кодексу.
Вказане є підставою для відмови у видачі судового наказу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 44, 45, 147, 148, 150-153, 155, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити ТОВ «ОМЕГА //» у видачі судового наказу.
Екземпляр ухвали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 02.10.25 та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя В.Л. Корсун