вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.09.2025м. ДніпроСправа № 904/284/22 (904/1811/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича, м. Дніпро
до відповідача-1 Кабінету Міністрів України, м. Київ
відповідача-2 Фонду державного майна України, м. Київ
відповідача-3 Державного агентства водних ресурсів України, м. Київ
про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними
Представники:
від позивача: Сидорчук І.С., свідоцтво №2041 від 10.11.2021
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Іванченко І.С., довіреність № 138 від 13.02.2025
від відповідача-3: не з'явився
Ліквідатор Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражний керуючий Сидорчук Іван Сергійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Кабінету Міністрів України, відповідача-2 Фонду державного майна України, відповідача-3 Державного агентства водних ресурсів України про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними, в якому просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Визнати недійсним Розпорядження Кабінету Міністрів України виданого від 26.07.2022 №683-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності» в частині передання єдиного майнового комплексу та повноважень з управління корпоративними правами держави Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна та визначення Фонду державного майна уповноваженим органом управління, що здійснює контроль за Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093).
3. Спростувати майнові дії Державного агентства водних ресурсів України (код згідно з
ЄДРПОУ 37472104) та Фонду державного майна України (код згідно з ЄДРПОУ 00032945) щодо передачі єдиного майнового комплексу Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України, оформлені Актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «ДШПРОДШРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 №683-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності», затвердженим першим заступником голови Фонду державного майна України Д.О. Кліменковим.
4. Визнати протиправними дії Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) (в особі першого заступника голови Фонду державного майна України Д.О. Кліменкова) щодо затвердження Акту (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «ДНШРОДШРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 №683-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності».
5. Судові витрати, зокрема, судовий збір - покласти на Відповідачів.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 17.02.2022 Господарським судом Дніпропетровської області відносно позивача - Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/284/22, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до положень частини 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/284/22(904/1811/25) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.05.2025 об 11:00 год.
14.05.2025 відповідачем-1 подано заяву вих.№21158/11.4-14 від 14.05.2025 про продовження строку на подання відзиву.
14.05.2025 відповідачем-1 подано пояснення вих.№21167/11.4-14 від 14.05.2025.
15.05.2025 відповідачем-1 подано клопотання вих.№21267/11.4-14 від 15.05.2025 про вихід зі спрощеного позовного провадження та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.05.2025 клопотання Кабінету Міністрів України вих.№21267/11.4-14 від 15.05.2025 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.06.2025 об 10:00 год.
16.05.2025 від відповідача-2 надійшла заява б/н від 16.05.2025 до якої доданий відзив вих.№10-79-12627 від 16.05.2025, в якому Фонд державного майна України вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
16.05.2025 від відповідача-2 надійшла заява б/н від 16.05.2025 до якої додано клопотання вих.№10-79-12629 від 16.05.2025 про закриття провадження у справі №904/284/22(904/1811/25).
22.05.2025 від позивача надійшло заперечення б/н від 22.05.2025 на клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі №904/284/22(904/1811/25).
22.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 04.06.2025, представник відповідача-3 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.
У підготовче засідання, призначене на 04.06.2025, з'явились представники відповідачів-1,2.
У підготовчому засіданні, призначеному на 04.06.2025, в режимі відеоконференції приймав участь представник позивача.
Представник відповідача-2 підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі №904/284/22(904/1811/25).
Представник позивача оголосив зміст поданого заперечення на клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.06.2025 в задоволенні клопотання Фонду державного майна України вих.№10-79-12629 від 16.05.2025 про закриття провадження у справі №904/284/22(904/1811/25) відмовлено. Заяву Кабінету Міністрів України вих.№21158/11.4-14 від 14.05.2025 про продовження строку на подання відзиву задоволено. Продовжено Кабінету Міністрів України строк на подання відзиву у справі №904/284/22(904/1811/25) до 13.06.2025. Відкладено підготовче засідання до 01.07.2025 о 10:30 год.
16.06.2025 відповідачем-1 подано відзив вих.№25306/11.4-14 від 13.06.2025 на позовну заяву, в якому Кабінет Міністрів України заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
17.06.2025 відповідачем-1 подано клопотання вих.№25614/11.4-14 від 17.06.2025 про долучення до участі у справі третіх осіб, а саме: Міністерства економіки України та Державної служби статистики України.
20.06.2025 від позивача надійшло заперечення вих.№01-20/171 від 20.06.2025 на клопотання відповідача-1 про долучення третіх осіб.
20.06.2025 від позивача надійшло клопотання вих.№01-20/170 від 20.06.2025 про залишення відзиву Кабінету Міністрів України без розгляду.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 01.07.2025, представники відповідачів-2,3 не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні, призначеному на 01.07.2025, в режимі відеоконференції приймав участь представник позивача.
У підготовче засідання, призначене на 01.07.2025, з'явився представник відповідача-1.
Представник позивача підтримав подане клопотання про залишення відзиву Кабінету Міністрів України без розгляду, оскільки відповідачем-1 було пропущено строк для подачі відзиву встановлений ухвалою суду від 04.06.2025 (до 13.07.2025).
В підготовчому засіданні представник відповідача-1 зазначив, що відзив на позовну заяву було подано в строк встановлений ухвалою від 04.06.2025, а саме 13.07.2025 на підтвердження чого надав для суду для огляду примірник відзиву Кабінету Міністрів України,
Так, з наданого представником відповідача-1 примірнику відзиву судом встановлено що відзив вих.№25306/11.4-14 від 13.06.2025 було зареєстровано відділом канцелярії 13.06.2025, що підтверджується відтиском штампу Господарського суду Дніпропетровської області.
Отже, судом встановлено, що строк встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 не був пропущений відповідачем-1, а відтак клопотання позивача про залишення відзиву Кабінету Міністрів України без розгляду є необґрунтованим.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд долучає відзив Кабінету Міністрів України до матеріалів справи та приймає його до розгляду.
Представник відповідача-1 підтримав подане клопотання про долучення третіх осіб до участі у справі.
Ліквідатор Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" заперечив проти задоволення клопотання відповідача-1 та долучення третіх осіб.
Ухвалою суду від 01.07.2025 в задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України вих.№25614/11.4-14 від 17.06.2025 про долучення третіх осіб у справі №904/284/22(904/1811/25) відмовлено. Відкладено підготовче засідання до 15.07.2025 о 14:00 год.
У підготовче засідання, призначене на 15.07.2025, представники відповідачів-2,3 не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні, призначеному на 15.07.2025, в режимі відеоконференції приймав участь представник позивача.
У підготовче засідання, призначене на 15.07.2025, з'явився представник відповідача-1.
Присутні у підготовчому засіданні зазначили про відсутність заяв, клопотань, пояснень, які мають бути розглянуті в порядку підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 15.07.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 13.08.2025 о 10:00 год.
Судове засідання, призначене на 13.08.2025 об 10:00 год., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Соловйової А.Є. з 11.08.2025 по 13.08.2025 у щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 18.08.2025 призначено судове засідання на 10.09.2025 о 12:50 год.
У судове засідання, призначене на 10.09.2025, представник відповідача-3 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
У судове засідання, призначене на 10.09.2025, з'явився представник позивача та представники відповідачів-1,2.
Суд надав вступне слово учасникам справи.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.09.2025 відкладено судове засідання на 24.09.2025 о 12:30 год.
У судове засідання, призначене на 24.09.2025, представники відповідачів-1,3 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
У судове засідання, призначене на 24.09.2025, з'явився представник позивача та представник відповідача-2.
Суд здійснив дослідження доказів.
У судовому засіданні, призначеному на 24.09.2025, оголошене скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, відповідача-2, господарський суд
Засновником ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» є Державне агентство водних ресурсів України, місцезнаходження: Україна, 01004, місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 8. Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 1 308 000,00грн - 100%.
26 липня 2022 року Кабінетом Міністрів України було видано Розпорядження № 683-р "Деякі питання управління об'єктами державної власності" (далі Розпорядження № 683-р) відповідно до п. 4 якого вирішено Передати із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду державного майна єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій, що підлягають ліквідації або реорганізації, а також повноваження з управління корпоративними правами держави щодо суб'єктів господарювання, що підлягають ліквідації, та визначити Фонд державного майна уповноваженим органом управління, що здійснює контроль за суб'єктами господарювання, що підлягають ліквідації, за переліком згідно з додатком 4.
Відповідно до Додатку 4 «ПЕРЕЛІК єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що підлягають ліквідації або реорганізації, які передаються до сфери управління Фонду державного майна, суб'єктів господарювання, що підлягають ліквідації, повноваження з управління корпоративними правами держави щодо яких передаються Фонду державного майна, та суб'єктів господарювання, що підлягають ліквідації, контроль за діяльністю яких здійснює Фонд державного майна», до сфери управління Фонду державного майна вирішено передати єдиний майновий комплекс ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» (зі сфери управління Державного агентства одних ресурсів України).
23.03.2023 першим заступником голови Фонду державного майна України Д.О. Кліменковим було затверджено Акт (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 638-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності» (далі - Акт приймання-передачі).
У свою чергу, порядок передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій із сфери управління одного органу до сфери управління іншого регулюється Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 (далі Положення №1482).
Відповідно до п. 3 Положення № 1482, ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.
Ініціатива щодо передачі об'єктів, визначених абзацом другим підпункту "а" пункту 2 цього Положення, до сфери управління Фонду державного майна може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, а також від Кабінету Міністрів України, Мінекономіки та Фонду державного майна.
Таким чином, імперативно передбачене попереднє ініціювання питання про передачу об'єктів права державної власності, що має передувати власне прийняттю рішення про таку передачу.
Зі спірного Розпорядження №683-р, Акту приймання-передачі та інших наявних у розпорядженні ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» документів не випливає жодних відомостей про те, що таке попереднє ініціювання щодо передачі єдиного майнового комплексу ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» зі сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України справді здійснювалося.
Позивач вважає, що таке ініціювання не здійснювалося або здійснювалося суто формально, тобто без відповідності вимогам добросовісності, розсудливості, пропорційності, а також вимогам належного врядування як складової принципу верховенства права. Адже здійснити таке ініціювання можна лише після аналізу інформації про фінансово-господарський стан підприємства, наявне майно, зобов'язання тощо.
Позивач зазначив, що ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» не отримувало жодних рішень, повідомлень, будь-яких інших документів, матеріалів тощо, які стосувалися б передачі єдиного майнового комплексу ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП».
Відповідно до абзаців 1, 2, 5, 7 п. 5 Положення № 1482: пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з:
відповідним органом, уповноваженим управляти державним майном, або самоврядною організацією;
підприємством - у разі передачі закріпленого за ним на праві господарського відання (оперативного управління) майна, крім випадків, коли підприємство розташоване на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції;
трудовим колективом підприємства - у разі передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів цього підприємства, крім випадків, коли підприємство розташоване на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції. Згода трудового колективу підприємства подається у формі виписки з протоколу загальних зборів (конференції представників).
Органом, уповноваженим управляти державним майном (самоврядною організацією) ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» є Державного агентства водних ресурсів України.
При цьому ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» не розташоване на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції.
Тому пропозиція щодо передачі єдиного майнового комплексу ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» зі сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України мала бути погоджена ініціатором передачі: із ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП»
Однак з ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» пропозиція щодо передачі єдиного майнового комплексу ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» зі сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України не погоджувалася.
Позивач зазначив, що прийняття Розпорядження № 683-р без попереднього погодження пропозиції щодо передачі єдиного майнового комплексу ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» із самим ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» та його засновником є грубим порушенням Положення № 1482 та суперечить загальним вимогам про прийняття рішень та вчинення дій суб'єктів владних повноважень добросовісно, розсудливо і з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; а також суперечить принципам належного врядування та правової (юридичної) визначеності, які є складовими принципу верховенства права.
Щодо Акту приймання-передачі необхідно зазначити, що він складений Комісією з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України (далі - Комісія), утвореною наказом Фонду державного майна України від 20.02.2023 № 317 «Про утворення комісій з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій» Позивач зазначив, що зз Акту приймання-передачі вбачається, що до складу Комісії входили представники Фонду державного майна України та два представника Державного агентства водних ресурсів України.
Відповідно до п. 8 Положення № 1482, передача об'єктів права державної власності здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять:
представники органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, які приймають та передають державне майно, - у разі передачі підприємств та нерухомого майна, а також представники підприємства, майно якого підлягає передачі, - у разі передачі нерухомого майна;
представники органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, які приймають та передають державне майно, підприємства і його трудового колективу - у разі передачі іншого окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого).
Таким чином, у даному випадку до комісії з питань передачі єдиного майнового комплексу ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» мали б входити, крім представників Фонду державного майна України також і представники ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП».
Однак в порушення п. 8 Положення №1482 таких представників до складу Комісії включено не було.
Відповідно до абз. 1 п. 9 Положення №1482, «комісію з питань передачі об'єктів створює та призначає її голову орган, уповноважений управляти державним майном, або самоврядна організація, які приймають державне майно».
Відповідно до абзаців 5 та 6 п. 9 Положення №1482 орган, який створює комісію з питань передачі об'єктів, у триденний термін з дня прийняття рішення про передачу об'єктів повідомляє відповідні підприємства, установи і організації про визначення кандидатур до складу комісії.
Відповідні підприємства, установи і організації зобов'язані у п'ятиденний термін з дня отримання повідомлення делегувати до складу комісії своїх представників.
Проте Фонд державного майна України не повідомляв ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» ані про визначення кандидатур до складу комісії, ані про необхідність делегувати до складу комісії представників ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» ані про сам факт прийняття рішення про передачу єдиного майнового комплексу ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП».
На думку Позивача, вказане суперечить загальним вимогам про прийняття рішень та вчинення дій суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до абзаців 5 та 6 п. 9 Положення № 1482 Передача майна здійснюється в місячний термін з дня прийняття рішення про передачу.
У разі передачі об'єктів, визначених абзацом другим підпункту "а" пункту 2 цього Положення, до сфери управління Фонду державного майна передача здійснюється протягом семи робочих днів.
Як вбачається із Акту приймання-передачі, він затверджений 23.03.2023, що є суттєвим порушенням строку.
Відповідно до абз. 1 п. 10 Положення № 1482 передача оформляється актом приймання передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою» (далі - Форма).
Відповідно до Форми, акт приймання-передачі має реквізит «Дата», однак Акт приймання-передачі оформлений без дати. Це унеможливлює точне встановлення дати складання цього документа.
Відповідно до абз. 15-19 п. 10 Положення № 1482, «До акта приймання-передачі об'єктів, зазначених у підпунктах "а", "б", "г" і "є" пункту 2 цього Положення, додаються:
документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно;
виписка з бухгалтерського балансу, складеного на останню звітну дату, про вартість об'єкта передачі;
договори найму (оренди) нежитлових приміщень)).
Відповідно до пунктів 2, 3 Форми, в акті приймання-передачі мають бути відображені (а отже - і відповідним чином попередньо встановлені комісією) відомості про склад майна.
Проте Комісія не встановила дійсного складу майна та майнового стану ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП».
Зміст Акту приймання-передачі фактично зводиться до пропозиції Комісії передати єдиний майновий комплекс, що не відповідає правовій природі та призначенню такого акту. Такий нечіткий зміст Акту приймання-передачі ставить заінтересованих осіб у положення правової невизначеності.
Враховуючи викладене, Позивач вважає, що Розпорядження №683-р в частині передання єдиного майнового комплексу ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» зі сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна; майнові дії щодо передачі єдиного майнового комплексу ДП ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України, оформлені Актом приймання-передачі; дії Фонду державного майна України (в особі першого заступника Голови Фонду державного майна України Д.О. Кліменкова) щодо затвердження Акту приймання-передачі - є незаконними, суперечать законодавству та порушують права і законні інтереси ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» та кредиторів ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП».
В матеріалах справи міститься відзив Фонду державного майна України на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука І.С.
В матеріалах справи міститься відзив Кабінету Міністрів України, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука І.С.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.
Предметом доказування у даній справі є відповідність прийняття Розпорядження № 683-р Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління об'єктами державної власності" (далі Розпорядження № 683-р) від 26.07.2022 в частині рішення про передачу із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду державного майна єдиного майнового комплексу ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП", вимогам діючого законодавства.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26 липня 2022 року Кабінетом Міністрів України було видано Розпорядження № 683-р "Деякі питання управління об'єктами державної власності".
Приписами статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
В той же час, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII (далі Закон №794-VII) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону №794-VII до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 3 цього Закону).
Положеннями ст. 3 Закону №794-VII визначено принципи діяльності Кабінету Міністрів України, зокрема встановлено, що остання ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості (ч. 1). Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2).
На підставі ст. 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 затверджено Регламент Кабінету Міністрів України, відповідно до п. 2 § 30 якого розпорядження Кабінету Міністрів видаються, зокрема, з питань передачі майна.
Як встановлено судом, оспорюване у даній справі розпорядження Кабінету Міністрів України стосується передачі майна, яке перебуває у фактичному володінні та користуванні ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП», а отже, зачіпає майнові інтереси підприємства.
Правові основи управління об'єктами державної власності визначено Законом України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V.
Так, частиною 1 статті 1 вказаного Закону передбачено, що управління об'єктами державної власності здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Пунктом 1 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 (далі Положення №1482) передбачено, що це Положення визначає порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.
Суд зазначає, що ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» є державним підприємством і належить до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України (пункт 3.1. Статуту).
Згідно пункту 4 Положення №1482 передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням: а) Кабінету Міністрів України щодо об'єктів, визначених підпунктами «а» і «ґ» пункту 2 цього Положення; б) органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з Фондом державного майна щодо об'єктів, визначених підпунктом «б» пункту 2 цього Положення; в) засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно, за погодженням з Фондом державного майна щодо об'єктів, визначених підпунктом «г» пункту 2 цього Положення; ґ) органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій щодо об'єктів, зазначених у підпункті є пункту 2 цього Положення; д) органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з підприємствами, за якими закріплене майно, або за погодженням з орендодавцем і орендарем у разі передачі майна, що передано в оренду у складі єдиних (цілісних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, щодо об'єктів, визначених у підпункті «е» пункту 2 цього Положення.
Відповідно до п. 2 Положення № 1482 об'єктами передачі є: а) єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі підприємства). Структурний підрозділ підприємства (у тому числі структурний підрозділ, що переданий в оренду у складі єдиного (цілісного) майнового комплексу державного підприємства, організації) може бути об'єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу; єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, які не увійшли до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, та не належать до об'єктів, які необхідно залишити в державній власності; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, крім об'єктів, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Положення, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) та за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території), яке було передано або передається для розміщення апарату державного органу або для забезпечення функціонування контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м.Севастополя та виїзду з неї, пунктів пропуску через державний кордон України (крім пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення); б) нерухоме майно, у тому числі нерухоме майно, яке було передано або передається для забезпечення функціонування пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення або передано в оренду у складі єдиних (цілісних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, крім об'єктів, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Положення, а також нежитлові приміщення), крім майна, зазначеного в абзаці другому підпункту а цього пункту, після виділення його в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території; г) державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації; ґ) підприємства, показники фінансово-господарської діяльності яких погіршилися внаслідок неефективного управління ними органами, уповноваженими управляти державним майном, або самоврядними організаціями; е) інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого), у тому числі індивідуально визначене майно (крім нерухомого), що передано в оренду у складі єдиних (цілісних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів; є) інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого), яке буде використовуватися Збройними Силами, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами, у період воєнного стану.
Пунктом 8 Положення №1482 зазначено, що передача об'єктів права державної власності здійснюється комісією з питань передачі об'єктів (крім об'єктів, зазначених у підпункті «є» пункту 2 цього Положення), до складу якої входять: представники органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, які приймають та передають державне майно, у разі передачі підприємств та нерухомого майна, а також представники підприємства, майно якого підлягає передачі, у разі передачі нерухомого майна; представники органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, які приймають та передають державне майно, підприємства і його трудового колективу у разі передачі іншого окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого).
Згідно пункту 3 Положення №1482 ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.
Ініціатива щодо передачі об'єктів, визначених абзацом другим підпункту «а» пункту 2 цього Положення, до сфери управління Фонду державного майна може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, а також від Кабінету Міністрів України, Мінекономіки та Фонду державного майна.
Згідно пункту 5 Положення №1482 пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з: відповідним органом, уповноваженим управляти державним майном, або самоврядною організацією; відповідним органом охорони культурної спадщини у разі передачі об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками; Антимонопольним комітетом шляхом отримання дозволу на зазначену передачу у випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції; підприємством у разі передачі закріпленого за ним на праві господарського відання (оперативного управління) майна, крім випадків, коли підприємство розташоване на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції; орендодавцем і орендарем у разі передачі об'єктів, що були передані в оренду у складі єдиних (цілісних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів; трудовим колективом підприємства у разі передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів цього підприємства, крім випадків, коли підприємство розташоване на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції. Згода трудового колективу підприємства подається у формі виписки з протоколу загальних зборів (конференції представників).
Відповідно до пункту 6 Положення №1482 якщо передача здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, пропозиції, погоджені відповідно до вимог пункту 5 цього Положення, подаються ініціатором такої передачі до Мінекономіки.
У пропозиціях зазначається: найменування підприємства, його місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ, найменування органу, який здійснює повноваження з управління зазначеним державним майном, стан приватизації (корпоратизації) підприємства; у разі передачі єдиного (цілісного) майнового комплексу структурного підрозділу підприємства або нерухомого майна характеристика об'єкта, що передається.
До пропозицій додаються (у разі передачі об'єктів, визначених абзацом першим підпункту «а» пункту 2 цього Положення, які належать до сфери управління органу виконавчої влади, що припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу або перетворення), і передаються правонаступнику, додаються за наявності, про що зазначається в пояснювальній записці, а об'єктів, визначених абзацом другим підпункту «а» пункту 2 цього Положення, до сфери управління Фонду державного майна додаються за наявності, крім абзацу десятого цього пункту): копія статуту (положення) підприємства; засвідчені в установленому порядку копії балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів і звіту про дебіторську та кредиторську заборгованість за останній календарний рік та на останню звітну дату; бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування (з визначенням етапів, термінів, шляхів та засобів реалізації) ефективного використання державного майна, що є об'єктом передачі, з визначенням джерел фінансування видатків з його утримання (далі - економічне обґрунтування), розроблені за встановленою Мінекономіки формою та погоджені органом, до сфери управління якого передається державне майно; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, права на які підлягають державній реєстрації.
Мінекономіки на підставі узгоджених пропозицій, внесених із дотриманням вимог цього Положення, готує і у місячний строк подає за погодженням з Мінфіном, Фондом державного майна, а у разі передачі об'єктів, зазначених в абзаці першому підпункту «а» пункту 2 цього Положення, з Державною службою статистики проекти відповідних рішень Кабінету Міністрів України.
Наведені правові норми вказують, що Кабінет Міністрів України є органом управління об'єктами державної власності та наділений повноваженнями стосовно реалізації прав держави, як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб; при цьому, Кабінет Міністрів України має право передавати об'єкти права державної власності, у тому числі нерухоме майно, за відповідним рішенням; у свою чергу процедура передачі об'єкта права державної власності передбачає погодження з відповідними органами, передачу погоджених пропозицій Міністерством економіки України до Кабінету Міністрів України.
Отже, можна дійти висновку, що при прийнятті спірного розпорядження Кабінету Міністрів України допущено порушення правової процедури, яке в свою чергу призвело до недотримання принципу верховенства права в прояві «належного урядування» та позбавлення позивача, як заінтересованої особи, права на участь при прийнятті спірного рішення.
При підготовці та прийнятті оскарженого розпорядження в частині допустив порушення вимог Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, оскільки пропозиції щодо передачі ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» до сфери управління Фонду державного майна не були погоджені із ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП», як того вимагає п. 5 Положення № 1482.
У своїх відзивах відповідачі-1,2 не зазначають хто саме був ініціатором передачі єдиного майнового комплексу ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» зі сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України, чим не спростовують доводи позивача, що таке ініціювання не здійснювалося або здійснювалося суто формально, тобто без відповідності вимогам добросовісності, розсудливості, пропорційності, а також вимогам належного врядування як складової принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 27.02.2018 № 1-р/2018 вказує на те, що конституційний принцип верховенства права слід розглядати через такі його складові як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість. Правову визначеність, зокрема, слід розуміти як обов'язок держави дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб тих законів, які вона ввела в дію, та як необхідність у цілому дотримуватися державою зобов'язань або обіцянок, які вона взяла на себе перед людьми (поняття «законних очікувань»).
Вказані обставини є достатніми для висновку про наявність у позивача легітимних очікувань як фактичного користувача майна, який мав і має правомірні сподівання на вирішення на законодавчому рівні питання щодо правового режиму такого майна та його подальше використання, а оспорюваним розпорядженням фактично унеможливлюється подальше використання позивачем зазначеного майна у господарській діяльності.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
З огляду на викладене підготовка та подання Міністерством економіки України до Кабінету Міністрів України проекту оспорюваного розпорядження та подальше погодження та видання такого розпорядження Кабінетом Міністрів України свідчить про те, що має місце невиконання органами виконавчої влади України своїх зобов'язань перед ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» через допущені порушення законодавчо визначеної процедури передачі єдиного майнового комплексу за відсутності погодження проекту ДРПВІ «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП», та як наслідок порушення вимог принципу правової визначеності в прояві такого елементу, як принцип «належного урядування» (встановлення процедури і її дотримання), який за європейськими стандартами частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Разом з тим, суд зазначає, що за встановлених у даній справі обставин, підстави вважати, що відповідачем, як правозастосовчим органом держави, дотримано при прийнятті спірного розпорядження принципу справедливості щодо позивача, відсутні.
Що стосується доводів відповідачів про те, що оскаржене розпорядження в частині не порушує права позивача, суд вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначив, що виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. І суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. При цьому, інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
Отже, поняття «охоронюваний законом інтерес» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Таким чином, законний (охоронюваний законом) інтерес виражається у можливостях суб'єкта права користуватися певним соціальним благом, не вимагаючи певних дій від інших осіб і лише за певних умов маючи можливість звертатися за захистом цього інтересу до суду з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать суспільним.
Для звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу особа повинна мати легітимні очікування вчинення стосовно неї певних дій з боку іншого суб'єкта відповідно до заснованого на законі дозволу.
Предметом оскарження у цій справі є розпорядження Кабінету Міністрів України в частині, згідно з яким Урядом вирішено питання щодо передачі єдиного майнового комплексу позивача до сфери управління Фонду державного майна України, тобто предметом оскарження є акт індивідуальної дії (в частині).
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що оскаржене розпорядження прийнято відповідачем-1 із порушенням правової процедури, а його реалізація безпосередньо зачіпає права та інтереси позивача.
За твердженням позивача, останній є фактичним володільцем та користувачем майна, що підлягає передачі. Зазначена обставина не заперечувалася сторонами під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи.
При цьому, позивач зазначає, що оскаржене у даній справі розпорядження Кабінету Міністрів України в частині було прийняте без участі позивача та без врахування жодних інтересів та прав позивача як фактичного користувача майном, що підлягає передачі, а його прийняття фактично призводить до неможливості використання позивачем спірного майна, тобто порушує його законний інтерес на користування спірним майном.
Як було встановлено судом, позивач протягом тривалого часу користувався майном та ніс тягар на його утримання, проте, за наслідком прийняття спірного розпорядження фактично останній був позбавлений можливості подальшого користування цим майном без жодної запропонованої альтернативи, а відтак твердження відповідачів про те, що оскаржене розпорядження не зачіпає прав та обов'язків позивача не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не приймаються судом до уваги.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (щодо захисту власності) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08.04.2008, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Суд дійшов висновку, що втручання у майнові права позивача, поклало на позивача непропорційний тягар, відтак, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідачі правомірності прийняття оскарженого розпорядження та дій щодо його підготовки та подання для подальшого прийняття не довели, натомість доводи позивача щодо протиправності дій відповідача та оспорюваного акта в частині знайшли своє підтвердження та обґрунтування, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне покласти на відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 в рівних частинах.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259, господарський суд
Позовну заяву ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093) до відповідача-1: Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ не відомо), відповідача-2: Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945), відповідача-3 Державного агентства водних ресурсів України (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд 8, код ЄДРПОУ 37472104) про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними - задовольнити.
Визнати недійсним Розпорядження Кабінету Міністрів України видано від 26.07.2022 року № 683-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності» в частині передання єдиного майнового комплексу та повноважень з управління корпоративними правами держави Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна та визначення Фонду державного майна уповноваженим органом управління, що здійснює контроль за Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093).
Спростувати майнові дії Державного агентства водних ресурсів України (код згідно з ЄДРПОУ 37472104) та Фонду державного майна України (код згідно з ЄДРПОУ 00032945) щодо передачі єдиного майнового комплексу Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України, оформлені Актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 683-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності», затвердженим першим заступником голови Фонду державного майна України Д.О. Кліменковим.
Визнати протиправними дії Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) (в особі першого заступника голови Фонду державного майна України Д.О. Кліменкова) щодо затвердження Акту (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «ДНІПРОДІПРОВОДГОСП» (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 683-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності».
Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ не відомо) на користь Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093) 3 028,00 грн судового збору.
Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093) 3 028,00 грн судового збору.
Стягнути з Державного агентства водних ресурсів України (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд 8, код ЄДРПОУ 37472104) на користь Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093) 3 028,00 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 02.10.2025.
Суддя А.Є. Соловйова