пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
02 жовтня 2025 року Справа № 05/36-54
Суддя Господарського суду Волинської області Гарбар І.О., вивчивши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос» на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по справі №05/36-54 за позовом Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос» про стягнення 4 269 006 грн 50 коп,
01.10.2025 на адресу суду надійшла скарга ТОВ “Аргос», згідно якої просить визнати протиправною бездіяльність ВДВС у місті Луцьку Західного МУМЮ в частині не зняття арешту з майна, належного товариству в межах виконавчого провадження №22846994 та зобов'язати зняти арешт з усього майна та рахунків товариства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2025 справа розподілена судді Гарбару І.О.
Розглянувши скаргу, суд зазначає таке.
07.06.2024 на адресу суду надійшла скарга ТОВ “Аргос», згідно якої просить визнати протиправною бездіяльність ВДВС у місті Луцьку Західного МУМЮ в частині не зняття арешту з майна, належного товариству в межах виконавчого провадження №22846994 та зобов'язати зняти арешт з усього майна та рахунків товариства.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області від 07.06.23024 №01-4/36, згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024 справа розподілена судді Кравчук А.М.
Ухвалою суду від 17.06.2024 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос» від 06.06.2024 на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.06.2024 залишено без змін.
Вказана ухвала, згідно ч. 1ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, набрала законної сили 21.08.2024.
Скарги від 01.06.2024 вх.№ 01-74/848/24 та від 01.10.2025 вх. №01-74/385/25 є ідентичними.
Враховуючи встановлену обставину, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.10 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких: якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Так, питання постановляння процесуального рішення за результатами дослідження заяви, відносно якої є рішення суду, що набрало законної сили, врегульовано ст.175 ГПК України. Відповідно до вказаної норми: суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).
В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» № 32053/13).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Приписами статей 339, 340 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді цих скарг, до цих скарг мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.
Таку позицію висловив Верховний суд у своїй Постанові Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 р. №14.
Відповідно до ч.5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
У відповідності до ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За таких обставин, оскільки є така, що набрала законної сили ухвала суду за наслідками розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос» на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по справі № 05/36-54 за позовом Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос» про стягнення 4 269 006 грн 50 коп, з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, за аналогією, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос» на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по справі № 05/36-54 за позовом Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос» про стягнення 4 269 006 грн 50 коп.
Керуючись ст.ст. 174-175, 234, 235, 342 ГПК України, господарський суд-
Відмовити у відкритті провадження з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос» на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по справі № 05/36-54 за позовом Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос» про стягнення 4 269 006 грн 50 коп.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повна ухвала суду підписана 02.10.2025.
Суддя І. О. Гарбар