30 вересня 2025 р. Справа № 902/686/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участю :
арбітражний керуючий Будз О.М.
ГУ ДПС у Вінницькій області: Панасюк В.В.
В провадженні суду перебуває справа № 902/686/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 02.07.2025 року відкрито провадження у справі № 902/686/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/686/25 арбітражного керуючого Будза О.М.. Призначено попереднє засідання.
При цьому, 04.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
21.08.2025 року до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшла заява б/н від 21.08.2025 (вх. № 01-36/1024/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 3 191,79 грн у справі № 902/686/25.
В зв'язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду від 22.08.2025 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025, зазначену вище заяву передано на розгляд судді Лабунській Т.І..
Ухвалою суду від 25.08.2025 року (суддя Лабунська Т.І.) справу № 902/686/25 в частині розгляду заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 21.08.2025 року про визнання кредиторських вимог до боржника, прийнято до свого провадження. Призначено заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 21.08.2025 року про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/686/25 до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2025 об 11:30 год..
08.09.2025 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.
Водночас, на підставі заяви судді Лабунської Т.І. від 08.09.2025 року, згідно розпорядження керівника апарату суду від 08.09.2025 року та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2025 року, зазначену вище кредиторську заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою від 09.09.2025 року вказану заяву призначено до розгляду на 30.09.2025 року.
25.09.2025 року до суду від арбітражного керуючого Будза О.М. надійшло повідомлення № 02-12/58 від 25.09.2025 року про результати розгляду грошових вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області.
В судове засідання на визначену дату з"явився арбітражний керуючий та представник заявника. Боржник правом участі в судовому засіданні не скористався.
В ході розгляду справи, представник заявника надала пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримала її вимоги та просила задоволити.
Арбітражний керуючий заперечив щодо заявлених грошових вимог до боржника, про що також було зазначено у поданому раніше до суду повідомленні.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається, що фізична особа - ОСОБА_1 являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.
Станом на дату звернення до суду, відповідно до інтегрованих карток особового рахунку платника податків, що містить хронологію та підстави виникнення боргу, конкурсні вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 становлять 3 191,79 грн, а саме: ПДФО - основного платежу - 2 141,75 грн., штрафної санкції - 573,06 грн., пені - 260,22 грн. Військовий збір - основного платежу - 178,48 грн., штрафної санкції - 19,42 грн., пені - 18,86 грн.
Отже, сума конкурсних вимог, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів становить 3 191,79 грн., з яких: основний платіж - 2 320,23 грн., штрафна санкція - 592,48 грн., пеня - 279,08 грн.
Заборгованість виникла 31.07.2024 року та підтверджується карткою особового рахунку, податковою декларацією від 26.03.2024, податковими повідомленнями-рішеннями №0388132405 від 14.11.2024, №0388072405 від 14.11.2024, №0388112405 від 14.11.2024.
Податкові повідомлення-рішення №0388132405 від 14.11.2024, №0388072405 від 14.11.2024, №0388112405 від 14.11.2024 було направлено за податковою адресою ОСОБА_1 згідно даних що містяться в ДРФО.
Зазначені податкові повідомлення-рішення не були оскаржені у адміністративному чи судовому порядку, а тому набули статусу узгоджених.
Посилаючись на наведені вище обставини заявник просить визнати вказані вище грошові вимоги до боржника у даній справі, в розмірі 3 191,79 грн.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
На момент розгляду справи, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед ГУ ДПС у Вінницькій області до суду не надано.
Водночас, арбітражний керуючий Будз О.М. у повідомленні № 02-12/58 від 25.09.2025 року про результати розгляду грошових вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області, заперечив щодо заявлених кредиторських вимог та з посиланням на судову практику зазначає, що податковий борг в сумі 3 191,79 грн., який виник 31.07.2024р. відповідно до ч.2 ст. 125 КУзПБ та правової позиції Верховного Суду (постанова ВС від 13.06.2023р. у справі № 907/76/22) визнається безнадійним та списується, та не підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 04.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 21.08.2025 (вх. № 01-36/1024/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/686/25 надійшла до суду 21.08.2025 року, тобто з пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно п. 41.4. ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до інтегрованих карток особового рахунку платника податків, що містить хронологію та підстави виникнення боргу, конкурсні вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 в розмірі 3 191,79 грн. виникли 31.07.2024 року та складаються з: ПДФО - основного платежу - 2 141,75 грн., штрафної санкції - 573,06 грн., пені - 260,22 грн.; Військовий збір - основного платежу - 178,48 грн., штрафної санкції - 19,42 грн., пені - 18,86 грн., що підтверджується карткою особового рахунку, податковою декларацією від 26.03.2024, податковими повідомленнями-рішеннями №0388132405 від 14.11.2024, №0388072405 від 14.11.2024, №0388112405 від 14.11.2024.
При цьому, податкові повідомлення-рішення №0388132405 від 14.11.2024, №0388072405 від 14.11.2024, №0388112405 від 14.11.2024 були направлені за податковою адресою ОСОБА_1 згідно даних що містяться в ДРФО (проїзд 8-й Автомобілістів, буд. 28а, м. Вінниця, 21008).
Зазначені податкові повідомлення-рішення боржником не були оскаржені у адміністративному чи судовому порядку, а тому набули статусу узгоджених.
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ГУ ДПС у Вінницькій області в загальній сумі 3 191,79 грн не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 21.08.2025 (вх. № 01-36/1024/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/686/25, в повному обсязі та визнання заявлених вимог в розмірі 3 191,79 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 6 056,00 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Водночас, судом не приймаються заперечення арбітражного керуючого щодо заявлених ГУ ДПС у Вінницькій області кредиторських вимог, оскільки наведені у повідомленні обставини не спростовують заявлених кредиторських вимог та не є підставою для відмови в задоволенні кредиторської заяви.
Суд також зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 125 КУзПБ податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника. Тобто, безнадійний борг може бути списаний в плані реструктуризації.
Враховуючи положення розділу ІІІ книги п'ятої КУзПБ, який обумовлює здійснення процедури реструктуризації боргів боржника та відповідно, порядок розроблення в межах цієї процедури плану реструктуризації боргів боржника, його схвалення зборами кредиторів та затвердження судом, задля досягнення мети такої процедури, суд зауважує, що питання стосовно визнання безнадійним та списання податкового боргу в порядку ст. 125 КУзПБ слід розглядати саме в межах поданого до суду на затвердження відповідного плану реструктуризації боргів боржника (який може містити положення про списання боргу), з дослідженням відповідних доказів та наданням оцінки обставинам щодо наявності/відсутності підстав для списання податкового боргу як безнадійного.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 21.08.2025 (вх. № 01-36/1024/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/686/25, повністю.
2. Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028; код ЄДРПОУ ВП 44069150) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 3 191,79 грн., з яких: основний платіж - 2 320,23 грн. (друга черга задоволення), штрафна санкція - 592,48 грн. (третя черга задоволення), пеня - 279,08 грн. (третя черга задоволення); а також 6 056,00 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі №902/686/25.
3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Будзу О.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/686/25.
4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Будзу О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Фінтаргет" - contact@fintarget.com.ua, представнику ТОВ "Фінтаргет" адвокату Середницькому Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua.
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи