01.09.2025 року м.Дніпро Справа № 908/498/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від скаржника: Крижовий Д.В., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" на постанову господарського суду Запорізької області від 10.10.2024 року у справі №908/498/24 (суддя Васильєв О.Ю.)
за заявою Фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про неплатоспроможність,-
23.07.2024 року від арбітражного керуючого Біленка Р.І. надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.
Клопотання обґрунтоване відмовою схвалення плану реструктуризації боргів єдиним кредитором ТОВ "Олком-Лізинг" та можливістю погасити вимоги кредитора за рахунок заставного майна та відновлення платоспроможності боржника в іншій процедурі.
26.07.2024 року від ТОВ "Олком-Лізинг" надійшли заперечення на клопотання про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів, який також просить закрити провадження у справі.
Кредитор зазначає, що не бачить ознак неплатоспроможності боржника, а план реструктуризації та графік погашення боргів не є ефективним з огляду на розмір заробітної плати ОСОБА_1 .
Постановою господарського суду Запорізької області від 10.10.2024 року у цій справі, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" про закриття провадження у справі - залишено без задоволення; припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Біленка Романа Івановича; визнано фізичну особу ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 банкрутом та введено процедуру погашення боргів; керуючим реалізацією майна призначено арбітражного Біленка Романа Івановича (свідоцтво № 461 від 07.03.2013 року, адреса: 02105, м. Київ, а/с 77).
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що під час розгляду справи не встановлено ознак недобросовісної поведінки боржника, як то відчуження майна, не надання плану реструктуризації, не працевлаштування, не отримання допомоги, не зазначення майна померлого члена родини, нецільове використання коштів, приховування джерела доходів, поїздки за кордон, розрахування з іншими кредиторами. При цьому, план реструктуризації боргів кредитором не погоджено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 10.10.2024 року у справі №908/498/24, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення клопотання кредитора про закриття провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в останній редакції Плану реструктуризації боргів боржника, долученого до електронного запиту арбітражного керуючого Біленка Р.І. від 10.09.2024 року, зазначено про доходи, які боржник отримує: заробітна плата в середньому від 45 000 грн на місяць.
При цьому, на задоволення особистих потреб боржником виділено 35 000 грн, що є в 11 разів більше за прожитковий мінімум, натомість щомісячна сума, що пропонується виділятися на погашення вимог кредитора, становить лише 10 000, 00 грн.
На переконання скаржника, розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, необхідно зменшити, а різницю спрямувати у плані реструктуризації боргів ОСОБА_1 на погашення вимог кредиторів.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на бажання ТОВ "Олком-Лізинг", як єдиного кредитора, одержати реструктуроване зобов'язання, не врахував доводи про те, що сума на погашення вимог кредитора є значно заниженою, а сума, що залишається на побутові потреби, значно завищена.
Також за доводами скаржника, заявлені боржником поточні витрати, такі як поточний ремонт військового транспорту, купівля палива, забезпечення інших військових житлом та їжею, не мають входити в обов'язки сержанта, а у випадку здійснення таких витрат, мають бути компенсованими державою, а тому більшу частину грошей боржник може направити на погашення кредиторської заборгованості.
Скаржник вважає, що боржником не наведено обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності, що може свідчити про недобросовісність такого боржника.
При цьому, боржником не надано достовірних письмових доказів щодо витрачання (спрямування) коштів, отриманих від кредитора, та не зазначено суми коштів, на що вони були витрачені під час кредитування, та в свою чергу, не підтверджено вказану обставину жодними доказами.
На думку апелянта, загальні обставини, такі як, несприятлива економічна ситуація в країні, в тому числі підсилена спалахом пандемії нової коронавірусної інфекції, та воєнна агресія з боку росії не можуть бути взяті до уваги, оскільки пандемія виникла у 2020 році, повномасштабне вторгнення рф в Україну відбулося у 2022 році, а рішення суду про стягнення заборгованості було ухвалено ще у 2010 році.
На думку скаржника, обставина про наявність відкритих виконавчих проваджень №66531661, №66531807 є необґрунтованою, так як саме в межах виконавчого провадження боржник мав змогу виконати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 06.07.2010 року, що останнім зроблено не було.
Апелянт вважає, що господарський суд Запорізької області взагалі не мав підстав для відкриття провадження про визнання ОСОБА_1 банкрутом, враховуючи те, що у боржника наявний постійний дохід, у власності є дві земельні ділянки та наявна спільна сумісна власність у вигляді машини, адже це все є ознаками того, що особа не може бути визнана банкрутом.
Боржник згідно відзиву на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначає, що всі розрахунки, зроблені боржником, не тільки є результатом арифметичного визначення орієнтовної суми щомісячної виплати коштів на користь кредитора, але й свідчать про намагання боржника визначити таку середню суму щомісячних виплат, яку зможе виплачувати незалежно від обставин, що можуть виникнути у майбутньому та вплинути на його фінансове становище.
Боржник звертає увагу, що обставини дефіциту забезпечення військовослужбовців з боку держави є загальновідомими.
За доводами боржника, неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання повністю відповідає поняттю "неплатоспроможність", визначеному статтею 1 КУзПБ, оскільки нерухомість боржника (земельні ділянки) на даний час знаходиться в іпотеці, тому не може бути реалізована самостійно боржником (така реалізація може бути здійснена арбітражним керуючим в межах процедури "реструктуризації боргів" в рамках виконання плану реструктуризації боргів або в процедурі "погашення боргів", а також у боржника відсутні кошти, за рахунок яких можливо відразу погасити всю заборгованість перед кредитором. Тому боржник і скористався законодавчою можливістю в судовому порядку реструктурувати заборгованість з метою повної сплати боргу, але щомісячними платежами та протягом строку, який не перевищує встановлений частиною 6 статті 124 КУзПБ максимальний строк, тобто офіційно та добровільно сплачувати кредитору по 10 000,00 грн. протягом 33 місяців.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про визнання боржника банкрутом та ведення процедури погашення боргів.
Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2024 року відкрито провадження у справі № 908/498/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Біленка Романа Івановича (свідоцтво № 461 від 07.03.2013 року, адреса: 02105, м. Київ, а/с 77).
На офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 15.04.2024 року оприлюднено повідомлення за № 72968 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 27.06.2024 року частково задоволено заяву ТОВ "Олком Лізинг", визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком Лізинг" (код з ЄДР 40001502, вул. Прахових Сім'ї, буд. 58/10, корп.1, оф.1, м.Київ, 01033) до фізичної особи ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на суму 592 159,45 грн з позачерговим погашенням, як забезпечені заставою майна боржника; 1820 грн- з другою чергою погашення. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком Лізинг" до фізичної особи ОСОБА_1 на суму 272 462,77 грн - відхилено.
Окрім того, зобов'язано керуючого реструктуризацією письмово повідомити кредиторів боржника щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог частини першої статті 45 КУзПБ заяв з грошовими вимогами до боржника, внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром, включити визнані вимоги кредиторів до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, включити витрати кредиторів по сплаті судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, зобов'язати керуючого реструктуризацією повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення відповідно до вимог ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, збори кредиторів мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали. Зобов'язано керуючого реструктуризацією надати рішення зборів кредиторів, оформлене протоколом та прийняте відповідно до вимог ч. 8 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Судом першої інстанції встановлено, що на розгляд кредитору проект плану реструктуризації боргів боржника подавався декілька разів, однак не був схвалений кредитором.
Згідно плану реструктуризації боргів боржника від 03.07.2024, боржником запропоновано суму 5 000,00 грн, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредитора. Строк виконання плану реструктуризації становить 60 місяців. Заборгованість перед ТОВ "Олком-Лізинг" в загальному розмірі 600 035,45 грн заплановано погасити за рахунок заставного майна боржника, а саме двох земельних ділянок оціночною вартістю 300 000 грн (за оцінкою станом на 28.06.2024 року по 150 000 грн кожна) та протягом 60 місяців щомісячними платежами по 5 000 грн, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбудуться торги з продажу останньої земельної ділянки. План не передбачає прощення (списання) боргу кредитора. Розмір суми, яка щомісяця залишається боржнику на задоволення побутових потреб визначена в 40 000 грн.
19.08.2024 року суду повторно подано план реструктуризації боргів. Відповідно до наданих суду документів боржником запропоновано план реструктуризації боргів від 31.07.2024 року з такими умовами:
Заборгованість перед ТОВ "Олком-Лізинг" в загальному розмірі 600 035,45 грн заплановано погасити за рахунок заставного майна боржника, а саме - двох земельних ділянок оціночною вартістю 300 000 грн (за оцінкою станом на 28.06.2024 року по 150 000 грн кожна) та протягом 33 місяців щомісячними платежами по 10 000 грн, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбудуться торги з продажу останньої земельної ділянки. План не передбачає прощення (списання) боргу кредитора. Розмір суми, яка щомісяця залишається боржнику на задоволення побутових потреб визначена в 35 000 грн.
Зазначений проект плану реструктуризації боргів від 31.07.2024 року також не схвалений кредитором, зокрема, через зауваження щодо розміру та строку погашення боргів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.
За ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).
Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 1 КУзПБ).
Згідно з положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.
Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ).
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).
Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у ст. 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (ч. 3 ст. 124 КУзПБ).
Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 2, ч. 3 ст. 123 КУзПБ).
Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у ст. 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.
Господарський суд зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім, частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 10 ст. 126 КУзПБ).
Водночас, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).
Окрім загальних підстав закриття провадження у справі про банкрутство, встановлених ч. 1 ст. 90 КУзПБ (з урахуванням ст. 113 КУзПБ тією мірою, якою вони можуть стосуватися боржника - фізичної особи), відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд також приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї; 2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Частиною першою статті 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2022 року у справі №903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував увагу Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах ст.ст. 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України).
До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з ч. 3 ст. 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 року у справі №903/806/20 звернув увагу на те, що конструкція ч. 7 ст. 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж розширене коло ініціаторів застосування вказаної норми та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 року у справі №925/473/20 викладена правова позиція, що також підтримана судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі №910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов'язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ч. 1 ст. 130 КУзПБ). Суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 року у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст. 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Також Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Як вбачається з встановлених апеляційним судом обставин, провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 11.04.2024 року, однак станом на момент прийняття оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 10.10.2024 року господарському суду не було подано погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів боржника.
Матеріали справи містять лише два проекти плану реструктуризації, які не було погоджено кредитором та не було підписано самим боржником.
Наведене свідчить про наявність у господарського суду передумов для застосування положень ч. 11 ст. 126 КУзПБ, тобто відкриття процедури погашення боргів або закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , зважаючи на причини недостягнення мети процедури реструктуризації боргів, зокрема, враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Апеляційний суд зауважує, що неприйняття зборами кредиторів рішення про схвалення або відмову у схваленні наявного у матеріалах справи плану реструктуризації боргів боржника жодним чином не може свідчити про неналежну реалізацію кредиторами своїх правомочностей та/або їх недобросовісну поведінку, оскільки цим обставинами має надаватися відповідна оцінка з урахуванням усієї сукупності обставин справи про неплатоспроможність фізичної особи та з урахуванням змісту поданого плану реструктуризації боргів.
В даному випадку господарський суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Так, боржник має прострочену заборгованість перед ТОВ "Олком Лізинг" у сумі 592 159, 45 грн, яка визнана ухвалою суду від 27.06.2024 року у справі № 908/498/24.
Матеріали справи свідчать, що боржником відображено відомості про всі власні доходи та активи. Доказів приховання доходів боржником матеріали справи не містять, і кредитором таких не подано.
Матеріали справи свідчать про відсутність доказів того, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, або, що майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; що боржник здійснював витрати, які б перевищували 30 розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний рік при поданні декларації на поїздки за кордон чи вчиняв дії щодо дарування боржником цінних речей менш ніж за 3 роки, що передували даті подання заяви про неплатоспроможність; а також, що судовим рішенням, яке набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Відповідно до пункту 2 розділу 2 Плану реструктуризації обставинами, які спричинили неплатоспроможність боржника визначено: - несприятлива економічна ситуація в країні, в тому числі підсилена спалахом пандемії нової коронавірусної інфекції (SARS-CoV-2), що виникла у 2020 році та діяла до липня 2023 року; - воєнна агресія з боку росії, що розпочалась з 24.02.2022 року та продовжується до цього часу, що призвело до утворення грошових зобов'язань на загальну суму більше 500 тис. грн; - інші об'єктивні обставини: наявність відкритих виконавчих провадження №66531661, №66531807; - зростання індексу інфляції, зростання цін на продукти харчування та товари побутового вжитку, - відсутність доходів у дружини.
В Плані реструктуризації (в першій редакції) боржником було запропоновано суму для погашення вимог кредитора в розмірі 5 000,00 грн.
На прохання Банку збільшити суму, боржником було збільшено суму для погашення вимог кредитора до 10 000,00 грн, про що зазначено в Плані реструктуризації (друга редакція).
Разом з тим, компромісу між боржником та кредитором не було досягнуто, що і стало наслідком не схвалення кредитором плану реструктуризації.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 працевлаштований у Комунальному некомерційному підприємстві "Міська дитяча лікарня №5" Запорізької міської ради, слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів автотранспортної служби. Відповідно до наказу № 359крт увільнений від роботи під час мобілізації з 25.02.2022 року, у зв'язку з зарахуванням на посаду начальника групи штабних машин із збереженням посади та середнього заробітку.
На теперішній час ОСОБА_1 перебуває на службі у складі ЗСУ з безпосередньою участю у заходах для забезпечення оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджено довідкою Військової частини № НОМЕР_3 Міністерства оборони України № 22 від 10.03.2024 року.
Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 05.02.2024 року підтверджено суми нарахованого ОСОБА_1 доходу в період з першого кварталу 2021 року по перший квартал 2024 року. Так, в період з січня 2023 року по вересень 2023 року загальна сума нарахувань склала 894808,9 грн, липень 2023 року- грудень 2023 року- 411335,55 грн.
Боржник зазначає, що більша частина отриманого доходу витрачається ним на придбання матеріалів військового призначення. Зокрема, за останній місяць витрати склали: паливо (200 літрів) 11 000,00грн, мастила для фільтрів 5 600,00 грн, оренда будинку (для військового відділення) 5 000,00грн та витрати на комунальні 3 500,00грн, засоби для власної гігієни 2 500,00 грн, цигарки (два блоки) 2 200,00грн, газовий балон (заправка) 500,00грн, зміна (заміна) обмундирування 6 000 грн, взуття (берці) 3500 грн, послуги інтернет-мережі 3 450,00грн; всього: 43 250,00грн.
Суд погоджується з боржником, що значна частина заробітку боржника необхідна щомісяця для забезпечення власних потреб боржника та потреб, пов'язаних з несенням служби.
При цьому, скаржником не спростовано обставин необхідності боржника у здійсненні вказаних витрат. Цитування апелянтом норм Закону щодо обов'язку держави забезпечувати потреби військовослужбовців під час несення їх служби, не спростовують факту здійснення боржником таких витрат в умовах воєнного стану та несення боржником служби.
Посилання скаржника на відсутність доказів щодо витрачання (спрямування) коштів, отриманих від кредитора, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 надано докази витрачання кредитних коштів, а саме - на придбання земельних ділянок загальною вартістю 300 000 грн, які були передані в іпотеку як забезпечення виконання кредитних зобов'язань перед Банком.
За змістом матеріалів справи апеляційний суд встановив, що в даному випадку поведінка боржника є відкритою, зрозумілою, чесною щодо кредитора, своєчасною та добросовісною, містить ознаки сприяння до встановлення усіх обставин, що необхідні під час розгляду справи про неплатоспроможність, демонструє дієве прагнення до реабілітації в рамках процедур, передбачених КУзПБ для відновлення платоспроможності фізичних осіб, оскільки боржник добросовісно виконує свої обов'язки під час провадження у справі.
Оскільки протягом 120 днів з дня відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 збори кредиторів не прийняли рішення щодо схвалення плану реструктуризації боргів боржника, з урахуванням встановлених обставин щодо скликання таких зборів арбітражним керуючим та відсутність активів боржника для задоволення визнаних судом вимог кредитора, колегія суддів вважає, що є підстави для визнання боржника банкрутом та переходу до наступної судової процедури - погашення боргів боржника.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції не мав підстав для відкриття провадження про визнання ОСОБА_1 банкрутом, враховуючи те, що у боржника наявний постійний дохід, оскільки питання відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не є предметом розгляду даної апеляційної скарги.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання кредитора про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки подання такого клопотання за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення такого клопотання. У цьому зв'язку апеляційний суд надав оцінку не лише діям кредитора щодо незатвердження плану реструктуризації боргів протягом тривалого часу, а й надав оцінку діям боржника щодо виконання ним своїх обов'язків боржника.
Оскільки майнових активів та доходів для повного погашення кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, боржник не має, відновлення його платоспроможності шляхом реалізації (реструктуризації) боргів боржника є неможливим, а відтак і є неможливим розроблення такого плану реструктуризації боргів боржника, який би відповідав сподіванням кредитора, тобто в якому відображається повне погашення боргів за рахунок майна боржника чи його доходів.
Також колегія суддів вважає, що за встановлених вище обставин, непогодження кредитором плану реструктуризації боргів не є підтавою для закриття провадження у справі.
З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення. Тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Постанову місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 10.10.2024 року у справі №908/498/24 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 02.10.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков