22 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/1688/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" (вх. №1843) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 у справі №922/1688/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" (01103, м. Київ, б-р. Миколи Міхновського, 8-А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" (61140, м. Харків, пр-т. Гагаріна, буд. 98, прим. №1)
про стягнення 539390,10 грн
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" про стягнення збитків у розмірі 539390,10 грн та судові витрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 у справі №922/1688/25 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" збитки у розмірі 539390,10 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6472,68 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що між сторонами укладено договір поставки №2021/201 від 20.05.2021, який передбачає взаємні зобов'язання сторін, зокрема обов'язок постачальника (відповідача) складати та реєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому законом порядку.
Суд установив, що відповідачем не було складено та/або зареєстровано частину податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 539390,10 грн., що унеможливило позивачеві реалізацію права на податковий кредит. Така бездіяльність відповідача була визнана протиправною та такою, що порушує зобов'язання за договором і норми податкового законодавства.
Суд також зазначив, що відповідач не скористався правом подання належних пояснень і документів для розблокування податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено. Крім того, відповідач не оскаржив рішення податкового органу щодо відмови у реєстрації накладних ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
З огляду на це, суд дійшов висновку про наявність усіх складових для відшкодування збитків: порушення зобов'язання, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача та втратою права на податковий кредит, а також вини відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- відповідач не був належно повідомлений про розгляд справи, оскільки не отримував позовної заяви та не мав змоги подати відзив. Попри наявність електронного кабінету в системі «Електронний суд», через відсутність юриста та обмежену кількість персоналу (двоє осіб), використання системи було ускладнене. В умовах воєнного стану та обстрілів суд мав би забезпечити належне повідомлення відповідача, зокрема через електронну пошту або телефон;
- суд розглянув лише документи, надані позивачем, та не витребував важливі матеріали, що підтверджують фактичне виконання умов договору поставки: замовлення, підтвердження, акти, накладні, листування, акти звірки. Відсутність таких документів свідчить про неналежне з'ясування обставин справи;
- сума 539390,10 грн, є не збитками, а неустойкою, відповідно до пункту 6.12 договору. Згідно з цим пунктом, сторони домовились вважати суму податкового кредиту як неустойку у разі несвоєчасної реєстрації податкових накладних. Відтак до цієї вимоги застосовується спеціальна позовна давність - один рік (ст. 258 ЦКУ). Крім того, суд першої інстанції не врахував припинення нарахування неустойки через 6 місяців відповідно до ч. 6 ст. 232 ГКУ. Розрахунок позивача не був належно оцінений судом;
- позивач не надав належних доказів того, що саме дії відповідача призвели до втрати права на податковий кредит. Відсутні офіційні відповіді від податкових органів, акти перевірки або інші документи, які б свідчили про відмову у податковому кредиті з причин, пов'язаних із відповідачем. Частина податкових накладних була зареєстрована, а щодо інших - незрозумілі підстави для неприйняття. Немає також доказів отримання претензій відповідачем;
- ТОВ «Розетка.УА» має заборгованість перед відповідачем у розмірі 373 292,22 грн, що свідчить про неурегульованість взаємних зобов'язань сторін.
09.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Обґрунтовує відзив тим, що:
- відповідач має зареєстрований електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС), і згідно з вимогами ст. 6 і 263 ГПК України, саме через цю систему здійснюється обмін документами. Тому відсутність дублювання інформації телефоном або електронною поштою не є порушенням. Суд, відповідно до процесуальних норм, виконав усі свої обов'язки належним чином;
- щодо скарг на неповне дослідження доказів, у тому числі невитребування додаткових документів про господарські взаємовідносини (акти звірки, накладні, замовлення тощо), "Розетка.УА" пояснює, що такі документи не мають безпосереднього відношення до предмета позову, який полягає у відшкодуванні збитків, завданих неправомірною поведінкою відповідача, а саме - нереєстрацією податкових накладних. Тому вимоги щодо дослідження таких матеріалів є безпідставними і не впливають на суть спору;
- спірні кошти є збитками, а не неустойкою, яка підпадає під однорічний строк позовної давності. На думку позивача, така кваліфікація є надуманою, оскільки позов стосується саме збитків, а не штрафних санкцій. Сума, яка стягується, є прямим наслідком втрати податкового кредиту через бездіяльність постачальника, а не передбаченою договором неустойкою;
- обов'язок складати та реєструвати податкові накладні покладено Податковим кодексом України на постачальника - ТОВ "Сенс'Смарт". Відповідач не виконав цього обов'язку, не надав доказів оскарження дій податкового органу, не довів відсутність вини або непереборних обставин, які б заважали реєстрації. Таким чином, наявність вини відповідача презюмується. Водночас, відповідно до судової практики Верховного Суду, лише відповідач може довести відсутність вини або вжиття всіх залежних від нього заходів, чого зроблено не було;
- твердження про наявність заборгованості не підтверджені належними доказами та не мають відношення до предмета спору - відшкодування збитків;
- щодо доводів про неналежне вручення претензій, "Розетка.УА" зауважує, що навіть у разі їх ненадходження це не впливає на сам факт спричинення збитків, а також не змінює правомірності звернення до суду.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 22.09.2025 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа".
На початку засідання представник відповідача заявив, що 19.09.2025 ним було подане до апеляційного суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: акт звірки зведений, видаткові накладні. Обґрунтовує своє клопотання тим, що у зв'язку з воєнним станом, регулярними обстрілами, можливістю пошкодження тих чи інших каналів зв'язку, останній не міг направити до суду першої інстанції означені докази.
Колегія суддів зазначає, що відповідні докази мають бути подані учасником справи на момент розгляду справи в суді першої інстанції.
За змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Відтак, відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" про долучення додаткових доказів. У зв'язку з цим колегія суддів не приймає надані учасниками справи нові докази на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без їх врахування.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
20.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №2021/201 (далі - договір).
Умовами пункту 1.1. договору погоджено, що постачальник зобов'язується передавати у встановлений строк у власність покупця готову продукцію, аксесуари і запасні частини (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою сторонами і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно пункту 2.1. договору сторони домовилися при виконанні умов цього договору використовувати технології EDI (Electronic Data Interchange - Електронний документообіг). Під технологією ЕDI (Електронний документообіг, обіг електронних документів) сторони розуміють сукупність процесів створення, обробки, надсилання, передачі, отримання, зберігання, використання та знищення електронних документів, що виконуються із застосуванням перевірки цілісності та з підтвердженням факту одержання таких документів.
Сторони дійшли згоди користуватися послугами інтегрованих провайдерів EDI та обмінюватися електронними документами через платформи провайдерів ЕDІ (пункт 2.2. договору)
Умовами пункту 2.5. договору передбачено можливість укладення договору, протоколу узгодження розбіжностей, додаткових угод, додатків, специфікацій, видаткових накладних, документу комерційної дискусії (Акт розбіжності/не відповідності у відвантаженні та прийманні), Акту звірки взаєморозрахунків та накладну на повернення товару, шляхом оформлення таких документів в електронному вигляді з накладенням кваліфікованих електронних підписів та, за наявності, кваліфікованої електронної печатки сторін, із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Відповідно до пункту 2.6. договору сторони визнають, що документи, складені в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису/печатки, із кваліфікованою електронною позначкою часу, є оригіналами, що мають юридичну силу та можуть бути подані до суду в якості належних доказів.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка товару покупцю за домовленістю сторін здійснюється постачальником на умовах DDP (згідно правил Інкотермс-2010) м. Київ, вул. Кирилівська, 82, або Київська область, м. Бровари, Об'їздна дорога, 62 або на умовах EX WORK (згідно правил Інкотермс-2010) зі складу постачальника м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 98, кв.1, та/або за іншою адресою (вказаним GLN /Global Location Number/ - глобальним номером розташування адреси доставки), погодженою сторонами у відповідних замовленнях. У передбачених чинним законодавством випадках постачальник зобов'язаний надати покупцю ТТН, а також відповідає за її ненадання/не своєчасне надання у визначеному законом порядку.
Умовами пункту 4.4. договору передбачено, що право власності на товар та ризики його випадкового знищення чи пошкодження переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю, що підтверджується підписами обох сторін на видатковій накладній.
Відповідно до пункту 4.5. договору у випадку відсутності розбіжностей між видатковою накладною та фактичною кількістю прийнятого товару, покупець підписує видаткову накладну - КЕПпокупця.
Згідно з пунктом 5.1. договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні, узгоджується сторонами в замовленні у відповідності до прайс-листа, наданого постачальником в системі EDI, та зазначається у рахунках фактурах і видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору. Валюта розрахунку за договором - гривня.
Відповідно до пункту 5.3. договору покупець оплачує товар, який постачається згідно даного договору, шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні), при цьому сторони погодили, що покупець здійснює 100 % попередню оплату від вартості відповідного замовлення протягом 6 (шести) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку від постачальника, або за окремим письмовим погодженням з постачальником.
Згідно з пунктом 5.4. договору зобов'язання покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту списання коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 11.2. договору даний договір діє по 31.12.2022.
Умовами пункту 11.3. договору погоджено, що договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш як за тридцять календарних днів до закінчення дії договору не заявить про бажання його розірвати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання умов договору поставки постачальником у період 2022 - 2023 р. був поставлений товар, зокрема, на загальну суму 3236340,50 грн, в тому числі ПДВ 539390,10 грн, а ТОВ "Розетка.УА" здійснювало оплату за поставлений товар відповідно до умов договору.
Позивачем зазначено, що відповідачем не здійснено складання податкових накладних на загальну суму 1953553,41 грн у тому числі ПДВ 325592,25 грн, а саме:
- на суми передоплати за фактом попередньої оплати на суму 1925863,41 грн у тому числі ПДВ 320977,25 грн, що підтверджується оформленими платіжними інструкціями кредитового переказу коштів, а саме:
1) платіжна інструкція №51528 від 26.09.2022 на суму 454699,65 грн у тому числі ПДВ 75783,28 грн;
2) платіжна інструкція №112928 від 11.07.2023 на суму 1096029,76 грн у тому числі ПДВ 182671,63 грн;
3) платіжна інструкція №115229 від 20.07.2023 на суму 19810,00 грн у тому числі ПДВ 3301,67 грн;
4) платіжна інструкція №125025 від 01.09.2023 на суму 355324,00 грн у тому числі ПДВ 59220,67 грн.
- за фактом поставки товару на суму 27690,00 грн. у тому числі ПДВ 4615,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №INVРОЗ30949103 від 26.10.2023.
Крім того, обставини справи свідчать, що постачальником складено податкові накладні на суму 1282787,09 грн. у тому числі ПДВ 213797,85 грн., а саме:
1) податкова накладна №4 від 27.09.2022 на суму 103455,58 грн, у тому числі ПДВ 17242,60 грн;
2) податкова накладна №7 від 20.10.2022 на суму 570299,11 грн, у тому числі ПДВ 95049,85 грн;
3) податкова накладна №1 від 16.01.2023 на суму 82580,89 грн, у тому числі ПДВ 13763,48 грн;
4) податкова накладна №1 від 15.02.2023 на суму 169866,00 грн, у тому числі ПДВ 28311,00 грн;
5) податкова накладна №3 від 20.02.2023 на суму 192688,73 грн, у тому числі ПДВ 32114,79 грн;
6) податкова накладна №1 від 05.04.2023 на суму 14400,00 грн, у тому числі ПДВ 2400,00 грн;
7) податкова накладна №1 від 02.11.2023 на суму 149496,78 грн, у тому числі ПДВ 24916,13 грн.
Позивачем зазначено про отримання квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відносно вищезазначених податкових накладних з відміткою у полі "Результат обробки" - "Документ прийнято. Реєстрація зупинена".
Позивачем отримано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із відміткою про відмову у реєстрації податкових накладних, а саме:
1) податкової накладної №7 від 20.10.2022 на суму 570299,11 грн., у тому числі ПДВ 95049,85 грн (рішення №10250647/38494841 від 26.12.2023);
2) податкової накладної №1 від 16.01.2023 на суму 82580,89 грн., у тому числі ПДВ 13763,48 грн (рішення №10256780/38494841 від 27.12.2023);
3) податкової накладної №1 від 15.02.2023 на суму 169866,00 грн., у тому числі ПДВ 28311,00 грн (рішення №10290918/38494841 від 29.12.2023);
4) податкової накладної №3 від 20.02.2023 на суму 192688,73 грн., у тому числі ПДВ 32114,79 грн (рішення №10290919/38494841 від 29.12.2023).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що рішення були отримані лише відносно частини вказаних вище податкових накладних (4 з 7 податкових накладних), реєстрація яких була напередодні зупинена згідно з отриманими квитанціями. Зазначає, що відповідач звертався до комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних лише відносно 4 з 7 податкових накладних. Стосовно податкових накладних, відносно яких були прийняти рішення про відмову у реєстрації (ПН №7 від 20.10.2022, ПН №1 від 16.01.2023, ПН №3 від 20.02.2023), позивачем були подані скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН в адміністративному порядку до комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Комісією прийнято рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про залишення скарг без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін, а саме: 1) №2849/38494841/2 від 16.01.2024; 2) №3428/38494841/2 від 18.01.2024; 3) №2669/38494841/2 від 15.01.2024.
Позивачем зазначено, що у подальшому відповідачем не було вжито заходів направлених на здійснення реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Внаслідок такої протиправної бездіяльності відповідача, станом на дату звернення з позовом до суду, позивач позбавлений права на податковий кредит на загальну 539390,10 грн., що завдає позивачу збитків на зазначену суму. Зазначає, що сума втраченого позивачем податкового кредиту у розмірі 539390,10 грн. складається із сум втраченого податкового кредиту по поставкам товару, податкові накладні по яким взагалі не складалися на суму ПДВ у розмірі 325592,25 грн., та по податковим накладним, реєстрацію яких було зупинено на суму 213797,85 грн.
Отже, позивач вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка призвела до понесення позивачем збитків, сума збитків у вигляді недоотриманого податкового кредиту у розмірі 539390,10 грн підлягає стягненню з відповідача.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача скеровувались претензії: №24-04/24-189 від 24.04.2024, №14-08/24-393 від 14.08.2024, №27-01/25-67 від 27.01.2025, №17-02/25-114 від 17.02.2025, в яких з викладенням правових та фактичних підстав звернення позивач просив відповідача відшкодувати неустойку за договором поставки №2021/201 від 20.05.2021, які залишились з боку відповідача без відповіді та задоволення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є позов ТОВ "Розетка.УА" до ТОВ "Сенс'Смарт" про стягнення збитків у розмірі 539 390,10 грн, що виникли внаслідок нереєстрації податкових накладних за договором поставки №2021/201 від 20.05.2021. Позивач вважав, що бездіяльність відповідача у частині реєстрації накладних у ЄРПН спричинила втрату права на податковий кредит, а отже, спричинила йому реальні фінансові збитки.
Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду, яким позов було задоволено повністю, зокрема, в частині визначення характеру правовідносин, доведеності збитків та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача і шкодою, що її зазнав позивач.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача - ТОВ "Сенс'Смарт", який не здійснив у повному обсязі належної реєстрації податкових накладних в ЄРПН у встановлений законом строк та не вжив заходів для усунення підстав зупинення реєстрації - є протиправною бездіяльністю, що порушила господарське зобов'язання за договором та спричинила позивачеві збитки у формі втрати права на податковий кредит.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Отже, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, що є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, дата зарахування - електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7. статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Таким чином, слід дійти висновку, що пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Умовами пункту 6.11. договору передбачено, що у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України, постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, виписану на кожну партію товару у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не здійснено складання податкових накладних на загальну суму 1953553,41 грн у тому числі ПДВ 325592,25 грн, а саме:
- на суми передоплати за фактом попередньої оплати на суму 1925863,41 грн у тому числі ПДВ 320977,25 грн згідно платіжних інструкцій кредитового переказу коштів, а саме:
1) платіжна інструкція №51528 від 26.09.2022 на суму 454699,65 грн. у тому числі ПДВ 75783,28 грн;
2) платіжна інструкція №112928 від 11.07.2023 на суму 1096029,76 грн. у тому числі ПДВ 182671,63 грн;
3) платіжна інструкція №115229 від 20.07.2023 на суму 19810,00 грн. у тому числі ПДВ 3301,67 грн;
4) платіжна інструкція №125025 від 01.09.2023 на суму 355324,00 грн. у тому числі ПДВ 59220,67 грн.
- за фактом поставки товару на суму 27690,00 грн у тому числі ПДВ 4615,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №INVРОЗ30949103 від 26.10.2023.
Обставини справи також свідчать, що постачальником складено податкові накладні на суму 1282787,09 грн у тому числі ПДВ 213797,85 грн, а саме:
1) податкова накладна №4 від 27.09.2022 на суму 103455,58 грн, у тому числі ПДВ 17242,60 грн;
2) податкова накладна №7 від 20.10.2022 на суму 570299,11 грн, у тому числі ПДВ 95049,85 грн;
3) податкова накладна №1 від 16.01.2023 на суму 82580,89 грн, у тому числі ПДВ 13763,48 грн;
4) податкова накладна №1 від 15.02.2023 на суму 169866,00 грн, у тому числі ПДВ 28311,00 грн;
5) податкова накладна №3 від 20.02.2023 на суму 192688,73 грн, у тому числі ПДВ 32114,79 грн;
6) податкова накладна №1 від 05.04.2023 на суму 14400,00 грн, у тому числі ПДВ 2400,00 грн;
7) податкова накладна №1 від 02.11.2023 на суму 149496,78 грн, у тому числі ПДВ 24916,13 грн.
Матеріали справи свідчать та позивачем зазначено про отримання квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо вказаних податкових накладних з відміткою у полі "Результат обробки" - "Документ прийнято. Реєстрація зупинена", а саме: №9329702825 від 05.12.2023; №9116580145 від 19.05.2023; №9040455388 від 03.03.2023; №9028000487 від 17.02.2023; №9051853733 від 15.03.2023; №9215214434 від 19.10.2022; №9314164972 від 27.11.2023 з пропозицією надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Позивачем отримано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із відміткою про відмову у реєстрації податкових накладних, а саме:
1) податкової накладної №7 від 20.10.2022 на суму 570299,11 грн, у тому числі ПДВ 95049,85 грн (рішення №10250647/38494841 від 26.12.2023);
2) податкової накладної №1 від 16.01.2023 на суму 82580,89 грн, у тому числі ПДВ 13763,48 грн (рішення №10256780/38494841 від 27.12.2023);
3) податкової накладної №1 від 15.02.2023 на суму 169866,00 грн, у тому числі ПДВ 28311,00 грн (рішення №10290918/38494841 від 29.12.2023);
4) податкової накладної №3 від 20.02.2023 на суму 192688,73 грн, у тому числі ПДВ 32114,79 грн (рішення №10290919/38494841 від 29.12.2023)
Стосовно податкових накладних, відносно яких прийнято рішення про відмову у реєстрації (№7 від 20.10.2022, №1 від 16.01.2023, №3 від 20.02.2023), позивачем подано скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН в адміністративному порядку до комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Із матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду скарг щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісією було прийнято рішення про залишення скарг без задоволення, рішення без змін, а саме: №2849/38494841/2 від 16.01.2024; №3428/38494841/2 від 18.01.2024; №2669/38494841/2 від 15.01.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок про зупинення).
Відповідно до пункту 6 Порядку про зупинення, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з пунктом 10 Порядку про зупинення, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до пункту 4 Порядку про прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 в разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно пункту 6 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної/розрахунку коригування.
Згідно пункту 11 Порядку комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Як зазначено судом вище, для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної, контролюючим органом запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів.
Однак з матеріалів справи убачається, що відповідач своїм правом на подання контролюючому органу документів та пояснень для розблокування податкової накладної не скористався.
В контексті наведеного, суд зазначає, що зупинення податковими органами реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість податковим органам упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.
З огляду на вказане, матеріали справи свідчать, що відповідачем не подано пояснень та документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, що унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Застосування вказаної форми цивільно-правової відповідальності можливе за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України та статті 24 ГК України, є порушення зобов'язання.
Згідно пункту 6.9. договору якщо одна зі сторін, в результаті невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань нанесла майнові збитки/витрати іншій стороні, вона зобов'язана відшкодувати понесені збитки витрати іншій стороні.
Пунктом 6.15. договору передбачено, що у випадку, якщо органами податкової служби (шляхом складання повідомлення-рішення, акту перевірки, довідки, внесення коригувань до облікової картки покупця як платника податку, іншим способом) та/чи рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит покупця з ПДВ по податковим накладним постачальника, зменшені податкові витрати покупця на вартість товарів, придбаних у постачальника, донараховані покупцеві податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції за порушення податкового законодавства чи судом буде прийнято рішення про стягнення на користь держави доходу, отриманого в результаті операції, що визнана недійсною/нікчемною, і, це буде пов'язано, зокрема, з будь-якими фактами, в тому числі включаючи, але не обмежуючись, порушенням порядку реєстрації податкових накладних, відсутність обов'язкових реквізитів в податковій накладній, що пов'язані з порушенням постачальником і/або його контрагентами податкового законодавства, постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з дати направлення йому покупцем відповідної претензії (вимоги) про відшкодування збитків оплатити грошові кошти розмірі, що дорівнює сумі, на яку покупцеві зменшено податковий кредит ПДВ.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача скеровувались численні претензії: №24-04/24-189 від 24.04.2024, №14-08/24-393 від 14.08.2024, №27-01/25-67 від 27.01.2025, №17-02/25-114 від 17.02.2025, в яких з викладенням правових та фактичних підстав звернення позивач просив відшкодувати йому неустойку за договором поставки №2021/201 від 20.05.2021, які залишились з боку відповідача без жодної відповіді та задоволення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
3 огляду на викладене, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав їх зареєструвати. Оскільки саме від виконавця (продавця), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 виснував, що якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.
В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 по справі №914/2524/21 звернув увагу, що очевидним є прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Таким чином, як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, не надав на пропозицію контролюючого органу пояснень та документів після зупинення реєстрації податкової накладної на спростування наявності підстав для зупинення такої реєстрації.
Крім того, відповідно до положень ПК України та пункту 12 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерством фінансів України №520 від 12.12.2019, рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному та судовому порядку.
Натомість призупинення податковим органом реєстрації податкової накладної та рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних є чинним, в судовому порядку не оскаржено, а протилежного матеріалами справи не підтверджено, що свідчить про неналежне виконання відповідачем передбаченого законодавством обов'язку щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Таким чином, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано жодного доказу вчинення визначених законодавством дій, спрямованих на складання відповідних податкових накладних та їх належної реєстрації (розблокування). При цьому матеріали справи свідчать, що відповідачем не здійснено всіх необхідних дій з ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати обов'язок з реєстрації податкових накладних.
Отже, у контексті заявлених вимог, суд першої інстанції правильно встановив наявність усіх чотирьох необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків:
- протиправна поведінка боржника полягала у невиконанні встановленого Податковим кодексом України та умовами договору обов'язку щодо своєчасного складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а також у невикористанні передбачених законом механізмів для подолання зупинення реєстрації (подання пояснень та документів, оскарження рішень податкового органу);
- збитки полягали у фактичній втраті ТОВ "Розетка.УА" права на податковий кредит із ПДВ за вказаними операціями, що спричинило необхідність сплатити до бюджету більшу суму податку та, відповідно, призвело до прямих фінансових втрат на суму 539 390,10 грн;
- причинно-наслідковий зв'язок був встановлений між неналежною поведінкою відповідача (невиконання обов'язку з реєстрації податкових накладних) та шкодою позивача у вигляді втраченого податкового кредиту. Як наголосив Верховний Суд у постановах від 01.03.2023 (справа №925/556/21), від реалізації цього обов'язку постачальником безпосередньо залежить можливість набуття покупцем права на податковий кредит;
- вина боржника у вчиненні правопорушення презюмується відповідно до усталеної практики Верховного Суду, а відповідач жодних належних доказів на спростування цієї презумпції не надав (зокрема, не подав документів до податкового органу для розблокування накладних, не оскаржив відмову у реєстрації накладних у встановленому порядку).
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість і законність рішення місцевого суду, оскільки позивач довів наявність збитків, їх розмір, факт порушення зобов'язання відповідачем та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням і заподіяною шкодою.
Разом з тим, апелянт зазначає, що він не був належно повідомлений про розгляд справи, оскільки не отримував позовної заяви та не мав змоги подати відзив. Попри наявність електронного кабінету в системі «Електронний суд», через відсутність юриста та обмежену кількість персоналу (двоє осіб), використання системи було ускладнене. В умовах воєнного стану та обстрілів суд мав би забезпечити належне повідомлення відповідача, зокрема через електронну пошту або телефон.
Відповідно до приписів ст.6 ГПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.
Отже, з наведених положень статті 6 ГПК України вбачається, що:
- Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (ЄСІТС) є офіційним електронним засобом, через який здійснюється обмін процесуальними документами між судом та учасниками справи;
- для юридичних осіб, зокрема ТОВ, реєстрація електронного кабінету в ЄСІТС є обов'язковою;
- після такої реєстрації всі документи, пов'язані з розглядом справи, надсилаються судом виключно в електронній формі саме через електронний кабінет. Участь особи в електронному судочинстві передбачає як її право, так і обов'язок дотримання встановлених правил комунікації.
Виходячи з цього, будь-які твердження про неналежне повідомлення втрачають силу в разі, якщо учасник зареєстрований у системі та має доступ до електронного кабінету, оскільки закон чітко визначає, що направлення документів до електронного кабінету є належним способом вручення. Винятки допускаються лише у разі знеструмлення або фактичної неможливості роботи ЄСІТС, що має бути підтверджено. Сам по собі факт воєнного стану або нестачі персоналу у відповідача не є підставою для звільнення від дотримання процесуальних обов'язків чи для покладання на суд обов'язку здійснювати комунікацію іншим способом (електронною поштою, телефоном тощо).
Отже, доводи скаржника про неналежне повідомлення про розгляд справи, а також неможливість подати відзив через відсутність юриста та воєнний стан, є необґрунтованими. Вони не спростовують факту, що документи були належним чином направлені до його електронного кабінету, як того вимагає закон. Таким чином, суд першої інстанції не порушив процесуального порядку повідомлення сторін, а відсутність участі відповідача у справі пов'язана виключно з особистим ставленням самого скаржника до реалізації своїх процесуальних прав і обов'язків.
Апелянт також вказує, що суд розглянув лише документи, надані позивачем, та не витребував важливі матеріали, що підтверджують фактичне виконання умов договору поставки: замовлення, підтвердження, акти, накладні, листування, акти звірки. Відсутність таких документів свідчить про неналежне з'ясування обставин справи.
Оцінюючи наведені доводи апелянта щодо невитребування судом першої інстанції додаткових документів (таких як замовлення, підтвердження, акти приймання-передачі, товарні накладні, листування сторін, акти звірки), колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими та такими, що не впливають на правильність вирішення справи по суті.
Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги ТОВ «Розетка.УА» ґрунтувалися не на факті невиконання поставки чи спорі щодо обсягу товарів, що були передані, а виключно на порушенні відповідачем обов'язку, прямо передбаченого нормами податкового законодавства та договором, щодо своєчасної реєстрації податкових накладних. Саме з цією бездіяльністю відповідача пов'язано настання збитків у вигляді втрати права на податковий кредит.
У зв'язку з цим, документи, на витребуванні яких наполягає апелянт, не є необхідними для встановлення наявності чи відсутності порушення, яке є предметом судового розгляду у даній справі. Наявність або відсутність замовлень, актів звірки чи первинних документів поставки не спростовує обов'язку відповідача з реєстрації податкових накладних і не впливає на юридичну кваліфікацію його дій (бездіяльності).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції мав достатній обсяг доказів для ухвалення рішення та правильно визначив предмет доказування у межах заявлених позовних вимог, не допустивши порушення норм процесуального або матеріального права.
Щодо посилання скаржника на те, що сума 539390,10 грн, є не збитками, а неустойкою, відповідно до пункту 6.12 договору.
Скаржник вважає, що сума 539 390,10 грн не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, а повинна кваліфікуватися як неустойка, передбачена пунктом 6.12 договору поставки, укладеного між сторонами. Відтак, за твердженням апелянта, до вимог позивача слід було застосовувати спеціальну позовну давність в один рік, визначену пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Крім того, скаржник посилається на частину шосту статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування неустойки припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 6.12. договору якщо постачальник не реєструє своєчасно податкові документи у ЄРПН у порядку, визначеному законодавством, або реєструє документи, які оформлені з порушенням щодо складання та підписання, тим самим позбавляє покупця права на податковий кредит з ПДВ в період, в якому був придбаний товар згідно видатковим накладним, в такому разі сторони домовились вважати суму податкового кредиту з ПДВ як суму неустойки, яку постачальник повинен відшкодувати покупцю в тому періоді, в якому покупець був позбавлений права на податковий кредит. Сторони домовились, що у випадку, коли порушення постачальника щодо оформлення податкових документів призведуть до штрафних санкцій з боку державних органів, та унеможливлять віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ, або будь-яких інших збитків для покупця та (або) його посадових осіб, постачальник зобов'язується відшкодувати такі збитки покупцю та його посадовим особам в повному обсязі. Якщо постачальник у наступних податкових періодах зареєстрував податкову накладну, а покупець скористався правом та включив податкову накладну до податкового кредиту згідно п. 198.6 ПКУ, в такому разі, покупець повинен повернути раніше отриману суму неустойки постачальнику в тому періоді, в якому покупець включив податкову накладну до податкового кредиту.
Втім, з аналізу пункту 6.12 договору вбачається, що його формулювання містить умови настання різних видів відповідальності постачальника залежно від характеру правопорушення. Зокрема, у разі порушення строків реєстрації податкових накладних та позбавлення покупця права на податковий кредит, сторони домовились вважати суму ПДВ як неустойку, яку постачальник повинен відшкодувати. Водночас, той самий пункт містить застереження, що у разі заподіяння будь-яких інших збитків, включаючи штрафи від державних органів або втрату податкових прав, постачальник також зобов'язаний відшкодувати збитки у повному обсязі. Отже, зазначена договірна конструкція не виключає можливості відшкодування саме збитків, а не лише неустойки.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач у позовній заяві чітко сформулював свої вимоги як вимоги про відшкодування збитків, завданих втратою права на податковий кредит. Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку з порушенням її права, що повністю відповідає обставинам цієї справи. У цьому контексті розмір відшкодування не є узгодженою штрафною санкцією (неустойкою), а визначений виходячи з фактично понесених втрат, що підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, посилання скаржника на застосування строку позовної давності, передбаченого для вимог про стягнення неустойки, є помилковим, оскільки предмет позову не є неустойкою у розумінні статті 230 Господарського кодексу України чи статті 549 Цивільного кодексу України, а становить класичну форму деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Аналогічним чином не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і обмеження щодо строків нарахування неустойки, передбачене частиною шостою статті 232 ГК України, оскільки йдеться не про штраф чи пеню, а про фактичну фінансову шкоду, яка є стабільною у розмірі та не залежить від тривалості порушення зобов'язання.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував характер спірної суми як збитки, а не як неустойку, і обґрунтовано застосував загальний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України. Доводи апеляційної скарги з цього приводу визнаються необґрунтованими і відхиляються.
Також скаржник вказує, що позивач не надав належних доказів того, що саме дії відповідача призвели до втрати права на податковий кредит. Відсутні офіційні відповіді від податкових органів, акти перевірки або інші документи, які б свідчили про відмову у податковому кредиті з причин, пов'язаних із відповідачем. Частина податкових накладних була зареєстрована, а щодо інших - незрозумілі підстави для неприйняття. Немає також доказів отримання претензій відповідачем.
Такі доводи апелянта підлягають відхиленню як необґрунтовані.
По-перше, обов'язок щодо складання та реєстрації податкових накладних покладається на постачальника, що прямо передбачено пунктом 201.10 Податкового кодексу України. Саме ця норма визначає, що від належного виконання постачальником відповідного обов'язку залежить право покупця на формування податкового кредиту. У матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які були сформовані, але не зареєстровані у встановлений законом строк, що підтверджує факт порушення обов'язку відповідачем.
По-друге, як слушно зазначено судом першої інстанції, втрата податкового кредиту не обов'язково має фіксуватися в окремому рішенні податкового органу. У разі, коли накладна не зареєстрована в ЄРПН, покупець об'єктивно позбавлений можливості скористатися своїм правом на податковий кредит - незалежно від того, надає податкова служба додаткове роз'яснення з цього приводу чи ні. Таким чином, сам факт нереєстрації податкових накладних у строки, визначені ПКУ, вже є достатньою підставою для визнання порушення та виникнення шкоди.
По-третє, відповідач, як сторона, на яку покладається обов'язок реєстрації накладних, не надав жодних доказів, що він вжив заходів для виконання цього обов'язку, зокрема не подав пояснень до податкового органу, не звертався із скаргами, не оскаржував рішень про зупинення реєстрації. Відтак, презумпція його вини, яка діє в господарських правовідносинах, не була спростована.
Щодо доводів про ненадання претензії. В судовому провадженні містяться докази направлення претензій позивачем на адресу відповідача, оформлені відповідно до вимог законодавства. А саме, на аркушах справи 40- 50 наявні копії претензій із відповідними доказами їх направлення поштовим зв'язком із описом вкладення.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Водночас, тягар спростування факту отримання направленої кореспонденції покладається на отримувача, якщо надані докази належного відправлення.
У цій справі відповідач не надав жодних належних чи допустимих доказів того, що зазначені претензії не були ним отримані, або що відправлення було здійснене не за місцезнаходженням, визначеним у ЄДР. Таким чином, твердження апелянта про ненадання претензій є бездоказовими та суперечать наявним у справі матеріалам.
Таким чином, позивач надав достатні докази, що підтверджують факт порушення відповідачем його договірних та податкових зобов'язань, наявність у зв'язку з цим реальних збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача та втратою позивачем права на податковий кредит. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.
Додатково апелянт зауважує, що ТОВ «Розетка.УА» має заборгованість перед відповідачем у розмірі 373 292,22 грн, що свідчить про неурегульованість взаємних зобов'язань сторін.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що наведене твердження не має жодного юридичного значення для вирішення даної справи та не спростовує висновків суду першої інстанції щодо правомірності стягнення збитків.
Предметом розгляду в межах цього провадження є виключно питання наявності у позивача права на відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача у вигляді нереєстрації податкових накладних, що призвело до втрати права на податковий кредит. Заявлені позовні вимоги не пов'язані з оплатою за поставлений товар чи з обсягами взаємних розрахунків, тому будь-які твердження про наявність заборгованості не можуть бути розцінені як заперечення щодо заявлених у позові підстав відповідальності.
Посилання скаржника на нібито існуючу заборгованість є позапроцесуальним доводом, що не підлягає розгляду в межах апеляційного провадження.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що зазначений аргумент апелянта є безпідставним, не має значення для правильного вирішення спору та не впливає на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасної реєстрації податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит та спричинило збитки. Встановлені обставини підтверджуються доказами, а правова оцінка відповідає нормам матеріального та процесуального права. Апеляційна інстанція погоджується з цим рішенням як законним і обґрунтованим.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт". Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 у справі №922/1688/25 має бути залишене без змін.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 у справі №922/1688/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 02.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук