02 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/1604/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика-ТДК" (вх.№11238 від 22.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №922/1604/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика-ТДК", м. Чернігів,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент-Ойл-95", м. Харків,
про стягнення 499 500,00 грн,
В травні 2025 року ТОВ "Логістика-ТДК" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ “Брент-Ойл-95» 499 500,00 грн суми передоплати за непоставлений товар за договором купівлі-продажу №35 від 04.04.2024, а також 5994,00 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2025 у справі №922/1604/25 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Брент-Ойл-95" на користь ТОВ "Логістика-ТДК": 499 500,00 грн суми передоплати за непоставлений товар за договором купівлі-продажу № 35 від 04.04.2024, 5994,00 грн судового збору, 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брент-Ойл-95" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2025 у справі №922/1604/25; ухвалити нове судове рішення у справі №922/1604/25, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
19.08.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9939), в якому останній, зокрема, зазначив, що орієнтовна сума витрат на правничу допомогу за підготовку, подання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судових засіданнях, відповідно до ст. 126 ГПК України, яку позивач має понести, складає 5 000,00 грн; відповідні докази та заява будуть подані до суду в порядку та терміни, передбачені ст. 129 та ст. 244 ГПК України.
17.09.2025 до суду від позивача надійшла заява (вх.№11111), в якій останній зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із апеляційним розглядом даної справи, становить 5000,00 грн за надання правничої допомоги, яка складається з вартості підготовки відзиву на апеляційну скаргу та участі представника позивача в судових засіданнях; детальний розрахунок та відповідні документи будуть надані у встановлені ГПК України терміни, а саме - не пізніше протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2025 зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із апеляційним розглядом даної справи, становить 5000,00 грн за надання правничої допомоги.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Брент-Ойл-95" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2025 у справі №922/1604/25 залишено без змін.
22.09.2025 до суду через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№11238) про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій останній просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ "Брент-Ойл-95" на користь ТОВ "Логістика-ТДК" 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика-ТДК" (вх.№11238 від 22.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №922/1604/25 до розгляду у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для надання письмових пояснень або заперечень з приводу заяви з доказами надсилання їх копії заявнику до 30.09.2025 (кінцева дата для надходження безпосередньо до суду).
Відповідно до довідки Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ЄДРСР ст. 244 Ухвала про прийняття заяви про винесення додаткового рішення до провадження" від 23.09.2025 по справі №922/1604/25 було надіслано одержувачу, зокрема, ТОВ "Брент-Ойл-95" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 23.09.2025 о 18:20 год.
У встановлений ухвалою суду строк заперечення щодо витрат на правничу допомогу від відповідача до суду не надходили.
Колегія суддів, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика-ТДК" (вх.№11238 від 22.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №922/1604/25, зазначає наступне.
У статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У частині 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У пункті 1 ч.3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Виходячи із змісту положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Виходячи із змісту ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правої допомоги від 10.09.2024 №10/09; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6706/10; акт №5 про прийняття-передачі послуг до договору про надання правої допомоги №10/09 на суму 5000,00 грн; довіреність у порядку передоручення від 18.11.2024, видана ТОВ ТОВ "Логістика-ТДК" на ім'я Суркова Антона Вікторовича, сформована в підсистемі “Електронний суд».
Так, як свідчать матеріали справи, 10.09.2024 між ТОВ ТОВ "Логістика-ТДК", клієнт, та адвокатом Сурковим А.В. укладено договір про надання правової допомоги №10/09, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту у будь-яких господарських, кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних справах, де клієнт приймає чи може приймати, або буде приймати участь у відповідному процесуальному статусі: потерпілого, заявника, позивача, відповідача, третьої особи, а також в іншому процесуальному статусі, використовувати передбачені у Господарському процесуальному, Кримінальному процесуальному, Цивільному процесуальному, Кодексі адміністративного судочинства України та в інших законодавчих актах, з метою здійснення захисту, представництва, або надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з п. 2 договору відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» сторони погодили, що гонорар адвоката, умови його сплати, визначаються окремо у додатку до цього договору. Обсяг наданих послуг та кількість витраченого часу адвоката відображаються в акті здачі-приймання послуг (далі - акт), що складається адвокатом за результатом наданих послуг та підписується клієнтом, е повним та беззастережним акцептом наданої правової допомоги.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 18.09.2025, підписаного між сторонами, сторони склали цей акт про те, що виконавець за період серпень-вересень 2025 року надав замовнику юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги № 10/09 від 10.09.2024 на загальну суму 5000 грн, а саме:
-консультація клієнта, узгодження правової позиції щодо поданої апеляційної скарги - 500,00 грн (1 год);
-підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 3000,00 грн (3 год);
-участь у судовому засіданні Східного апеляційного суду 18.09.2025 - 1500,00 грн (1 год).
У п.4 акту зазначено, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому наданих послуг замовник до виконавця немає.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що застосовується як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 903/135/23(903/148/23)).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) (пункт 128) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Апеляційний суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У даному випадку договором про надання правової допомоги встановлено, що обсяг наданих послуг та кількість витраченого часу адвоката відображаються в акті здачі-приймання послуг, що складається адвокатом за результатом наданих послуг та підписується клієнтом.
Актом приймання-передачі наданих послуг від 18.09.2025, підписаного між сторонами, визначено, що адвокат за період серпень-вересень 2025 року надав позивачу юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги № 10/09 від 10.09.2024 на загальну суму 5000 грн.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20).
До того ж у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії» та “Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідачем клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не заявлялось.
Отже, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг наданих представником позивача послуг з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим, розумним та співмірним з ціною позову.
За таких обставин, заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню повністю, з покладенням на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 232, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика-ТДК" (вх.№11238 від 22.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №922/1604/25 задовольнити.
2. Стягнути з ТОВ "Брент-Ойл-95" (код ЄДРПОУ 42623890, адреса: 61054, Харківська обл., місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120) на користь ТОВ "Логістика-ТДК" (код ЄДРПОУ 42565200, адреса: 14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Пушкіна, будинок 16, офіс 606) 5000,00 грн витрат на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 02.10.2025
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза