ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 вересня 2025 року Справа № 903/462/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньвугілля" на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 04.06.25р. суддею Якушевою І.О. у м.Луцьку, повний текст складено 09.06.25р., у справі № 903/462/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача Державна підприємства "Волиньвугілля"
про стягнення 219090 грн.
1. Процесуальні рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Волинської області від 04.06.2025 у справі №903/462/25.
1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.06.2025 у справі №903/462/25 задоволено позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 219090 грн. Стягнуто з Державного підприємства “Волиньвугілля» на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 219090 грн. штрафу, 2629 грн. 08 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. 19.11.2024 Державне підприємство "Волиньвугілля" відправило вагони № 64929326, № 64096712 зі станції Іваничі Львівської залізниці із вантажем - вугілля кам'яне не поіменоване; одержувач - ПАТ “Центренерго» Трипільська ТЕС, станція Трипілля - Дністровське Південно - Західної залізниці, що підтверджується залізничною накладною № 36604841 від 19.11.2024
2.2. На станції Здолбунів Львівської залізниці 23.11.2024 на підставі показників електронної тензометричної ваги та актів загальної форми № 8287, № 8289 було затримано вагони № 64929326, № 64096712 для контрольного комісійного зважування на статичній вазі. Результати комісійного зважування було зафіксовано у комерційному акті № 350002/72 - проведено контрольне комісійне зважування маси вантажу на 150 т залізничних вагах і виявлено: у вагоні № 649293 зазначено у перевізних документах маса нетто 70000 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 70450 кг, маса брутто 94150 кг., тара з документу 23700 кг, вантажопідйомність вагона 70000 кг, що більше проти документа та вантажопідйомності на 450 кг; у вагоні № 64096712 зазначено у перевізних документах маса нетто 70000 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 70400 кг, маса брутто 93500 кг., тара з документу 23100 кг, вантажопідйомність вагона 70000 кг, що більше проти документа та вантажопідйомності на 400 кг. Зазначено, що згідно показників ваги вагони навантажено понад норму, що загрожувало безпеці руху у відповідності до розділу 15 п.15.27. Правил технічної експлуатації вагонів.
2.3. 19.12.2024 позивач на адресу відповідача направив претензію № Д-2/11275 з вимогою сплатити штраф в розмірі 219 090,00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.
2.4. Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Частиною 2 статті 32 Статуту встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
2.5. Згідно з п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису ( ЕЦП)). Пунктом 2.3. вказаних Правил передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, вказаних ним у перевізному документі. Відповідно до 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
2.6. Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
2.7. Згідно з пунктом 2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%. Отже, Правилами встановлено імперативні норми, де чітко виокремлено межу (граничне розходження визначення маси нетто), вихід за яку передбачає накладення на відправника штрафу. Чинним законодавством не передбачений вплив погодних умов на перевезення та пов'язані з перевезенням технологічні процеси.
2.8. У накладній № 36604841 у графі 24, заповненій відповідачем, вказано масу вантажу-140 000 кг, вагон № 64929326-70000 кг, вагон № 64096712-70000 кг (відомість вагонів) У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника головний економіст Мосейчук Галина Степанівна електронним цифровим підписом засвідчила правильність відомостей, вказаних у перевізному документі.
2.9. Пунктом 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
2.10. Допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею. Комерційним актом № 350002/72 від 23.11.2024 підтверджується, що вагон № 64929326 важить на 450 кг більше, ніж зазначено в накладній, а вагон № 64096712 - на 400 кг більше, ніж зазначено в накладній № 36604841 від 19.11.2024. Докази подання відповідачем письмових скарг начальнику Дирекції залізничних перевезень щодо оформлення акта № 350002/72 від 23.11.2024 з порушеннями Правил складання актів в матеріалах справи відсутні.
2.11. У відповідності до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у 5-ти кратному розмірі провізної плати згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
2.12. Позивач до позовної надав розрахунок штрафу - всього згідно з розрахунком позивача сума штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні №64029326 становить 109545,00 грн., у вагоні № 64096712 - 109545,00 грн., разом - 219090,00 грн. Зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. У зв'язку з порушенням відповідачем вимог, визначених Статутом залізниць України в частині неправильного зазначення маси вантажу у накладних, перевищення маси більше, ніж на 0,2% від фактично виявленої маси, вимога позивача про стягнення з відповідача 219090,00 грн. штрафу є обґрунтованою.
2.13 Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності порушень при зважуванні вагонів позивачем, не обґрунтовано невідповідності комерційного акту Правилам складання актів, не зазначено, яким саме вимогам Правил не відповідає комерційний акт № 350002/72 і в чому саме полягає його невідповідність.
2.14. Щодо тверджень відповідача про вплив погодних умов на масу вантажу судом зазначено, що вплив погодних умови не може бути підставою для відмови у задоволенні позові про стягнення з відповідача 219090,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості впливу погодних умов на масу вантажу при перевезенні, а відповідно до п. 32 Статуту залізниць України саме відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
2.15. Заявлена до стягнення позивачем сума штрафу в розмірі 219090,00 грн. є штрафною санкцією, що випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, який визначає права, обов'язки і відповідальність, та не є договірною. При цьому, Статутом залізниць України, зокрема ст. ст. 118, 122, не передбачено можливості зменшення розміру штрафу. Подібні за змістом правові висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 27.03.2020 у справі №917/500/19.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство “Волиньвугілля», 30.06.2025 через систему “Електронний суд», звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх2932/25 від 01.07.2025), в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 04.06.2025 у справі №903/462/25 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця» до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 219 090,00 грн.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права.
3.3. Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності порушень при зважуванні вагонів позивачем, необґрунтовано невідповідність комерційного акту Правилам складання актів, не зазначено яким саме вимогам Правил не відповідає комерційний акт № 350002/72 і в чому саме полягає його невідповідність.
3.4. Апелянт вважає, що такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Наявними у справі письмовими доказами, підтверджується, що 19.11.2024 ДП "Волиньвугілля" відправило вагони № 64929326, № 64096712 зі станції Іваничі Львівської залізниці із вантажем - вугілля кам'яне не поіменоване; одержувач - ПАТ «Центренерго» Трипільська ТЕС, станція Трипілля - Дністровське Південно - Західної залізниці (залізнична накладна № 36604841 від 19.11.2024. 23.11.2024 на станції Здолбунів Львівської залізниці в складі комісії в. о. начальника станції Якименко О. І., агента комерційного ОСОБА_1 та приймальника поїздів Мороз В. Ф. було складено комерційний акт № 350002/72. Апелянт зазначає, що у таблиці, яку додано до апеляційної скарги відображаються показники змінності ваги товару у вагонах в період з 19.11.2024 по 30.11.2024 (додаток № 1).
3.5. Відповідно до п. 1 Правил складання актів, затверджених Міністерством транспорту України № 334 від 28.05.2002 (Правила складання актів), при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. На основі аналізу вимог вказаного нормативно-правового акту, можна зробити висновок, що в даному випадку позивач при зважуванні вагонів щодо підтвердження чи спростування факту невідповідності маси вантажу порушив пункти 1, 2 та 3 Правил складання актів А саме, у відповідності до п. 2 Правил складання актів, при невідповідності маси вантажу даним зазначеним у перевізних документах, Позивач повинен скласти комерційний акт, натомість з невідомих причин та в порушення Правил складання актів, Позивачем було складено по відношенню до кожного вагона по два акти загальної форми 22.11.2024 та 26.11.2024 та комерційний акт від 23.11.2024 . Крім того, позивач в самому комерційному акті № 350002/72 від 23.11.2024 в графі “На додаток до акта» вказав акти загальної форми № 2887 та № 2889 від 23.11.2024, а тим самим порушив пункти 1, 2 та 3 Правил складання актів.
3.6. Враховуючи те, що позивач чотири рази здійснював переважування вантажу у вказаних вагонах і кожного разу позивачем було зафіксовано різну масу вантажу, вбачаються наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності проведення процедури зважування вантажу працівниками АТ “Українська залізниця» та дійсної маси вантажу.
3.7. Також згідно п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Натомість, як вбачається із самого комерційного акта його підписано в. о. начальника станції Якименко О. І., агентом комерційним Главацькою Л. М. та приймальником поїздів Мороз В. Ф., що також є грубим порушенням п. 10 Правил складання актів. Чинним законодавством не вимагається обов'язкової присутності одержувача (відповідача у справі) при складанні комерційного акту. Проте, наявність одержувача або його представника, за можливості, бажана для забезпечення прозорості та об'єктивності процесу. Якщо одержувач відсутній, акт може бути складений представниками перевізника, транспортної організації та, за необхідності, незацікавленими особами, чого також не було дотримано позивачем під час складання комерційного акта.
3.8. Враховуючи обставини даної справи, а саме той факт, що вантаж у вагонах переважувався чотири рази протягом чотирьох днів, а саме: 22, 23, 25, 26 листопада 2024 року, комерційний акт складено в порушення пунктів 1, 2 та 3 Правил складання актів, комерційний акт підписаний особами. Є всі правові підстави стверджувати про невідповідність комерційного акту № 350002/72 від 23.11.2024 Правилам складання актів, а відтак відсутні підстави накладати та стягувати з відповідача суму штрафу в розмірі 219 090, 00 грн. Натомість судом вказані обставини не було враховано, у зв'язку з чим суд прийшов до помилкових висновків, неправильно застосував матеріального права та прийняв незаконне та необґрунтоване рішення у даній справі.
3.9. Крім того, суд не врахував обставини у даній справі щодо гідроскопічності вугілля, розрахунок якого передбачений роз'ясненням Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій та чисельно кількість опадів в міліметрах дорівнює кількості кілограм води, яка вилилась на майданчик площею 1 кв.метр, тобто 1мм=1кг/м2. За діючим міжнародним визначенням 1 літр води має масу 1 кг. Кількість опадів виражають в міліметрах шару води, який утворився б від випадання опадів, якби вони не просочувалися в грунт і не стікали б.
3.10. Скаржник приймаючи до уваги довідку від Волинського обласного центру з гідрометеорології №993-1-62/993-05 від 10.01.2025 за період з 19.11.2024 по 23.11.2024 з подобовим зазначенням кількості опадів в місті Нововолинськ, селищі Іваничі та м. Ковель (за маршрутом пересування вагонів), наводить розрахунок збільшення ваги вугілля в залежності від опадів. Відтак, з моменту відправлення до моменту зважування на тензометричній статичній вагонній вазі (19.11.24 - 23.11.24) загальна вага одного вагона, в залежності від опадів, що не є виною нашого підприємства, збільшилась на 750 кг. Збільшена вага вагона № 64929326 є меншою від граничних норм під час опадів для вагонів відкритого типу. Збільшена вага вагона № 64096712 є меншою від граничних норм під час опадів для вагонів відкритого типу.
3.11. Також в силу наведеного, судом не було враховано той факт, що згідно п. 30 накладної № 36604833 від 19.11.2024 відстань перевезення від вантажовідправника до вантажоотримувача становить 670 км. Оскільки відстань доставки згідно накладної становила 670 км, то АТ “Укрзалізниця» повинна була доставити вантаж за максимально встановлений термін три доби. У разі, якщо б позивач виконав взяті на себе зобов'язання вчасно, то вантаж повинен був бути доставлений 23.11.2024 до вантажоотримувача Трипільська ТЕС, а не перебувати в стані невагомості на станції Здолбунів Львівської залізниці. Як вбачається із акта загальної форми № 92 від 26.11.2024 вагони № 64929326 та № 64096712 було затримано позивачем: початок затримки: 22.11.2024 о 01:50 год; закінчення затримки 26.11.2024 о 13:00 год. користування вагонами - 107 год 10 хв. Тобто майже чотири з половиною доби вагони простояли на станції Здолбунів Львівської залізниці під відкритим небом під впливом опадів, що підтверджується довідкою від Волинського обласного центру з гідрометеорології №993-1-62/993-05 від 10.01.2025, яка міститься в матеріалах справи. Відповідно є всі підстави стверджувати про збільшення ваги вугілля під впливом опадів.
3.12. Також апелянт звертає увагу і на перебування ДП “Волиньвугілля» у скрутному матеріальному становищі. Діяльність у сфері критичної інфраструктури в період воєнного стану є вкрай важливою для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєвоважливим національним інтересам. Реальна фінансова спроможність підприємства об'єктивно пов'язана з надзвичайними подіями введення в Україні воєнного стану, що негативно вплинули на господарську діяльністю ДП “Волиньвугілля». У зв'язку з чим, стягнення з відповідача значних сум без врахування вимог розумності та справедливості є каральною санкцією, що покладає на ДП "Волиньвугілля" додатковий фінансовий тягар та може призвести до припинення роботи підприємства та масового вивільнення працівників. Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, важливість збереження господарської діяльності відповідача, вважаємо за необхідне просити суд, у випадку встановлення судом підставності для стягнення штрафу, зменшити його розмір.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Волиньвугілля" на рішення Господарського суду Волинської області від 04.06.2025 у справі №903/462/25.
4.1.1. Роз'яснено сторонам, що, відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 10 ст. 270 ГПК України, розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 04.06.2025 у справі №903/462/25., відбудеться без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
4.2. Позивач Акціонерне товариство "Українська залізниця" у відзиві просить залишити апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньвугілля" без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 04 червня 2025 у справі №903/462/25 - без змін
4.3. Розгляд апеляційної скарги Господарського суду Волинської області від 04 червня 2025 року у справі №903/462/25 здійснюється без повідомлення учасників справи, з урахуванням частини 13 статті 8 та частини 10 статті 270 ГПК України
4.4. Станом на 30.09.2025, до початку розгляду даної апеляційних скарг по суті, ні під час їх розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Волиньвугілля" на рішення Господарського суду Волинської області від 04.06.2025 у справі №903/462/25 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
6.1.1. Норми матеріального права:
Конституція України;
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови - ЦК України);
Господарський кодекс України в редакції чинній на час виникнення правовідносин між сторонами та розгляду спору у суді першої інстанції (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України "Про транспорт"
Закон України "Про залізничний транспорт";
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 N 457;
Правила приймання вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2023 № 788);
Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644;
Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334;
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2020 Державне підприємство "Волиньвугілля" (Замовник) приєдналося до публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом Акціонерного товариства “Українська залізниця» (Перевізник), що підтверджується заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, підписаною електронним цифровим підписом представником замовника - провідним економістом Новосад Н. А. та повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яке підписане представником перевізника начальником відділу Михайлюковою Н. М., в якому повідомляється про укладення договору, та присвоєні коди замовника як відправника / одержувача: 3867, як платника: 5734357 (а.с. 8-61).
7.3. Згідно пункту 1.1. договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом предметом договору є організація та здійснення переведення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/ або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
7.4. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
7.5. Відповідно до п. 1.4. договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
7.6. Матеріалами справи встановлено, що 19.11.2024 Державне підприємство "Волиньвугілля" відправило вагони № 64929326, № 64096712 зі станції Іваничі Львівської залізниці із вантажем - вугілля кам'яне не поіменоване; одержувач - ПАТ “Центренерго» Трипільська ТЕС, станція Трипілля - Дністровське Південно - Західної залізниці, що підтверджується залізничною накладною № 36604841 від 19.11.2024 (а.с. 62).
7.7. 23.11.2024 на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників електронної тензометричної ваги та актів загальної форми № 8287, № 8289 було затримано вагони № 64929326, № 64096712 для контрольного комісійного зважування на статичній вазі.
7.7.1. Вагони було відчеплено для перевірки і при зважуванні виявлено надлишок вантажу у вагонах, що підтверджується актами загальної форми № 89 та № 92 від 26.11.2024 (а.с. 71-72).
7.7.2. Результати комісійного зважування було зафіксовано у комерційному акті № 350002/72 (а.с. 64-65), де зазначено, що працівниками станції Здолбунів Львівської залізниці проведено контрольне комісійне зважування маси вантажу на 150 т залізничних вагах і виявлено:
- у вагоні № 649293 зазначено у перевізних документах маса нетто 70000 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 70450 кг, маса брутто 94150 кг., тара з документу 23700 кг, вантажопідйомність вагона 70000 кг, що більше проти документа та вантажопідйомності на 450 кг;
- у вагоні № 64096712 зазначено у перевізних документах маса нетто 70000 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 70400 кг, маса брутто 93500 кг., тара з документу 23100 кг, вантажопідйомність вагона 70000 кг, що більше проти документа та вантажопідйомності на 400 кг.
7.7.3. Зазначено, що згідно показників ваги вагони навантажено понад норму, що загрожувало безпеці руху у відповідності до розділу 15 п.15.27. Правил технічної експлуатації вагонів.
7.7.4. 25.11.2024 ДП “Волиньвугілля» направило на адресу станції Здолбунів розпорядження № 43 про надання можливості забрати і вивезти власними силами надлишок вантажу (а.с.74).
7.7.5. Відповідно до розписки начальника технічного комплексу ВП “Шахта “Бужанська» ДП “Волиньвугілля» Власюка О. В., що діяв на підставі довіреності № 42 від 25.11.2024 (а.с. 76), надлишок вантажу в розмірі 900 кг вивезено і претензій до залізниці немає (а.с.25).
7.8. 19.12.2024 Акціонерне товариство "Українська залізниця" направив на адресу Державного підприємства "Волиньвугілля" направив претензію № Д-2/11275 з вимогою сплатити штраф в розмірі 219 090,00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу (а.с. 78).
7.9. 16.01.2025 надійшла відповідь на претензію від ДП “Волиньвугілля», у якій останній виявив бажання ознайомитись із технічною документацією на тензометричні статичні ваги, на яких було зважено вагони № 64929326 та № 64096712 (а.с. 81).
7.10. 20.01.2025 АТ "Українська залізниця" направив ДП "Волиньвугілля" копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 1А/564 від 03.09.2024, а саме: ваги вагонної тензометричної техніки, на якій 23.11.2024 здійснювались комісійні зважування вагонів (а.с. 82).
7.11. У відповіді на претензію від 10.02.2025 за № 129/1.4/10-39 ДП "Волиньвугілля" зазначив, що вага вагонів збільшилась внаслідок опадів, тому вини підприємства немає. На підтвердження приєднав довідку з Волинського обласного центру з гідрометеорології, просив скасувати штраф, переглянувши вимоги за претензією (а. с. 85-86).
7.12. За наведених обставин, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Волиньвугілля" 219090 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу. Позивач до позовної заяви надав розрахунок штрафу (а.с. 71). Згідно з розрахунком позивача сума штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні №64029326 становить 109545,00 грн., у вагоні № 64096712 - 109545,00 грн., разом - 219090,00 грн.
7.13. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі №903/462/25; призначено справу до розгляду.
7.14. У відзиві на позовну заяву ДП "Волиньвугілля" зазначив, що позов про стягнення збитків позов про стягнення збитків необґрунтований та не підлягає задоволенню, оскільки є всі підстави стверджувати про невідповідність комерційного акту № 350002/72 від 23.11.2024, складеного АТ “Українська залізниця», Правилам складання актів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002; відповідач звертав увагу на гігроскопічність вугілля, що спричинило збільшення маси вагонів внаслідок опадів, що не є виною підприємств; посилаючись на скрутне фінансове становище через введення в Україні воєнного стану, у випадку встановлення судом підставності для стягнення штрафу, просить зменшити його розмір та витребувати у позивача копію телеграми НР 184 від 22.11.2024, копію накладної № 8038 від 23.11.2024, копію накладної № 8048 від 25.11.2024.
7.15. За результатами розгляду даного спору, 04.06.2025 Господарським судом Волинської області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1. - 1.2. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1.- 2.15.даної постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 04.06.2025 - без змін, виходячи з наступного.
8.2. Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.
8.3. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.4.Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
8.5. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).
8.5.1 При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
8.5.2. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
8.6. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов'язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів
8.7. Відповідно до частини першої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
8.8. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
8.9. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
8.10. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
8.11. Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать
8.12. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.13. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 ЦК України).
8.14. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору на надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно виходячи із змісту якого вбачається що такі правовідносини є змішаними, що за своєю правовою природою є як договором перевезення вантажу так і договором надання послуг.
8.15. Згідно частин 1 - 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
8.16. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
8.17. Аналогічні за змістом положення наведено у статті 307 Господарського кодексу України (у редакції чинній н момент виникнення спірних правовідносин).
8.18. Згідно частиною 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
8.19. Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
8.20. Частиною 2 пункту 32 Статуту встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
8.21. Відповідно до пункту 7 Правил приймання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2023 № 788), зареєстрованих Міністерством юстиції України 24 листопада 2000 за № 861/5082, до перевезення вантажі можуть перевозитися у тарі або навалом / насипом.
8.22. Рішення щодо способу перевезення вантажів у залежності від фракційного складу, а також фізико-хімічних властивостей вантажу приймає відправник за погодженням з одержувачем без участі перевізника. Обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача є накладна.
8.23. Згідно пункту 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).
8.24. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (надалі - ЕЦП)).
8.25. Пунктом 2.3. вказаних Правил передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, вказаних ним у перевізному документі.
8.26. Відповідно до пункту 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
8.27. Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
8.28. Згідно пункту 2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
8.29. Отже, Правилами встановлено імперативні норми, де чітко виокремлено межу (граничне розходження визначення маси нетто), вихід за яку передбачає накладення на відправника штрафу. Чинним законодавством не передбачений вплив погодніх умов на перевезення та пов'язані з перевезенням технологічні процеси.
8.30. Господарськими судами встановлено, що у накладній № 36604841 у графі 24, заповненій відповідачем, вказано масу вантажу-140 000 кг, вагон № 64929326-70000 кг, вагон № 64096712-70000 кг (відомість вагонів) (а.с. 62).
8.30.1. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника головний економіст Мосейчук Галина Степанівна електронним цифровим підписом засвідчила правильність відомостей, вказаних у перевізному документі.
8.31. Пунктом 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
8.32. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
8.33. Допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.20219 у справі №914/2339/17.
8.34. Відповідно до пункту 16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.
8.35. Матеріалами справи, зокрема, Комерційним актом № 350002/72 від 23.11.2024 підтверджується, що вагон № 64929326 важить на 450 кг більше, ніж зазначено в накладній, а вагон № 64096712 - на 400 кг більше, ніж зазначено в накладній № 36604841 від 19.11.2024 (а.с. 17).
8.35.1. Докази подання відповідачем письмових скарг начальнику Дирекції залізничних перевезень щодо оформлення акта № 350002/72 від 23.11.2024 з порушеннями Правил складання актів в матеріалах справи відсутні.
8.36. Також, матеріалами справи підтверджується і не заперечувалося представником відповідача, що надлишок вантажу масою 900 кг вивезено відповідачем зі станції Здолбунів.
8.37. У відповідності до пункту 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у 5-ти кратному розмірі провізної плати згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
8.38. Згідно з розрахунком позивача який додано до позовної заяви сума штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні №64029326 становить 109545,00 грн., у вагоні № 64096712 - 109545,00 грн., разом - 219090,00 грн. (а.с. 71).
8.39. Розрахунок штрафу здійснено відповідно до вимог, які викладено у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг та коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, що затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 № 317 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 № 340/16356.
8.40. Статтею 11. Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України.
8.41. Відповідно до статті 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати: безпеку перевезень; безпечні умови перевезень; запобігання аваріям і нещасним випадкам, усунення причин виробничого травматизму.
8.41.1. Підприємства транспорту мають право вимагати: відправників і одержувачів вантажів виконання вимог кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
8.42. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №914/2339/17 від 05.02.20219 зазначено, що недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
8.43. Зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
8.44. Виходячи з вище наведеного, та спірних правовідносин, що склалися між сторонами даного спору, доказів наявних у матеріалах справи, у зв'язку з порушенням відповідачем - ДП "Волиньвугілля" правил та порядку, визначених Статутом залізниць України в частині неправильного зазначення маси вантажу у накладних, перевищення маси більше, ніж на 0,2% від фактично виявленої маси, вимога позивача про стягнення з відповідача 219090,00 грн. штрафу підлягає до задоволення.
8.45. Доводи та твердження щодо сумнівів про правильність проведення процедури зважування товару працівниками АТ “Українська залізниця» та невідповідність комерційного акту № 350002/72 від 23.11.2024 є безпідставними. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності порушень при зважуванні вагонів позивачем, не обґрунтовано невідповідності комерційного акту Правилам складання актів, не зазначено, яким саме вимогам Правил не відповідає комерційний акт № 350002/72 і в чому саме полягає його невідповідність.
8.46. Відповідно і спростовуються матеріалами справи твердження відповідача про вплив погодних умов на масу вантажу.
8.46.1. Як правильно зазначено судом першої інстанції - вплив погодних умови не може бути підставою для відмови у задоволенні позові про стягнення з відповідача 219090,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості впливу погодних умов на масу вантажу при перевезенні, а відповідно до пункту 32 Статуту залізниць України саме відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
8.46.2. Правовий механізм, який би певним чином обраховував вплив тих чи інших погодних явищ на масу вантажу (відношення кількості опадів до площі вагону; фізичні властивості вантажу, які впливають на випаровування: альбедо, пористість, гігроскопічність тощо) відсутній.
8.46.3. Інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких неможливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості.
8.46.4. Тобто, відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості пройшов дощ і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість.
8.47.5. Таким чином, дані, викладені в інформації Волинського обласного центру з гідрометеорології є узагальненими та середньостатистичними (інформація наявна лише за усе селище в цілому, а не за його окремий район, вулицю тощо), а тому така інформація не може слугувати належним доказом збільшення масу вантажу у вагоні через погодні умови. Також цей доказ не може підтверджувати факту перевищення у спірних вагонах маси вантажу за рахунок дощових опадів чи вологості повітря, оскільки в інформації зазначено лише про кількість опадів в певну пору доби, проте вона не підтверджує потрапляння води у спірні вагони у кількості, що спричинило збільшення вантажу понад його вантажопідйомність.
8.48. Також, господарськими судами під час розгляду даного спору не встановлено обставин, які свідчать наявність для підстав для зменшення розміру заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу.
8.49. Заявлена до стягнення позивачем сума штрафу в розмірі 219090,00 грн. є штрафною санкцією, що випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, який визначає права, обов'язки і відповідальність, та не є договірною.
8.50. При цьому, Статутом залізниць України, зокрема, пунктами 118, 122, не передбачено можливості зменшення розміру штрафу. (Подібні за змістом правові висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 27.03.2020 у справі №917/500/19.
8.51. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.52. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
8.53. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.54. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
8.55. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.56. Позивач у контексті спірних правовідносин у встановленому порядку, належним та допустимими доказами довів факт порушення відповідачем - ДП "Волиньвугілля", визначених Статутом залізниць України правил, порядку в частині неправильного зазначення маси вантажу у накладних, перевищення маси більше, ніж на 0,2% від фактично виявленої маси.
8.57. Під час розгляду даного спору відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, належними та допустимими доказами безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення штрафу
8.58. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
8.59. Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 219090 грн. штрафу є обґрунтованим та правомірним.
8.60. Доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Волиньвугілля" не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
8.61. За таких обставин апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньвугілля" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 04.06.2025 у справі №903/462/25 - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на Господарського суду Волинської області від 04.06.2025 у справі №903/462/25 апелянт сплатив судовий збір у розмірі 3943,63 гривень, згідно платіжної інструкції № 1570 від 30.06.2025.
10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .
10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньвугілля" від 30.06.25р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 04 червня 2025 року у справі №903/462/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №903/462/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повна постанова складена "30" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.