Постанова від 09.09.2025 по справі 910/9915/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2025 р. Справа№ 910/9915/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 09.09.2025,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 (повний текст складено і підписано 31.03.2025) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 (повний текст складено і підписано 09.04.2025)

у справі №910/9915/24 (суддя І.О. Андреїшина)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінест-СМЦ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»,

2) Акціонерне товариство «Українська залізниця»

про витребування безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» (далі, відповідач), в якій просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» безпідставно набуте (отримане) майно, вартість якого разом становить 18 294 763 грн 56 коп. з урахуванням ПДВ, а саме:

- рулон гарячекатаний 2,4x1080 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений, за кодом 24.11.315000.19509 у кількості 243,03 тон за ціною 27 282 грн 00 коп. з урахуванням ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 6 630 344 грн 46 коп. з урахуванням ПДВ;

- рулон гарячекатаний 2,4х1072 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений, за кодом 24.11.315000.19509 у кількості 64,70 тон за ціною 27 282 грн 00 коп. з урахуванням ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 1 765 145 грн 40 коп. з урахуванням ПДВ;

- рулон гарячекатаний 2,4х1250 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений, за кодом 24.11.315000.19509 у кількості 362,85 тон за ціною 27 282 грн 00 коп. з урахуванням ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 9 899 273 грн 70 коп. з урахуванням ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Запоріжсталь» (далі, третя особа-1) та Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі, третя особа-2).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Між позивачем та відповідачем було укладено Договір підряду №1145419/01/20 від 08.01.2020, предметом якого є виконання робіт з переробки гарячекатаного травленого рулону в оцинкований штрипс.

На виконання Договору підряду та для закупівлі давальницької сировини між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Запоріжсталь» 06.10.2020 було укладено Договір поставки №МЗК-1327342/СМЦ-С, відповідно до якого постачальник (третя особа-1) зобов'язується передати, а покупець (позивач) прийняти та оплатити матеріали металопродукцію (далі - ресурси) на умовах, визначених цим договором.

У подальшому ПАТ «Запоріжсталь» залізничним транспортом направило на адресу відповідача ресурси (рулони гарячекатані) у кількості 670,58 тн (нетто) загальною вартістю 18 294 763,56 грн з ПДВ.

Відповідач отримав за залізничними накладними №45438272 від 15.02.2022, №45438314 від 15.02.2022, №45438306 від 15.02.2022, №45438298 від 15.02.2022, №45438280 від 15.02.2022, №45484573 від 16.02.2022, №45484607 від 16.02.2022, №45459799 від 18.02.2022, №45459807 від 18.02.2022, №45538683 від 18.02.2022, №45538717 від 18.02.2022, №45581584 від 19.02.2022, №45581600 від 19.02.2024, №45570264 від 20.02.2022 направлений йому ПАТ «Запоріжсталь» вантаж - рулони гарячекатані.

Однак, сторонами Договору підряду №1145419/01/20 від 08.01.2020 не було підписано у визначений цим договором спосіб додаток №6, на виконання якого відповідач як давальницьку сировину мав отримати та фактично отримав вантаж за переліченими залізничними накладними.

Відповідач після факту отримання вантажу відмовився підтвердити факт отримання давальницької сировини шляхом підписання додатку №6 та актів приймання-передачі товару, а тому такий вантаж за твердженнями позивача отримано (набуто) відповідачем без достатньої правової підстави й підлягає поверненню позивачу в натурі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Також, враховуючи можливу втрату майна відповідачем чи відсутність можливості повернення майна в натурі позивач визначив вартість майна на рівні фактичних витрат на його придбання у третьої особи-1 - 18 294 763,56 грн з ПДВ.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/9915/24 у позові відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд не погодився з доводами позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що спірне майно, вартість якого разом становить 18 294 763,56 гривень з урахуванням ПДВ, було придбане у третьої особи-1 та замовлене до постачання саме на виконання Договору підряду, тобто було набуте відповідачем на правовій підставі та у спосіб, що був передбачений господарським зобов'язанням. Водночас наявність чи відсутність додатку №6 до Договору підряду не впливає на наявність договірних зобов'язань, на виконання яких позивачем були вчинено дії на обіг спірного майна.

Таким чином, за висновками суду, позивач у справі обрав неналежний спосіб захисту, звернувшись із позовними вимогами про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» безпідставно набутого (отриманого) майна, вартість якого разом становить 18 294 763,56 гривень з урахуванням ПДВ.

Належним способом захисту замовника за договором підряду, за висновками суду, було б спонукання до виконання відповідачем взятого на себе за Договором підряду №1145419/01/20 від 08.01.2020 договірного зобов'язання, або у разі неможливості такого виконання - відшкодування понесених збитків винною стороною (за наявності необхідних умов для відшкодування).

Після прийняття рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» подало до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9915/24, в якій відповідач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 109 100 грн 00 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/9915/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9915/24 задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 32 000 грн 00 коп.

Проаналізувавши надані відповідачем документи, суд, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, предметом позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

З огляду на це господарський суд, керуючись внутрішнім переконанням, визнав, що співмірними та пропорційними є витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 32 000,00 грн, які і покладаються на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятими рішеннями, 21.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» у встановлений процесуальний строк звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/9915/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/9915/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» про стягнення витрат на правничу допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до такого:

- суд першої інстанції всупереч статтям 236 та 237 Господарського процесуального кодексу України ухилився від встановлення обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, але при цьому дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав. У мотивувальній частині свого рішення замість викладення встановлених судом обставин суд першої інстанції обмежився лише описом того, що саме стверджували кожна зі сторін та треті особи. Тобто суд взагалі не встановив обставини спірних відносин, не надав їм правильну правову кваліфікацію, але при цьому зробив помилковий висновок про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неправильним;

- суд першої інстанції безпідставно не застосував норму статті 1212 Цивільного кодексу України, а також неправильно застосував норми статей 207, 638, 639 Цивільного кодексу України, фактично зробивши помилковий висновок про те, що відсутність підписаних (укладених) додатків до Договору з суттєвими умовами підрядних зобов'язань відносно партій спірного майна не означає, що передання такого майна позивачем відповідачу відбулося поза рамками Договору і тому обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом витребування майна на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України є неправильним;

- з аналізу умов спірного Договору підряду, з урахуванням норм права та висновків Верховного Суду, вбачається, що обов'язковою правовою підставою передачі матеріалу підряднику для виконання робіт з переробки гарячекатаного травленого рулону в оцинкований штрипс (в Готову продукцію) є наявність укладеного сторонами Додатку до Договору підряду. Але такий Додаток між позивачем та відповідачем укладено не було. З початком повномасштабного вторгнення рф відповідач відмовляється підписувати Додаток №6 до спірного Договору щодо передачі йому давальницької сировини та відповідні акти приймання-передачі товару;

- з відповіді директора підприємства відповідача Олени Антюхіної в електронному листі від 06.04.2022, листів відповідача від 23.10.2023 №23-10/23, від 24.10.2023 №24-10/23, від 01.11.2023 №01-11/23 вбачається, що відповідач не вважає взаємовідносини з отримання давальницької сировини, поставленої за залізничними накладними №45438272 від 15.02.2022, №45438314 від 15.02.2022, №45438306 від 15.02.2022, №45438298 від 15.02.2022, №45438280 від 15.02.2022, №45484573 від 16.02.2022, №45484607 від 16.02.2022, №45459799 від 18.02.2022, №45459807 від 18.02.2022, №45538683 від 18.02.2022, №45538717 від 18.02.2022, №45581584 від 19.02.2022, №45581600 від 19.02.2024, №45570264 від 20.02.2022, договірними. Непідписання сторонами Додатку №6 до Договору підряду не створило правових/договірних (достатніх) підстав для поставки та отримання матеріалів саме на підставі Договору, з огляду на що відсутні підстави вважати, що матеріали були поставлені на підставі Договору. З огляду на наведені обставини та відсутність підписаного між сторонами Додатку №6 до Договору всі відвантажені відповідачу ресурси за вказаними залізничними накладними є такими, що отримані (набуті) відповідачем без достатньої правової підстави. У зв'язку з відсутністю правових підстав у відповідача для набуття спірних ресурсів позивачем при зверненні з позовом до суду було обрано належний спосіб захисту як витребування безпідставно отриманого майна відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України;

- під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач неодноразово зазначав про те, що спірне майно було направлено відповідачеві за переліченими вище залізничними накладними. Також Акціонерним товариством «Українська залізниця» суду були надані електронні примірники: залізничних накладних по спірних вагонах; залізничні накладні на повернення спірних вагонів від відповідача, якими було доставлено вантаж; відомості плати за користування спірними вагонами (форми ГУ-46); пам'ятки про подавання/забирання спірних вагонів (форми ГУ-45). Крім того, Акціонерним товариством «Українська залізниця» були надані пояснення щодо підписання електронних перевізних документів (залізничних накладних) кваліфікованим електронним підписом та надані відповідні докази підписання залізничних накладних, за якими спірне майно було направлено відповідачеві, представником відповідача. Більш детальні аргументи позивача на підтвердження позиції про отримання відповідачем спірного майна були викладені в додаткових поясненнях та в поясненнях від 11.11.2024 і від 12.11.2024, які містяться в матеріалах справи. Але судом першої інстанції в порушення приписів статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України не було надано жодної оцінки наведеним обставинам, які є ключовими для встановлення у даній справі;

- щодо додаткового рішення суду, то позивач зазначає, що надані відповідачем в якості доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості рахунки на оплату, платіжні інструкції та акти надання послуг не можуть бути належними доказами надання послуг з правничої допомоги. Вказане обумовлено тим, що в жодному з наданих відповідачем документів (рахунки на оплату, платіжні інструкції та акти надання послуг) не вказано, що вони стосуються та були складені за наслідками надання правничої допомоги саме у справі №910/9915/24. Тобто відповідачем не доведено, що понесені витрати пов'язані саме зі справою №910/9915/24. Договір, на який є посилання в документах, також не містить інформації, що послуги надаються в межах справи №910/9915/24.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

19.05.2025 від третьої особи-2 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому третя особа-2 підтримує доводи апеляційної скарги позивача та просить її задовольнити.

Узагальнені доводи відзиву третьої особи-2 зводяться до такого:

- без встановлення обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, неможливо надати правильну правову кваліфікацію позовних вимог, і, відповідно неможливо дійти висновку про те, чи правильний/ефективний спосіб захисту прав було обрано позивачем;

- відповідно до залізничних накладних №45438272 від 15.02.2022, №45438314 від 15.02.2022, №45438306 від 15.02.2022, №45438298 від 15.02.2022, №45438280 від 15.02.2022, №45484573 від 16.02.2022, №45484607 від 16.02.2022, №45459799 від 18.02.2022, №45459807 від 18.02.2022, №45538683 від 18.02.2022, №45538717 від 18.02.2022, №45581584 від 19.02.2022, №45581600 від 19.02.2024, №45570264 від 20.02.2022 здійснювалось перевезення вантажу «Прокат чорних металів, не проіменований в алфавіті» зі станція Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці призначенням станція Переїзна Донецької залізниці на адресу ТОВ «Великий шовковий шлях». Вантаж по зазначених залізничних накладних прибув на станцію призначення Переїзна регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» в період з 18 по 24 лютого 2022 року та був виданий одержувачу ТОВ «Великий шовковий шлях» без зауважень. Отримання вантажу з боку відповідача підтверджено графою 53 залізничних накладних «Підтвердження одержання вантажу вантажоодержувачем» - вантаж був отриманий по довіреності №54 від 01.02.2022 паспорт ЕМ 986335 Харіною Оленою Володимирівною. Вказана довіреність була чинна на момент отримання вантажу вантажоодержувачем по станції Переїзна Донецької залізниці, який прибув на адресу ТОВ «Великий шовковий шлях». Крім того, підтвердженням підписання КЕП з боку вантажоодержувача є надані до суду першої інстанції протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису на дату розкредетування вагонів №№91332791, 91417097, 91492892, 94234564, 94362365, 94525300, 94859220, 90977943, 94860624, 54310842, 90977158, 94827623, 94350105, 94860558. Після здійснення розвантажувальних робіт за залізничними накладними оскаржувані вагони відправились із станції Переїзна Донецької залізниці в порожньому стані;

- спірний у даній справі вантаж доставлено та забрано відповідачем, про що свідчать пам'ятки про подавання вагонів (форми ГУ-45), пам'ятки про забирання вагонів (форми ГУ-45), відомості плати за користування вагонами.

20.05.2025 від представників відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу позивача, в яких представники відповідачів просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзивах представники відповідача наголошують на такому:

- доводи апеляційної скарги позивача спрямовані на введення суд в оману та ґрунтуються на перекручуванні дійсних обставин справи та позиції відповідача в ній;

- надані спірні копії документів показують нібито постачання спірного матеріалу до залізничної станції - Переїзна, а не до території відповідача - Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Незалежності (Орджонікідзе), 128-8;

- враховуючи суть електронного документообігу, є зрозумілим, що проставлення відміток в Єдиній автоматизованій системі керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці не створює подію в фізичному світі у вигляді фактичного отримання матеріалу, підтвердженням чому є навіть самі спірні докази позивача, що відображують 15 хвилинний проміжок часу між повідомленням про прибуття великогабаритного та важкого вантажу та підписом про його отримання. При цьому і відповідач, і третя особа-1 у своїх поясненнях від 11.11.2024 під час оцінки інших спірних копій залізничних накладних про нібито повернення порожніх вагонів, яке за датами та часом тих самих електронних підписів відбулось на день раніше прибуття повних вагонів, підтвердили, що електронний підпис не відповідає фактичним діям та на практиці є лише документальним оформленням, що може відповідати чи не відповідати фактичній події;

- саме існування Договору підряду та складання і початок дій позивачем за Додатком №6 до нього стало підставою спірної відправки матеріалів та виникнення спору, що відповідно унеможливлює наявність будь-яких деліктних правовідносин. Позивач завжди діяв на підставі і в межах Договору та Додатку№6, а до відповідача просто не дійшло його виконання;

- відсутність підписаного Додатку №6 стало не причиною того, що організована позивачем поставка вийшла за межі Договору підряду, а викликана лише тим, що позивач, порушивши порядок, не направив Додаток перед початком постачання та виконання якого не дійшло до черги відповідача у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин (збройної агресії рф);

- обіг спірного майна відбувся на підставі договірних відносин позивача з відповідачем, позивача з ТОВ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ТОВ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з АТ «Українська залізниця», де договірні відносини залишились чинними та не скасованими, а до відповідача не переходили жодні ризики втрати майна, тому стаття 1212 Цивільного кодексу України не може бути застосована до спірних відносин, бо сам факт втрати майна позивачем не є підставою для її застосування;

- відповідач ніколи не набував спірне майно, в матеріалах справи відсутні оригінали доказів, в той час як усі три варіанти накладних мають різний зміст, протоколи ЕЦП накладені на таблиці невідповідного змісту накладних, пам'ятки про подавання/збирання вагонів взагалі без будь-яких підписів, а єдиний доказ, який дійсно підтверджує фактичне передання вантажу - дорожні відомості про одержання вантажу, не надані до матеріалів справи, в той час як відповідачем надано документи, які підтверджують фізичну неможливість отримання ним спірного майна, тобто факт набуття майна відповідачем не існує і ніколи не існував, що також виключає можливість застосування статті 1212 Цивільного кодексу України та виключає можливість задоволення позову;

- незазначення в документах про надання правничої допомоги номеру справи не спростовує факту надання правничих послуг та їх оплати, де факт наданих послуг та їх реальність підтверджено матеріалами справи (процесуальні документи, протоколи засідань за участю адвокатів), при тому, що інших судових справ за представництва АО «Кравець і партнери» не існує, що підтверджується офіційними відомостями з сайту Судова влада.

Представником відповідача адвокатом Мартиненко А.В. разом із відзивом на апеляційну скаргу надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 20.05.2025, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції - витрати на правничу допомогу у розмірі 23 600,00 грн, та зазначено, що докази понесення таких витрат відповідно до приписів частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції.

Третя особа-1 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надала, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 справа №910/9915/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді: Сибіга О.М., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9915/24; відкладено вирішення питання щодо відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/9915/24 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/9915/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

На виконання вимог зазначеної ухвали 01.05.2025 матеріали справи №910/9915/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 №09.1-08/1109/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9915/24 у зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 05.05.2025 по 09.05.2025 включно та у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному з 05.05.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 справа №910/9915/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді: Хрипун О.О., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі №910/9915/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач): Яценко О.В., судді: Хрипун О.О., Кравчук Г.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/9915/24 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/9915/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/9915/24 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/9915/24, справу призначено до розгляду на 19.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі №910/9915/24 заяви суддів Яценко О.В. та Кравчука Г.А. про самовідвід від розгляду справи №910/9915/24 задоволено. Вирішено відвести суддів Північного апеляційного господарського суду Яценко О.В. та Кравчука Г.А. від розгляду справи №910/9915/24. Матеріали справи №910/9915/24 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/9915/24 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/9915/24 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Мальченко А.О.; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.08.2025.

02.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» надійшла заява про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» про участь його у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судове засідання, призначене на 19.08.2025, з'явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» та Акціонерне товариство «Українська залізниця». Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінест-СМЦ» брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Третя особа-1 у судове засідання не з'явилася про дату, час та місце повідомлена належним чином.

Суд у судовому засіданні 19.08.2025 розпочав розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/9915/24 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/9915/24 оголошено перерву до 09.09.2025.

У судовому засіданні 09.09.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 09.09.2025, з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказу повідомлення третьої особи-1 про місце, дату та час проведення судового засідання (довідки про доставку ухвали суду до електронного кабінету третьої особи-1 в підсистемі «Електронний суд»), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи-1.

Представник позивача підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення та додаткове рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9915/24 відмовити повністю.

Представник третьої особи-2 просив суд задовольнити апеляційну скаргу позивача.

Представники відповідача у судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, рішення суду та додаткове рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

08.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» (підрядник) було укладено Договір підряду №1145419/01/20 (далі, Договір підряду; том 1, а.с. 141-153), відповідно до умов якого, в редакції протоколу розбіжностей, предметом договору є виконання робіт з переробки гарячекатаного травленого рулону в оцинкований штрипс; сортаментна частина, а також вимоги до нормативно-технічної документації обговорюються сторонами в додатках до договору; роботи виконуються з рулону замовника (далі - матеріал), номенклатура та кількість якого зазначається в додатках до договору (пункт 1.1. Договору підряду).

З урахуванням додаткової угоди №3 від 15.11.2021 до Договору підряду сторони погодили строк дії спірного договору по 31.12.2022.

На виконання спірного Договору підряду та для закупівлі давальницької сировини між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (постачальник) 06.10.2020 було укладено Договір №МЗК-1327342/СМЦ-С (далі, Договір поставки; том 1, а.с. 11-15), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець (позивач) прийняти та оплатити матеріали металопродукцію (далі - ресурси) на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.3. Договору підряду передбачено, що замовник зобов'язується надати матеріал і оплатити вартість робіт з переробки матеріалу в готову продукцію, а також прийняти готову продукцію на умовах, оговорених у договорі та його додатках.

Згідно з пунктом 1.4. Договору підряду найменування, сортамент, ціна, якість, кількість та строки передачі матеріалу, строки виконання робіт з переробки матеріалу в готову продукцію і строки передачі готової продукції замовнику погоджуються сторонами і зазначаються у відповідних додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. Договору підряду сторони визначили, що доставка матеріалу здійснюється замовником на умовах, зазначених у додатках, згідно правилам «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з пунктом 3.3. Договору підряду передача матеріалу здійснюється в строки, зазначені в додатках до договору. Датою передачі готової продукції вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі готової продукції та товарно-транспортної накладної.

На виконання договору поставки позивач та третя особа-1 уклали специфікацію №1049 від 10.02.2022 (том 1, а.с. 18), згідно з якою ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» взяло на себе зобов'язання відвантажити визначеному у специфікації вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» на умовах поставки СРТ, станція Переїзна, у відповідності до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС (редакція 2010), таку продукцію:

- рулон гарячекатаний 2,4x1080 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений, за кодом 24.11.315000.19509 у кількості 300 тон за ціною 22 735,00 грн без урахування ПДВ або (22 735,00 * 1,2) 27 282 грн з урахуванням ПДВ;

- рулон гарячекатаний 2,4х1072 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений, за кодом 24.11.315000.19509 у кількості 200 тон за ціною 22 735,00 грн без урахування ПДВ, або (22 735,00 * 1,2) 27 282 грн з урахуванням ПДВ;

- рулон гарячекатаний 2,4х1250 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений, за кодом 24.11.315000.19509 у кількості 400 тон за ціною 22 735,00 грн без урахування ПДВ, або (22 735,00 * 1,2) 27 282 грн з урахуванням ПДВ.

Отже, сторони Договору поставки (позивач та третя особа-1) за цією специфікацією погодили поставку ресурсів у кількості 900 тон на суму 24 553 800,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Так, позивач зазначає, що на підставі виставлених рахунків ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» протягом 14 - 20 лютого 2022 року на виконання укладеної з позивачем специфікації № 1049 від 10.02.2022 до договору поставки №МЗК-1327342/СМЦ-С від 06.10.2020 залізничним транспортом на адресу відповідача (93118, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Незалежності, б. 128-8 / станція Переїзна) направило Ресурси у кількості 670,58 тн (нетто) за ціною 22 735,00 грн без ПДВ, на суму 15 245 636,30 грн без ПДВ. З урахуванням ПДВ вартість поставлених ресурсів склала 18 294 763,56 гривень.

Поставка, за доводами позивача, здійснювалася згідно з такими залізничними накладними та сертифікатами якості (том 1, а.с. 22-67):

1. рахунок-фактура від 15.02.2022 № 307402;

- накладна №45438272 від 15.02.2022, сертифікати №605769 від 14.02.2022, №605780 від 14.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1250 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 46,640 тн (нетто);

- накладна №45438314 від 15.02.2022, сертифікати №605787 від 14.02.2022, №605788 від 14.02.2022, Рулон гарячекатаний 2,4х1080 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 42,670 тн (нетто);

- накладна №45438306 від 15.02.2022, сертифікати №605786 від 14.02.2022, № 605785 від 14.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1250 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 52,130 тн (нетто);

- накладна №45438298 від 15.02.2022, сертифікати №605783 від 14.02.2022, № 605784 від 14.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1250 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 53,060 тн (нетто);

- накладна № 45438280 від 15.02.2022, сертифікати № 605782 від 14.02.2022, № 605781 від 14.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1250 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений, у кількості 52,250 тн (нетто);

2. рахунок-фактура від 16.02.2022 № 307531;

- накладна № 45484573 від 16.02.2022, сертифікати № 605946 від 15.02.2022, № 605945 від 15.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1250 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 53,940 тн (нетто);

- накладна № 45484607 від 16.02.2022, сертифікати № 605943 від 15.02.2022, № 605944 від 15.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1250 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 52,340 тн (нетто);

3. рахунок-фактура від 18.02.2022 № 308773;

- накладна № 45459799 від 18.02.2022, сертифікати № 606215 від 17.02.2022, № 606251 від 14.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1080 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 44,890 тн (нетто);

- накладна № 45459807 від 18.02.2022, сертифікати № 606263 від 17.02.2022, № 606262 від 17.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1080 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 45,190 тн (нетто);

- накладна № 45538683 від 18.02.2022, сертифікати № 606252 від 17.02.2022, № 606253 від 17.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1080 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 43,090 тн (нетто);

- накладна № 45538717 від 18.02.2022, сертифікати № 606271 від 17.02.2022, № 606266 від 17.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1080 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 44,560 тн (нетто);

4. рахунок-фактура від 19.02.2022 № 308774;

- накладна № 45581584 від 19.02.2022, сертифікати № 606371 від 18.02.2022, № 606370 від 18.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1072 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 20,940 тн (нетто) та рулон гарячекатаний 2,4х1080 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 22,630 тн (нетто);

- накладна № 45581600 від 19.02.2024, сертифікати № 606369 від 18.02.2022, № 606368 від 18.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1072 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 43,760 тн (нетто);

5. рахунок-фактура від 20.02.2022 № 308775;

- накладна № 45570264 від 20.02.2022, сертифікати № 606479 від 19.02.2022, № 606478 від 19.02.2022, рулон гарячекатаний 2,4х1250 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений у кількості 52,490 тн (нетто);

Оплата за поставлені ресурси позивачем третій особі-1 була здійснена 24.03.2022 у сумі 35 022 830,07 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4500011742 (том 1, а.с. 68).

Позивач зазначає про те, що оплата позивачем третій особі-1 здійснювалася без посилання на конкретний рахунок, а лише на Договір поставки, підтвердженням оплати поставлених на адресу відповідача ресурсів у кількості 670,58 тн(нетто) на суму 18 294 763,56 гривень з урахуванням ПДВ є акт звірки від 01.06.2022 (том 1, а.с. 69-85) та бухгалтерська довідка позивача №1220 від 20.06.2024 (том 1, а.с. 86).

За твердженням позивача всі наведені ресурси були отримані відповідачем, що підтверджується відміткою у графі 53 «Підтвердження одержання вантажу» залізничних накладних №45438272 від 15.02.2022, №45438314 від 15.02.2022, №45438306 від 15.02.2022, №45438298 від 15.02.2022, №45438280 від 15.02.2022, №45484573 від 16.02.2022, №45484607 від 16.02.2022, №45459799 від 18.02.2022, №45459807 від 18.02.2022, №45538683 від 18.02.2022, №45538717 від 18.02.2022, №45581584 від 19.02.2022, №45581600 від 19.02.2024, №45570264 від 20.02.2022, де зазначено, що «вантаж одержав» уповноважений представник відповідача Харіна Олена Володимирівна «Довіреність №54 від 01.02.2022 паспорт ЕМ 000986335 Харіна Олена Володимирівна».

Як зазначає позивач, факт отримання відповідачем давальницької сировини підтверджується також третьою особою-2 у відповідях на запити як позивача, так і третьої особи-1 (том 1, а.с. 120-121).

Водночас, у листі Регіональної філії Донецька залізниця АТ «Українська залізниця» №Н-09/107 від 02.11.2023 (том 1, а.с. 120), адресованому позивачу у відповідь на його прохання надати копії документів, що підтверджують видачу вантажу позивачу, який прибув у лютому 2022 року, філія зазначила, що оскільки ТОВ «Метінвест-СМЦ» не виступає відправником або одержувачем вантажу по перевізним документам, зазначеним в листі, відсутні підстави для надання запитуваних документів.

У листі №НЗ-1-02/8 від 04.01.2024 (том 1, а.с. 121) Регіональна філія Донецька залізниця АТ «Українська залізниця» у відповідь на лист ПАТ «Запоріжсталь» від 27.12.2023 №2035583 повідомила останнє про те, що для отримання копій електронних перевізних документів радить звернутися до філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця».

Готовність відповідача приймати ресурси саме на залізничній станції Переїзна (код станції 498201), як зазначає позивач, підтверджується листом відповідача б/н без дати на адресу третьої особи-2 (Начальнику служби комерційної роботи та маркетингу РФ «Придніпровська залізниця АТ «Укрзалізниця») (том 1, а.с. 109).

Позивач стверджує, що з аналізу наведених умов спірного Договору підряду, з урахуванням норм права та висновків Верховного Суду, вбачається, що обов'язковою правовою підставою передачі матеріалу підряднику для виконання робіт з переробки гарячекатаного травленого рулону в оцинкований штрипс (в готову продукцію) є наявність укладеного сторонами додатку до договору.

Однак відповідний додаток між позивачем та відповідачем не було укладено, у зв'язку з чим позивач вважає, що весь відвантажений відповідачу вантаж за переліченими залізничними накладними було отримано (набуто) відповідачем без достатньої правової підстави.

Наведений висновок щодо набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави для позивача ґрунтується на тому, що з початком повномасштабного вторгнення рф відповідач відмовляється як підписувати додаток №6 до спірного договору щодо передачі йому давальницької сировини, так і не підтверджує сам факт отримання такої сировини.

Так, позивачем на адресу відповідача як поштовими відправленнями, так і засобами електронного зв'язку неодноразово надсилалися Акти приймання-передачі №1 від 15.02.2022, №2 від 15.02.2022, №3 від 16.02.2022, №4 від 18.02.2022, №5 від 19.02.2022, №6 від 20.02.2022, №7 від 22.02.2022 та №8 від 24.02.2022 та проект додатку №6 (том 1, а.с. 87-108).

Згідно з відповіддю директора підприємства відповідача Олени Антюхіної в електронному листі від 06.04.2022 відповідач повідомив, що в нього відсутня можливість підтвердити направлені йому акти, а в подальшому і листами відмовився від оформлення актів та підписання додатку № 6.

Документи відповідачу повторно надсилалися позивачем разом з листом №1185 від 05.10.2023 (акти та додаток №6) (том 1, а.с. 99-100).

Не отримавши відповідь на лист №1185 від 05.10.2023, позивачем листами №1238 та 1239 від 19.10.2023 (том 1, а.с. 107-108) на відомі адреси відповідача були направлені вимоги про повернення вартості відвантаженої давальницької сировини.

Листом від 23.10.2023 №23-10/23 (том 1, а.с. 111) у відповідь на лист від 05.10.2023 №1185 відповідач повідомив, що будь-які відносини між підприємствами у межах Договору підряду завжди виникали тільки на підставі складених та підписаних сторонами додатків до Договору. Проведеним аналізом договірної та бухгалтерської документації ТОВ «Великий шовковий шлях» встановлено відсутність як договірних, у вигляду Додатку до Договору, так і первинних бухгалтерських документів, що підтверджували б як виникнення між сторонами зобов'язань на здійснення відображених у листі №1185 фінансово-господарських операцій, так і їх фактичне здійснення або часткове здійснення. Посилання у листі на нібито здійснення ТОВ «Метінвест-СМЦ» не узгоджених між сторонами дій у вигляді транспортування ТМЦ не може бути підтверджене чи спростоване підприємством у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Великий шовковий шлях» субрахунку обліку взаємовідносин контрагентів з транспортними підприємствами. У зв'язку з цим відповідач повернув позивачу додаток №6 та акти прийому-передачі без підписання.

Також відповідачем на адресу позивача був направлений аналогічного змісту лист від 24.10.2023 №24-10/23 (том 1, а.с. 115), в якому відповідач, зокрема, зазначив, що додаток №6 до договору ніколи не розглядався товариством, не погоджувався, не укладався та не підписувався, будь-яких фактичних дій (отримання, переробка, тощо) по його виконанню відповідачем не здійснювалось. Тобто, посилання в листі на наявність у ТОВ «Великий шовковий шлях» зобов'язань, що нібито виникли на підставі неіснуючого додатку є помилковим та відповідно безпідставною є вимога про виплату будь-яких відшкодувань. Посилання у листі на нібито здійснення ТОВ «Метінвест-СМЦ» не узгоджених між сторонами дій у вигляді початку транспортування ТМЦ є взаємовідносинами підприємства позивача з перевізником на предмет транспортування, інформація про вказані дії відсутня в обліках ТОВ «Великий шовковий шлях».

Листом від 01.11.2023 №01-11/23 (том 1, а.с. 117) відповідач повідомив позивача про повернення залізничних накладних, направлених відповідачу як доказ транспортування та отримання відповідачем давальницької сировини. При цьому відповідач зазначив, що ТОВ «Метінвест-СМЦ» без юридичних чи інших фінансово-господарських підстав почало транспортування ТМЦ, про що мало взаємовідносини лише з перевізником. ТОВ «Великий шовковий шлях» не отримувало перераховані ТМЦ, не погоджувало, не укладало та не підписувало зобов'язань на їх отримання та/чи переробку.

Таким чином позивач зазначає, що фактичні дії відповідача свідчать як про його відмову вважати взаємовідносини з отримання давальницької сировини договірними, так і про його відмову підтвердити сам факт отримання давальницької сировини, поставленої за залізничними накладними №45438272 від 15.02.2022, №45438314 від 15.02.2022, №45438306 від 15.02.2022, №45438298 від 15.02.2022, №45438280 від 15.02.2022, №45484573 від 16.02.2022, №45484607 від 16.02.2022, №45459799 від 18.02.2022, №45459807 від 18.02.2022, №45538683 від 18.02.2022, №45538717 від 18.02.2022, №45581584 від 19.02.2022, №45581600 від 19.02.2024, №45570264 від 20.02.2022.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки спірне майно було передано позивачем за відсутності підписаного додатку до Договору підряду №1145419/01/10 від 08.01.2020.

З огляду на викладене позивач просить суд витребувати у відповідача на користь позивача безпідставно набуте (отримане) майно, вартість якого разом становить 18 294 763,56 гривень з урахуванням ПДВ, а саме:

- рулон гарячекатаний 2,4x1080 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений, за кодом 24.11.315000.19509 у кількості 243,03 тон за ціною 27 282 грн з урахуванням ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 6 630 344,46 грн з урахуванням ПДВ;

- рулон гарячекатаний 2,4х1072 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений, за кодом 24.11.315000.19509 у кількості 64,70 тон за ціною 27 282 грн з урахуванням ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 1 765 145,40 грн з урахуванням ПДВ;

- рулон гарячекатаний 2,4х1250 мм штрипс ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005 НО травлений, за кодом 24.11.315000.19509 у кількості 362,85 тон за ціною 27 282 грн з урахуванням ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 9 899 273,70 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, зокрема, що позивачем не долучено до матеріалів справи оригіналів накладних, не вказано, у кого знаходяться оригінали, не надано протоколи накладення ЕЦП, тому в силу статті 96 Господарського процесуального кодексу України такі докази не можуть братися судом до уваги. Товар за переліченими залізничними накладними відповідач не отримував, більш того, і не міг отримати, оскільки транспорт підприємства з 15.02.2022 по 23.02.2022 був задіяний у перевезеннях до м. Бориспіль, з 24.02.2022 відповідно до наказу №5 у зв'язку з вторгненням рф взагалі було призупинено роботу виробничих цехів у м. Лисичанськ, повноваження Харіної О.В. обмежувалися розкредитуванням та оформленням документів без права на фактичне отримання товару, інформація у графі 53 долучених накладних свідчить лише про час проставлення ЕЦП. Доказів фактичної видачі спірного майна відповідачу позивачем суду не надано. Водночас, безпідставним є посилання позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки сам позивач зазначає, що товар було поставлено в рамках дії укладеного Договору підряду.

До відзиву на позовну заяву відповідачем долучені копії акту службового розслідування від 11.10.2023 (том 1, а.с. 216-217), бухгалтерської довідки №10/10/2023 від 10.10.2023 про відсутність надходжень у період з 15.02.2022 по 24.02.2022 на позабалансовому рахунку 022 «Матеріали прийняті для переробки» (том 1, а.с. 218), наказу ТОВ «Великий шовковий шлях» про призупинення виробничої діяльності від 24.02.2022 №5 (том 1, а.с. 219), накладних на переміщення з м. Лисичанськ до м. Бориспіль №3891/1 від 18.02.2022, №3891/2 від 18.02.2022, №3891 від 18.02.2022, №3892/1 від 21.02.2022, №3892/2 від 21.02.2022, №3892 від 21.02.2022, №3894/1 від 23.02.2022, №3894/2 від 23.02.2022, №3894 від 23.02.2022 (том 1, а.с. 220-228), ТТН №3891/1 від 18.02.2022, №3891/2 від 18.02.2022, №3891 від 18.02.2022, №3892/1 від 21.02.2022, №3892/2 від 21.02.2022, №3892 від 21.02.2022, №3894/1 від 23.02.2022, №3894/2 від 23.02.2022, №3894 від 23.02.2022 (том 1, а.с. 229-237), бухгалтерської довідки №10/10/2023 від 10.10.2023 про те, що у період 19-20 лютого 2022 року (субота та неділя) не здійснювалось переміщення матеріалів чи готової продукції як між складами Товариства, так і межах сторонніх договорів (том 1, а.с. 238), правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Великий шовковий шлях» (том 1, а.с. 239).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, диспозиція статті 1212 Цивільного кодексу України вимагає встановлення факту набуття конкретною особою майна іншої особи.

Таким чином, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, першочерговим та ключовим питанням, що підлягає з'ясуванню судом, є встановлення факту набуття відповідачем спірного майна, про витребування якого подано позов у даній справі.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Судом встановлено, що з 2020 року між позивачем та відповідачем існували правовідносини у межах Договору підряду №1145419/01/20 від 08.01.2020.

За змістом пункту 1.1. Договору підряду роботи виконуються із рулонів замовника, номенклатура і кількість яких зазначаються в додатках до цього Договору

Як вбачається з матеріалів справи, до дати виникнення спірних правовідносин між сторонами укладалися, зокрема, додатки №3-№5 до Договору підряду (том 2, а.с. 15-18), в яких сторони узгоджували деталі передачі матеріалу для виконання робіт згідно з договором.

У подальшому, як наголошує позивач, на підставі Договору підряду та без підписання між позивачем і відповідачем окремого додатку №6 до Договору ПАТ «Запоріжсталь», з яким у позивача укладено Договір поставки №МЗК-1327342/СМЦ-С від 06.10.2020, залізничним транспортом направило на адресу відповідача ресурси (рулони гарячекатані) у кількості 670,58 тн (нетто) загальною вартістю 18 294 763,56 грн з ПДВ.

Як зазначає позивач, відповідач на підставі залізничних накладних №45438272 від 15.02.2022, №45438314 від 15.02.2022, №45438306 від 15.02.2022, №45438298 від 15.02.2022, №45438280 від 15.02.2022, №45484573 від 16.02.2022, №45484607 від 16.02.2022, №45459799 від 18.02.2022, №45459807 від 18.02.2022, №45538683 від 18.02.2022, №45538717 від 18.02.2022, №45581584 від 19.02.2022, №45581600 від 19.02.2024, №45570264 від 20.02.2022 (далі разом спірні залізничні накладні), відправником за якими є ПАТ «Запоріжсталь», отримав вантаж, вартість якого разом становить 18 294 763 грн 56 коп. з урахуванням ПДВ, а саме:

За твердженнями позивача про факт отримання вантажу та набуття майна відповідачем свідчить відмітка «вантаж одержав» уповноважений представник відповідача Харіна Олена Володимирівна «Довіреність №54 від 01.02.2022 паспорт ЕМ 000986335 Харіна Олена Володимирівна» «ЕЦП» у графі 53 «Підтвердження одержання вантажу» перелічених залізничних накладних.

Про вказану обставину стверджують також треті особи.

Однак, як наголошує позивач, після факту поставки вантажу, відповідач відмовився від підписання додатку №6 до Договору та актів приймання-передачі матеріалів (рулонів гарячекатаних), які були направлені йому у жовтні 2023 року листом вих. №1185. Роботи з переробки рулону в оцинкований штрипс згідно з Договором та додатком №6 до нього не виконані, матеріал не повернутий, а відповідач ухиляється від належного оформлення передбачених пунктом 5.1. Договору підряду актів приймання-передачі матеріалу.

Відповідач факт отримання вантажу та набуття майна заперечує, вказуючи, що позивач на власний розсуд та без погодження з ним шляхом укладення додатку №6 дав вказівку ПАТ «Запоріжсталь» направити вантаж по спірним залізничним накладним. Таке перевезення було здійснене у період з 18 по 24 лютого 2022 року, тобто перед початком та на день початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Відповідач зазначає про відсутність у нього первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення таких фінансово-господарських операцій та вказує, що позивачем не надані суду оригінали спірних залізничних накладних та протоколи накладення ЕЦП на них. Водночас, якщо й враховувати надані копії залізничних накладних, то відповідач зазначає, що проставлення відмітки у графі 53 спірних залізничних накладних шляхом накладення ЕЦП свідчить лише про ймовірне завершення процесу оформлення електронного перевізного документа (ЕПД) та не засвідчує обставин фактичного передання та отримання відповідачем вантажу, оскільки тільки після накладення ЕЦП одержувачем та перевіркою цього ЕЦП відповідальними працівниками залізниці відбувається видача вантажу, яка має підтверджуватися пам'ятками про подавання/забирання вагонів, дорожньою відомістю про одержання вантажу.

Оцінюючи зазначені доводи учасників справи, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з пунктом 6 розділу І «Загальні положення» Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі, Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Отже, як вірно наголошує відповідач, накладна - це документ, який у першу чергу регулює відносини між перевізником та відправником, у випадку спірних накладних - це між Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь (відправник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник).

За змістом пункту 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) (далі, Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542 , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989).

Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)).

Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

У пункті 1.5. Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.11.2010 №800, визначено, що електронні перевізні документи (далі - ЕПД) - сукупність електронних документів (далі - ЕД), що визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», в яких зафіксована інформація у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Як вбачається з наданих позивачем та Укрзалізницею до матеріалів справи залізничних накладних, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «Метінвест-СМЦ», вони оформлялися в електронному вигляді.

Статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» тут і надалі у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з частинами 1, 4-6 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Перевірка цілісності електронного документа може проводитися шляхом перевірки електронного цифрового підпису (стаття 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

ТОВ «Метінвест-СМЦ» до позову долучені паперові копії електронних документів - спірних залізничних накладних. Відомостей про наявність в нього оригіналів електронних документів позовна заява не містить.

Водночас, із долученого позивачем до позову листа Регіональної філії Донецька залізниця АТ «Українська залізниця» №Н-09/107 від 02.11.2023 (том 1, а.с. 120), адресованого позивачу у відповідь на його прохання надати копії документів, що підтверджують видачу вантажу позивачу, який прибув у лютому 2022 року, філія зазначила, що оскільки ТОВ «Метінвест-СМЦ» не виступає відправником або одержувачем вантажу по перевізним документам, зазначеним в листі, відсутні підстави для надання запитуваних документів.

Отже, попри долучення позивачем до позовної заяви копій зазначених залізничних накладних, джерело отримання паперових копій цих документів позивачем суду не повідомлено.

Відповідач, у свою чергу, наголошує на неналежності та недостовірності таких доказів як спірні залізничні накладні, оскільки у матеріалах справи містяться різні за змістом паперові копії спірних електронних залізничних накладних (долучені позивачем до позову та Укрзалізницею разом із заявою від 08.11.2024), а також ні позивачем, ні Укрзалізницею не надані оригінали електронних доказів, витребувані судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у даній справі за клопотанням відповідача було витребувано у позивача на підставі частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України оригінали спірних залізничних накладних.

Позивач у заяві від 30.09.2024, поданій до суду першої інстанції на виконання зазначеної ухвали суду, щодо надання витребуваних судом доказів зазначив, що нормою частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено витребування оригіналу саме письмового доказу, у той час як електронний документ (електронний перевізний документ) не є письмовим доказом, а є у розумінні статті 96 Господарського процесуального кодексу України доказом електронним. Водночас, до позову долучені залізничні накладні у вигляді копій електронних документів на папері, що є візуальною формою їх відображення і відповідає положенням статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивач вказав, що візуальна форма відображення електронного документу може бути пред'явлена як доказ змісту оригіналу електронного документа.

Також у заяві від 30.09.2024 позивач наголосив на тому, що оригінали ЕПД, зокрема залізничні накладні, що розглядаються як доказ у справі, створюються у межах автоматизованої системи залізничного транспорту України та зберігаються лише у третьої особи-2 (АТ «Укрзалізниця»), а тому відомості, що містяться у візуальних формах подання ЕПД, можуть бути перевірені та підтверджені лише третьою особою-2, в тому числі на підставі таких реквізитів як унікальний код відправки та/чи номер накладної.

Суд зазначає, що дійсно згідно з пунктом 1.4. Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом суб'єктами електронного документообігу електронних перевізних документів (далі - суб'єкти електронного документообігу) можуть бути перевізник (залізниці, підприємства, установи, організації залізничного транспорту (далі - підприємства залізничного транспорту)), вантажовідправники, вантажоодержувачі.

Пунктом 1.6. Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом визначено, що обмін ЕПД у межах автоматизованої системи залізничного транспорту України здійснюється через корпоративну телекомунікаційну мережу передачі даних.

Також відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Порядку застосування електронного перевізного документа усі ЕПД зберігаються в архіві електронних документів Укрзалізниці з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту інформації. Перегляд ЕПД, що зберігаються в архіві електронних документів Укрзалізниці, та їх друк для отримання паперових копій виконуються за допомогою спеціалізованого автоматизованого робочого місця доступу до ЕД, які зберігаються в зазначеному архіві.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на наведені положення Порядку, позивач 11.10.2024 подав до Господарського суду міста Києва клопотання про витребування у третьої особи-2, зокрема, оригіналів спірних залізничних накладних, залізничних накладних на повернення вагонів, відомостей плати за користування вагонами, пам'яток про подавання/забирання вагонів, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, які складалися на станції призначення Переїзна Донецької залізниці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у даній справі витребувано в АТ «Укрзалізниця» наявні в нього оригінали електронних доказів, про які зазначав позивач у клопотанні від 11.10.2024. Зазначені оригінали, як наголосив суд в ухвалі, мають довести чи спростувати факт отримання спірного вантажу, що є предметом витребування у межах даної справи, а також довести відповідність їх змісту - змісту поданих позивачем текстових документів, як візуальної форми подання електронних доказів.

На виконання вимог ухвали суду від 16.10.2024 третьою особою-2 надані пояснення від 08.11.2024, в яких Укрзалізниця зазначила, що згідно з даними інформаційної системи «Автоматизована система ведення електронних договорів» (АС ВЕД) між АТ «Укрзалізниця» та підприємством ТОВ «Великий шовковий шлях» (ЄДРПОУ 36602459) був укладений Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 13.04.2020 №8214663, діючий. Станція приписки Бориспіль Південно-Західної залізниці. На підставі «Переліку документів, що утворюються у виробничій та науково-технічній діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підпорядкованих їй підприємств, установ і організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого наказом Укрзалізниці від 09.06.2009 №337-Ц, строк зберігання відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46, Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 складає 1 рік. Також зазначається, що на теперішній час станція Переїзна регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» знаходиться на тимчасово окупованій території.

З огляду на наведене третя особа-2 вказала, що надати оригінали документів, які зазначені в ухвалі суду, немає можливості.

У свою чергу третя особа-2 долучила до заяви від 08.11.2024 паперові примірники електронних залізничних накладних по спірних вагонах; залізничні накладні на повернення спірних вагонів від відповідача, якими було доставлено вантаж; відомості плати за користування спірними вагонами (форми ГУ-46); пам'ятки про подавання/забирання спірних вагонів (форми ГУ-45) (том 3, а.с. 30-71).

Колегія суддів, співставивши між собою надані позивачем паперові копії спірних залізничних накладних, як візуальної форми подання електронних доказів (том 1, а.с. 22, 25, 28, 31, 34, 38, 41, 45, 48, 51, 55, 58, 61, 65), та копії, надані Укрзалізницею (том 3, а.с. 47-60), встановила, що вони відрізняються за змістом, а саме у графах 28 та 30 накладних.

Так, у залізничних накладних позивача у графах 28 «Ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначено російською мовою: «грузоотправителем», а у накладних, наданих суду третьою особою-2, українською мовою: «відправником».

У залізничних накладних позивача у графах 30 «Тарифні відмітки» (які заповнюються залізницею відповідно до Тарифного керівництва № 1; указуються номер групи, позиції, схеми, відстань перевезення. У разі застосування виняткового тарифу вказується його код) зазначено: «Винятковий тариф 2001», а у накладних, наданих суду третьою особою-2 - «Винятковий тариф 1012, 2001».

Тобто, зміст поданих позивачем текстових документів відрізняється від змісту наданих Укрзалізницею як особою, в архіві якої мають зберігатися усі ЕПД.

У даному контексті колегія суддів також враховує, що долучені третьою особою-2 до матеріалів справи залізничні накладні отримані від виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Донецька залізниця» листом №Д-08/4075 від 28.10.2024 (том 3, а.с. 75). У цьому листі Служба роботи станцій зазначає, що такі накладні надані в електронному виді в форматі, сформованому з довідки 9009 «Відомості з перевізного документ» АСК ВП УЗ, Портал УЗ, й носять виключно інформативний характер, в той час як надати оригінали не має можливості.

Таким чином, за наявності розбіжностей у поданих до суду копіях спірних залізничних накладних та відсутності поданих до суду оригіналів електронних документів, останні не можуть бути покладені в основу рішення суду в даній справі та підтверджувати факт отримання відповідачем ресурсів за ними.

Водночас, стосовно посилань позивача на те, що факт отримання товару за зазначеними накладними підтверджено самим відповідачем шляхом проставлення ЕЦП у графі 53 залізничних накладних «Підтвердження одержання вантажу вантажоодержувачем» - вантаж одержала по довіреності №54 від 01.02.2022 паспорт ЕМ 986335 Харіна Олена Володимирівна, то суд зазначає таке.

Як уже зазначалося, відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до Примірного формату електронного перевізного документа, що застосовується під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 22.04.2011 №61, електронний перевізний документ складається з електронних даних та електронного цифрового підпису (ЕЦП) особи, що його засвідчує. Електронні дані містять інформацію про відправку (документа, до якого не було внесено змін) або попередній ЕД та внесені до нього зміни, якщо документ отримано в результаті внесення змін до існуючого електронного документа. Електронний перевізний документ є XML-документом.

Протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису Харіної О.В. на залізничних накладних надані до матеріалів справи третьою особою-2 (том 3, а.с. 134, 139, 144, 149, 153, 158, 164, 169, 174, 179, 184, 189, 194, 199). Із долучених протоколів вбачається, що у назві файлів відображено номер накладної, формат якої XML (наприклад, 45438272_sign4.xml - без підпису; 45438272_sign4.p7s - з підписом).

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. За наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором. За відсутності таких положень у договорі одержувачу видається накладна у паперовому вигляді, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем стації призначення. У разі прибуття вантажу за накладною у паперовому вигляді за наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положення про електронний обмін документами на вантаж оформлення видачі вантажу станцією призначення здійснюється за електронною накладною (із накладенням ЕЦП). Накладна в паперовому вигляді передається до розрахункового підрозділу залізниці та, у разі потреби, видається одержувачу.

У Додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів «Пояснення щодо заповнення накладної» вказано, що у графі 53 «Підтвердження одержання вантажу. Вантаж одержав» залізничної накладної одержувачем вказується дата одержання вантажу, номер довіреності на одержання вантажу, дата її видачі, серія і номер паспорта матеріально відповідальної особи, яка одержує вантаж, та її підпис. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис одержувача.

Згідно з пунктами 2.5.2.-2.5.6. розділу ІІ Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, якщо з одержувачем вантажу не укладено додаток до договору про організацію перевезень, видача вантажу виконується за паперовими копіями ЕПД, засвідченими в установленому законодавством порядку.

Якщо з одержувачем вантажу укладено додаток до договору про організацію перевезень, ЕПД разом із додаванням перелічених у них супровідних документів передаються одержувачу вантажу з дотриманням вимог щодо захисту інформації згідно з чинним законодавством.

Вантажоодержувач обробляє інформацію, що містять ЕПД, відповідно до умов додатка до договору про організацію перевезень, на її базі створює ЕД та передає їх до автоматизованої системи залізничного транспорту України.

Підприємства залізничного транспорту, отримавши ЕД, перевіряють автентичність накладених на них ЕЦП одержувача вантажу. За результатами перевірки вантажоодержувачу відправляється повідомлення про приймання або відхилення (із зазначенням причин) ЕД у порядку, встановленому додатком до договору про організацію перевезень.

Якщо перевірку ЕД здійснено успішно, ЕПД зберігаються в архіві електронних документів Укрзалізниці. Після видачі вантажу ЕПД відправляють вантажоодержувачу, вантажовідправнику в порядку, передбаченому додатком до договору про організацію перевезень.

Отже, системний аналіз положень пунктів 2.5.2.-2.5.6 розділу ІІ Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом свідчить, що обмін електронним перевізним документом та накладення на нього сторонами ЕЦП є процесом оформлення електронного перевізного документу.

Зазначене підтверджується також роз'ясненнями розробників програмного забезпечення ПАК АЕДО НВФ «ТМСофт» від 04.11.2024 вих. №НС/057 (том 3, а.с. 73), наданими у відповідь на звернення директора філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» №ГІОЦ-46/934 від 29.10.2024 на підставі запиту РФ Донецької залізниці №НЗ-1-02/1165 від 28.10.2024, які відображені, зокрема, у письмових поясненнях Укрзалізниці щодо електронних цифрових підписів перевізних документів в базі даних ПАК АЕДО, наведених у заяві від 08.11.2024 (том 3, а.с. 25 зворот - а.с. 26).

Так, ТОВ НВФ «ТМСофт» у листі від 04.11.2024 вих. №НС/057 зазначило таке:

1. Підписання електронних перевізних документів (ЕПД) кваліфікованим електронним підписом (КЕП) здійснюється:

- відправником та одержувачем вантажу - при обробці перевізного документа в е.Портал УЗ-Карго;

- працівниками залізниці - при обробці перевізного документа в АРМ ТВК або в АРМ ТВК-кордон.

Процес підписання ініціюється натисканням користувачем кнопки інтерфейсу, на якій явно вказано, що вона відповідає накладанню КЕП.

Натискання кнопки ініціює виклик програмного забезпечення накладання КЕП (використовуються криптографічна бібліотека розробки інституту інформаційних технологій (ІІТ).

2. ЕПД відповідає формату, затвердженому наказом Міністерства інфраструктури України від 22 квітня 2011 року №61 «Про затвердження Примірного формату електронного перевізного документа, що застосовується під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні». Відповідно до Примірного формату кожен КЕП, накладений на ЕПД, міститься безпосередньо в самому ЕПД (його ХМL-структурі). При візуалізації (та роздрукуванні) ЕПД, кожен КЕП, що міститься в ЕПД, відображається у вигляді відмітки у відповідній графі перевізного документа. Наприклад, КЕП відправника в графі 55, КЕП отримувача в графі 53 накладної внутрішнього сполучення.

3. Достовірність КЕП, накладених на ЕПД можна перевірити за допомогою онлайн-сервісів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, наприклад, інтегрованої системи електронної ідентифікації ID.GOV.UA (https://id.gov.ua/verify). В результаті буде сформовано «Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису». Для цього, необхідно попередньо вивантажити перевізний документ у вигляді електронного документу за допомогою АРМ Діловоду, чи АРМ користувача Архіву. Для кожного підпису буде вивантажено 2 файли: файл з даними (.xml) та файл з підписом (.p7s).

Для всіх 14 перевізних документів, зазначених в запиті, ТОВ НВФ «ТМСофт» зроблено:

- вивантаження у вигляді електронного документу з підписами на кожному етапі оформлення документу;

- вивантаження візуальної форми у форматі PDF;

- формування протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (на сайті https://id.gov.ua/verify).

Отже, підписання електронних перевізних документів (ЕПД) здійснюється одержувачем вантажу при обробці перевізного документа в електронній системі й такий підпис отримувача відображається у графі 53 накладної при її роздрукуванні.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача щодо того, що проставлення у графі 53 залізничної накладної ЕЦП (КЕП) одержувача вантажу свідчить лише про завершення процесу обробки та оформлення ЕПД, однак не може свідчити про те, що після його оформлення вантаж був фактично отриманий/виданий одержувачу (відповідачу).

Аналогічної позиції щодо оформлення ЕПД дотримується і сам позивач, надаючи додаткові письмові пояснення від 11.11.2024 (том 4, а.с. 11) щодо порядку оформлення та підписання ЕЦП накладних на повернення вагонів (оцінка даним накладним буде надана судом далі). Так, позивач у контексті заперечень відповідача щодо дати відправлення порожніх вагонів за накладними на повернення наголошує, що у розумінні Правил оформлення перевізних документів зазначена в графі 55 залізничних накладних на повернення дата фактичного відправлення порожніх вагонів є реквізитом підтвердження внесених у залізничну накладну відомостей особою, яка цю накладну створила. У цій графі відповідно до Правил представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника. Тобто, інформація в графі 55 відображає дату створення залізничної накладної уповноваженою відповідачем особою на відправку порожніх вагонів та, відповідно, дату засвідчення даних, внесених цією особою у відповідну залізничну накладну.

Отже, враховуючи суть електронного документообігу, постановка відміток у Єдиній автоматизованій системі керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці не створює подію у фізичному світі у вигляді фактичного отримання матеріалу.

Про те, що факт проставлення ЕЦП на електронному перевізному документі відрізняється від факту дійсного отримання вантажу одержувачем за ЕПД свідчать і положення Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644.

Так, відповідно до пункту 8 Правил видачі вантажів після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 18 червня 2011 року № 138) (далі - Правила оформлення перевізних документів). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді.

Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Згідно з пунктом 10 Правил видачі вантажів при подаванні вагонів під вивантаження засобами вантажоодержувача на місця загального користування, передача їх провадиться безпосередньо на місцях вивантаження і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам'ятці про подавання/забирання вагонів. При подаванні вагонів на під'їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під'їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам'ятці про подавання/забирання вагонів.

За змістом пункту 48 Статуту залізниць України вантажі видаються на станції призначення одержувачу, зазначеному у накладній, після внесення усіх належних залізниці платежів. Одержувач розписується в дорожній відомості про одержання вантажу.

Отже, системний аналіз пункту 48 Статуту залізниць України, а також пунктів 8, 10 Правил видачі вантажів також вказує на те, що оформлення ЕПД відрізняється від фактичної видачі вантажу, при цьому фактична видача засвідчується фізичними підписами представників станції і одержувача в пам'ятці про подавання/забирання вагонів та дорожній відомості, а не в накладній.

Таким чином, як обґрунтовано зазначає відповідач, саме по собі проставлення ЕЦП Харіної Олени Володимирівни у графі 53 спірних залізничних накладних не підтверджує факту набуття спірного майна відповідачем.

У свою чергу дорожні відомості з відмітками про одержання вантажу відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Стосовно ж долучених третьою особою-2 заявою від 08.11.2024 до матеріалів справи на підтвердження фактичного отримання відповідачем вантажу пам'яток про подавання/забирання вагонів за формою ГУ-45 (том 3, а.с. 34-46) та відомостей плати за користування вагонами (том 3, а.с. 30-33), то суд, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості та достовірності доказів, зазначає таке.

На жодній із долучених пам'яток не міститься ні підпису працівника станції, ні підпису працівника вантажовласника, у той час як згідно з пунктом 10 Правил видачі вантажів такий підпис фізично проставляється безпосередньо на місцях вивантаження вагонів.

Відповідні пам'ятки про подавання/забирання вагонів за формою ГУ-45 надруковані 07.11.2024 з ПАК АЕДО УЗ, про що міститься відмітка на самих долучених пам'ятках.

Аналогічно видрукуваними з ПАК АЕДО УЗ 28.10.2024 є відомості плати за користування вагонами.

Однак, АТ «Укрзалізниця» неодноразово у своїх листах та наданих суду поясненнях зазначала, що строк зберігання таких документів становить 1 рік й відповідні оригінали у неї відсутні у зв'язку зі спливом такого строку.

Відповідні копії, як вказано у листі №Л-08/4075 від 28.10.2024 (том 3, а.с. 75) сформовані з довідки 9009 «Відомості з перевізного документу» АСК ВП УЗ Портал УЗ і носять виключно інформативний характер.

У зв'язку з цим суд позбавлений можливості перевірити як відповідність наданих копій їх оригіналам, так і взагалі факт існування таких оригіналів.

При цьому суд звертає увагу, що Укрзалізницею не надано жодних актів на підтвердження знищення таких оригіналів документів за строком зберігання.

Також суд звертає увагу на те, що деякі з долучених пам'яток (наприклад №65 про подавання вагонів, №67 про забирання вагонів, №68 про подавання вагонів) взагалі не стосуються вагонів, використаних при перевезенні та зазначених у спірних залізничних накладних.

Щодо відомостей плати за користування вагонами, то по-перше у них вказано, що вони підписані шляхом проставлення ЕЦП зі сторони працівника станції та працівника вантажовласника, однак, протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису їх підписантів задля перевірки цілісності електронного документа та ідентифікації їх підписантів суду не надано, а по-друге у відомостях плати за користування вагонами №18020067, №20020071, №22020076, до сплати за користування вагонами 91332791, 91417097, 94525300, 94859220, 90977158, 90977943, 94860624 нараховано « 0,00 грн».

Щодо накладних на повернення вагонів, які були подані до матеріалів справи АТ «Запоріжсталь» разом із заявою від 30.09.2024 (том 2, а.с. 115-118), позивачем 15.10.2024 (том 2, а.с. 249-259) та Укрзалізницею 08.11.2024 (том 3, а.с. 61-71) на підтвердження тієї обставини, що відповідач вивантажив вантаж із вагонів та повернув порожні власні вагони на адресу одержувача - ПАТ «Запоріжсталь», то суд зазначає, що відповідач заперечує той факт, що ним на адресу третьої особи-1 було повернуто спірні вагони, адже ТОВ «Великий шовковий шлях» не отримував жодного вантажу у цих вагонах.

Судом встановлено, що у графах 53, 55 накладних на повернення вагонів вказано, що вони підписані шляхом проставлення ЕЦП зі сторони відправника та одержувача, однак, протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису їх підписантів задля перевірки цілісності електронного документа та ідентифікації їх підписантів суду не надано.

Крім того, долучені учасниками справи до матеріалів справи паперові копії накладних на повернення різняться між собою за змістом.

Так, у графах 28 накладних на повернення, наданих позивачем, інформація стосовно того, ким завантажено вантаж у вагон (контейнер), наведена українською мовою («відправником»), а у графах 28 накладних третьої особи-1 - російською («грузоотправителем»).

Також у залізничних накладних на повернення, наданих до матеріалів справи позивачем (том 2, а.с. 249-259), графи 42, 46, 51, 52, 53 заповнені, а в наданих Укрзалізницею (том 3, а.с. 61-71) - не заповнені.

При цьому накладні, подані позивачем, як вбачається з матеріалів справи, отримані у відповідь на адвокатський запит представника позивача від АТ «Укрзалізниця».

Тобто, сама третя особа-2 (АТ «Укрзалізниця») надала позивачу та суду різні за змістом накладні на повернення.

Водночас, як вказує АТ «Укрзалізниця», станом на 28.10.2024 вагони №94827623, 94350105, 94860558 обліковуються по ст. Переїзна регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», отже не були повернуті відправнику - третій особі-1.

З огляду на наведене у сукупності колегія суддів зазначає, що зміст перелічених документів, за відсутності їх оригіналів, є сумнівним, надані суду копії є суперечливими, а тому встановити достовірність таких документів неможливо і вони не можуть прийматися судом до уваги як належні докази, на підставі яких можна встановити факт дійсної передачі товару відповідачу за спірними залізничними накладними.

У контексті дослідження судом доказів на підтвердження факту набуття спірного майна відповідачем колегія суддів також наголошує додатково на такому.

У всіх долучених залізничних накладних в графі 10 «Станція та залізниця призначення», яка згідно з додатком №3 до Правил оформлення перевізних документів заповнюється відправником, зазначено станція Переїзна, у той час як в актах приймання-передачі матеріалів, запропонованих до підпису відповідачу позивачем у жовтні 2023 року, вказано про те, що матеріал було відвантажено за адресою відповідача - Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 128-8, однак докази такого відвантаження, зокрема, і переміщення вантажу від станції Переїзна до вул. Орджонікідзе, 128-8 у м. Лисичанськ у матеріалах справи відсутні.

Лист ТОВ «Великий Шлях», які міститься на сторінці 109 тому 1 матеріалів справи, в якому зазначено, що відповідач не заперечує проти приймання вантажу на станції Переїзна (код станції 498201), оцінюється судом критично, оскільки не містить дати його створення, відповідно, не може підтверджувати згоду відповідача на отримання матеріалів на станції Переїзна саме у лютому 2022 року, а не за попередніми поставками матеріалу. Даний лист по своїй суті є лише загальним інформаційним повідомленням про можливість отримання вантажів та не підтверджує факт отримання конкретного майна в конкретному місці та у визначений час.

У свою чергу суд враховує, що виходячи з дат спірних залізничних накладних стверджуване позивачем перевезення було здійснене у період з 18 по 24 лютого 2022 року, тобто напередодні та в день початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Відповідач, у свою чергу, разом із відзивом на позовну заяву надав суду докази на підтвердження того, що транспортні засоби, які перебували на балансі відповідача, не направлялися до станції Переїзна у період з 18.02.2022 по 24.02.2022 для отримання вантажу, адже в цей період були задіяні у перевезеннях з міста Лисичанськ до міста Бориспіль, що підтверджується товарно-транспортними накладними №3891/1 від 18.02.2022, №3891/2 від 18.02.2022, №3891 від 18.02.2022, №3892/1 від 21.02.2022, №3892/2 від 21.02.2022, №3892 від 21.02.2022, №3894/1 від 23.02.2022, №3894/2 від 23.02.2022, №3894 від 23.02.2022 (том 1, а.с. 220-228), ТТН №3891/1 від 18.02.2022, №3891/2 від 18.02.2022, №3891 від 18.02.2022, №3892/1 від 21.02.2022, №3892/2 від 21.02.2022, №3892 від 21.02.2022, №3894/1 від 23.02.2022, №3894/2 від 23.02.2022, №3894 від 23.02.2022 (том 1, а.с. 229-237), й назад до міста Лисичанськ не повертались у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та подальшою окупацією цієї території.

Також суд враховує доводи відповідача з приводу того, що 19.02.2022 та 20.02.2022 (коли за твердженнями позивача відповідач отримував товар) у відповідача були вихідними днями (субота та неділя), що підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ «Великий шовковий шлях» №10/10/2023 від 10.10.2023 (том 1, а.с. 238) та витягом з правил внутрішнього розпорядку ТОВ «Великий шовковий шлях» для підрозділу в м. Лисичанськ (том 1, а.с. 239) про п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними у суботу та неділю.

З 24.02.2024 відповідно до наказу директора ТОВ «Великий шовковий шлях» №5 від 24.02.2022 (том 1, а.с. 219) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану та відсутністю можливості у підприємства забезпечувати безпеку на території виробництва за адресами цехів у м. Лисичанськ по вул. Незалежності, 128, 128-8, 128-10, 128-14 було призупинено виробничу діяльність на вказаних об'єктах до припинення воєнного стану та відновлення повноцінної діяльності підприємства.

Серед іншого, як вбачається із наданих відповідачем доказів, ним було проведене службове розслідування за обставинами, що вказані позивачем, за результатами якого складено акт службового розслідування (том 1, а.с. 216-217) та встановлено таке:

- на позабалансовому рахунку 022 «Матеріали прийняті для переробки» в період з 15.02.2022 до 23.02.2022 надходжень не було;

- повідомлення з приводу подачі вагонів до облаштованого місця розвантаження, про завершення розвантаження та звільнення вагонів - відсутні;

- повноваження Харіної О.В. обмежувалися розкредитуванням та оформленням документів без права на фактичне отримання товару, протоколів ЕЦП не виявлено;

- з 15.02.2022 по 23.02.2022 спецтранспорт підприємства був задіяний у перевезеннях готової продукції між складами товариства у місті Лисичанськ до міста Бориспіль, що унеможливлювало його використання для отримання матеріалів на станції Переїзна АТ «Укрзалізниця».

З огляду на викладене у сукупності можна зробити висновок, що позивачем та третіми особами до матеріалів справи не надані оригінали доказів, на які вони посилаються в якості підтвердження факту набуття відповідачем майна, в той час як усі варіанти долучених до матеріалів справи учасниками копій залізничних накладних на перевезення та залізничних накладних на повернення вагонів різняться між собою, пам'ятки про подавання/забирання вагонів не містять підписів працівників станції та вантажовласника, дорожні відомості з відмітками про одержання вантажу відповідачем у матеріалах справи відсутні, в той час як відповідачем надано документи, які підтверджують фізичну неможливість отримання ним спірного майна у вказані дати.

Таким чином, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази з огляду на принципи їх належності, допустимості, достовірності, враховуючи такий стандарт доказування, як «вірогідність доказів», колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факту отримання товару відповідачем.

Отже, судом під час апеляційного перегляду справи не встановлено однієї з основних умов для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України - набуття майна відповідачем за рахунок позивача.

Поруч із цим суд наголошує, що спірні правовідносини лежать в площині зобов'язального права, а тому до них у цілому не підлягають застосуванню положення статті 1212 Цивільного кодексу України щодо безпідставності набуття майна, на які посилається позивач, навіть якби таке набуття майна відповідачем й мало місце в спірному випадку.

У даному контексті суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків належать, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз цитованих норм Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

У даному випадку судом встановлено, що спірне майно, вартість якого разом становить 18 294 763,56 гривень з урахуванням ПДВ, було придбане позивачем у третьої особи-1 та замовлене до постачання саме на виконання Договору підряду, про що вказує сам позивач у позові та інших поясненнях по суті спору.

У листах №1186 від 05.10.2023, №1238 від 19.10.2023, №1239 від 19.10.2023, якими ТОВ «Метінвест-СМЦ» направляло відповідачу для підписання додаток №6 та акти, позивач також зазначає, що рулон гарячекатаний був поставлений відповідачу на виконання умов Договору підряду.

Посилання на Договір підряду містяться і в актах приймання-передачі, запропонованих відповідачу до підписання у жовтні 2023 року.

Доводи позивача відносно того, що відповідачем не було підписано додаток №6 з приводу спірного майна, як вірно наголосив суд першої інстанції, не свідчать про відсутність правової підстави з огляду на правову природу додатків до договору як таких.

Так, необхідно розрізняти поняття «додаток до договору» та «додаткова угода до договору».

Додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз'яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов.

Водночас додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги статті 654 Цивільного кодексу України, а також положення про нікчемність

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №917/265/18.

Судом першої інстанції, попри доводи апеляційної скарги позивача, правомірно враховані такі висновки Верховного Суду, адже вони роз'яснюють відмінності у правовій природі додатку та додаткової угоди до договору.

За змістом укладеного між сторонами спору Договору підряду додаток мав лише визначати номенклатуру, кількість та спосіб доставки матеріалів (пункти 1.1., 3.1. Договору підряду), тобто додаток лише уточнював правову підставу обігу матеріалів, але не був самою правовою підставою для обігу матеріалів, оскільки правову підставу для передання товару становив Договір підряду.

Крім того, пункт 9.3. Договору підряду не містить вимог до оформлення додатку, тому його непідписання не впливає на наявність договірних зобов'язань.

Отже, в даному випадку наявність чи відсутність додатку не впливає на наявність між сторонами договірних зобов'язань, відповідно положення статті 1212 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин також з огляду на їх зобов'язальний характер, на чому вірно наголосив суд першої інстанції.

Посилання скаржника на те, що відповідач у своїх листах від 23.10.2023, від 24.10.2023 та від 01.11.2023 заперечував існування договірних відносин з поставки матеріалу між сторонами судом до уваги не приймаються, адже з їх змісту вбачається, що ТОВ «Великий шовковий шлях» заперечував не існування договірних відносин між сторонами як таких у цілому, а стверджував, що за результатами проведеного аналізу договірної та первинної бухгалтерської документації у відповідача відсутні відомості про отримання ним саме спірного товару, а Додаток №6 товариством не погоджувався та дій по ньому не вчинялось, оскільки він ніколи підприємством відповідача не розглядався.

Виходячи із наведеного у сукупності, правові підстави для задоволення позову у даній справі про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» безпідставно набутого (отриманого) майно, вартість якого разом становить 18 294 763 грн 56 коп. з урахуванням ПДВ, у суду відсутні.

Апеляційна скарга позивача в частині оскарження рішення є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Усі інші доводи та міркування учасників справи по суті спору, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).

Щодо апеляційної скарги позивача в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у даній справі, то суд встановив таке.

Після прийняття 19.03.2025 рішення в даній справі про відмову в позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» подало до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9915/24, в якій відповідач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Великий шовковий шлях» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 109 100 грн 00 коп.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем подано:

- копію договору про надання правничої допомоги №1463 від 21.08.2024, укладеного між АО «Кравець і Партнери» та ТОВ «Великий шовковий шлях»;

- копію додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №1463 від 21.08.2024, в якому погоджено вартість послуг;

- копії актів надання послуг №958 від 09.12.2024, №658 від 21.08.2024, №889 від 07.11.2024, №966 від 28.10.2024, №965 від 11.10.2024, №810 від 18.09.2024, №747 від 10.09.2024, №657 від 02.09.2024, №967 від 23.10.2024, №22 від 22.01.2025, №47 від 05.02.2025, №102 від 06.03.2025, №140 від 19.03.2025, №141 від 19.03.2025, підписаних відповідачем з АО «Кравець і Партнери»;

- копії рахунків на оплату АО «Кравець і Партнери» №863 від 21.08.2024, №897 від 30.08.2024, №933 від 09.09.2024, №952 від 12.09.2024, №1052 від 10.10.2024, №1084 від 22.10.2024, №1085 від 22.10.2024, №1140 від 07.11.2024, №1247 від 09.12.2024, №31 від 22.01.2025, №72 від 05.02.2025, №152 від 06.03.2025, №192 від 19.03.2025 та №190 від 19.03.2025;

- копії платіжних інструкцій №10627 від 21.08.2024, №10646 від 02.09.2024, №10666 від 10.09.2024, №10682 від 18.09.2024 №10740 від 11.10.2024, №10764 від 23.10.2024, №10773 від 28.10.2024, №10807 від 08.11.2024, №10873 від 12.12.2024, №10928 від 23.01.2025, №10958 від 10.02.2025, №10985 від 06.03.2025, №10990 від 20.03.2025 та №10991 від 20.03.2025 про оплату наданих об'єднанням послуг.

Заявник зазначив, що на виконання умов Договору про надання правничої допомоги №1463 від 21.08.2024, укладеного між АО «Кравець і Партнери» та ТОВ «Великий шовковий шлях», у рамках справи №910/9915/24 Адвокатським об'єднанням було надано відповідачу правничу допомогу, а саме: підготовка відзиву на позовну заяву, аналіз та вивчення документів від 23.08.2024, підготовка заперечень на відповідь на відзив, участь у судовому засіданні (перша інстанція) від 11.09.2024, підготовка письмових пояснень до заяви позивача, підготовка письмових пояснень про долучені третьою стороною докази, підготовка адвокатського запиту, підготовка письмових пояснень на заяву ТОВ Метінвест-СМЦ від 15.10.2024, участь у судових засіданнях 16.10.2024, 09.12.2024, 22.01.2025, 05.02.2025, 05.03.2025, 19.03.2025, підготовка судових дебатів (письмово), підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

07.04.2025 позивач подав до Господарського суду міста Києва заперечення щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Проаналізувавши надані відповідачем документи, суд, зазначив, що здійснення правового аналізу та вивчення документів від 23.08.2024, не є окремою правовою послугою, а є складовою в юридичній послузі «складання та подання відзиву до суду». Більше того, така послуга, як «підготовка адвокатського запиту» не є обов'язковою, а тому представником відповідача безпідставно заявлено до стягнення 2 000,00 грн. Також,судом враховано, що у постанові Верховного Суду від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22 висловлено правову позицію про те, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною, у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи це, а також беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, суд зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, предметом позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. У зв'язку з цим господарський суд, керуючись внутрішнім переконанням, визнав, що співмірними та пропорційними є витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 32 000,00 грн, які і покладаються на позивача.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що надані відповідачем в якості доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості рахунки на оплату, платіжні інструкції та акти надання послуг не можуть бути належними доказами надання послуг з правничої допомоги у даній справі, оскільки у цих документах не вказано, що вони стосуються та були складені за наслідками надання правничої допомоги саме у справі №910/9915/24. Тобто відповідачем не доведено, що понесені витрати пов'язані саме зі справою №910/9915/24. Договір, на який є посилання в документах, також не містить інформації, що послуги надаються в межах справи №910/9915/24. Отже, як стверджує скаржника, відповідачем не доведено факт понесення витрат на правничу допомогу саме у справі №910/9915/24.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи позивача з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суду були надано всі наявні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу і те що, вказані витрати були понесені відповідачем саме в рамках даної справи №910/9915/24 підтверджується матеріалами справи, адже за кожний поданий в межах цієї справи документ було виставлено рахунок, сплачено кошти та підписано акт надання вказаних у Договорі про надання правничої допомоги послуг.

Отже, надання послуг за Договором підтверджується не тільки рахунками, платіжними інструкціями та актами, а і наявними в матеріалах саме даної справи №910/9915/24 заявами по суті спору та клопотаннями (заявами, поясненнями) відповідача.

Також відповідачу були виставлені рахунки за всі проведені судові засідання саме в Господарському суді міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О. та саме у дати засідань, призначених судом.

Також, як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, АО «Кравець і партнери» являється представником ТОВ «Великий шовковий шлях» лише в господарській справі №910/9915/24.

Отже, твердження позивача, що рахунки, платіжні інструкції та акти наданих послуг не можуть бути належними доказами надання послуг саме в даній справі є необґрунтованими так як факт надання усіх послуг вбачається із документів, наявних у матеріалах справи, що свідчить про реальність їх надання.

З огляду на наведене, а також те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача в частині оскарження основного рішення без задоволення, а рішення суду від 19.03.2025 без змін, апеляційна скарга позивача в частині оскарження додаткового рішення суду також не підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в даній справі та про часткове задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду та додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованими, прийнятими з додержанням норм матеріального та процесуального права та такими, що відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для їх скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/9915/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/9915/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ».

Матеріали справи №910/9915/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2025.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко

Попередній документ

130679652

Наступний документ

130679654

Інформація про рішення:

№ рішення:	130679653
№ справи:	910/9915/24
Дата рішення:	09.09.2025
Дата публікації:	03.10.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; підряду, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (30.10.2025)
Дата надходження:	22.10.2025
Предмет позову:	про витребування безпідставно набутого майна

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

11.09.2024 12:25	Господарський суд міста Києва
16.10.2024 09:20	Господарський суд міста Києва
13.11.2024 10:50	Господарський суд міста Києва
09.12.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
22.01.2025 10:00	Господарський суд міста Києва
05.02.2025 11:45	Господарський суд міста Києва
05.03.2025 10:20	Господарський суд міста Києва
19.03.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
09.04.2025 09:30	Господарський суд міста Києва
19.06.2025 10:10	Північний апеляційний господарський суд
19.08.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
09.09.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд
05.11.2025 12:00	Господарський суд міста Києва
10.11.2025 09:55	Господарський суд міста Києва
25.11.2025 11:00	Касаційний господарський суд