вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№ 910/4940/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Пантелієнка В.О.
Доманської М.Л.
при секретарі Вага В.В.
та за участю представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 (повний текст складено 31.03.2025) попереднього засідання
у справі №910/4940/24 (суддя Яковенко А.В.)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 24 лютого 2025 визнав кредитором у справі № 910/4940/24 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 :
- Акціонерне товариство "Укргазбанк" з грошовими вимогами на суму 2083431,78грн, з яких 4 844,80 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 2 004 422,96 грн - вимоги другої черги, 74164,02грн - вимоги третьої черги;
- ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 4165202,16грн, з яких 6056,00грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 4 159 146,16 грн - вимоги другої черги.
Зобов'язав керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Встановив дату проведення зборів кредиторів: 06.03.2025.
Керуючому реструктуризацією боргів боржника встановив строк до 14.04.2025 подати до Господарського суду м. Києва план реструктуризації боргів боржника.
Визначив дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, на 21.04.2025 о 10:50 год.
Відмовив ПАТ АБ "Укргазбанк" у визнанні кредитором на суму 4881621,61грн.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - апелянт, кредитор, Банк або АБ "Укргазбанк") подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у визнанні грошових вимог кредитора АБ "Укргазбанк" на суму 4 881 621,61 грн, визнати та затвердити в повному обсязі вимоги АБ "Укргазбанк" до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі 6 960 208,59 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду в оскаржуваній частині ухвали не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд дійшов помилкового висновку про те, що нарахування кредитором процентів в сумі 114 753,28 доларів США за користування кредитними коштами після винесення рішення Зарічним районним судом м.Суми у справі №2-268/10 є безпідставним; правомірна позиція Банку кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.12.2018 у справі №913/11/18; чинне законодавство не пов'язує припинення (зміну) зобов'язання з наявністю судового рішення про відстрочення чи розстрочення сплати заборгованості, наявність якого не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора на отримання виданих кредитних сум; також апелянт вважає помилковими та недоведеними висновки суду першої інстанції щодо часткового визнання заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 42928,13 доларів США, оскільки суд жодним чином не зазначив та не навів конкретних розрахунків, чому саме таку заборгованість він визнає; крім цього, суд на підставі помилкового висновку щодо визнання заборгованості за простроченим кредитом на свій розсуд перерахував також і розмір відсотків, нарахованих в порядку ч. 2 ст.625 ЦК України, не надавши оцінки всім доводам Банку.
Представник боржника - керуючий реструктуризацією Лозовський В.М. у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що кредитором помилково додатково нараховані відсотки по 14.05.2024 включно відповідно до умов кредитного договору та відповідно заявлені кредиторські вимоги, оскільки згідно висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (14-154цс18) звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого звернення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору і на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі; рішення Зарічного районного суду м.Суми від 26.08.2010 у справі №2-368/10 набрало законної сили, а відтак засвідчило зміну АБ "Укргазбанк" порядку, умов і строку дії кредитного договору; Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 дійшла висновку про те, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (ст.1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором; така практика є усталеною та підтверджується Верховним Судом у своїх постановах від 09.04.2025р. у справі №916/1690/24, від 21.05.2024р. у справі №922/856/23, від 19.04.2024р. у справі №927/954/23 та ін.; розмір визнаних судом кредиторських вимог відповідає фактичним обставинам, з врахуванням розміру фактично стягнутих на користь Банку грошових коштів на виконання ряду судових рішень і суд в оскаржуваній ухвалі свій обов'язок щодо обґрунтування судового рішення виконав повністю.
АБ "Укргазбанк" у відповіді на відзив заперечив проти наведених у ньому доводів, посилаючись на те, що Банком згідно умов договору та вимог чинного законодавства правомірно нараховувались проценти за користування кредитними коштами Позичальником, оскільки Сторони в Кредитному договорі (п.п. 3.3.19 Договору) передбачили розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 було задоволено клопотання представника апелянта про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
У судове засідання з'явились: представник апелянта - Лавошник Г.В. (в режимі відеоконференції) та керуючий реструктуризацією - Лозовський В.М.
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників інших учасників справи.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просила її задовольнити.
Керуючий реструктуризацією у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у квітні 2024 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 15.05.2024.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за номером 73304 від 03.06.2024р. Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Лозовського Володимира Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 06.01.2022 № 2057). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 22.07.2024 р.
12.06.2024 до суду надійшло повідомлення по справі від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
18.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення по справі від Головного управління ДПС у м. Києві.
26.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" з грошовими вимогами до боржника на суму 6 960 208,59 грн, з яких: 46 859,52 доларів США - заборгованість по кредиту прострочена (залишок заборгованості за кредитом, стягнутої відповідно до рішення суду у справі №2-368/10), що з врахуванням курсу НБУ станом на 26.06.2024 (1 долар США = 40,6545 грн.) становить 1 905 050,35 грн.; 114 753,28 доларів США - заборгованість по процентах прострочена станом на 14.05.2024, що з врахуванням курсу НБУ станом на 26.06.2024 становить 4 665 237,22 грн.; 74 164,02 грн. пені за прострочення строків сплати відсотків та строків повернення кредиту (стягнута за рішенням суду у справі №2-368/10); 7 647,67 доларів США - 3% річних за період з 12.03.2017 по 23.02.2022, що з врахуванням курсу НБУ станом на 26.06.2024 становить 310 912,20 грн.; 4844,80 грн. - судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами.
Заявлені вказаним кредитором вимоги складають заборгованість за кредитним договором №320/08-ІКФ від 20.06.2008, укладеним між Банком та ОСОБА_1 .
01.07.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 4 159 146,16 грн.
17.07.2024 до суду надійшов звіт керуючого реструктуризацією про результати розгляду вимог кредиторів.
17.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лозовського В.М. про результати розгляду заявлених ПАТ АБ "Укргазбанк" грошових вимог до боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 30.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 прийнято заяву ОСОБА_2 про визнання кредитором боржника на суму 4 159 146,16 грн., розгляд якої відбудеться у попередньому засіданні 30.09.2024.
23.08.2024 до суду надійшли пояснення ПАТ АБ "Укргазбанк" на заперечення керуючого реструктуризацією щодо заявлених грошових вимог до боржника.
30.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення боржника щодо заявлених грошових вимог ПАТ АБ "Укргазбанк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 відкладено попереднє засідання на 25.11.2024.
Судове засідання, призначене на 25.11.2024, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. у відпустці.
Після виходу судді Яковенко А.В. з відпустки, суд ухвалою від 18.12.2024 призначено попереднє засідання на 24.02.2025.
За наслідком підготовчого засідання суд першої інстанції визнав кредитором у справі №910/4940/24 по відношенню до фізичної особи особи ОСОБА_1 :
- Акціонерне товариство "Укргазбанк" з грошовими вимогами на суму 2083431,78грн, з яких 4 844,80 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 2 004 422,96 грн - вимоги другої черги, 74164,02грн - вимоги третьої черги;
- ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 4165202,16грн, з яких 6056,00грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 4 159 146,16 грн - вимоги другої черги.
Також вказаною оскаржуваною ухвалою суд відмовив у визнанні грошових вимог АБ "Укргазбанк" до боржника на суму 4 881 621,61 грн.
АБ "Укргазбанк" оскаржує ухвалу суду першої інстанції виключно в частині відмови у визнанні грошових вимог кредитора АБ "Укргазбанк" на суму 4 881 621,61грн.
Згідно частини 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у визнанні грошових вимог АБ "Укргазбанк" до боржника на суму 4 881 621,61грн, з огляду на наступне.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи визначаються нормами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КУзПБ, право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має боржник.
Згідно ч. 1 ст. 113 КУзПБ Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника (ч.1 ст. 115 КУзПБ).
Частиною 1 ст.122 КУзПБ встановлено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:
розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника;
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
Згідно ч. 3 ст. 47 КУзПБ ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджується, що АБ "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою кредитора боржника на суму 6960208,59 грн, а із заяви вказаного кредитора вбачається, що 20.06.2008 між АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №320/08-ІКФ, за умовами якого Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 116 000,00 доларів США, строком з 20.06.2008 по 09.06.2028, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,8% річних (п. 1.1. Кредитного договору).
02.09.2008 до Кредитного договору укладено Додатковий договір №1, відповідно до якого п. 1.1 Кредитного договору викладено в новій редакції, а саме: в періоді з 02.09.2008 по 09.06.2028 збільшено Позичальнику невідновлювану відкличну кредитну лінію з лімітом 137 352,00 доларів США, із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 14,4% річних, а також викладено графік зменшення ліміту кредитної лінії в новій редакції (додаток №2 до Кредитного договору).
31.12.2008 до Кредитного договору укладено Додатковий договір №2, відповідно до якого п.п. 3.3.3 Кредитного договору викладено в новій редакції, а саме в частині перенесення платежу за кредитом за грудень 2008 року до 31.01.2009.
Умовами п. 3.3.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредитних коштів, сплату процентів за використання кредитної лінії та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки.
Відповідно до п.п. 3.3.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався повернення суми окремих Траншів здійснювати на рахунок, відкритий в АБ "Укргазбанк", щомісячно з 1-ого по 10-е число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання Траншу, в розмірі відповідно до Графіку повернення заборгованості. Згідно п.п. 3.3.4. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитними коштами (окрім останнього місяця користування кредитними коштами) та в день закінчення строку, на який надано кредитні кошти, у відповідності з п. 1.1. та/або п. 1.6. цього договору, а також в день дострокового погашення заборгованості по кредитній лінії, або в день дострокового розірвання цього договору, з врахуванням п. 4.1. цього Договору, сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки зазначеної в п. 1.1. цього Договору.
За змістом пункту 3.1 Кредитного договору Банк зобов'язаний: п.п. 3.1.5 - розраховувати проценти за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку; п.п. 3.1.6 - при розрахунку процентів враховувати перший день користування кредитними коштами і не враховувати останній день користування кредитними коштами; п.п. 3.1.10 - у разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені дійсним договором строки суми непогашених у строк платежів визнавати їх простроченими та наступного банківського дня перераховувати на рахунки простроченої заборгованості; п. 3.1.12 - на залишок простроченої заборгованості за кредитною лінією проценти нараховувати, виходячи із процентної ставки зазначеної у п. 1.1. збільшеної на 1 процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
Згідно п.п.3.3.19 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити відсотки за ставкою, встановленою п.1.1 цього Договору між моментом отримання кредитних коштів та моментом їх повернення, з врахуванням п.3.3.4 та п.4.1 цього Договору.
У забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору між Банком та ОСОБА_2 (Майновий поручитель) укладено Договір іпотеки № 274/08-ІФ без оформлення заставної від 20.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 5859 (надалі - Договір іпотеки). Предметом іпотеки за вказаним договором є житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельна ділянка, площею 0,1 гектара, що знаходиться за тією ж адресою (надалі - Предмет іпотеки).
Крім того, 20.06.2008 між Банком, ОСОБА_1 (Позичальником) та ОСОБА_3 (поручителем) укладено Договір поруки №320/08-ПФО, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався нести солідарну відповідальність з Позичальником за порушення виконання зобов'язання по Кредитному договору (п. 1.2. Договору поруки).
У зв'язку зі збільшенням ліміту кредитної лінії 02.09.2008 до Договору поруки укладено Додатковий договір №1.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.08.2010 у справі №2-368/10 задоволено позовні вимоги АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 161583,71 доларів США, а також пеню за прострочення строків сплати відсотків та строків повернення кредиту в сумі 74 164,02 грн. У рахунок погашення вказаної заборгованості звернуто стягнення на Предмет іпотеки, який належав ОСОБА_2 , а також стягнуто судові витрати в сумі 1820,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Вказаним рішенням у справі №2-368/10 встановлено факт порушення позичальником умов кредитного договору.
На виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26.08.2010 у справі №2-368/10 видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 23057511.
У ході виконавчого провадження 14.10.2011 на прилюдних торгах реалізовано предмет іпотеки за ціною 952 051,00 грн. Із даної суми Банком були отримані кошти в розмірі 820 497,98 грн., з яких 1820,00 грн. зараховані на відшкодування судових витрат згідно рішення суду, 818 677,94 грн. (еквівалент 102 600,22 доларів США) направлені на погашення кредитної заборгованості - основного боргу та процентів.
Відповідно до інформації із Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 було зупинено 11.06.2024 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника).
Таким чином, у заяві кредитора Банк просив визнати вимоги в загальному розмірі 6 960 208,59 грн., з яких:
- 46 859,52 доларів США - заборгованість по кредиту прострочена (залишок заборгованості за кредитом, стягнутої відповідно до рішення суду у справі №2-368/10), що з врахуванням курсу НБУ станом на 26.06.2024 (1 долар США = 40,6545 грн.) становить 1 905 050,35 грн.;
- 114 753,28 доларів США - заборгованість по процентах прострочена станом на 14.05.2024, що з врахуванням курсу НБУ станом на 26.06.2024 становить 4 665 237,22 грн.;
- 74 164,02 грн. пені за прострочення строків сплати відсотків та строків повернення кредиту (стягнута за рішенням суду у справі №2-368/10);
- 7 647,67 доларів США - 3% річних за період з 12.03.2017 по 23.02.2022, що з врахуванням курсу НБУ станом на 26.06.2024 становить 310 912,20 грн.;
- 4844,80 грн. - судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами.
Керуючий реструктуризацією боржника - арбітражний керуючий Лозовський В.М. за наслідками розгляду заяви Банку повідомив, що вимоги кредитора визнаються в сумі 2 078 586,98 грн., з яких:
- 42 928,14 дол. США (еквівалент 1 745 221,66 грн. станом на 26.06.2024) основного боргу;
- 6 375,71 дол. США трьох процентів річних (еквівалент 259 201,30 грн. станом на 26.06.2024);
- 74 164,02 грн пені.
При цьому він також зазначив про неправомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами після винесення рішення у справі у справі №2-368/10.
Крім цього, із наданих арбітражним керуючим доказів вбачається, що заочним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 29.02.2016 у справі №591/167/16-ц за позовом ПАТ "АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №320/08-ІКФ від 20.06.2008, а саме: відсотки за користування кредитними коштами за період з 05.07.2010 по 31.12.2015 в розмірі 62813,30 доларів США.
Вказане судове рішення перебувало на примусовому виконанні в органах ДВС, зокрема, на підставі виконавчого листа №591/167/16-ц, виданого 24.03.2016 Зарічним районним судом м.Суми, відкрито ВП НОМЕР_3, у рамках якого на користь стягувача перераховано кошти на загальну суму 167813,47 грн.
Також, із примусового виконання виконавчого листа №591/167/16-ц від 24.03.2016, виданого Зарічним районним судом м.Суми, відкрито ВП НОМЕР_4, у межах якого стягнуто судові витрати по 438,50 грн. із кожного боржника за публікацію в пресі оголошення про виклик відповідачів, які були погашені 25.09.2017.
Крім того, у межах ВП НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №591/167/16-ц, виданого 24.03.2016 Зарічним районним судом м.Суми, стягнуто судовий збір по 11 212,18 грн. з кожного боржника, та перераховано на користь стягувача 11 212,18 грн., що підтверджується листом Зарічанського ВДВС м.Суми Східного Міжрегіонального Міністерства юстиції від 15.04.2024 №13/68175.
У межах ВП НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №591/167/16-ц від 24.03.2016 Зарічного районного суду м.Суми про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "АБ "Укргазбанк" в дольовому порядку судового збору по 11 212,18 грн. з кожного, на користь стягувача перераховано кошти на загальну суму 7 333,76 грн.
Надалі, ухвалою Зарічного районного суду м.Суми рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29.02.2016 у справі №591/164/16-ц скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку, та розгляд справи наразі не завершений.
Таким чином, перераховані стягувачу (Банку) в порядку виконання скасованого судового рішення у справі №591/164/16-ц кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №320/08-ІКФ від 20.06.2008.
Здійснивши перерахунок стягнутих в порядку примусового виконання судового рішення коштів в валюту кредитного зобов'язання, арбітражним керуючим встановлено, що в рахунок погашення боргу сплачено 16 055,35 дол. США, а саме: 417,78 дол. США у ВП НОМЕР_5; 5 463,34 дол. США у ВП НОМЕР_3; 9 877,30 дол. США у ВП НОМЕР_2; 281,37 дол. США у ВП НОМЕР_6; 15,56 дол. США у ВП НОМЕР_7.
АБ "Укргазбанк" також вказувало на те, що в листах Зарічного ВДВС у м.Суми міститься інформація щодо платіжних доручень/інструкцій відповідно до яких здійснювалося перерахування коштів на погашення заборгованості Боржника, однак такі доручення/інструкції виконується органами державної казначейської служби не в дату їх складання чи направлення для оплати, відтак, за твердженнями Банку, останні не співпадають з датами зарахування коштів кредитору.
Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, боржник жодним чином не відповідає за подальші дії державного виконавця, зокрема, за затримку перерахування відповідних коштів стягувачу, оскільки виконавець, хоча й від імені держави, однак діє "саме в інтересах стягувача" задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає "отримувачем" таких коштів.
Відповідно до п.п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Пунктом 8.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, від 11.02.2020 у справі № 927/206/19.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що залишок основного боргу за кредитним договором №320/08-ІКФ від 20.06.2008 становить 42 928,14 дол. США, із наступного розрахунку: 161 583,71 доларів США (стягнутих за рішенням Зарічного районного суду м.Суми у справі №2-368/10) - 102 600,22 доларів США (сума погашення за рахунок предмет іпотеки) - 16 055,35 дол. США (сума погашення за рахунок стягнутих в порядку примусового виконання судового рішення коштів) = 42 928,14 дол. США (еквівалент 1 745 221,66 грн. із розрахунку станом на 26.06.2024 за курсом НБУ 1 долар США = 40,6545 грн.), що спростовує доводи апелянта про те, що суд першої інстанції жодним чином не зазначив та не навів конкретних розрахунків, чому саме таку заборгованість він визнає.
Щодо заявлених Банком вимог з простроченої заборгованості по процентах станом на 14.05.2024, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17 та в подальшому знайшла своє відображення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 654/4345/19, від 11.05.2021 у справі № 1424/2649/2012, від 28.10.2020 у справі № 921/321/18, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, від 02.06.2020 у справі № 911/1774/15, від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зауважила, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Щодо посилань апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №913/11/18, то Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12. 2018 у справі № 913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно можливості нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України у випадку прострочення боржником, тобто неналежного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 наголосила на тому, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.08.2010 у справі №2-368/10 задоволено позовні вимоги АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 161583,71 доларів США, а також пеню за прострочення строків сплати відсотків та строків повернення кредиту в сумі 74 164,02 грн.
Таким чином є вірним висновок суду першої інстанції про те, що у зв'язку з пред'явленням Банком позову про дострокове стягнення боргу за кредитним договором №320/08-ІКФ, відбулася зміна в односторонньому порядку строку виконання основного зобов'язання, унаслідок чого подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснено Банком за відсутності правової підстави.
Щодо посилань Банку на п.п. 3.1.5 кредитного договору, згідно якого Банк мав розраховувати проценти за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку, та на п.п.3.1.19 кредитного договору, згідно якого Позичальник зобов'язаний сплатити відсотки за ставкою, встановленою п.1.1 цього Договору між моментом отримання кредитних коштів та моментом їх повернення, то вказані умови кредитного договору регулюють умови сплати процентів саме за користування кредитом, тобто правомірну поведінку позичальника.
Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, із наданого кредитором розрахунку вбачається, що проценти в сумі 114 753,28 доларів США нараховані за період поза межами строку кредитування саме як проценти за "користування кредитом".
Таким чином, внаслідок дострокового стягнення кредиту згідно з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.08.2010 у справі №2-368/10, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про відсутність підстав для подальшого нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що є підставою для відмови Банку в частині визнання вимог на суму 114 753,28 доларів США (еквівалент за курсом НБУ станом на 26.06.2024 становить 4 665 237,22 грн).
Також суд першої інстанції зробив вірний висновок про обґрунтованість вимоги кредитора в частині заявленої пені в розмірі 74 164,02 грн, яка була присуджена до стягнення за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.08.2010 у справі №2-368/10.
Згідно частин 1, 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, залишок основного боргу за кредитним договором №320/08-ІКФ від 20.06.2008, згідно вищенаведеного розрахунку та з врахуванням сум фактично стягнутих коштів при примусовому виконанні судових рішень, становить 42 928,14 дол. США, заявлений кредитором розмір 3% річних за визначений ним період із 12.03.2017 до 23.02.2022 підлягає перерахунку та, згідно вірного розрахунку, зробленого судом першої інстанції, який не спростований апелянтом, сума нарахованих 3% річних процентів складає 6 375,71 дол. США (еквівалент 259 201,30 грн. із розрахунку станом на 26.06.2024 за курсом НБУ 1 долар США = 40,6545 грн.).
Відповідно до частини 2 статті 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Оскільки заява кредитора надана до Господарського суду міста Києва 26.06.2024, судом першої інстанції обґрунтовано визначено гривневий еквівалент заявлених сум із розрахунку 40,6545 грн за 1 долар США.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав АБ "Укргазбанк" кредитором боржника на суму 2 078 586,98 грн., з якої: 2 004 422,96 грн., що відносяться до вимог другої черги, 74 164,02 грн. - вимоги третьої черги, крім цього, поряд із вказаною заборгованістю підлягають включенню судові витрати кредитора в розмірі 4 844,80 грн з віднесенням до вимог першої черги.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та зробив юридично правильний висновок про відсутність підстав для визнання грошових вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до боржника на суму 4 881 621,61 грн.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані із поданням апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24 лютого 2025 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повна постанова складена 02.10.2025.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді В.О. Пантелієнко
М.Л. Доманська