вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" вересня 2025 р. Справа№ 911/1314/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Приходько Т. П.
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
від відповідача-3: не з'явились
від відповідача-4: не з'явились
від відповідача-5: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"
на ухвалу господарського суду Київської області від 16.04.2025 (про відмову у забезпеченні позову) (ухвала складена та підписана 16.04.2025)
у справі № 911/1314/25 (суддя В. А. Ярема)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросинергія"
2. ОСОБА_1
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Олія"
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Синергія"
5. Irlemno LTD (місто Лімасол, Респубілка Кіпр)
про стягнення 25 625 764,80 доларів США
Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову
У квітні 2025 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі за текстом - АТ "Укргазбанк"; позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросинергія" (далі за текстом - ТОВ "Агросинергія"; відповідач-1), ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 ; відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Олія" (далі за текстом - ТОВ "ТД "Сан Олія"; відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Синергія" (далі за текстом - ТОВ "Управляюча компанія "Синергія"; відповідач-4), Irlemno LTD (далі за текстом - відповідач-5) про солідарне стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором №3/2017-ГКД від 16.03.2017 в загальній сумі 25 625 764,80 доларів США, з яких: 22 227 074,25 доларів США заборгованості по кредиту простроченої; 3 279 892,97 доларів США заборгованості по процентах простроченої; 29 530,28 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності; 89 267,30 доларів США заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів в межах строку позовної давності.
Позов обґрунтований тим, що:
внаслідок невиконання ТОВ "Агросинергія" грошових зобов'язання за Генеральним кредитним договором №3/2017-ГКД від 16.03.2017 у останнього виникла заборгованість по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами у відповідно наведених сумах;
з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору, укладено такі договори: договір поруки №3/2017-ГКД-П1 від 27.11.2019, згідно якого поручителем є ОСОБА_1 ; договір поруки №3/2017-ГКД-П3 від 19.12.2019, згідно якого поручителем є ТОВ "ТД "Сан Олія"; договір поруки №3/2017-ГКД-П4 від 19.12.2019, згідно якого поручителем є ТОВ "Управляюча компанія "Синергія"; договір поруки №3/2017-ГКД-П6 від 02.03.2020, згідно якого поручителем є Irlemno LTD;
позивач звертався до ТОВ "Агросинергія" як позичальника та до всіх поручителів з вимогами про виконання порушеного зобов'язання за Генеральним кредитним договором №3/2017-ГКД від 16.03.2017, попри те відповідні вимоги не було задоволено, що і стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про солідарне стягнення такої заборгованості із позичальник та його поручителів.
Одночасно АТ "Укргазбанк" звернулось до господарського суду Київської області із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову в розмірі 25 625 764,80 доларів США на майно відповідачів, а саме:
1) на нерухоме майно ТОВ "Агросинергія", що є предметом іпотеки за договором іпотеки №5/2017-І від 30.03.2017 комплекс будівель та споруд олійно-екстракційного заводу, об'єкт житлової нерухомості, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в та загальною площею 10 816,22 кв.м. (згідно наведеного в прохальній частині опису);
2) на рухоме майно ТОВ "Агросинергія", що є предметом застави за договором застави №6/2017-З від 30.03.2017 з урахуванням змін та доповнень відповідно до договорів про внесення змін до цього договору від 30.03.2017 та 27.11.2019, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень від 27.11.2019 до договору застави №6/2017-З від 30.03.2017, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 431-ий);
3) на рухоме майно ТОВ "Агросинергія", що є предметом застави за договором застави №7/2017-З від 30.03.2017 з урахуванням змін та доповнень відповідно до договорів про внесення змін до цього договору від 08.06.2017 та 27.11.2019, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень від 27.11.2019 до договору застави №7/2017-З від 30.03.2017, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 166-ий);
4) на рухоме майно ТОВ "Агросинергія", що є предметом застави за договором застави №15/2018-З від 25.05.2018 з урахуванням змін та доповнень відповідно до договорів про внесення змін до цього договору від 27.11.2019, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень від 27.11.2019 до договору застави №15/2018-З від 25.05.2018, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 68-ий);
5) на рухоме майно ТОВ "Агросинергія", що є предметом застави за договором застави №16/2019-З від 18.03.2019 з урахуванням змін та доповнень відповідно до договорів про внесення змін до цього договору від 27.11.2019, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень від 27.11.2019 до договору застави №16/2019-З від 18.03.2019, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 106-ий);
6) на рухоме майно ТОВ "Агросинергія", що є предметом застави за договором застави №17/2019-З від 24.06.2019 з урахуванням змін та доповнень відповідно до договорів про внесення змін до цього договору від 27.11.2019, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень від 27.11.2019, договору про внесення змін та доповнень №2 до цього договору від 27.03.2024, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень №2 від 27.03.2024 до договору застави №17/2019-З від 24.06.2019, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 21-ий);
7) на рухоме майно ТОВ "Агросинергія", що є предметом застави за договором застави №19/2020-З від 21.01.2020 відповідно до додатку 1 до договору застави №19/2020-З від 21.01.2020, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 316-ий);
8) на рухоме майно ТОВ "Агросинергія", що є предметом застави за договором застави №20/2023-З від 11.07.2023 відповідно до додатку 1 до договору застави №20/2023-З від 11.07.2023, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 30-ий);
9) на рухоме майно ТОВ "Агросинергія", що є предметом застави за договором застави №18/2019-З від 24.06.2019 транспортний засіб (згідно наведених в прохальній частині ідентифікуючих відомостей), місцезнаходження предмета застави: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в;
10) на нерухоме майно ТОВ "Агросинергія" а саме: будівлю заправочного пункту (згідно наведених в прохальній частині ідентифікуючих відомостей), що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26Л та належить товариству на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2017;
11) на грошові кошти ТОВ "Агросинергія", які знаходяться на банківських рахунках, що зазначені у даній заяві, та на рахунки, які будуть виявлені державним/приватним виконавцем при виконанні ухвали про забезпечення позову, зокрема, рахунки згідно наведених в прохальній частині ідентифікуючих відомостей;
12) на нерухоме майно ОСОБА_1., а саме: на 1/3 земельної ділянки, 1/6 житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, вкартири, гаражів 16 та 15, машиномісця в підземному паркінгу (згідно наведених в прохальній частині ідентифікуючих відомостей);
13) на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на банківських рахунках, що зазначені у даній заяві, та на рахунки, які будуть виявлені державним/приватним виконавцем при виконанні ухвали про забезпечення позову, зокрема, рахунки згідно наведених в прохальній частині ідентифікуючих відомостей;
14) на все інше майно ТОВ "Агросинергія" та ОСОБА_1 , яке буде виявлене державним/приватним виконавцем при виконанні ухвали про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що:
на даний час наявний ризик унеможливлення виконання рішення суду про стягнення заборгованості з відповідачів (у разі задоволення позову), оскільки, з урахуванням статті 1 Закону України "Про іпотеку" та статті 1 Закону України "Про заставу", законодавством передбачено право заставного кредитора (заставодержателя) задовольнити забезпечені заставою вимоги переважно перед іншими кредиторами боржника;
позивач звертався до ТОВ "Агросинергія" як позичальника та ОСОБА_1 , як поручителя з вимогами про виконання порушеного зобов'язання за Генеральним кредитним договором №3/2017-ГКД від 16.03.2017, відтак повідомляв, що у разі невиконання таких вимог ініціюватиме звернення стягнення на предмет застави та іпотеки;
станом на дату пред'явлення позову позичальник не виконав та продовжує не виконувати відповідні вимоги, що може свідчити про ухилення від взятих на себе зобов'язань в майбутньому;
позивач звернув увагу, що заставлене майно позичальника у загальній своїй вартості становить менше половини суми заборгованості за Генеральним кредитним договором №3/2017-ГКД від 16.03.2017, зокрема: приблизна вартість майна становить 502 429 169,12 грн, тоді як загальний розмір заборгованості згідно доданого до позову розрахунку складає 25 625 764,810 дол. США, що еквівалентно 1 061 162 920,36 грн за курсом НБУ станом на 01.04.2025;
передане в заставу майно є виробничим обладнанням, яке наразі перебуває у розпорядженні позичальника та активно використовується у виробничому процесі, а відтак зношується і амортизується, тобто втрачає свою вартість, у тому числі і заставну;
обставини використання заставного майна у виробництві не виключають його і знищення;
наразі в жодному разі не може задовольнити свої вимоги до відповідачів за рахунок заставленого майна в повній мірі, тоді як з шести укладених з метою забезпечення кредитних зобов'язань договорів поруки, наразі тільки чотири забезпечують означені зобов'язання, оскільки господарська діяльність двох поручителів була припинена/ліквідована;
наведені обставини у значній мірі зменшують вірогідність виконання/виконання в повній мірі рішення суду у разі вирішення справи на користь банку.
за рахунок належного ТОВ "Агросинергія" та ОСОБА_1 майна і коштів, ураховуючи значну суму заборгованості за кредитним договором, можливо буде хоча б частково виконати рішення суду у разі задоволення заявлених вимог.
майно та грошові кошти не оформлено у заставу банку, а тому у будь-який момент можуть бути відчужені ТОВ "Агросинергія" та ОСОБА_1 , що позбавить банк реально виконати судове рішення про стягнення з відповідачів заборгованості.
додатковими аргументами на користь того, що накладення арешту на належні ТОВ "Агросинергія" та ОСОБА_1 усе майно та усі кошти буде виправданим, співмірним та адекватним по відношенню до заявлених вимог та участі вказаної фізичної особи у діяльності товариства, позаяк засновником ТОВ "Агросинергія" є Irlemno LTD, кінцевим бенефіціарним власником якої є ОСОБА_1
водночас позивач обрані ним способи забезпечення позову вважає доцільними та виправданими і з огляду на неодноразову практику незаконного виведення з іпотеки предмета іпотеки та процесуальну економію часу у випадку звернення позивача до суду з вимогами про визнання права іпотекодержателя на предмет іпотеки в майбутньому.
окрім того у відповідній заяві позивачем наведено позиції суду касаційної інстанції у питанні вжиття заходів забезпечення позову, зокрема позивачем здійснено посилання на постанову Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, згідно якої у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
до заяви про забезпечення позову додано копії: договорів іпотеки, застави та витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб'єктів ТОВ "Агросинергія" та ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі №911/1314/25 у задоволенні заяви АТ "Укргазбанк" відмовлено.
Суд виходив з доказової необґрунтованості доводів позивача стосовно обставин утруднення виконання рішення суду та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі №911/1314/25, АТ "Укргазбанк" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
наявність бору позичальника у понад 25 млн. доларів США, недостатність заставного майна, тривале ухилення від виконання позичальником своїх зобов'язань свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення про ймовірність настання передбачених ст. 136 ГПК України ризиків відчуження чи знищення майна, погіршення фінансового стану відповідача, інші обставини, що свідчать про те, що рішення суду буде неможливо виконати;
суд першої інстанції не врахував, що позивач просив накласти арешт в межа ціни позову;
законом не обмежується право на застосування таких заходів забезпечення позову, як арешт, з огляду на припущення про унеможливлення господарської діяльності боржника. Позивач надав кредит, який в еквіваленті у національну валюту на даний час перевищує суму 1 мільярд гривень, при цьому, позивач несе збитки від такої операції, а позичальник і поручителі не вживають заходів щодо погашення боргу;
припущення суду про можливе блокування діяльності позичальника не стосується поручителя фізичної особи ОСОБА_1 .
Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2025 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Демидової А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі № 911/1314/25 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 розгляд справи відкладено на 25.06.2025 та продовжено строк її розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 розгляд справи відкладено на 06.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд справи відкладено на 24.09.2025.
01.09.2025 від АТ "Укргазбанк" до суду подані копії поштових відправлень, на адресу Irlemno LTD, з відмітками про їх повернення.
Присутній у судовому засіданні 24.09.2025 представник позивача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Представники інших учасників справи у судове засідання 24.09.2025 не з'явились.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для забезпечення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстацнії виходив такого:
позивач у заяві не посилається на будь-які докази у розумінні статей 76-79 ГПК України, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів;
питання виконання/невиконання позичальником та поручителями і заставодавцями грошових зобов'язань за кредитним договором, у тому числі щодо розміру таких зобов'язань є спірним та підлягає встановленню під час розгляду справи по суті;
в частині накладення арешту на усе належне ТОВ "Агросинергія" та ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно, зокрема і те, яке не передано в іпотеку та заставу, обраний захід забезпечення позову не співвідноситься з предметом спору за поданим позовом заявлені до стягнення грошові кошти;
суд відхилив посилання позивача на право кредитора задовольнити свої вимоги за рахунок обтяженого майна, оскільки предметом спору за поданим позовом не є визначене у заяві про забезпечення позову рухоме та нерухоме майно, а позивачем не заявлено вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави;
не підтверджують імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття запропонованого позивачем заходу забезпечення позову також посилання позивача на те, що ОСОБА_1 , як іпотекодавець, є бенефіціарним власником іншого іпотекодавця - Irlemno LTD, яке є засновником позичальника ТОВ "Агросинергія", оскільки пов'язаність осіб у корпоративних правовідносинах є не забороненою та не може свідчити про вчинення такими особами будь-яких дій, спрямованих на витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем, а також на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації;
судом відхилені доводи заявника про "неодноразову практику виведення майна з іпотеки", оскільки такі неідентифіковані ані за особами, ані за часом події та або обставини жодним чином не підтверджують та не доводять обставин утруднення для позивача виконання рішення за результатами задоволення заявлених ним вимог про стягнення з відповідачів коштів за кредитним договором;
оскільки процесуальний інститут вжиття заходів забезпечення позову не може слугувати для забезпечення будь-яких ймовірних позовів особи та блокування діяльності інших юридичних осіб, суд висновує, що відповідні міркування позивача щодо процесуальної економії не можуть слугувати виключною підставою для накладення арешту на кошти та/або майно з метою забезпечення позову про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором;
судом враховано також те, що арешт коштів на рахунках, зокрема, ТОВ "Агросинергія" може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності останнім та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони, оскільки знерухомлення грошових активів, як основного інструменту ведення юридичної особою господарської діяльності, унеможливлює здійснення такої діяльності. До таких же негативних наслідків може призвести і арешт усього належного товариству майна, позаяк такий крайній захід може призвести до перешкод у здійсненні особою господарської діяльності;
враховуючи доказову необґрунтованість доводів позивача стосовно обставин утруднення виконання рішення суду та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви АТ "Укргазбанк" про забезпечення позову.
Водночас колегія суддів зазначає, що з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
В заяві про забезпечення позову заявник не навів, які саме дії вчинено відповідачами з метою ухилення від виконання зобов'язання, зокрема після пред'явлення вимоги та подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Як вже зазначалось, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.
Крім того, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, на яку посилається в апеляційній скарзі АТ "Укргазбанк", міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
При цьому, наведений у зазначеній постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Крім того, наведений зміст вказаної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об'єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу № 917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.04.2025)
Колегія суддів вважає за необхідне звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, в якій Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Окремо Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові виходила з того, що жодних обмежень стосовно застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. При цьому, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Оскільки у цій справі АТ "Укргазбанк" звернулося до суду з вимогами про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме/нерухоме майно, що належить відповідачам, то в цьому випадку суд мав дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, аналізуючи наявність/відсутність підстав, передбачених положеннями статті 136, 137 ГПК України для забезпечення позову, в ухвалі дійшов заснованого на вимогах закону висновку про те, що позивач, подаючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачам, не навів обґрунтованих доводів як щодо співмірності обраного виду забезпечення позову, так і щодо обґрунтованості припущення, що невжиття саме таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заява АТ "Укргазбанк" про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідачів від виконання рішення суду, чи вчинення ними дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Заявник лише допускає припущення того, що відповідачі можуть здійснити відчуження майна іншим особам та не наводить доказів здійснення відповідачами реальних дій, направлених на таке відчуження. Крім того, заявником не доведено того, що відчуження вказаного майна може бути здійснено відповідачами саме з метою уникнення виконання грошових зобов'язань перед позивачем.
У цій справі відсутні будь-які докази про те, що з моменту пред'явлення позову до звернення з апеляційною скаргою у цій справі відповідачами вживалися чи вживаються будь-які дії щодо відчуження майна, його зміни, спричинення йому будь-якої шкоди чи існування інших обставин, зазначених у заяві про забезпечення позову, та з якими позивач пов'язує необхідність її задоволення.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши обставини спірних правовідносин, правильно застосував положення статей 136, 137, ГПК України та дійшов заснованого на законі висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Доводи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не отримали підтвердження під час апеляційного провадження, не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у цій справі, а тому наразі немає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного судового рішення.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Київської області від 16.04.2025 про відмову у забезпеченні позову у справі № 911/1314/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 29.09.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко