вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" вересня 2025 р. Справа№ 910/12022/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 03.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 (повний текст складено 17.03.2025)
у справі №910/12022/24 (суддя - Маринченко Я.В.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОТЕКОН"
про стягнення 8 880 102, 41 грн,
Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОТЕКОН" про стягнення 8 880 102,41 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 07.04.2025 (згідно дати звернення до канцелярії суду) Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/12022/24, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського міста Києва від 20.02.2025 у справі № №910/12022/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що відповідач як власник об'єкту нерухомого майна протягом 21.07.2020 по 17.09.2024 включно користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим місцевий бюджет недоотримував кошти у вигляді орендної плати за використання землі.
Апелянт вказує, що ТОВ «ЗАВОД ПРОТЕКОН» є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що відповідач самостійно визначив розмір Земельної ділянки, необхідної йому для експлуатації та обслуговування нерухомого майна, що на ній знаходиться, а також не надав жодних доказів щодо користування земельною ділянкою меншої площі, однак зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення, що призвело до неправильного вирішення спору.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи зазначені докази (акт обстеження земельної ділянки тощо) не витребовувались, а тому Київська міська рада долучає акт обстеження земельної ділянки від 26.03.2025 №ДК/73-АО/2025 до апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції визначити поважними причини пропуску строку на подачу цих доказів з причин, що об'єктивно не залежали від позивача.
Скаржник вказує, що на вищевказаній земельній ділянці розміщені будівлі та споруди ТОВ «Завод Протекон» (згідно вивіски). Земельна ділянка огороджена парканом та охороняється. Будівля та споруди використовуються для виробничої, адміністративної та складської діяльності. Крім того, акт обстеження містить матеріали фотофіксації, які підтверджують використання відповідачем Земельної ділянки, зокрема фактом наявності паркану вздовж Земельної ділянки тощо.
Київська міська рада обґрунтовує апеляційну скаргу також тим, що відповідач, звертаючись до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно визначив площу земельної ділянки на якій розміщено виробничі будівлі, власником, яких він є. Інших доказів, які б спростовували користування відповідачем земельною ділянкою іншої (меншої) площі ним не надано.
Київська міська рада вказує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими, а тому з Відповідача слід стягнути суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, здійснену на підставі розрахунків, наведених в позовній заяві, а саме у сумі 8 880 102,41 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/12022/24 залишено без руху. Роз'яснено Київській міській раді, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.
09.04.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Київської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/12022/24 залишено без руху. Роз'яснено Київській міській раді, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.
15.04.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Київської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025, а саме докази доплати судового збору на суму 39 960, 46 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №589 від 14.04.2025.
Головуючий суддя Гончаров С.А. з 12.04.2025 по 15.04.2025 перебував у відрядженні, з 16.04.2025 по 25.04.2025, з 28.04.2025 по 09.05.2025 та з 12.05.2025 по 18.05.2025 перебував у відпустці. Суддя Тищенко О.В. перебувала у відряджені з 12.04.2025 по 15.04.2025, у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025 та 28.04.2025 по 09.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/12022/24. Витребувано матеріали справи №910/12022/24 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/12022/24 у судовому засіданні 17.06.2025.
02.06.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОТЕКОН" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивовано тим, що посилання Апелянта на правові позиції ВС, які стосуються застосування статті 1212 ЦК України у випадках, коли особа, придбавши будівлі, розташовані на земельній ділянці, що перебуває у користуванні їх попереднього власника, протягом певного часу не оформила на своє ім'я договір оренди тієї самої ділянки, не можуть вважатися релевантними, оскільки стосуються інших правовідносин, що не є подібними.
Відповідач у відзиві зазначає, що відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів.
Згідно п.п. 2.10. Переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 13.01.23р. № 14 «Про внесення змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м.Київ (вся територія м. Києва) включено до складу територій, на яких можливі бойові дії, в період з 24.02.2022 до 30.04.2022, оскільки, законодавцем встановлена пільга за сплату податку на землю та орендну плату за користування землями державної та комунальної власності у визначений період, Апелянт не може претендувати в цей період на отримання будь-яких коштів з Відповідача.
Відповідач, як сторона спору, керуючись ч. 4 ст. 267 ЦК України, заявляє про застосування позовної давності.
02.06.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Київської міської ради надійшла відповідь на відзив, яка вмотивована тим, що матеріали справи містять належні докази оцінки землі за весь спірний період, зокрема: витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.09.2024 № НВ-9948222592024, згідно якого вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:063:0004 на 2024 рік становить -82 656 746,70 грн та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.11.2023 № НВ-0002450702023, згідно якого вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:063:0004 на 2021 рік становить -62 169 710,37 грн.
Київська міська рада вважає, що до спірних правовідносин зі стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування Земельними ділянками взагалі не можуть бути застосовані зазначені вище норми Податкового кодексу України.
Київська міська рада вказує, що станом на час подання позовної заяви Київської міської ради строк позовної давності не закінчився, а звернення з даним позовом відбулось у межах позовної давності.
Київська міська рада зазначає, що акт обстеження земельної ділянки не встановлює нові обставини у справі, а лише підтверджує факт користування Відповідачем спірною Земельною ділянкою. А тому Київська міська рада долучає акт обстеження земельної ділянки від 26.03.2025 №ДК/73-АО/2025 до апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції визначити поважними причини пропуску строку на подачу цих доказів з причин, що об'єктивно не залежали від позивача.
У судовому засіданні 17.06.2025 колегією суддів оголошено перерву у розгляді до 08.07.2025.
У судовому засіданні 08.07.2025 колегією суддів оголошено перерву у розгляді до 29.07.2025.
25.07.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОТЕКОН" надійшла заява промова у судових дебатах (заключне слово), в якій відповідач вказує, що рішенням Господарського суду міста Києва правомірно відмовлено в задоволенні позову, оскільки позивач не довів ключову обставину справи - площу фактичного користування, яка є визначальною для стягнення безпідставно збережених коштів за статтею 1212 ЦК України. Суд першої інстанції чітко наголосив: припущення щодо повного користування всією ділянкою на підставі лише наявності кадастрового номера - неприйнятні.
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОТЕКОН" зазначає, що апелянт у скарзі намагається заповнити прогалини доказування новим документом - так званим актом обстеження, проте цей документ створено після ухвалення рішення місцевим судом та він не відповідає вимогам щодо допустимості та належності доказів відповідно до статей 73, 80 і 269 ГПК України, до того ж ві не є актом державного контролю у визначеному законом порядку.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОТЕКОН" вказує, що на період з 1 березня по 31 грудня 2022 року держава встановила повну пільгу зі сплати орендної плати для територій, на яких велися бойові дії, до яких включено і місто Київ (п.п. 69.14 Перехідних положень ПКУ, Наказ Мінреінтеграції №309 від 22.12.2022). Позиція позивача про ігнорування цих норм свідчить про вибіркове, суперечливе тлумачення правових норм, що суперечить принципу добросовісності, як закріплено в ст. 3 ЦК України та численній практиці ВС.
Відповідач зазначає, що заявлена сума охоплює період починаючи з 21.07.2020 року, однак 25.07.2025 3 згідно зі ст. 267 ЦКУ та з урахуванням закінчення дії карантину 30.06.2023, позовна давність щодо вимог, що виникли до 30.09.2021, - сплинула. А тому, навіть якщо суд визнає право на стягнення - воно не може перевищувати вимог в межах позовної давності
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/12022/24 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 на 03.09.2025.
Щодо нового доказу акту обстеження земельної ділянки від 26.03.2025 №ДК/73-АО/2025 (який не існував на момент прийняття оскаржуваного рішення), поданого разом з апеляційною скаргою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.
Враховуючи викладене, колегія суддів розглядає справу за наявними на момент винесення оскаржуваного рішення доказами
У судове засідання, що відбулось 03.06.2025 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-1, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Треті особи 2 та 3 в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином через систему «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.09.2019 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОТЕКОН" зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна №1917842780000, загальною площею 10 055,9 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Корабельна, буд. 6.
Також згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером №8000000000:78:60:0004, площею 5,5956 га за адресою м. Київ, Оболонський район, вул. Корабельна, 6 зареєстровано 21.07.2020 на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "ЗАВОД ПРОТЕКОН" від 19.07.2019 розробленого ТОВ "Міська Бізнес Група" (замовник ТОВ "ЗАВОД ПРОТЕКОН").
При цьому, відповідач неодноразово подавав позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання вказаної земельної ділянки в оренду, зокрема за заявами (ДЦ) від 13.09.2020, 24.10.2022 та 28.06.2023. Проте позивачем подані відповідачем документи повертались на доопрацювання.
Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, на розгляді у Київської міської ради наразі перебуває проект рішення "Про передачу ТОВ "ЗАВОД ПРОТЕКОН" земельної ділянки в оренду для будівництва реконструкції, обслуговування, експлуатації багатофункціональних , виробничо-адміністративних будівель майнового-комплексу з побутовими та торгово-складськими спорудами на вул. Корабельній, 6 в Оболонському районі міста Києва", яким, зокрема, передбачається затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОТЕКОН" для будівництва реконструкції, обслуговування, експлуатації багатофункціональних , виробничо-адміністративних будівель майнового-комплексу з побутовими та торгово-складськими спорудами на вул. Корабельній, 6 в Оболонському районі міста Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, код виду цільового призначення - 11.02), заява ДЦ 18.12.2023 №64048-008128581-031-03 справа №525539154, а також передача Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОТЕКОН" в оренду на 5 років земельної ділянки площею 2,5956 га (кадастровий номер 8000000000:78:60:0004) на вул. Корабельній, 6 в Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.09.2019, номер відомостей про речове право6 33292685).
З листа Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України №08/37365 від 25.09.2024 вбачається, що відповідно до інформаційного ресурсу ДПС України станом на 18.09.2024 ТОВ "ЗАВОД ПРОТЕКОН" не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю з 21.07.2020 по 17.09.2024 до ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДПС у м. Києві. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу, в період з 21.07.2020 по 17.09.2024 по ТОВ "ЗАВОД ПРОТЕКОН" заборгованість зі сплати земельного податку та орендної плати не обліковується.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що в даному випадку рішення про надання відповідачу в оренду земельної ділянки площею 2,5956 га з кадастровим номером 8000000000:78:60:0004 позивачем не приймалося, договір оренди цієї земельної ділянки між відповідачем та позивачем не укладався.
Спірна земельна ділянка в користуванні іншого землекористувача до ТОВ "ЗАВОД ПРОТЕКОН" не перебувала.
Суд першої інстанції зазначав, що відповідач в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:60:0004 користується частиною земельною ділянкою під його нерухомим майном за відсутності у нього належним чином оформленого і зареєстрованого права оренди на цю земельну ділянку.
Суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що саме по собі розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:60:0004 належного відповідачу на праві власності об'єкта нерухомого майна не свідчить про фактичне користування відповідачем всією земельною ділянкою.
Оскільки у спірних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збереженої ним суми орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:60:0004, то площа фактично використовуваної відповідачем земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку такої суми.
Таким чином, в даному випадку має значення площа земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач, і підтвердження її (площі) належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки, яка ще не передана відповідачу в оренду.
Суд першої інстанції вказував на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, зокрема, актом обстеження земельної ділянки з доданими до нього фото матеріалами, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки
З матеріалів цієї справи вбачається, що заявлену до стягнення суму коштів Київська міська рада нарахувало відповідачу в цілому по земельні ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:60:0004 в розмірі 2,5956 га, проте, доказів фактичного використання відповідачем цієї земельної ділянки саме в такому розмірі її площі матеріали справи не містять.
Таким чином, рішення суду першої інстанції фактично обґрунтовано тим, що позивачем не доведено фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме в розмірі 2,5956 га.
Проте, колегія суддів дослідивши матеріали даної справи, вважає правові висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.
Положення Земельного кодексу України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК У країни) міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/22.
Разом з тим, судом першої інстанції не враховану зазначену правову позицію Верховного Суду при прийнятті оскаржуваного рішення.
Отже, вимоги чинного законодавства поклали на відповідача обов'язок з вирішення питання землекористування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухомий об'єкт, який було придбано на підставі правочину.
Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, .проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відтак, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 року у справі № 922/3463/19.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 15.11.2023 №НВ-0002450702023 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:063:0004 зареєстрована 21.07.2020 Відділом у Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 19.07.2010.
Отже, земельна ділянка сформована з 21.07.2020.
Висновки суду першої інстанції, що в даному випадку має значення площа земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач, і підтвердження її (площі) належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки, яка ще не передана відповідачу в оренду, суперечить висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, сформованому у постанові від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, де серед іншого суд зазначив наступне: «При цьому твердження скаржника про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-4", колегія суддів вважає недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, позивач не надав доказів на підтвердження формування за адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, про що правомірно зазначили суди попередніх інстанцій».
Аналогічну правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,5956 га розроблений ТОВ «Міська Бізнес Група» за замовленням саме відповідача.
В матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» для експлуатації та обслуговування виробничих будівель на вул. Корабельна, 6 в Оболонському районі м. Києва (додаток до відзиву відповідача), де, серед іншого наявне клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,6 га для експлуатації та обслуговування виробничих будівель для ТОВ «Завод Протекон» (ст. 11 проекту землеустрою).
Отже, відповідач самостійно визначив розмір Земельної ділянки, необхідної йому для експлуатації та обслуговування нерухомого майна, що на ній знаходиться, а також не надав жодних доказів щодо користування земельною ділянкою меншої площі, однак зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення, що призвело до неправильного вирішення спору.
Враховуючи той факт, що у попереднього власника майна не було оформлено право користування на земельну ділянку для обслуговування цього майна, то відповідач був зобов'язаний вирішити питання землекористування самостійно у встановленому чинним законодавство порядку, зазначивши відповідний розмір земельної ділянки.
При цьому, розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування розміщеного на ній нерухомого майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Отже, за відсутності у попереднього власника належним чином оформленого права користування землею, на якій розміщено нерухоме майно, положення ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають, (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №910/5201/19).
Як вбачається з матеріалів справи, саме ТОВ «Завод Протекон» звернулось до Київської міської ради з клопотанням №К-37089 від 26.12.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничих будівель у розмірі 2,6 га.
В подальшому, 21.07.2020 року в Державному земельному кадастрі сформовано земельну ділянку площею 2,5956 га з кадастровим номером 8000000000:78:063:0004, з цільовим призначенням: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Крім того, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» для експлуатації та обслуговування виробничих будівель на вул. Корабельна, 6 в Оболонському районі м. Києва (міститься в матеріалах справи) містить витяг з бази даних міського земельного кадастру (ст. 13 проекту землеустрою), абрис земельною ділянки (ст. 52 проекту землеустрою), де видно рівномірне розташування об'єктів нерухомого майна по всій площі земельної ділянки.
Також в матеріалах до відзиву на позовну заяву міститься технічний паспорт на виробничу будівлю (завод) по вулиці Корабельна, 6, м. Київ, де на схематичному плані земельної ділянки розташовані виробничі будівлі.
Наявність та розташування нерухомості відповідача рівномірно вздовж всієї площі Земельної ділянки підтверджується також і додатками до проекту рішення Київської міської ради від 05.01.2024 № 08/231-8/ПР «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАВОД ПРОТЕКОН» земельної ділянки в оренду для будівництва, реконструкції, обслуговування, експлуатації багатофункціональних, виробничо-адміністративних будівель майнового комплексу з побутовими та торгово-складськими спорудами на вул. Корабельній, 6 в Оболонському районі міста Києва», зокрема матеріалами супутникової фотозйомки (міститься в додатках до позовної заяви).
В свою чергу судом першої інстанції вказані докази помилково не були взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, що призвело до неправильних висновків про відсутність в матеріалах справи доказів використання відповідачем всієї Земельної ділянки площею, яка визначена під час її формування.
Суд першої інстанції зазначав, що в спірних правовідносинах існує необхідність достеменного встановлення розміру земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач (чи користується відповідач земельною ділянкою лише у межах належного йому об'єкту нерухомого майна або більшою площею, а отже, чи не ґрунтується на припущеннях площа, яку покладено в основу обрахунку заявленої до стягнення суми).
Нормативна грошова оцінка встановлюється щодо всієї земельної ділянки визначеної площі і цільового призначення. За інших обставин розрахунок безпідставно збережених коштів (як і орендної плати) здійснити неможливо, оскільки це не передбачено законодавством.
Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вказує на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, зокрема, актом обстеження земельної ділянки з доданими до нього фото матеріалами, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме в розмірі 2,5956 га, є помилковим, оскільки спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, відповідач не надав а матеріали справи не містять доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.
Про взаємопов'язаність сформованої земельної ділянки на якій розташований об'єкт нерухомого майна з обов'язком власника такого нерухомого майна платити за фактичне користування земельною ділянкою саме в розмірах, в яких вона сформована, викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/20.
Як вже зазначалось вище, відповідач звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовним розміром 2,5956 га з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування виробничих будівель.
Відповідач, звертаючись до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно визначив площу земельної ділянки на якій розміщено виробничі будівлі, власником, яких він є. Інших доказів, які б спростовували користування відповідачем земельною ділянкою іншої (меншої) площі ним не надано.
Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, є доведеним, обґрунтованим і підтвердженим достатніми доказами.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09,02.2022 року у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20), а в постанові від 14.02.2022 року у справі № 646/4738/19.)
Отже, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, саме у розмірі сформованої земельної ділянки, в даному випадку у розмірі 2,5956 га.
При цьому, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Відповідно до приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Відповідно до зазначеного у суді першої інстанції розрахунку Київської міської ради загальна сума відшкодування розраховується:
з 21.07.2020 по 21.12.2020 62 169 710,37*3%/366*164 дні = 835 723,98 грн;
з 01.01.2021 по 31.12.2021 62 169 710,37*3%/365*365 дні = 1 865 091,31 грн;
з 01.01.2022 по 28.02.2022 68 386 681,41*3%/365*59 днів = 331 628,56 грн;
з 01.03.2022 по 31.12.2022 68 386 681,41*3%/365*306 днів=1 719 971,88 грн;
з 01.01.2023 по 31.12.2023 78 645 810,37*3%/365*365 днів= 2 359 374,31 грн;
з 01.01.2024 по 17.09.2024 82 656 746,70*3%/366*261 день=1 768 312,37 грн.
Таким чином, за розрахунком Київської міської ради у сукупності складається з 835 723,98 + 1 865 091,31 + 331 628,56 + 1 719 971,88 + 2 359 374,31 + 1 768 312,37 та загалом становить 8 880 102,41 грн
Як вбачається з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.09.2024 № НВ-9948222592024, згідно якого вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:063:0004 на 2024 рік становить 82 656 746,70 грн, а з витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.11.2023 № НВ-0002450702023, згідно якого вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:063:0004 на 2021 рік становить 62 169 710,37 грн.
Облік зареєстрованих земельних ділянок згідно з чинним законодавством України ведеться за допомогою програмно-апаратного комплексу Національна кадастрова система Державного земельного кадастру (далі - НКС ДЗК). Пошук земельних ділянок в НКС ДЗК здійснюється за кадастровим номером земельної ділянки, що являється ідентифікатором земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється у відповідності до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 № 1147 (далі - Методика) та Закону України «Про оцінку земель».
Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Надання відомостей з Державного земельного кадастру, у тому числі у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, є адміністративними послугами, надання яких, відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг», та наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 25 грудня 2014 року № 435 «Про надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг» з 01.01.2015 року здійснюється виключно через центри надання адміністративних послуг, які утворені при місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.
Для замовлення адміністративної послуги «Видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки» можливо скористатись онлайн сервісом Держгеокадастру (e.land.gov.ua/services), сформувавши заяву на зазначену адміністративну послугу.
Згідно з пунктом 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування. Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин (https:// land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyioczinky-zemel-za-2024-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель становить 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) та за 2023 рік - 1,051,
Нормативна грошова оцінка Земельної ділянки за 2023 рік визначалась з врахуванням вищезазначених положень законодавства за розрахунком 82 656 746,70/1,051 = 78 645 810,37 грн, де 82 656 746,70 грн. - це нормативна грошова оцінка землі згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.09.2024 № НВ-9948222592024 на 2024 рік, 1,051 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на 2023 рік.
Таким чином, застосувавши коефіцієнт 1,051, нормативна грошова оцінка Земельної ділянки за 2023 становить 78 645 810,37 грн.
Нормативна грошова оцінка Земельної ділянки за 2022 рік визначалась за розрахугком 78 645 810,37/1,15 = 68 387 661,19 грн, де 78 645 810,37 грн. - це нормативна грошова оцінка землі на 2023 рік, 1,15 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на 2022 рік.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось Київською міською радою про наявність математичної помилки при здійснені обрахунку нормативної грошової оцінки за 2022 рік (68 386 681,41 грн), наданого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що в свою чергу призвело до зменшення суми заборгованості, заявленої в позовній заяві.
В свою чергу суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах позовних вимог заявлених до суду першої інстанції.
Нормативна грошова оцінка Земельної ділянки за 2020 рік визначалась за розрахунком 62 169 710,37/1,0 = 62 169 710,37 грн, де 62 169 710,37 грн. - це нормативна грошова оцінка землі згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.11.2023 № НВ-0002450702023 на 2021 рік, 1,0 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на 2020 рік.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № № 903/622/24, де суд виснував таке: « 5.10. Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Відповідно до положень земельного та податкового законодавства відповідач не може бути платником земельного податку, а тому при розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою було використано розмір орендної плати, яку відповідач мав би сплатити за умови оформлення земельних правовідносин в установленому законом порядку.
Згідно із положеннями абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, вся територія міста Києва (код території UA80000000000093317) включена до п. 2.11 підрозділу 2 "Території активних бойових дій" розділу І Переліку № 376 із зазначенням дати початку бойових дій 24.02.2022 та дати завершення бойових дій 30.04.2022.
Щодо періоду, який має бути застосований до орендарів земельних ділянок, що розташовані у м. Києві, неодноразово висловлював свою позицію Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2023 року у cправі № 910/3733/23, від 06 лютого 2024 року у справі № 910/14086/22, від 23 квітня 2024 року у cправі № 910/14473/22, де, зокрема суд зазначає про таке: колегія суддів ураховує, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності з 17.03.2002, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено підпунктом 69.14 такого змісту: "Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України".
В свою чергу, абзацами 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній з 06.05.2023) передбачено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364, яка набрала чинності з 25.12.2022 (далі - постанова КМУ № 1364), установлено, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.
Твердження відповідача, що він мав право не нараховувати та не сплачувати орендну плату за період з 01 березня по 31 грудня 2022 не відповідає положенням законодавства та практиці Верховного Суду.
Такий самий висновок стосується і роз'яснень Державної податкової служби України від 18.05.2023, на які посилається відповідач, адже висновки, зроблені контролюючим органом стосуються зобов'язань з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата).
Відповідно до положень земельного та податкового законодавства відповідач не може бути платником земельного податку, а тому при розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою було використано розмір орендної плати, яку відповідач мав би сплатити за умови оформлення земельних правовідносин в установленому законом порядку.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 викладений висновок про застосування норм права, відповідно до якого: « 49. З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пункту 287.1 ст. 287 ПК України відсутні обов'язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України.
Таким чином суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача у відповідній частині та вважає, що Київська міська рада правомірно включила період з 24.02.2022 по 30.04.2022 до розрахунків суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, адже Відповідач в цей період не являвся власником, постійним користувачем або орендарем Земельної ділянки.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню позовні вимоги Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОТЕКОН" щодо стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,5956 га з кадастровим номером 8000000000:78:063:0004 по вул. Корабельній, 6 в Оболонському районі міста Києва у сумі 8 880 102,41 грн (в межах заявлених позовних вимогу у суді першої інстанції) за період з 21.07.2020 по 17.09.2024.
Щодо позовної давності, про застосування якої вказує відповідач колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Дія карантину, встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 неодноразово продовжувалась. Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений постановою КМУ від 27 червня 2023 № 651 з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який в подальшому продовжувався та досі діє. Законом "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2023, Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 19, що на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Згідно із п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
При цьому позивач має право на отримання безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за весь період користування відповідачем земельною ділянкою, внаслідок чого доводи відповідача про обмеження у періоді нарахування є помилковими.
Враховуючи викладене, за висновком суду апеляційної інстанції строк позовної давності для стягнення з відповідача боргу за період з 21.07.2020 до 17.09.2024, станом на час подання позовної заяви Київської міської ради строк позовної давності не було пропущено, а звернення з даним позовом відбулось у межах позовної давності
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення першої інстанції слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити за встановлених судом обставин.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/12022/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Заступника керівника Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/12022/24 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладається на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Київської міської ради - задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/12022/24 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОТЕКОН» (04655, Україна, м. Київ, вул. Корабельна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20079239) на користь Київської міської ради (01001, Україна, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,5956 га з кадастровим номером Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.09.2024 11 8000000000:78:063:0004 по вул. Корабельній, 6 в Оболонському районі міста Києва у сумі 8 880 102,41 грн за період з 21.07.2020 по 17.09.2024.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОТЕКОН» (04655, Україна, м. Київ, вул. Корабельна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20079239) на користь Київської міської ради (01001, Україна, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) 106 561 (сто шість тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн 23 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОТЕКОН» (04655, Україна, м. Київ, вул. Корабельна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20079239) на користь Київської міської ради (01001, Україна, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) 159 841 (сто шість тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн 84 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 01.10.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко