вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/13369/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Чумаченко А.А. - посвідчення № 070187;
від позивача: Руденко К.М. - в порядку самопредставництва;
від відповідача та третьої особи: Павличенко С.С. - адвокат, посвідчення № 5444/10 (в режимі відеоконференції);
за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 (повний текст - 07.04.2025)
у справі № 910/13369/24 (суддя - Пукас А.Ю.)
за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярослава-Інвест"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном
1. Короткий зміст заявлених вимог
До Господарського суду міста Києва звернувся заступник керівника Київської міської прокуратури (далі за текстом - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі за текстом - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослава-Інвест» (далі за текстом - ТОВ «Ярослава-Інвест», відповідач), в якому просив суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Фонду державного майна України у володінні, користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання ТОВ «Ярослава-Інвест» повернути державі в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту площею 222, 7 кв.м., яка розташована по вул. Багговутівській, 4 у м. Києві та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як нежитлове окреме підвальне приміщення по вул. Багговутівській, 4 у м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 49661480000).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено останнього до участі у розгляді справи. Підготовче засідання відкладено на 13.01.2025.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у задоволенні позову заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України - відмовлено.
При цьому ухвалене рішення мотивовано тим, що прокурором не надано доказів того, що нежитлове приміщення площею 222,7 кв.м., яке розташована по вул. Багговутівській, 4 у м. Києві станом на момент його приватизації відносилося до категорії захисних споруд цивільного захисту, а саме до протирадіаційного укриття. Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем не доведено незаконності приватизації спірного приміщення площею 222,7 кв.м. та подальшого набуття права власності на вказане майно.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, заступник керівника Київської міської прокуратури 25.04.2025 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 28.04.2025), в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/13369/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь Київської міської прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги. Про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Київську міську прокуратуру.
01.05.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/13369/24.
Розгляд справи відкладався, оголошувались перерви.
Північним апеляційним господарським судом 12.09.2025 було призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/13369/24 на 29.09.2025.
29.09.2025 в будівлю суду на судове засідання з'явились представники Київської міської прокуратури та Фонду державного майна України. В режимі відеоконференції був присутній представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярослава-Інвест" та ОСОБА_1.
В той же час, 29.09.2025 була відсутня можливість авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, що, в свою чергу, призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань. Про що Північним апеляційним господарським судом було складено відповідні акти від 29.09.2025, які долучено до матеріалів справи. В результаті чого розгляд справи було призначено на 01.10.2025.
В судове засідання 01.10.2025 з'явились представники усіх сторін. Прокурор свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового - про задоволення позову. Позивач позов підтримав. Представник відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
Справа була розглянута в розумний строк в розумінні ст. 6 Конвенції з незалежних від суду причин; з урахуванням поведінки сторін, подання ними додаткових пояснень; враховуючи узгодження сторонами продовження строку розгляду апеляційної скарги, технічної неможливості проведення судового засідання 29.09.2025 (про що складено відповідний акт), з урахуванням дії воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та перебої з електроживленням.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що воно не було ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Не погодившись з ухваленим рішенням, заступник керівника Київської міської прокуратури 25.04.2025 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 28.04.2025), в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі Nє 910/13369/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь Київської міської прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги. Про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Київську міську прокуратуру.
Вимоги та доводи апеляційної карги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що статус спірного об?єкта як протирадіаційного укриття підтверджується сукупністю доказів, а не кожним доказом окремо, як помилково вважав суд першої інстанції. Також прокурор звертає увагу, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація та Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» не тільки мали право, а й зобов?язані вжити всіх необхідних заходів щодо включення вказаного об?єкту до фонду захисних споруд, у тому числі замовити проведення технічної інвентаризації зазначеної споруди, привести її у стан готовності до використання для безпечного перебування у ній людей. Ще одним доводом апеляційної скарги є те, що у порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва наявні відомості про технічну інвентаризацію об?єкта нерухомого майна - сховища цивільного захисту по вул. Багговутівській, 4 у місті Києві, за результатами якої складено технічний паспорт від 03.11.2022 (реєстраційний номер документу: TI01:6921-4042-2778-2296), що також підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації ЄДЕССБ від 08.11.2022 та листом про наявність технічної інвентаризації від 08.11.2022. При цьому скаржник наголошує, що висновок місцевого господарського суду про неналежність висновку експерта, як доказу підтвердження статусу спірного майна - протирадіаційного укриття, є необґрунтованими.
Отже, прокурор наполягає, що спірне майно - захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 111275 є протирадіаційною спорудою, відповідно приватизація такого майна заборонена законом. Одночасно скаржник вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в даній справі відсутнє непропорційне втручання у право мирного володіння відповідача спірним майно, оскільки законним власником спірного майна наразі є держава, а позовні вимоги прокурора не пов?язані із набуттям майнових прав, а стосуються усунення перешкод у володінні шляхом повернення спірного майна. Тобто, звернення прокурора з позовом про повернення державного майна відповідає інтересам суспільства та є виправданим.
А тому апелянт просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.
5. Узагальнені доводи позицій інших сторін
У поданому відповідачем та третьою особою відзиві на апеляційну скаргу наголошується, що процес приватизації ДП «Київський кабельний завод «Укркабель» відбувся у повній відповідності до законодавства, а всі об'єкти цілісного майнового комплексу, у тому числі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 4, увійшли до статутного фонду ВАТ «Завод Укркабель». Це підтверджується планом приватизації, актами передачі акцій та переліком об'єктів, де спірне приміщення зазначене як «захисна споруда», але не як протирадіаційне укриття.
Надалі воно правомірно відчужувалося у цивільному обороті, що підтверджує безперервність і легальність переходу права власності.
Жоден із наданих прокурором документів не підтверджує статусу спірного об'єкта як протирадіаційного укриття на момент приватизації чи пізніше. Висновок експерта, доданий прокурором, є необґрунтованим, оскільки побудований на технічному паспорті 2022 року, замовленому неналежним суб'єктом, що ставить під сумнів його легітимність. До того ж, матеріали технічної інвентаризації протягом понад 25 років не містили відомостей про належність приміщення до фонду протирадіаційних укриттів.
Таким чином, відповідач та третя особа вважають, що прокурором не доведено, що спірне приміщення мало спеціальний статус, який би виключав його приватизацію чи відчуження. Натомість наявні матеріали справи свідчать про законність набуття та подальшого переходу права власності на об'єкт, а доводи про його «особливий режим» є недоведеними та побудованими на неналежних доказах. Окрім цього, відповідач зазначив про неправильно обраний спосіб захисту у даній справі.
А тому відповідач та третя особа просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням на всій території України воєнного стану органами прокуратури ретельно опрацьовується інформація та повідомлення щодо порушення вимог законодавства України в сфері збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення.
Так, Управлінням стратегічних розслідувань Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000000331 від 24.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 1 статті 365-2 Кримінального кодексу України.
Під час досудового розслідування встановлено, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі за текстом - РВ ФДМУ по місту Києву) за заявою Товариства покупців членів трудового колективу Державного підприємства «Київського кабельного заводу «Укркабель» від 07.06.1993 № 000063/30 видано наказ від 05.07.1993 № 159 Про надання дозволу на приватизацію Державного підприємства Київського кабельного заводу «Укркабель».
У подальшому РВ ФДМУ по місту Києву 08.09.1993 затверджено План приватизації ДП Київський кабельний завод «Укркабель», пунктом 5.4 якого передбачено перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, приватизація якого буде здійснюватися шляхом продажу акцій.
Додатками до Плану приватизації є акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу та Баланс підприємства станом на 01.08.1993, до якого включено «спецоб'єкт по ул. Богговутовская, 40» (далі за текстом - спецоб'єкт).
Спецоб'єкт по вул. Багговутівській, 4 включено до інвентаризаційного опису № 6.
На підставі наказу РВ ФДМУ по місту Києву від 09.09.1993 № 233-АТ «Про перетворення Державного підприємства Київського кабельного заводу «Укркабель» у відкрите акціонерне товариство в процесі приватизації» засновано ВАТ «Укркабель».
За актом передачі акцій ВАТ «Укркабель» від 28.09.1994 РВ ФДМУ по місту Києву, як продавцем, передано Товариству покупців членів трудового колективу заводу «Укркабель», як покупцю 69,6% акцій від статутного фонду новоствореного ВАТ «Завод Укркабель».
Надалі за актом прийому-передачі від 16.03.1995 РВ ФДМУ по місту Києву, як продавець передало АТ «Укркабель», як покупцю 30,4% акцій від статутного фонду новоствореного ВАТ «Завод Укркабель». Наказом Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву від 14.07.1995 завершено приватизацію ВАТ «Укркабель».
За результатами завершення процесу приватизації ВАТ «Завод Укркабель» стало власником цілісного майнового комплексу згідно з Переліком об'єктів, що ввійшли до складу цілісного майнового комплексу ВАТ «Завод Укркабель» на момент приватизації станом на 02.08.1993.
Даний Перелік об'єктів складається з трьох розділів: І - «Об'єкти промислового призначення», які розташовані по вул. Багговутівській, 17-21 у місті Києві та вул. Червоних Козаків, 15а у місті Києві; ІІ - «Об'єкти соціально-культурного призначення», зокрема спецоб'єкт ІТМ по вул. Багговутівська, 4 у місті Києві; - ІІІ «Житлові будинки».
За інформацією Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 30.10.2023, первинна реєстрація права власності на цілісний майновий комплекс колишнього Державного підприємства Київський кабельний завод «Укркабель» проведена за ВАТ «Завод Укркабель» на підставі актів передачі акцій від 28.09.1994 та 16.03.1995, наказів Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву про завершення приватизації від 14.07.1995 № 840-ВАТ та 09.09.1993 № 233-АТ «Про перетворення Державного підприємства Київського кабельного заводу «Укркабель» у відкрите акціонерне товариство в процесі приватизації»», а також Переліку об'єктів, що увійшли до складу цілісного майнового комплексу ВАТ «Завод Укркабель» на момент приватизації станом на 02.08.1993.
Згідно виписки з протоколу № 31 засідання правління ВАТ «Завод Укркабель» від 10.09.1996 останнє вирішило продати Акціонерному товариству закритого типу «Агрокомплекс Омега», зокрема, окремо стояче нежитлове приміщення/захисну споруду № 111275 по вул. Багговутівській, 4 у місті Києві.
На підставі договору купівлі-продажу від 13.09.1996, укладеного між ВАТ «Завод Укркабель» та АТЗТ «Агрокомплекс Омега», останнє набуло у приватну власність нежитлове окреме підвальне приміщення площею 222,7 кв.м по вул. Багговутівській, 4 у місті Києві.
У подальшому АТЗТ «Агрокомплекс Омега» на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1999 відчужив нежитлове окреме підвальне приміщення площею 222,7 кв.м за вказаною адресою ОСОБА_1 (третя особа).
Первинну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлове окреме підвальне приміщення площею 222,7 кв.м по вул. Багговутівській, 4 в місті Києві здійснено 19.03.2013 на підставі заяви ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 49661480000).
Надалі вказане нерухоме майно ОСОБА_1 в якості негрошового внеску передав за Актом приймання-передачі від 04.03.2021 до статутного капіталу ТОВ «Ярослава-Інвест» та став кінцевим бенефіціарним власником даного товариства з часткою статутного капіталу в розмірі 99,97%.
На підставі вказаного акту приймання-передачі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2021 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове окреме підвальне приміщення загальною площею 222,7 кв.м, розташоване по вул. Багговутівській, 4 у місті Києві за ТОВ «Ярослава-Інвест».
Обґрунтовуючи правомірність заявлених вимог, прокурор зазначає, що висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11.09.2024 № 24-00/ССЕ, проведеної в межах кримінального провадження № 12023100000000331, встановлено, що нежитлове окреме підвальне приміщення загальною площею 222,7 кв.м. розташоване по вул. Багговутівській, 4 у місті Києві, відноситься до захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття.
Експертом при проведення експертизи використано окрім зазначених вище документів, також:
- Акт огляду об'єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення від 05.07.2024, складений комісією у складі представників Шевченківського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві, муніципальної безпеки Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», яким за наслідками візуального обстеження встановлено, що спірна споруда має ознаки захисту споруди цивільного захисту;
- Технічний паспорт БТІ від 03.11.2022 на захисну споруду цивільного захисту з господарськими будівлями та спорудами, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Багговутівська, 4 із зазначенням показника захисту: 3 (2 кгс/см3) та технічних характеристик конструктивних елементів.
Прокурор стверджує, що нежитлове окреме підвальне приміщення загальною площею 222, 7 кв.м. розташоване по вул. Багговутівській, 4 є захисною спорудою є обмежено обороноздатним державним майном (протирадіаційним укриття), не підлягає приватизації та не може перебувати у приватній власності.
Так прокурор, зокрема, посилається на положення частини 1 статті 36 Кодексу цивільного захисту України (в редакції станом на 04.03.2021), відповідно до умов якої до захисних спору цивільного захисту належить, зокрема, сховища та протирадіаційні укриття, які відповідно до статті 178 ЦК України вилучені з цивільного обороту.
Крім того, відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженої постановою ВРУ від 07.07.1992 № 2545-ХІІ, Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва або передача в оренду яких не допускається, затверджених Декретом КМУ від 31.12.1992 за № 26-92 протирадіаційні споруди віднесено до об'єктів, що не підлягали приватизації.
Аналогічні обмеження щодо заборони приватизації захисних споруд цивільного захисту впроваджено і в діючу редакцію Закону України «При приватизацію державного і комунального майна» (частина 2 статті 4).
Зазначене, на переконання прокурора, свідчить про наявність обмежень на момент виникнення спірних правовідносин щодо приватизації спірного спецоб'єкта, у зв'язку з чим останнє має перебувати у державній/комунальній власності. А, відтак, виключається законність набуття його фізичними та юридичними особами у власність.
Враховуючи зазначене, прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, яким прокурор в інтересах держави просить суд усунути перешкоди у здійсненні права користування спірним об'єктом.
Із поданого до суду відзиву вбачається, що на початку повномасштабної агресії російської федерації ключі від спірного приміщення передані ініціативній групі багатоквартирного будинку № 4 по вулиці Багговутівська у м. Києві для тимчасового використання мешканцями вказаного будинку як найпростішого укриття під час ракетних атак.
Восени 2022 відповідач вирішив перевірити стан та порядок використання приміщення, в результаті чого виявлено, що в нежилих приміщеннях невідомі особи проводять ремонтні роботи. Особи, які проводили роботи, не змогли повідомити, від якої вони організації.
08.11.2022 було викликано патрульну поліцію та повідомлено, що невідомі особи проводять ремонтні роботи в приміщенні, яке на праві приватної власності належить ТОВ «Ярослава-Інвест».
Згідно викладеного у відзиві, під час спілкування з працівниками поліції, підійшла особа, яка представилася працівником Бюро економічної безпеки та пред'явила службове посвідчення. Вказана особа повідомила, що роботи проводяться по завданню та за кошти Бюро економічної безпеки для безпеки співробітників на час воєнного стану, які розміщуються у будинку № 2 по вулиці Багговутівська у м. Києві.
Заперечень щодо власності ТОВ «Ярослава-Інвест» на приміщення не висувалося.
Влітку 2024 директора ТОВ «Ярослава-Інвест» ОСОБА_2 викликано на допит у якості свідка у кримінальному провадженні №12023100000000331 від 24.02.2023, що здійснюється слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за частиною 3 статті 358, частини 1 статті 365-2, частини 4 статті 190 КК України. Процесуальне керівництво здійснює Київська міська прокуратура. Допит стосувався придбання приміщення.
Відповідач зазначає, що такі дії правоохоронних органів спрямовані на заволодіння приватною власність відповідача для використання у власних інтересах, незважаючи на безкоштовне надання власником її для тимчасового використання всім без виключення.
Дослідивши додані до позову докази, відповідач стверджує, що у жодному документі з наданих прокурором до позовної заяви, не вказано, що окремо стояче нежитлове приміщення/захисна споруда № 111275 по вул. Багговутівській, 4 у місті Києві єпротирадіаційним укриттям, як на момент приватизації так і є на даний час.
08.05.2007 ОСОБА_1 будучи власником спірного приміщення звертався до Головного управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) з листом щодо статусу приміщення.
01.06.2007 Головне управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 01.06.2007 № 047/644 повідомило, що підвальне приміщення належить до захисних споруд цивільної оборони V-класу, які включені до фонду найпростіших укриттів.
Відповідач стверджує, що прокурор, вважаючи приміщення протирадіаційним укриттям, на момент приватизації не надав будь-якого похідного документу від такого статусу захисної споруди цивільного захисту на момент приватизації, таких як: акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (захисної споруди цивільної оборони); журнал перевірки стану сховища (протирадіаційного укриття); акти перевірки захисної споруди цивільної оборони; відомості про перебування споруди на обліку захисних споруд цивільної оборони; інвентаризаційна справа (як об'єкта нерухомого майна); технічний паспорт (як об'єкта нерухомого майна).
З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2024 ТОВ «Ярослава-Інвест» звернулося з листом до Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання інформації, чи перебувало нерухоме майно площею 222,7кв.м за адресою: м. Київ, вул. Загорівська (колишня назва Багговутівська), будинок 4 на обліку як захисна споруда цивільного захисту у період з 01.01.1993 по 01.09.1995 та чи перебуває на обліку на даний час. Якщо так, до якого фонду захисних споруд було включено у вказаний період та на даний час.
Згідно відповіді від Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.12.2024 № 079-7686 станом на 18.12.2024 за адресою: м. Київ, вул. Загорівська (колишня назва Багговутівська), будинок 4 не обліковуються об'єкти фонду ЗСЦЗ.
Щодо наданого прокурором експертного висновку, відповідач зазначає, що останній не може бути прийнятий судом у якості належного доказу оскільки останній складений на підставі нелегітимних документів.
Вказаний висновок експерта побудований на технічному паспорті станом на 02.11.2022, виготовленому ТОВ «Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне», м. Кременчук, у якому вказано, що спірне приміщення - це сховище цивільного захисту та протирадіаціне укриття. В той же час, жодний доданий прокурором до позовної заяви документ (датований до дати виготовлення вказаного технічного паспорту від 02.11.2022) не містить зазначення, що приміщення є протирадіаційним укриттям.
Крім того відповідач звертає увагу суду на те, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» не є власником спірного об'єкта нерухомості. А, відтак, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 № 186) не міг бути замовником технічної інвентаризації.
Технічний паспорт від 02.11.2022 виготовлений ТОВ «Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне», на переконання відповідача, не має жодної юридичної сили, оскільки виготовлений за замовленням неналежної особи, а відомості про технічну інвентаризацію приміщення не внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, як це передбачено пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681 «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва».
Окрім викладеного, відповідач зазначає про обрання прокурором невірного способу захисту, оскільки належним на його переконання могло б бути пред'явлення саме віндикаційного позову; позовна давність на звернення з яким є пропущеною, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України (в редакції від 10.01.2025) об??єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід?ємними від фізичної чи юридичної особи.
Види об?єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об?єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об?єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об?єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.
Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб?єктами.
Як було зазначено вище та вірно встановлено судом першої інстанції, нежитлове приміщення площею 222, 7 кв.м., яке розташовано по вул. Багговутівській, 4 у м. Києві спочатку передано у власність ВАТ "Завод Укркабель" шляхом приватизації, потім на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.1996 таке приміщення перейшло у приватну власність від ВАТ "Завод Укркабель" до АТЗТ "Агрокомплекс Омега", а на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1999 - ОСОБА_2 , який в якості негрошового внеску передав за Актом приймання-передачі від 04.03.2021 таке нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ "Ярослава-Інвест".
Водночас, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, встановив, що спірне нежитлове приміщення площею 222, 7 кв.м., яке розташована по вул. Багговутівській, 4 у м. Києві хоч і є укриттям, однак не є протирадіаційним укриттям, до якого законодавчо встановлена заборона на відчуження таких об?єктів. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з урахуванням наступного.
Так, основним спірним питанням у даній справі є факт належності/не належності спірного нежитлового приміщення до захисних споруд цивільного захисту (протирадіаційним укриттям).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу РВ ФДМУ по місту Києву приватизація ВАТ "Укркабель" завершена 14.07.1995.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що перелік об?єктів (груп об?єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Державна програма приватизації майна державних підприємств, затверджена постановою ВРУ від 07.07.1992 № 2545-ХI. Пунктом 1.3 якої заборонено приватизацію протирадіаційних споруд.
Пункт 14 статті 2 Кодексу цивільного захисту України в редакції, яка діяла станом на час набуття нежитлового приміщення площею 222, 7 кв.м., яке розташовано по вул. Багговутівській, 4 у м. Києві у приватну власність третьою особою та відповідачем закріплює визначення: "захисні споруди цивільного захисту" - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Разом з цим, згідно статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать:
1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;
2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.
Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.
Споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення.
Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.
Згідно абзацу 5 Розділу І Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Nє 653 від 09.10.2006, протирадіаційні укриття призначені для захисту осіб, що укриваються, від впливу іонізуючого випромінювання при радіоактивному забрудненні місцевості і допускають безперервне перебування у них розрахункової кількості осіб, що укриваються, до двох діб.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що інвентаризаційним описом Nє 6 «Будівлі невиробничі» від серпня 1993 року, балансом державного підприємства станом на 01.08.1993 (порядковий Nє 61), Переліком об??єктів, що увійшли до складу цілісного майнового комплексу ВАТ «Завод Укркабель» на момент приватизації станом на 02.08.1993 (розділ ІІ п. 2 (порядковий номер 61), а також випискою з протоколу Nє 31 засідання правління ВАТ «Завод Укркабель» від 10.09.1996 підтверджується факт належності окремо стоячого нежитлового приміщення по вул. Багговутівській, 4 у місті Києві до захисних споруд (спецоб?єкт), якій присвоєно обліковий Nє 111275. (т.1, а.с. 67-68, 83-86, 90-91).
Більше того, прокурором в якості підтвердження факту того, що нежитлове окреме підвальне приміщення загальною площею 222,7 кв.м, розташоване по вул. Багговутівській, 4 у місті Києві, відноситься до захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття долучено до матеріалів справи висновок експерта №є24-108/ССУ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по матеріалам кримінального провадження №є 12023100000000331, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.02.2023, складений 11.09.2024. (т.1, а.с. 139-155).
Вказаним вище висновком експерта, зокрема, встановлено, що нежитлове окреме підвальне приміщення загальною площею 222,7 кв.м, розташоване по вул. Багговутівській, 4 у місті Києві, відноситься до захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття з покажчиком класу захисту « 3» (2кгс/см2) у відповідності до основних технічних характеристик.
В свою чергу, місцевим господарським судом не взято до уваги вказаний вище висновок, з підстав того, що експертом при здійснені експертного дослідження взято до уваги технічний паспорт на сховище цивільного захисту від 03.11.2022.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що виготовлений ТОВ «БТІ М» на Комунального підприємства «Керуюча компанія обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» технічний паспорт на сховище цивільного захисту від 03.11.2022 не відповідає положенню Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна, яка була чинною та діяла в редакції від 15.01.2019, оскільки вказане комунальне підприємство не було власником спірного майна, а тому не могло бути замовником проведення його технічної інвентаризації.
Втім, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі ст. 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту належить, зокрема, забезпечення цивільного захисту на відповідній території, здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту, організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Частиною 4, ст. 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що для вирішення питань щодо укриття населення, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб?єкти господарювання та інші юридичні особи завчасно створюють фонд захисних споруд цивільного захисту. Потреба у фонді захисних споруд цивільного захисту визначається із розрахунку необхідності укриття всіх категорій населення за місцем роботи та за місцем проживання, а також інших категорій населення за місцем тимчасового перебування, у визначених законодавством випадках.
При цьому, механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об?єктів до складу та виключення таких об?єктів з фонду захисних споруд, ведення обліку сховищ і протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів та первинних (мобільних) укриттів, що є об?єктами відповідного фонду, а також статус таких об?єктів для забезпечення захисту населення регламентується Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об?єктів до складу та виключення таких об?єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.
Відповідно до п. 25 Порядку з метою уточнення даних щодо обліку захисних споруд, їх технічного стану міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування організовують проведення технічної інвентаризації захисних споруд як об?єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Мінрегіоном.
3 матеріалів справи вбачається, що Шевченківська районна в місті Києві державної адміністрації листом від 15.07.2024 № 109-4097 зазначила, що на виконання вищевказаних вимог законодавства, з метою збільшення фонду захисних споруд цивільного захисту державною адміністрацією та її підпорядкованими підрозділами, зокрема, Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» в установленому порядку здійснювались заходи щодо взяття на облік окремо стоячої підземної споруди по вул. Загорівській (Багговутівській), 4 у місті Києві. (т.2, а.с. 58).
3 вказаного вище листа також вбачається, що після надходження 08.11.2022 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації листа ТОВ «Ярослава-Інвест» про те, що воно є власником нерухомого майна, державна адміністрація припинила дії, спрямовані на взяття на облік зазначеного майна.
3 огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» правомірно, в межах повноважень, замовлено проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту від 03.11.2022 з метою подальшого взяття на облік безхазяйної захисної споруди цивільного захисту, а відтак висновки суду першої інстанції про неналежність технічного паспорту як доказу, є безпідставними в розумінні ст. 77-79, 80, 86, 269 ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що при проведенні експертизи досліджувався не тільки технічний паспорт від 03.11.2022, а й Акт огляду об??єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення від 05.09.2024, складений за участі уповноважених посадових осіб ВЗНС та ЗЦЗ Шевченківського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві, відділу муніципальної безпеки Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, відділу по роботі з орендарями та власниками нежитлових приміщень комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», з матеріалами фотофіксації стану спірної захисної споруди цивільного захисту. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу та приймає доводи прокурора та позивача.
Таким чином, відхиляючи доводи відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає, що останній, заперечуючи факт належності приміщення до захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття фактично лише вказує на недоліки у наданих прокурором доказах, зокрема, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» не мала права замовлення виготовлення технічного паспорту на сховище цивільного захисту, оскільки не є власником такого приміщення.
Однак, як вище встановлено судом апеляційної інстанції, Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» правомірно, в межах повноважень, замовлено проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту від 03.11.2022.
При цьому, стверджуючи, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» не мала права на замовлення виготовлення технічного паспорту на сховище цивільного захисту, оскільки не є власником такого приміщення. Відповідач, в свою чергу, не був позбавлений права самостійно замовити виготовлення технічного паспорту та надати його на противагу доказам, наданим прокуратурою. Втім, матеріали справи не містять таких доказів. А тому доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими та такими, що приймаються судом апеляційної інстанції.
Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач вказує на відсутність у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про технічну інвентаризацію спірного приміщення, за результатами якої виготовлено технічний паспорт від 03.11.2022.
Однак, до апеляційної скарги долучено витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані документи лише підтверджують загальнодоступну та загальновідому інформацію, яка розміщена на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua) щодо відомостей про технічну інвентаризацію спірного об?єкта нерухомого майна - сховища цивільного захисту по вул. Багговутівській, 4 у місті Києві, за результатами якої складено технічний паспорт від 03.11.2022 (реєстраційний номер документу: TI0l:6921-4042- 2778-2296).
3 огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що прокурором не спростовано відсутність відомостей технічної інвентаризації у Єдиній державній електронній системи у сфері будівництва.
Більше того, відповідачем та третьою особою не було надано власного висновку експерта, який би спростував факт належності спірного приміщення до захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, оцінюючи висновок експерта №є24-108/ССУ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по матеріалам кримінального провадження № 12023100000000331, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.02.2023, складений 11.09.2024, разом і іншими доказами у справі, зазначає наступне.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі Nє910/21067/17 та у постанові від 15 червня 2021 року у справі Nє916/2479/17.
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з?ясувати достатність поданих експертові об?єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі Nє520/8073/16, від 12 лютого 2020 року у справі Nє457/906/17, від 15 червня 2021 року у справі Nє916/2479/17, від 07 червня 2022 року у справі Nє916/302/16).
Відтак, суд апеляційної інстанції за загальним правилом статті 86 ГПК України надано оцінку висновку експерта № 12023100000000331 від 11.09.2024, як доказу у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами та встановлено, що висновок не викликає сумнівів у його об?єктивності і обґрунтованості; висновок складений особою, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу"; предметом висновку є дослідження обставин, які входять до предмета доказування у цьому спорі; висновок не містить суперечностей між дослідницькою частиною та підсумковим висновком; узгоджується з іншими матеріалами справи, а тому має бути прийнятий до уваги як належний та допустимий доказ у розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження факту належності спірного нежитлового приміщення до захисних споруд цивільного захисту протирадіаційним укриттям.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та доведеними доводи апелянта, що спірна захисна споруда цивільного захисту є самостійним об?єктом нерухомого майна, що належить до захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції (мотивувальна частина) підлягає зміні.
Разом з цим, як вже було вище зазначено, відповідно до постанови Верховної Ради України від 07.07.1992 Nє 2545-XII, якою затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств та введено в дію Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається, затверджених Декретом Кабінету Міністрів України від 31.0.12.1992 Nє 26-92, Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (ч. 2 ст. 4), а також Кодексу цивільного захисту України (ч. 12 ст. 32) протирадіаційні укриття включені до переліку об?єктів, що не підлягали передачі в оренду та приватизації.
Отже, протирадіаційні споруди, в тому числі і спірне майно - захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) Nє 111275 належать до об?єктів, приватизація яких заборонена законом.
Крім того, згідно зі ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 30.03.1995) приватизації не підлягають інші об?єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій.
Разом з цим, щодо доводів відповідача та третьої особи про неправильно обраний спосіб захисту, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 cт. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Відповідно до ст. 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Як встановлено судом вище, нежитлове приміщення площею 222, 7 кв.м., яке розташована по вул. Багговутівській, 4 у м. Києві спочатку передано у власність ВАТ «Завод Укркабель» шляхом приватизації, на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.1996 таке приміщення перейшло у приватну власність від ВАТ «Завод Укркабель» до АТЗТ «Агрокомплекс Омега». А на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1999 - ОСОБА_1 , який в якості негрошового внеску передав за Актом приймання-передачі від 04.03.2021 таке нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ «Ярослава-Інвест». Станом на дату звернення до суду з позовом вказане спірне майно є власністю відповідача.
Так, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 29 травня 2025 року у справі № 918/938/23, відповідно до якої було визначено наступне.
Вимога про повернення об'єкта нерухомого майна, який є захисною спорудою цивільного захисту (протирадіаційного укриття), від особи, за якою зареєстроване право власності, має розглядатися як віндикаційний позов, оскільки така особа за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем об'єкта, натомість територіальна громада, за якою не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Якщо право власності на захисну споруду зареєстроване за приватною особою, то права держави або територіальної громади не можуть захищатися негаторним позовом, оскільки це позов володіючого власника до неволодіючого невласника.
КГС ВС зазначив, що у спорах щодо повернення об'єктів нерухомого майна, які є захисними спорудами цивільного захисту, належним способом захисту права є віндикаційний позов, передбачений ст. 387 ЦК України. Це обумовлено тим, що закон не містить прямої заборони на перебування таких споруд у приватній власності (на відміну, наприклад, від земель водного чи природно-заповідного фонду). Такі об'єкти не мають зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, які б дали змогу добросовісній особі зрозуміти, що їх приватизація заборонена.
Тому наявність державної реєстрації права власності за відповідачем свідчить про реєстраційне володіння спірним об'єктом. В такому разі відсутні правові підстави для подання негаторного позову чи позову про визнання недійсним правочину, а належним способом захисту є позов про витребування майна із чужого незаконного володіння.
В даному аспекті суд апеляційної інстанції зазначає, що в указаній постанові від 29.05.2025 судова палата відступила від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 27.11.2024 у справі № 922/221/24, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, від 16.01.2025 у справі № 922/660/24, від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24 та від 11.02.2025 у справі № 918/1358/23 щодо правової кваліфікації вимоги про повернення нерухомого майна, яке є захисною спорудою, як такої, що опосередковує негаторний позов. Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи прокуратури з посиланням на неактуальні правові висновки Верховного Суду.
Таким чином, прокурор просив усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні майном. Водночас, як вказано вище, належним способом захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, з якою прокурор у цій справі не звертався.
Разом з цим, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).
Отже, оскільки звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обрав неналежний спосіб захисту, апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні такого позову, але з мотивів, відмінних від зазначених судом першої інстанції.
А тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в розумінні ч. 2, 4 ст. 277 ГПК України. Доводи скаржника щодо належності спірної споруди до об'єкту захисна споруда цивільного захисту, що є самостійним об?єктом нерухомого майна, та належить до захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття - є обґрунтованими та такими, що приймаються судом апеляційної інстанції. Однак, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні позову через неправильно обраний спосіб захисту на підставі ст. 16 ЦК України, яку неправильно не застосував суд першої інстанції.
А тому апеляційну скаргу у даній справі в іншій частині слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, неправильно встановив підстави для відмови в позові. Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови.
8. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275 - 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/13369/24 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/13369/24 - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.
3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/13369/24 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
4. Судовий збір за розгляд даної апеляційної скарги покласти на скаржника.
5. Матеріали справи №910/13369/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім