вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Справа№ 910/6028/13
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Міненко В.М.;
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016
у справі №910/6028/13 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення заборгованості у сумі 38 129 020,38 грн.,-
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 38 129 020,38 грн, з яких: 20 437 752, 98 грн основний борг, 5 721 068, 60 грн - 3% річних та 11 970 198, 80 грн збитків від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 року по справі №910/6028/13 позов задоволений частково. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року зазначене рішення залишене без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 скасовані в частині відмови у стягненні інфляційних витрат та 3% річних і в цій частині справа № 910/6028/13 передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року по справі №910/6028/13 в частині стягнення з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 3% річних в розмірі 5 721 068, 60 грн. та збитків від інфляції в розмірі 11 970 198, 80 грн в позові відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року по справі № 910/6028/13 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження істотних обставин справи.
Апелянт зазначає, що заборгованість, яка заявлена до стягнення у даній справі, станом на 04.06.2011 року не існувала, у зв'язку із чим на неї не поширювались і не поширюються положення Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 № 3319-VІ, у зв'язку із чим вона не підлягала і не підлягає списанню.
Крім того, скаржник зазначає, що Дочірня компанія «Газ України» здійснює списання заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» в межах сум, списаних компанією ДК «Газ України» учасникам процедури списання. Повідомлення про суму списання заборгованості ДК «Газ України» повинен щомісяця надсилати НАК «Нафтогаз України».
18.01.2017 відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив суд, оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач зазначив, що списання заборгованості з пені, штрафних санкцій та фінансових санкцій (три відсотків річних та індекс інфляції) законодавцем не поставлена в залежність від списання заборгованості за природний газ як ДК «Газ України» перед НАК «Нафтогаз України», так і підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК «Газ України». Списання заборгованості з пені, штрафних санкцій та фінансових санкцій (три відсотків річних та індекс інфляції) законодавцем не поставлена в залежність від періоду нарахування таких санкцій на певну календарну дату.
Київський апеляційний господарський суд зупинив апеляційне провадження у справі №910/6028/13 та зобов'язав сторін повідомити Київський апеляційний господарський суд про завершення реорганізації Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» своєю ухвалою від 09.03.2017.
21.05.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання про поновлення провадження, оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження - усунуто.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відставку.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 справу №910/6028/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), , Коротун О.М., Майданевич А.Г.
29.05.2025 суддя Майданевич А.Г. заявив про самовідвід від розгляду справи №910/6028/13. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів в неупередженості суду, які можуть виникнути у зв'язку з тим, що близька особа працює в Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
02.06.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою заяву судді Майданевича А.Г. про самовідвід від розгляду справи №910/6028/13 - задоволено. Матеріали справи №910/602813 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 справу № 910/6028/13 прийнято до провадження вищевказаною колегією суддів, поновлено апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду на 30.07.2025.
22.07.2025 від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмета спору. Заява мотивована тим, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України від 14.07.2021 № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» відповідно до якого встановлено, що на заборгованість ДК «Газ України» перед НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці з 28.07.2025 по 01.08.2025, судове засідання призначене на 30.07.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд справи призначено на 03.09.2025.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2008/25 від 01.09.2025, у зв'язку перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6028/13.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025, справу № 910/6028/13 прийнято до провадження вищевказаною колегією суддів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 відкладено розгляд справи до 09.09.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2025 підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмета спору та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 09.09.2025 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, колегія суддів відмовляє у його задоволенні враховуючи наступне.
Перелік підстав закриття провадження у справі визначений ст. 231 ГПК України.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У даному випадку предметом спору є вимога ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про стягнення 5 721 068, 60 грн 3% річних та 11 970 198, 80 грн збитків від інфляції.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи до ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
У даному випадку, позивач посилається на те, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України від 14.07.2021 № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» відповідно до якого встановлено, що на заборгованість ДК «Газ України» перед НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, з дня набрання чинності цим Законом.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що нараховані суми інфляційних та 3% річних підлягають регулюванню відповідно до положень наведеного вище законодавчого акту та підлягають списанню з 29.08.2021, а тому на даний час відсутній предмет спору у справі.
Однак, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалено ще 27.10.2016, тоді як Закон, на який посилається позивач як на підставу відсутності предмета спору набрав чинності 29.08.2021, тобто майже через п'ять років після ухвалення судом першої інстанції рішення.
Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення предмет спору існував, а тому відсутні підстави для закриття провадження у зв'язку відсутністю предмета спору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 23.01.2009 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (надалі - постачальник) та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - покупець) був укладений договір № 06/09-8 поставки природного газу бюджетним установам та організаціям, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцю протягом 2009 року природний газ в обсязі до 1 050 000 000 м3 згідно погодженого графіку, а останній зобов'язався прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 4 цього договору.
Згідно умов п. 2.1 договору № 06/09-8 постачальник передає покупцеві у I кварталі 2009 р. до 532 000 000 м3 природного газу, у ІІ кварталі до 93 000 000 м3, у ІІІ кварталі до 30 000 000 м3, у ІV кварталі до 395 000 000 м3.
Згідно п. 5.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться на підставі акту приймання-передачі газу до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки газу з 1 січня до 31 грудня 2009, в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що виконав свої зобов'язання належним чином та згідно з актами передачі-приймання природного газу №№ 01/09-НГУ-ІМП/Б від 31.01.2009, 01/09-НГУ-ІМП/Б/1 від 26.02.2009, 02/09-НГУ-ІМП/Б, 02/09-НГУ-ІМП/Б-1 від 28.02.2009, 03/09-НГУ-ІМП/Б/2 від 31.03.2009, 04/09-НГУ-ІМП/Б/2 від 30.04.2009, 04/09-НГУ-ІМП/Б-1, 03/09-НГУ-ІМП/Б-3 від 2205.2009, 05/09-НГУ-ІМП/Б від 31.05.2009, 06/09-НГУ-ІМП/Б від 30.06.2009, 07/09-НГУ-ІМП/Б від 31.07.2009, 08/09-НГУ-ІМП/Б від 31.08.2009, 09/09-НГУ-ІМП/Б від 30.09.2009, 10/09-НГУ-ІМП/Б від 31.10.2009, 11/09-НГУ-ІМП/Б від 30.11.2009, 12/09-НГУ-ІМП/Б від 31.12.2009, передав відповідачу протягом 2009 року 1 033 702 269 м3 природного газу вартістю 2 046 080 131,65 грн.
За поставлений позивачем газ відповідач розрахувався частково у розмірі 2 046 080 131, 65 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 20 437 752, 98 грн.
Зазначена заборгованість підтверджується підписаним сторонами актом звіряння розрахунків від 31.12.2012.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, останньому нараховані 3% річних в розмірі 5 721 068, 60 грн. та збитки від інфляції в розмірі 11 970 198, 80 грн.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 позов було задоволено частково. Стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 20 437 752, 98 грн боргу, 36 888, 60 витрат по оплаті судового збору. У позовних вимогах в іншій частині було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 у справі № 910/6028/13 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних скасовано, в цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 при повторному розгляді справи, в частині стягнення з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 3% річних у сумі 5 721 068, 60 грн та збитків від інфляції у розмірі 11 970 198, 80 грн у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що у зв'язку із прийняттям Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» списати заборгованість з штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість за газ, спожитий у період з 01.01.1997 по 01.01.2011, а нарахування позивачем 3% річних та збитків від інфляції за період з 01.07.2012 по 20.03.2013, тобто після втрати Законом чинності, позбавляє відповідача права на списання вказаних сум та порушує його права в контексті приписів ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
04.06.2011 набрав чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» № 3319-VI від 12.05.2011 (далі - Закон), статтею 1 якого передбачено, що його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок».
Відповідно до п. 2.1.1. п. 2.1. та п. 2.2. ст. 2 Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню: заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом: заборгованість ДК «Газ України» перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК «Газ України»; заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 по 01.01.2011, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Отже, на виконання вказівок Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції) законодавцем не поставлена в залежність від списання заборгованості за природний газ (утому числі реструктуризована) як ДК «Газ України» перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», так і підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК «Газ України». Також списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції) законодавцем не поставлена в залежність від періоду нарахування таких санкцій на певну календарну дату.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з тим, що положення ст. 2 Закону носить імперативний характер і передбачає не право на списання відповідних сум, а обов'язок суб'єктів, визначених у ст. 1 Закону.
Враховуючи імперативний характер норми, позивач, як визначений ст. 1 Закону учасник процедури зобов'язаний самостійно списати заборгованість відповідача зі штрафних та фінансових санкцій і не обмежений діями відповідача щодо списання.
Відповідно, відповідач за вказаним Законом мав право на списання штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість за спожитий газ у період з 01.01.1997 до 01.01.2011.
Статтею 3 Закону передбачено, що останній набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30.06.2012.
Отже, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість за природний газ, спожитий у період з січня по грудень 2009 року, після втрати чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" позбавляє відповідача права на списання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
При цьому ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачено що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно з ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 3 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Враховуючи, що визначене положенням ст. 2 Закону списання носить імперативний характер і обмежене виключно періодом виникнення заборгованості, а не періодом нарахування інфляційних та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не вправі нараховувати ці суми після втрати чинності Законом, оскільки здійснення прав у такий спосіб всупереч вимог ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України порушує права відповідача, позбавляє його можливості списання заявлених сум, призводить до непередбачених чинним законодавством матеріальних втрат його як суб'єкта паливно-енергетичного комплексу.
Аналогічної правової позиції щодо порушення позивачем зазначених вище норм права у подібних справах дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 27.09.2016 у справі № 910/9915/13, від 07.11.2016 у справі № 910/6191/16 та від 15.11.2016 у справі № 910/6192/16.
З огляду на встановлені вище обставини, доводи апелянта про те, що списання можливе лише на підставі протоколу комісії є безпідставним. Зазначений протокол складається у відповідності до Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894, який хоча і є діючим, але його затверджено відповідно до п. 2.5 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», який, в свою чергу, втратив чинність 30.06.2012 року.
Тобто, у зв'язку з втратою чинності Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» відсутні правові підстави визначені для скликання відповідної комісії, що, як встановлено вище, порушене право відповідача на відповідне списання.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 5 721 068, 60 грн та збитків від інфляції у сумі 11 970 198, 80 грн.
Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 року по справі № 910/6192/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволенню не підлягає.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у справі № 910/6028/13 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у справі № 910/6028/13 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у справі № 910/6028/13 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року у справі № 910/6028/13 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/6028/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
О.М. Коротун
Дата підписання 01.10.2025