вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" вересня 2025 р. Справа№ 910/2132/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 16.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 08.04.2025 (повний текст складено та підписано 22.04.2025)
та на додаткове рішення від 22.04.2025 (повний текст складено та підписано 23.04.2025)
у справі №910/2132/25 (суддя О.В. Гулевець)
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична Компанія "Укренерго"
про стягнення 171 680 801,12 грн
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Дтек Західенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична Компанія "Укренерго" про стягнення 171 680 801, 12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 №0424-04013 у частині здійснення оплати за електричну енергію за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року.
Короткий зміст оскарженого рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична Компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Дтек Західенерго" 3% річних у сумі 31 698 782,58 грн, інфляційні втрати у сумі 139 982 018,54 грн та судовий збір у сумі 847 840,00 грн.
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична Компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення суду - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування за визначений позивачем період 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення 3 % річних. Крім того, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, оскільки наведені відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення обставини не свідчать про істотне ускладнення або неможливість виконання рішення у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 заяву Акціонерного товариства "Дтек Західенерго" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична Компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Дтек Західенерго" витрати на правову допомогу у сумі 60 000,00 грн.
Приймаючи додаткове рішення, суд виходив з того, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності, тому керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 08.04.2025 у справі №910/2132/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- суд безпідставно відхилив твердження відповідача про неможливість здійснення ним оплат з інших рахунків, окрім як з рахунку зі спеціальним режимом використання. Так, під час розгляду цієї справи відповідач зазначав про відсутність його вини у простроченні виконання своїх зобов'язань з посиланням на те, що НЕК "Укренерго" оплачує придбану балансуючу електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, у зв'язку з чим оплата здійснюється після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку;
- суд першої інстанції відмовляючи у зменшенні 3% річних не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18;
- суд першої інстанції відмовляючи у відстроченні виконання рішення не дослідив обставини, які свідчать про наявність виняткових обставин, які сторони не могли передбачити, укладаючи договір про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 № 0424-04013, зокрема масовані обстріли об'єктів енергетичної інфраструктури.
Стосовно додаткового рішення суду першої інстанції апелянт зазначив, що останнє підлягає скасуванню, оскільки суд не врахував, що позиваем документально не підтверджено реальності понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
03.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого суду - без змін.
Позивач зауважує на тому, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та додаткове рішення від 22.04.2025 у справі № 910/2132/25 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв і клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 апеляційну скаргу у справі №910/2132/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та на додаткове рішення від 22.04.2025 у справі №910/2132/25 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи №910/2132/25 з Господарського судуміста Києва.
30.05.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
05.06.2025 матеріали справи №910/2132/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025, у зв'язку перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2132/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.06.2025, справу №910/2132/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та на додаткове рішення від 22.04.2025 у справі №910/2132/25. Судове засідання призначено на 08.07.2025.
У судовому засіданні 08.07.2025 оголошено перерву до 24.07.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025, у зв'язку перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2132/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.07.2025, справу №910/2132/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та на додаткове рішення від 22.04.2025 у справі №910/2132/25 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Сибіга О.М., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2025
У судовому засіданні 16.09.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 16.09.2025 з'явились представники сторін, які надали свої пояснення.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення та додаткове суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також просив скасувати додаткове рішення та ухваоити нове, яким відмовити позивачу у прийнятті додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Акціонерне товариство "Дтек Західенерго" (надалі - позивач, постачальник послуг з балансування, ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП, Регулятор) від 31.05.2019 № 871.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія НЕК "Укренерго" (надалі - відповідач, ОСП) є оператором системи передачі (ОСП), на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР).
27.05.2019 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Національна Енергетична Компанія "Укренерго") підтвердило приєднання Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування.
Таким чином, між сторонами укладено договір про участь у балансуючому ринку № 0424-04013 від 27.05.2019 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Згідно з п. 1.2 договору за цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
Пунктом 2.1 договору загальна вартість договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору.
За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Згідно з п. 4.1 договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.
Відповідно до п. 4.2, 4.3, 4.4 договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП. ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (Акт) до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з наданням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного цифрового підпису прямо заборонено законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі "Інтернет" або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ Акт ППБ розглядає та повертає один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той же спосіб. У разі незгоди з розрахунками ОСП відповідно до Акта ППБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається даними, що зазначені в Акті.
За приписами п. 5.4 договору на ОСП покладено обов'язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ППБ, про що ОСП повідомляє ППБ, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.1, 9.2 договору).
На виконання умов договору між позивачем та відповідачем електронно-цифровим підписом було підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії: від 30.09.2023 № БР/23/09-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ на суму 29 068 521,47 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 20 8226 943,44 грн), від 31.10.2023 № БР/23/10-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ, на суму 8 989 143,78 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 4 31 073 006,40 грн), від 30.11.2023 № БР/23/11-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ на суму 36 294 808,16 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 640 601 057,66 грн).
Відповідачем складено та підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 31.12.2023 № БР/23/12-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ, на суму 26 4125 441,14 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 285 544 192,73 грн), від 31.01.2024 № БР/24/01-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ, на суму 155 153 564,82 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 293 993 563,58 грн), від 29.02.2024 № БР/24/02-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ, на суму 2 00 314 953,11 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 161 239 951,40 грн.).
Позивачем складені зауваження до актів № БР/23/12-0424, № БР/24/01-0424, № БР/24/02-0424, з підстав порушення відповідачем п. 4.19.1 Правил ринку.
У зв'язку зі неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті балансуючої енергії за період вересня 2023 року - лютого 2024 року згідно Типового договору про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 №0424-04013, Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" 1 562 356 480,85 грн основного боргу, 13 957 409,58 грн 3% річних та 23 176 896,44 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/3231/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" основний борг у розмірі 1 562 356 480 грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 127 530 грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 13 843 917 грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 844 573 грн. 26 коп. В іншій частині первісного позову відмовлено. У зустрічному позові відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2025 року у справі №910/3231/24 постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/3231/24 залишено без змін.
Під час розгляду справи №910/3231/24 за вищевказаним позовом, судом було встановлено неналежне виконання ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" грошового зобов'язання по оплаті балансуючої енергії, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 562 356 480,85 грн. Нарахування 3 % річних у розмірі 3 13957409,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 23 176 896,44 грн у межах розгляду справи №910/3231/24 було здійснено позивачем до 14.03.2024.
Рішення Господарського суд міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/3231/24 було виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Типовим договором про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 №0424-04013, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/3231/24, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2025, позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані за періоди з 15.03.2024 по 20.11.2024, з 15.03.2024 по 30.11.2024, з 15.03.2024 по 17.12.2024 3% річних у сумі 31 698 782,58 грн та інфляційні втрати в сумі 139 982 018,54 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на ЗУ "Про ринок електричної енергії" яким визначено порядок розрахунків, згідно якого виключається можливість користування відповідачем коштами, призначеними до сплати позивачу. Оскільки НЕК "Укренерго" не користується коштами, які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання, відсутні підстави для стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідач наголошує про відсутність вини ПрАТ "НЕК "Укренерго", оскільки всі кошти, які надходять від учасників балансуючого ринку на поточні рахунки із спеціальним режимом використання НЕК "Укренерго" протягом банківського дня, невідкладно виплачуються учасникам ринку у межах наявної суми, на недискримінаційній основі, а тому НЕК "Укренерго" сплачувало АТ "ДТЕК Західенерго" вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточних рахунків із спеціальним режимом використання за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку.
У відзиві на позов відповідач стверджує, що ОСП не є гарантом і не несе відповідальність за порушення іншими учасниками балансуючого ринку своїх фінансових зобов'язань перед ОСП, а відтак, враховуючи вжиття ОСП усіх можливих заходів щодо належного виконання зобов'язань з оплати балансуючої електричної енергії, НЕК "Укренерго" є невинуватою особою в розумінні ст. 614 ЦК України.
Також відповідач просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2132/25 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення та зменшити загальний розмір 3% процентів річних на 90%.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/3231/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2025, встановлено факт щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати балансуючої енергії за Типовим договором про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 №0424-04013.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, зважаючи на встановлене судами прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є такими, що заявлені правомірно.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлене обладнання та виконані роботи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення 31 698 782,58 грн 3% річних та 139 982 018,54 грн інфляційних втрат, нарахована за періоди з 15.03.2024 по 20.11.2024, з 15.03.2024 по 30.11.2024, з 15.03.2024 по 17.12.2024, підлягає задоволенню в цій частині.
Щодо доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі умовою проведення розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку з посиланням на ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" (про алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання) та ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" (про напрямки використання коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання), колегія суддів зазначає, що, в даному випадку посилання скаржника на зазначені вище правові норми є спробою повернутись до дослідження обставин виникнення боргу, які вже досліджені в межах справи №910/3231/24 та не підлягають повторній оцінці в межах даного судового розгляду.
Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, про те, що місцевий суд застосував частину 2 статті 625 ЦК України в частині стягнення 3% річних без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, колегія суддів зазначає таке.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі №910/1721/23, проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних апеляційним судом не встановлено.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2024 у справі №910/3323/23, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 21.06.2022 у справі №910/9905/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21.
Колегія суддів також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 сформувала висновок про те, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних, у зв'язку з чим, судом першої інстанції вмотивовано задоволено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у повному обсязі. Доводи скаржника про неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.97 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити або відстрочити таке виконання.
Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Відтак, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, надзвичайні події та інші обставини справи.
За змістом ст. ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід наголосити, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з'ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.
Саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
Судом встановлено, що заявником не надано суду доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що в силу приписів ст. 331 ГПК України є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.
В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що НЕК "Укренерго" не може спрямувати на виконання рішення у справі № 910/2132/25 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні НЕК "Укренерго", а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії.
Крім того, відповідач повідомив про обставини, що негативно вплинули на його фінансовий стан, зокрема численні пошкодження об'єктів енергетичної системи України внаслідок бойових дій, зростання заборгованості.
Однак, колегія суддів зазначає, що стверджуючи про вищенаведені обставини, відповідачем до клопотання про відстрочення виконання рішення суду у даній справі не надано належних доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочки виконання рішення суду. До того ж суд першої інстанцї вірно зазначив, що посилання заявника на наявність заборгованості перед іншими кредиторами та тяжкий фінансовий стан боржника не є виключними обставинами.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду без задоволення.
Доводи скаржника в цій частині не підтверджені належними доказами та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення суду.
Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначає таке
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 90 000,00 грн АТ "ДТЕК Західенерго" до суду надано копії таких документів: договір про надання правової допомоги № 1491-ЗЭ від 01.07.2019, укладений між АТ "Дтек Західенерго" та Адвокатським об'єднанням "Перший Радник", додаткову угоду № 1 від 27.12.2019, додаткову угоду № 3 від 30.12.2020, додаткову угоду № 6 від 27.12.2021, додаткову угоду від 28.12.2022, додаткову угоду № 10 від 29.12.2023, додаткову угоду № 10-8/10/4-3 від 08.10.2024, додаткову угоду № 10-810/02 від 08.10.2024, додаткову угоду № 11 від 01.01.2025, звіт наданих послуг № 7 від 09.04.2025, довіреність № 6-ЗЕ/25 від 12.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЗР №21/1789.
Так, між АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Перший Радник" (Виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 1491-ЗЭ від 01.07.2019, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується надавати клієнтові правову допомогу (код УКТЗЕД 69.10.1) (надалі - Послуги) за окремими письмовими або усним дорученнями останнього.
Зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, встановлюється сторонами у Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).
Цей договір набирає чинності з дати підписання договору та діє до 31.12.2025, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1. договору, з урахуванням Додаткової угоди № 11 від 01.01.2025).
Пунктом 2.1. Додаткової угоди № 10-810/02 від 08.10.2024 визначено, що вартість послуг виконавця розраховується наступним чином:
- за участь одного адвоката в судовому засіданні - 10 000 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) за кожне судове засідання, незалежно від тривалості відповідного судового засідання. У вартість послуг за участь в судовому засіданні не включена вартість послуг з підготовки до судового розгляду справи;
- за інші вчинені юридичні дії вартість послуг розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката, що становить 10 000 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок)/година, та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг.
Детальний опис наданих послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих послуг (розмір гонорару) погоджується сторонами у Звітах, після чого, в порядку визначеному договором, можуть зазначатися в Актах приймання-передачі наданих послуг (п. 2.2. Додаткової угоди № 10-810/02 від 08.10.2024, з урахуванням Додаткової угоди № 10-8/10/4-3 від 08.10.2024).
Згідно з п. 2.4. Додаткової угоди № 10-0810/02 від 08.10.2024, з урахуванням Додаткової угоди № 10-8/10/4-3 від 08.10.2024, оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до пункту 1.1. Додаткової угоди № 10-8/10/4-3 від 08.10.2024 Розділ 3 договору "Порядок приймання-передачі послуг", та відповідно пункти 3.1., 3.2., 3.3. вважати виключеними.
Згідно з п. 4.1. договору, з урахуванням Додаткової угоди № 10-8/10/4-3 від 08.10.2024, виконавець звітує за результатом надання послуг, надаючи на погодження клієнту Звіт наданих послуг (надалі - Звіт).
Звіт складається та підписується виконавцем за результатом надання послуг протягом трьох днів з дати прийняття судом першої або апеляційної або касаційної інстанції судового рішення, яким закінчується розгляд справи у суді відповідної інстанції або у випадку настання інших обставин, що зумовлюють припинення або зміну умов надання правової допомоги за договором, але не пізніше першого числа місяця, що слідує за місяцем, в якому було прийняте рішення. Звіт має містити детальний опис наданих послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих послуг (розмір гонорару). Такий звіт невідкладно (в день його складання) направляється виконавцем клієнту (п. 4.2. договору, з урахуванням Додаткової угоди № 10-8/10/4-3 від 08.10.2024).
Відповідно до 4.3. договору, з урахуванням Додаткової угоди № 10-8/10/4-3 від 08.10.2024, клієнт зобов'язаний протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання Звіту погодити надані виконавцем за цим договором послуги шляхом підписання отриманого Звіту або направити клієнту мотивовану відмову від погодження наданих послуг, у разі невідповідності наданих послуг умовами цього договору, з переліком виявлених недоліків і строком їх усунення.
Пунктом 4.4. договору, з урахуванням Додаткової угоди № 10-8/10/4-3 від 08.10.2024, виконавець протягом 30 календарних днів після підписання Звіту клієнтом, якщо інший строк не буде додатково погоджено сторонами, вправі надати клієнту на погодження акт приймання-передачі наданих послуг у 2 (двох) примірниках стосовно послуг, що були надані.
09.04.2025 між сторонами підписано Звіт наданих послуг №7 до договору про надання правової допомоги № 1491-ЗЭ від 01.07.2019, згідно якого виконавець надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги, у рамках справи №910/2132/25 загальною вартістю послуг 90 000,00 грн.
Відповідно до наданого Звіту, виконавцем надано наступну правову допомогу:
- підготовка позовної заяви, розрахунку 3% річних, інфляційних витрат - 7 год. - 70 000,00 грн;
- участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 25.03.2025 - 1 година - 10 000,00 грн;
- участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 08.04.2025 - 1 година - 10 000,00 грн.
Згідно звіту загальна кількість годин наданих послуг складає 9 год., загальний розмір винагороди - 90 000,00 грн.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.
За наведеного вище, безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, є доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі про те, що позивачем документально не підтверджено реальності понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат АТ "ДТЕК Західенерго", колегія суддів враховує, що розгляд даної справи не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а томуна переконання апеляційного суду, заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає обсягу фактично наданих адвокатом послуг і є надмірним. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною позивачем роботою в суді першої інстанції.
Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу, вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 60 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Твердження апелянта, наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності та розумності розміру, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди апелянта із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які й так було зменшено судом першої інстанції до 60 000,00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі рішення від 08.04.2025 та додаткового рішення від 22.04.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 та додаткове рішення від 22.04.2025 у справі №910/2132/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Матеріали справи №910/2132/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з участю судді Сибіги О.М. у нараді та конференції у Верховному Суді з 25.09.2025 по 26.09.2025, повний текст постанови складено та підписано 29.09.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Сибіга