Справа № 158/1240/25 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В.
Провадження № 22-ц/802/1091/25 Доповідач: Данилюк В. А.
23 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
секретаря Трикош Н. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сікози В'ячеслава Олександровича на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 липня 2025 року,
Адвокат Сікоза В. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів.
Позовні вимоги мотивує тим, що 03.08.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» було підписано анкету заяву про надання банківських послуг, на підставі якої банком було надано позивачу споживчий кредит у розмірі 4000 грн та відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , до якого прив'язані банківські платіжні картки позивача.
Позивач отримала від відповідача виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , з якої вбачається, що станом на 10.04.2025 року кредитний ліміт становить 25000 грн, а заборгованість складає 28118,70 грн, при цьому зарахування по рахунку становлять 114739,35 грн, витрати - 142858,05 грн.
Вказує, що банком невірно визначена заборгованість позивача, ОСОБА_1 не погоджувала нарахування процентів, сплати комісій, неустойки та інших платежів. Позивач не підписувала Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи. За відсутністю такого доказу не може бути достатньою підставою для покладання на позичальника обов'язків, які передбачені цими документами, в тому числі, і нарахування процентів та інших платежів.
Зазначає, що у анкеті-заяві позичальника нарахування процентів, пені та комісій не зазначено, не містить вона і строку повернення кредиту (користування ним). Відсутні достатні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, а також відповідальність сторін, оскільки витяг з Умов та правил обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту «Картка монобанк», не містить підпису позивача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.
За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про відсоткову ставку за користування кредитом, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватись, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані Банком Правила надання банківських послуг АТ «Універсал банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору. До того ж, вони прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника.
У зв'язку із чим представник позивача просить застосувати наслідки нікчемності договору про надання банківських послуг укладеного ОСОБА_1 , шляхом підписання Анкети-заяви №б/н від 03.08.2020 року, в частині сплати відсотків за користування кредитом, а саме зобов'язати відповідача перерахувати розмір грошових коштів, які повинна сплатити позивач на користь відповідача нарахованих відсотків за користування кредитом та з урахуванням розміру перерахованих ОСОБА_1 коштів на повернення коштів, отриманих на підставі Анкети-заяви №б/н від 03.08.2020 року до договору про надання банківських послуг.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сікоза В. О. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що Анкета-заява ОСОБА_1 разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK |Universal Bank), Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг відсутні, і повністю підтверджують наведені висновки позивача про протиправні дії банку щодо нарахування невірної суми заборгованості. Також, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитом та неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Таким чином, Договір про надання банківських послуг є нікчемним у частині нарахування та сплати відсотків за користування кредитом. У зв'язку з цим позивач просила суд застосувати наслідки нікчемності Договору про надання банківських послуг за рахунком в частині нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, а саме: зобов'язати відповідача перерахувати розмір грошових коштів, які повинен сплатити позивач на користь відповідача або розмір грошових коштів, які відповідач повинен повернути на користь позивача у зв'язку з переплатою, без урахування незаконно нарахованих відповідачем відсотків за користування кредитом та з урахуванням розміру перерахованих позивачем коштів на рахунок. Таким чином, зазначені вище позовні вимоги є належним чином обґрунтованими, а суд першої інстанції при прийнятті рішення на дані факти не звернув уваги. Враховуючи зазначене, вважає що суд першої інстанції порушивши норми матеріального та процесуального права, прийняв незаконне та необґрунтоване рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Акціонерного АТ «Універсал Банк» адвокат Попов В. О. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Від представника позивача адвоката Сікози В. О. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін та їх представників згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 03.08.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» було укладено Договір про надання банківських послуг, на підтвердження чого сторони підписали анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
Згідно даної анкети заяви ОСОБА_1 підтверджує, що остання разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monodank I Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщенні за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщенні за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг ознайомлена.
Відповідно до змісту Анкети-заяви позивач ОСОБА_1 зазначила, що підписуючи цю анкету заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному за стосунку monobank, вона просить відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному застосунку.
У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,2% на місяць з першого дня користування кредитом.
У п.п. 3, 4 Анкети - заяви зазначено, що ОСОБА_1 підтверджує, що надані нею документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та надана ОСОБА_1 інформація є правдивою. Засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій.
Факт підписання вказаної Анкети-Заяви, яка долучена позивачем до позову, позивачем не заперечується.
З виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1 від 15.05.2025 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 в період з 19.08.2020 року по 01.04.2025 року активно користувалася кредитними коштами за даний проміжок часу /а.с.148-155/.
Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про заборгованість від 14.05.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 станом на 14.05.2025 року має заборгованість перед АТ «Універсал Банк» за рахунком № НОМЕР_1 на загальну суму 28118,70 грн. /а.с.159-162.
Позивач ОСОБА_1 18.02.2025 року зверталася до відповідача із повідомлення про настання обставин непереборної сили, а також із повідомленням про надання оптимальних умов для погашення грошового зобов'язання /а.с.155 на звороті-156/.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
У статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з приписами частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За п. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Як вбачається із матеріалів справи, анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 03.08.2020 року підписана позивачем ОСОБА_1 особисто (а.с. 119).
Клієнт просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в Банку.
Також, Клієнт засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідальним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільний додаток з метою засвідчення дій Клієнта згідно з Договором.
Згідно ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
З наданої стороною відповідача виписки про рух коштів по картці позичальника вбачається, що позивач після отримання банківської картки активно користувався кредитними коштами.
Отже, як встановлено судом, умови кредитування позивач розуміла та погодила, інформацію стосовно наданих фінансових послуг в розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» отримала, про що свідчить її підпис в анкеті-заяві.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Представник позивача посилається на те, що анкета-заява не є кредитним договором, не містить необхідних умов, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту та розміру та порядку нарахування відсотків, будь-яких інших документів між позивачем та банком укладено не було, позивача не було ознайомлено з усіма умовами надання кредиту, а, отже, кредитний договір має бути визнаний судом недійсним в частині нарахувань відсотків, пені та штрафних санкцій з застосуванням наслідків недійсності правочину.
Відповідно до статей 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/ припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватноправових нормах.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами.
Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Обставин, визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді цієї справи судом не встановлено.
В даному випадку, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, умови кредитування позичальник розумів та погодив, інформацію стосовно наданих фінансових послуг в розумінні ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» отримав.
Однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в суду немає правових підстав для задоволення позову.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-94цс13 від 25 грудня 2013 року.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов'язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Підписавши кредитний договір, що виражений у заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, позивач погодивлася з усіма умовами, зазначеними у договорі від 03.08.2020 року. З даної дати позивач користувалася кредитними коштами та сплачувала відсотки.
Суд звертає увагу на те, що з моменту початку договору - 03.08.2020 року (дата укладення), жодних претензій до відповідача позивач не пред'являла, більше того, в подальшому, шляхом підписання оновлених (нових) заяв про приєднання до Умов та Правил надання послуг (заява про відкриття поточного рахунку в національній валюті від 18.03.2023 року, заява про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання в національній валюті від 03.01.2025 року, від 22.01.2025 року), фактично підтвердила свої кредитні правовідносини з банком.
Поряд з цим, слід зазначити, що позивач звернулася з відповідною анкетою-заявою до відповідача 03.08.2020 року та просила про надання їй банківських послуг. Тобто, позивач сама виявила бажання, щоб банк надав їй кредит, на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил. В подальшому, у свою чергу 05.05.2025 року позивач ОСОБА_1 після відмови їй у задоволенні повідомлень від 18.02.2025 року про настання обставин непереборної сили, а також про надання оптимальних умов для погашення грошового зобов'язання пред'явила цей позов та вказала, що умови кредитного договору є несправедливими, а відтак просила застосувати до нього наслідки нікчемності.
У вказаній поведінці позивача судом вбачаються ознаки недобросовісності та намагання ухилитися від виконання зобов'язань за договором.
За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Тому, відмовляючи у позові, суд зробив висновок, що звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач та її представник, кожен зокрема, не вказали, яким саме законом встановлено недійсність кредитного договору, укладеного з банком у формі анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Отже, укладений сторонами кредитний договір не є нікчемним, банком та позичальником при його укладенні було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, договір укладено у письмовій формі у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, позивачем ОСОБА_1 , станом на дату підписання анкети-заяви у мобільному додатку було отримано Умови і Правила з усіма додатками, отже остання володіла повною інформацією щодо надання банківських послуг та підтвердила, що ознайомлена і згідна з умовами цих документів, оскільки не здійснивши вищевказаних дій у мобільному додатку щодо ознайомлення із документами (отриманими примірниками) позивач не могла натиснути кнопку «Далі» (у мобільному додатку) та перейти до наступної дії, тобто до підписання (укладення) оспорюваного правочину.
За таких обставин, беручи до уваги те, що заявлені вимоги позивача (його представника) є недоведеними належними, допустимими та достатніми доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків нікчемності договору про надання банківських послуг у вигляді анкети-заяви від 03.08.2020 року, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі; 03.08.2020 року ОСОБА_1 було власноручно підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
Відповідно до п.1 Анкети-заяви Клієнт погодився, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK Universal Bank), Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, що розміщенні за посиланням www.monobank.ua/terms, Тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.
Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку Monobank ОСОБА_1 підтвердила отримання примірника договору в мобільному додатку monobank; підтвердила своє ознайомлення та згоду з умовами договору; підтвердила укладення договору; зобов'язалася виконувати умови договору.
Обґрунтовуючи відсутність підстав для застосування положень статей 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якими також мотивовано позов, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки умови договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки та сукупні послуги позичальника.
Згідно з частиною першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Висновки суду першої інстанції зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, суд першої інстанції повно з'ясував обставин, що мають значення для справи, висновки суду викладені в ухвалі суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.
Доводи апеляційної скарги фактично повторюють позовні вимоги, були предметом дослідження судом першої інстанції, у рішенні суду їм надано належну правову оцінку, а тому не дають підстав для спростування законних та обґрунтованих висновків суду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сікози В'ячеслава Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 липня 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий
Судді :