СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/14397/25
пр. № 2/759/6494/25
30 вересня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бабич Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Олійникової Н.О.,
розглянувши у відкртому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про скасування та зняття арешту з майна, -
27.06.2025 р. позивач діючи в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2016 р.н., звернулась до суду з даною заявою, а саме про скасування та зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 . Заяву позивач мотивує тим, що 19.04.2003 року мати позивача, ОСОБА_3 одружилася втретє на ОСОБА_4 . В жовтні 2016 року у неїнародився син - ОСОБА_5 . Відносини між вітчимом та Позивачем зберіглися протягом всього його спільного життя із матір'ю Позивача так і після смерті останньої. Більш того, ОСОБА_4 мав велику прив'язаність до сина Позивача - ОСОБА_5 , у зв'язку із чим ним було складено Заповіт 12.05.2021 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чібісовим Г.О. зареєстрованого в реєстрі за №271, яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_5 нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 45,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. 06.06.2025 року Позивач звернулась до приватного нотаріуса Чмирука О.В. Київського міського нотаріального округо із заявою про реєстрацію права власності на заповідальне майно на її сина на підставі Заповіту. За результатами перевірки майна із Заповіту в реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватний нотаріус Чмирук О.В. надав Позивачу Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер довідки 430224454 згідно з якою на Квартирі є обтяження, а саме: арешт (архівний запис), реєстраційний номер 2027629, зареєстрований 31.05.2005 року Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою на підставі Постанови АА677790 від 18.11.2002 року, відділу Державної виконавчої служби у Ленінградському районі та повідомив, що до зняття арешту реєстрація права власності на сина Позивача не можлива. 06.06.2025 року, позивач, діючи в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_5 , звернулась до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києвііз заявою про зняття арешту із нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 45,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та листом Відповідача від 13.06.2025 року №74938 отримала відмову в знятті арешту з відповідного майна у зв'язку із відсутністю підстав. Крім того, у листі Відповідача зазначається, що відповідно проведеної перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавче провадження, по виконанню постанови номер АА677790 від 18.11.2002 року за якою боржником є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі якої було накладено арешт на майно на виконанні у відділі не перебуває та зареєстрованою не значиться, крім того, здійснено посилання на наказ Мінюсту від 07.06.2017 року №1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», згідно з яким зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративних стягнень, строк зберігання яких становить один рік. На підставі зазначеного, позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15.07.2025 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із викликом учасників справи в судове засідання (а.с.23).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.08.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі (а.с.30).
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, подали до суду спільну заяву про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних доказів у справі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву не надав, причини неявки суду не повідомив.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом.
Заповіт складено 12.05.2021 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чібісовим Г.О. зареєстрованого в реєстрі за №271, за яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_5 нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 45,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , 2016 р.н., на чиє ім'я був складений вищезазначений заповіт.
Від приватного нотаріуса позивач дізнався, що в Реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано арешт спірного нерухомого майна, що належить померлому.
За результатами перевірки майна із Заповіту в реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватний нотаріус Чмирук О.В. надав Позивачу Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер довідки 430224454, згідно з якою спірна квартира має обтяження, а саме: арешт (архівний запис), реєстраційний номер 2027629, зареєстрований 31.05.2005 року Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою на підставі Постанови АА677790 від 18.11.2002 року, відділу Державної виконавчої служби у Ленінградському районі та повідомив, що до зняття арешту реєстрація права власності на сина Позивача не можлива.
З матеріалів справи вбачається, що з метою скасування арешту нерухомого майна, позивач як законний представник неповнолітнього спадкоємця звернулась із заявою до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Листом від 06.06.2025 року Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) його повідомив, що відповідно проведеної перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавче провадження, по виконанню постанови номер АА677790 від 18.11.2002 року за якою боржником є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі якої було накладено арешт на майно на виконанні у відділі не перебуває та зареєстрованою не значиться.
Представник позивача в позові пояснив, що в позасудовому порядку вирішити питання про скасування арешту майна немає можливості, в тому числі і у зв'язку із смертю особи, на майно якого накладено арешт, законний представник спадкоємця вимушений звернутися до суду для скасування арешту майна в судовому порядку. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
-чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
-коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
-при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
-при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Вказана позиція викладена у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16.
За правилами ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не має змоги, на час звернення із позовною заявою до суду за наявності арешту, накладеного на майно, порушується право власності неповнолітнього спадкоємця на спадкове майно, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Враховуючи, що на день смерті спадкодавця виконавче провадження закрито та знищено за закінченням терміну зберігання, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом припинення дії відповідних обтяжень.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог на користь позивача про скасування та зняття арешту з майна.
Питання понесених судових витрат позивач залишив за собою.
Керуючись ст. ст. 391, 1216-1218, 1282, 1297 ЦК України, ст. ст.11, 12, 13, 19, 55, 81, 258, 259 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про скасування та зняття арешту з майна, - задовольнити.
Скасувати арешт накладений на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 45,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належала померлому ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який зареєстрований 31.05.2005 року за №2027629 Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АА677790, виданої 18.11.2002 року Відділом Державної виконавчої служби у Ленінградському районі. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя Бабич Н.Д.