печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46585/25-ц
"25" вересня 2025 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,
при секретарі судових засідань Романенко Д.С.,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
23.09.2025 ОСОБА_1 подав до Печерського районного суду м. Києва заяву, в порядку ст.ст.151-152 ЦПК України, до подання позовної заяви, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 24.09.2025, згідно вимог якої останній просить вжити заходів про забезпечення позову до його пред'явлення, а саме:
- накласти арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номером: 8000000000:82:102:0037, що на праві власності належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомо).
- заборонити проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номером: 8000000000:82:102:0037, що на праві власності належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомо).
Мотивуючи дану заяву, ОСОБА_1 вказує, що йому на праві власності належить житловий будинок за поштовою адресою: АДРЕСА_3 (запис про право власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 17529280), в якому він з родиною проживає від дня народження.
Поруч із його будинком межує земельна ділянка, з присвоєним кадастровий номером: 8000000000:82:102:0037.
На цій земельній ділянці без будь яких узгоджень чи наявності дозвільних документів на ведення будівельних робіт, самоправно ведеться будівництво багатоповерхового будинку, кримінальне провадження за 356 КК України внесено до ЄРДР за № 1202510506000153 від 04.04.2025.
Незаконне будівництво почалося з демонтажу будинку, що знаходився на указаній земельній ділянці у 2021.
З червня 2022 почались роботи із риття котловану в мінус два поверхи глибиною не менше 12 метрів та вивезення ґрунту. На сьогоднішній день цокольні поверхи вже пройшли етапи опалубки, армування та залиття цементом і зараз почався етап зведення опалубки на надземній частині будівництва без дотримання будь-яких місцевих правил забудови щодо відступу від мого будинку і нормативів пожежної безпеки. Указані роботи проводяться із залученням важкої будівельної техніки: гусеничних бульдозерів, будівельних кранів та іншої спецтехніки.
У квітні 2025, внаслідок робіт важкої техніки на критично незначній відстані від будинку, в ньому з'явилися тріщини, фундамент почав давати усадку, також пошкоджено електропроводку, що підтверджується протоколом огляду місця події, проведеним у межах кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за № 1202510506000153 від 04.04.2025.
Крім того, при будівництві пошкоджено фасад будинку зі сторони, на якій проводяться роботи та доступу до якого заявник не має.
12.09.2025 будівельним краном ушкоджено частину покрівлі будинку заявника, після чого був здійснений виклик на 102, відбирались пояснення, докази чого містяться у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР за № 1202510506000153 від 04.04.2025.
Згоду на проведення будівництва у заявника, як у власника суміжного будинку, ніхто не запитував, про наявність дозвільної документації на проведення будівельних робіт такого масштабу заявнику не відомо.
За відповіддю з Департаменту з питань державного архітектурного-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за № 073-3372 від 23.09.2025 документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за указаною адресою не видавалось та не реєструвалось.
Вказані обставини послугували підставою для звернення до суду з даною заявою з метою захисту прав та інтересів заявника.
За частиною першою статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Враховуючи положення частини першої статті 153 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
В розрізі вирішення заявлених вимог, судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 (запис про право власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 17529280).
Поруч із житловим будинком за поштовою адресою: АДРЕСА_1 межує земельна ділянка, з присвоєним кадастровий номером: 8000000000:82:102:0037.
З матеріалів справи вбачається, що на вказаній земельній ділянці здійснюється самоправне будівництво, що завдає шкоди майновим права заявника.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Таким чином, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У таких спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У даному випадку позивач прагне уникнути порушення його майнових прав та охоронюваних законом інтересів через завдання йому шкоди, що створить необхідність звернення з додатковими позовними вимоги та захисту прав у інших судових процесах, що не відповідатиме принципу правової визначеності та не сприятиме ефективному захисту прав позивача.
Так, дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку, що заявником обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та майбутніх предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів заявника (майбутнього позивача).
При дослідженні матеріалів заяви встановлено наявність спору та ризик вчинення негативних дій відносно заявника та його майна, що буде негативним наслідком для заявника та призведе до додаткової претензійно-позовної роботи.
Строк дії заходів забезпечення позову передбачено ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Наряду з вказаним, суд дослідивши заяву та додані документи, враховує при цьому, що вказані заходи носять тимчасовий характер, обмежують права лише в частині, забезпечуючи позивачу право на ефективний захист.
Суд приходить до висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову, а саме накладення арешту з забороною вчинення дій, являється необхідним заходом забезпечення позову та разом з цим, станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.
Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно ч.4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з постановлення ухвали про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 259, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номером: 8000000000:82:102:0037, що на праві власності належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомо).
Заборонити проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номером: 8000000000:82:102:0037, що на праві власності належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомо).
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , місце фактичного проживання (поштова адреса): АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , відоме зареєстроване місце проживання за адрескою: АДРЕСА_2 , РНОКПП та засоби зв'язку не відомі.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.
Строк пред'явлення для виконання ухвали три роки.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА