печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13947/25-ц
"01" квітня 2025 р. м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Гуртова Т. І., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Військово-медичного управління (адреса: вул. Липська, 11, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 20000002) про поновлення прав (пільг) та зобов'язання вчинити певні дії,
До Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військово-медичного управління про поновлення законних прав (пільг) та зобов'язання вчинити певні дії.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали позову передані на розгляд судді Гуртової Т. І.
Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, позивач вважає, що його та його родину не законно знято з обліку та припинено обслуговування у Центральній поліклініці ВМУ СБ України. Позивач просить поновити його законні права (пільги) та поставити його з його сім'єю на медичний облік у Центральній поліклініці ВМУ СБ України.
Позивачем зазначено, що право перебування на обліку та обслуговуванні у Центральній поліклініці ВМУ СБ України відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про Службу безпеки України» зберігається за військовослужбовцями Служби безпеки України, яких звільнено зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років.
Сторона посилається у тому числі і на те, що він є військовослужбовцем (проходив службу в СБУ), має статус ветерана військової служби, має відзнаки, подяки і відповідно до ч. 1 ст. 1 розд. 2 "Інструкції про організацію медичного забезпечення у службі безпеки України", затвердженої Наказом ЦУ СБ України 21.12.2017 № 740, яка зазначає, що на медичному обліку у закладах охорони здоров'я СБУ мають право перебувати громадяни України, які належать до таких категорій осіб: 1) військовослужбовці СБУ, у тому числі направлені (відряджені) в установленому законодавством України порядку до державних органів, підприємств, установ, організацій; 2) ветерани військової служби з числа військовослужбовців СБУ; 3) пенсіонери з числа військовослужбовців СБУ; 4) особи з числа військовослужбовців СБУ, звільнені з військової служби за станом здоров'я через: захворювання, травми, поранення, контузії або каліцтво, отримані у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби - має право на медичний обслуговування його та його родини. Також у позовній заяві позивач посилається на нормативно-правові акти, які регулюють питання соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей.
Під час вивчення матеріалів вказаної позовної заяви суддя дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексах випадках.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем та відповідачем, Військово-медичним управлінням, про поновлення прав та зобов'язання вчинити певні дії, а саме поновити законні права (пільги) та постановити позивача з його сім'єю на медичний облік у Центральній поліклініці ВМУ СБ України.
Суд звертає увагу, що відповідачем у вказаній справі є державна організація, предметом спору (за змістом позовних вимог) - рішення та дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень щодо поставлення на медичний облік та обслуговування.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 1 ст. 19 визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суд керується нормами чинного законодавства, включаючи Конституцію, закони України та інші нормативно-правові акти, що стосуються конкретної справи, приймає до уваги фактичні дані, докази та свідчення, що були надані до суду, і встановлює фактичні обставини справи, діє в рамках встановленого процесуальним законом порядку, що забезпечує справедливий розгляд справи
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає питання: чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Поряд з цим, позивач є ветераном та держава гарантує йому соціальний захист.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що члени сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, мають право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Суд зазначає, що оскільки вимоги позивача стосуються бездіяльності відповідача, щодо реалізації свого права на медичне обслуговування, гарантоване Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому відповідний спір військовослужбовця щодо реалізації цього права потрібно розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно як і спори, пов'язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що вказаний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію (пільгу), надану йому з огляду на особливий статус військовослужбовця.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тому, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за вказаною заявою, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 13, 19 , 186 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-медичного управління про поновлення прав (пільг) та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Тетяна ГУРТОВА