Справа №:755/18158/25
Провадження №: 4-с/755/149/25
про відмову у відкритті провадження
"01" жовтня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ).
На обґрунтування скарги зазначила, що 11 червня 2025 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрельцем В.Ю., у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 було винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_2 - автомобіля марки BMW, реєстраційний номер
НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 . Разом з тим, зазначений транспортний засіб є спільною сумісною власністю скаржника та боржника, майно набуто під час шлюбу. ОСОБА_1 є водієм даного автомобіля, використовує транспортний засіб для сімейних потреб. Крім того, спірний автомобіль придбано за особисті кошти ОСОБА_1 . Таким чином, оголошення у розшук автомобіля, як майна боржника, порушує майнові права ОСОБА_1 , фактично позбавляє її можливості користування спільним майном сім'ї та суперечить нормам чинного законодавства. Постанова про розшук винесена без урахування того, що автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, незаконно обмежує права скаржника, як співвласника майна.
З огляду на викладене просила визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрельця В.Ю. від 11 червня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 про розшук автомобіля марки BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , та зобов'язати державного виконавця виключити зазначений транспортний засіб з розшуку.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Вивчивши зміст поданої скарги з доданими до неї документами, суд приходить до таких висновків.
У поданій скарзі ОСОБА_1 просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрельця В.Ю. від 11 червня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 про розшук автомобіля марки BMW, реєстраційний номер
НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , та зобов'язати державного виконавця виключити зазначений транспортний засіб з розшуку.
Скаржник вважає себе власником майна, оскільки спірний автомобіль придбано за її кошти, однак оголошення майно в розшук в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 перешкоджає скаржникові користуватися ним.
Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Водночас, відомостей про ухвалення Дніпровським районним судом міста Києва рішення/постанови по справі, стороною якої є ОСОБА_2 або ОСОБА_1 , з автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» не встановлено, скаржником таких відомостей також не зазначено, підсудність даної справи Дніпровському районному суду міста Києва не обґрунтовано.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
При цьому, статтею 448 ЦПК України встановлено, що така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Як роз'яснено в абзаці п'ятому пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.
У пункті 5 вказаної постанови також роз'яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд враховує, що арешт накладено на майно - автомобіль марки BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та копія договору купівлі-продажу транспортного засобу від 07 липня 2024 року № 3245/2024/4738575. Відомостей про належність вказаного автомобіля ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Поряд з цим скаржником також не обґрунтовано підсудність даної справи Дніпровському районному суду міста Києва.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , не є власником спірного майна, ОСОБА_1 не може виступати скаржником у даній справі, процесуальним законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме: звернення до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно та зняття арешту з майна, а не шляхом оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Частиною дев'ятою статті 10 ЦПК України встановлено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене та керуючись статями 2-5, 12, 13, 186, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова