Справа № 195/1498/25 3/195/666/25
іменем України
22.09.2025 року cмт. Томаківка Дніпропетровської області
Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Омеко М.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючої в АДРЕСА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 445428 від 06.09.2025 року, складеного поліцейським СРПП відділення поліції№3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст.лейтенантом поліції Стець В.В., вбачається, що 06.09.2025 року о 14:35 годині на дорозі Р73 на 25 км. гр. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння тест 1301 від 06.09.2025 прилад АЛКОТЕСТ, чим порушив п.2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
19.09.2025 року на адресу суду від захисника Папуги О.В. надійшло клопотання про закриття справи відносно ОСОБА_1 з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, обгрунтоване тим, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази, які б свідчили, про факт керування транспортним засобом гр. ОСОБА_1 та її зупинки працівниками поліції 06.09.2025 року.
Крім того захисник в своєму клопотанні вказує, на те, що уважно переглянувши відеофайл, долучений поліцейськими до матеріалів справи, встановлено, що процес огляду на стан алкогольного сп'яніння гр. ОСОБА_1 не зафіксовано на нагрудну боді-камеру поліцейського.Також зазначає, що в протоколі ЕПР1 № 445428 від 06.09.2025 року, вказано що технічний засіб відеозапису № 798484 (п.10 протоколу), а в рапорті зазначається, що подія фіксувалася на поліцейську нагрудну боді-камеру № 798433.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та правопорушник ОСОБА_1 підтримали клопотанян та просидли суд задовольнити клопотання про закриття справи відносно ОСОБА_1 з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи та оглянувши диск з відеозаписом за фактом вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд приходить до наступного висновку.
За змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями статті 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та ін.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт,який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту вказаних норм матеріального права вбачається, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функції водія під час руху транспорту. При цьому не має значення, де, у якому місці особа управляла транспортом.
Для встановлення відповідальності не має значення, як довго керував винний транспортним засобом. Проступок вважається закінченим з того моменту, коли особа, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, надала руху транспортному засобу.
В якості доказів вини гр-нки ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП до матеріалів справи про адміністративне правопорушення поліцейським додано вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 445428 від 06.09.2025 року, акт огляду на стан алкогольного спяніння та тест № 1301, пояснення ОСОБА_3 та рапорт інспектора СРПП ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст.лейтенанта поліції Стець В.
Проте суд зауважує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, про факт керування транспортним засобом гр. ОСОБА_1 та її зупинки працівниками поліції 06.09.2025 року. Згідно доданому до матеріалів справи, відеозапису з нагрудної боді-камери, працівник поліції веде діалог з гр. ОСОБА_1 , яка знаходиться не за кермом авто, а взагалі стоїть біля поліцейського автомобіля.
Верховний Суд у Постанові від 26.04.2018р. у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду, регламентована Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015р. (далі Інструкція).
Відповідно до п.3 розд.І Інстуркції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
-запах алкоголю з порожнини рота;
-порушення координації рухів;
-порушення мови;
-виражене тремтіння пальців рук;
-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
-поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до Рапорту Інспектора СРПП ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Стець В.В. від 06.09.2025 р.(далі Рапорт), встановлено згідно тексту « В ході спілкування та перевірки документів у гр. ОСОБА_1 , було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (не виразлива мова, різкий запах алкоголю з порожнини рота). По приїзду наряду ГРПП мною було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестеру Драгер 6810, на що гр. ОСОБА_1 погодилась, проба була позитивна та показала 0,42% промілей. Дана подія фіксувалась під запис на поліцейську нагрудну боді-камеру №798433».
Уважно переглянувши диск з відеозаписом, доданий працівниками поліції до матеріалів справи, встановлені певні розбіжності між зафіксованою на відео подією, змістом протоколу, актом огляду та рапорту Інспектора СРПП ВП №3 Нікопольського РУП ст.л-та ОСОБА_4 . А саме:
на відео не зафіксовані ознаки алкогольного сп'яніння гр. ОСОБА_1 , які зазначені в рапорті (не виразлива мова, різкий запах алкоголю з порожнини рота);
на відео не зафіксовані ознаки алкогольного сп'яніння гр. ОСОБА_1 , які зазначені в Акті обстеження на стан алкогольного сп'яніння- почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук);
Інспектор поліції, запропонував гр. ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, при цьому поліцейський не повідомив останню, про причини такої перевірки та не назвав їй виявлені ознаки алкогольного сп'яніння;
Також незрозуміло, що взагалі стало підставою огляду на стан алкогольного сп'яніння, гр. ОСОБА_1 , так як згідно складених матеріалів взагалі відсутні будь-які ознаки алкогольного сп'яніння. Самі матеріали адміністративної справи, містять значні розбіжності щодо опису виявлених ознак, і внаслідок цього складається враження, що працівники поліції взагалі безпідставно та незаконно спонукали гр. ОСОБА_1 до проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно, до ч.2 ст.266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Однак, уважно переглянувши відеофайл, долучений поліцейськими до матеріалів справи, встановлено, що процес огляду на стан алкогольного сп'яніння гр. ОСОБА_1 не зафіксовано на нагрудну боді-камеру поліцейського.
Більше того, необхідно зазначити, що в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №445428 від 06.09.2025 року, вказано що технічний засіб відеозапису №798484 (п.10 Протоколу), а в Рапорті зазначається, що подія фіксувалася на поліцейську нагрудну боді-камеру №798433.
Відповідно до позиції ВСУ, яка викладена у Постанові від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17, якщо постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, цей доказ є неналежним.
Виходячи з вище викладеного, можна стверджувати, що працівниками поліції грубо проігноровані норми передбачені частиною 2 ст.366 КУпАП, п.6 розд.ІІ Інструкції та те що матеріали адміністративної справи взагалі не містять належних доказів проведення огляду на стан сп'яніння саме гр. ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Згідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим cт. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява№ 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ ІНСТРУКЦІЇ із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Накзом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 11 січня 2019 року за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В матеріалах доданих до протоколу відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом і була зупинена працівниками поліції.
Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується лише протоколом про адміністративне правопорушення, який не є допустимим доказом та не у відповідності до вимог пункту 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим cт. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Недотримання положень та інструкцій постанов Кабінету Міністрів України, а також статей Кодексу про адміністративне правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ставить під сумнів його законність, а тому протокол вважається недійсним та недостовірним.
За таких обставин дії працівника поліції не можна вважати правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 7 КУпАП.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення вини ОСОБА_1 не підтверджені в повній мірі належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУПАП, а оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи наявне у протоколі про адміністративне правопорушення виправлення в зазначенні дати народження особи яка притягується до адміністративної відповідальності та неправильне зазначення прізвища, що є недопустимим способом при складанні матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності, та те що відповідно до ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події адміністративного правопорушення.
В матеріалах доданих до протоколу відсутні будь-які докази про те, що гр..-нка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом і була зупинена працівником поліції.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч.1 п.1 ст.247КПКУкраїни у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з положеннями ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245 КУпАП України, завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.62Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ч.1 п.1 ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130КУпАП на підставі ч.1 п.1 ст.247КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, ч.1 п.1 ст.247,283, 284, 294 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити на підставі ч.1 п.1 ст.247КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя: М. В. Омеко