180/1834/25
3/180/862/25
01 жовтня 2025 р. Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженку м. Марганець, громадянку України, непрацюючу, проживаючу
за адресою
АДРЕСА_1 ,-
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу Серія ВАВ № 868007 від 08.09.2025 року, складеного ст. ДОП СЛ ВП №1 Нікопольського РУП ст. лейтенантом поліції Колімбєтовим І.В., 03.09.2025 року о 21 год. 03 хв. в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 не пускала доньку гр. ОСОБА_2 до житлового приміщення на яке вона має право, чим позбавила житла, вчинила домашнє насильство про, що працівниками поліції було складено протокол за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, заяв чи клопотань не надала, про причини неявки не повідомила.
У відповідності до ст. 268 КУпАП присутність правопорушника під час розгляду даної категорії справ не є обов'язковою за умови належного сповіщення останнього про день, час та місце проведення судового засідання.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях, наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Дослідивши матеріали справи, про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності по ч 1 ст.173-2 КУпАП, тобто за вчинення домашнього насильства.
Між тим, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП додано рапорт працівника поліції, який відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № №524/5741/16-а, не може вважатися належним і допустимим доказом учинення особою адміністративного правопорушення;
протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.09.2025 року; копією паспорта громадянки України ОСОБА_1 ; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та самої ОСОБА_1 , в яких вона винною себе не визнає вказує, що мешкає по вищевказаній адресі, її донька прийшла за адресою АДРЕСА_1 та почала вибивати двері, по її голосу вона зрозуміла, що та перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Вона пішла заспокоювати дітей, а коли повернулася до вхідних дверей, для того щоб відкрити то ОСОБА_3 вже не було. Додала, що її донька ОСОБА_3 за вищевказаною адресою фактично не проживає, але має ключі від її квартири і могла самостійно потрапити до квартири. Відомості в зверненні ОСОБА_3 не відповідають дійсності.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вищевикладене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки у судовому засіданні не доведено обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Керуючись ст.24, ст.40-1 , ч.3 ст. 126, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляцій-ним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: О. С. Янжула