Справа № 177/1281/25
Провадження № 2/177/900/25
Іменем України
02 жовтня 2025 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Березюк М. В.
за участі: секретаря Дятел К. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
21.05.2025 року представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», через систему «Електронний суд», звернувся до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 00-9702673 від 01.04.2024 року у розмірі 32086,80 грн, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування пред'явлених вимог вказав, що 01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , у формі електронного документа з використанням електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора, укладено кредитний договір (кредитна лінія) № 981409490 на суму 6000 грн.
ТОВ «МАКС КРЕДИТ» зобов'язання за договором виконало, перерахувавши кошти на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Відповідач, всупереч умов кредитного договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 32086,80 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 6300 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 25786,80 грн.
24.10.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, за умовами якого, відповідно до реєстру боржників, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на вищевказану суму боргу.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає заборгованість за кредитним договором та не сплачує проценти за користування кредитом, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ФК «ЕЙС», як нового кредитора.
Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач позов визнав частково, про що надав суду відзив. Відповідач визнав факт укладення кредитного договору, факт отримання кредитних коштів, факт частково виконання зобов'язань зі сплати боргу, але заперечив право кредитора нараховувати відсотки в заявленому розмірі. Так, відповідач визнав заборгованість в розмірі 12651,06 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4002 грн, заборгованість за комісією 300 грн, заборгованість за відсотками 8274,14 грн. Відповідач надав контррозрахунок відсотків за користування кредитом, який виклав у відзиві. Так, відповідач вказав, що згідно зі змістом тексту договору, він виконував умови договору, що надавали йому право користуватися пільговою процентною ставкою 0,25 % в день, оскільки оплачував проценти не пізніше кожних 15 днів з дня отримання кредиту. В подальшому розмір процентів за користування кредитом не міг бути більшим ніж максимальний розмір визначений Законом України «Про споживче кредитування», тобто умови договору про процентну ставку 2, 47 % в день є такими, що суперечать законодавству.
Зазначав, що сплачена ним 16.04.2024 сума 225 грн мала бути зарахована на погашення процентів за кредитом, а сплачена 30.04.2024 сума 2223 грн мала бути віднесена кредитором наступним чином: 255 грн на погашення процентів (6000 грн х 0,25 % х 15 днів = 225 грн), а решта 1998 грн на погашення тіла кредиту, внаслідок чого подальше нарахування відсотків за користування кредитом мало здійснювалося виходячи з суми тіла кредиту 4002 грн. За підрахунками представника відповідача, розмір відсотків склав 8274,14 грн, згідно наведеного розрахунку. Відповідач визнав факт боргу за комісією 300 грн, що була включена позивачем у суму тіла кредиту (6000 + 300) (а.с. 54-58).
Представник позивача, отримавши відзив, зменшив розмір позовних вимог, здійснивши перерахування відсотків за користування кредитом на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з відсоткової ставки 1 %, починаючи з 17.04.2024 по 21.10.2024 року. Позивач вказав про нарахування позивачу відсотків за користування кредитом за період з 17.04.2024 по 21.10.2024 в розмірі 11280 грн, та з урахуванням проведених оплат просив стягнути з відповідача 9057 грн у рахунок погашення відсотків за кредитом. Загальна сума позовних вимог, з урахуванням їх зменшення, що є правом позивача, склала 15357 грн, з яких 6000 грн тіло кредиту, 300 грн комісія та 9057 грн відсотки за користування кредитом (а.с. 69-71, 74-75).
Суд, керуючись ст. 43, 49 ЦПК України, прийняв до розгляду позовну заяву зі зменшеним розміром позовних вимог, тобто загального розміру позовних вимог на суму 15357 грн, замість попередньо заявлених до стягнення 32086,80 грн.
Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 5).
Відповідач ОСОБА_1 та його представник будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися. Матеріали справи містять заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 63).
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.04.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9702673, за умовами якого товариство зобов'язується надати позичальникові кредит у виді кредитної лінії в розмірі 6000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, комісію.
Відповідач у відзиві визнав факт укладення договору та отримання кредитних коштів. Крім цього, факт надання кредиту підтверджено довідками та виписками про перерахування коштів в сумі 6000 грн ОСОБА_1 (а.с. 16-19).
Сторони в договорі погодили строк кредиту - 360 календарних днів, з останнім днем строку кредитування 27.03.2025. В п. 1.4 договору сторони погодили, що позичальник зобов'язаний оплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме на 16.04.2024, та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку кредитування.
В п. 1.5 договору сторони погодили фіксовано процентну ставку. Стандартна процента ставка визначена на рівні 2, 47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, та застосовується у межах строку дії кредитної лінії (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). При цьому, згідно п. 1.5.2 сторони погодили знижену процентну ставку 0, 25 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п. 1.3.1 цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дата видачі кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (тобто до 27.03.2025).
Принагідно варто вказати, що попри посилання в тексті договору на п. 1.3.1 договору, договір такого пункт не містить. Натомість поняття Періодичної дати оплати процентів визначено п. 1.4 договору. Так, згідно п. 1.4 договору, позичальник зобов'язаний оплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме: «16.04.2024», та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
Отже, зміст вищевказаних положень договору, слід тлумачити таким чином, що за умови сплати позичальником відсотків за користування кредитом не пізніше 16.04.2024, кредитор має застосовувати для нарахування знижену процентну ставку, право на застосування якої має позичальник за вищевказаних умов.
Пункт 1.5.2 договору викладено таким чином (цитата: «Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дата видачі кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3 цього договору»), що вказує на можливість застосування зниженої процентної ставки впродовж всього строку кредитування (тобто до 27.03.2025), за умови користування кредитом протягом 15 днів поспіль та здійснення позичальником сплати процентів за кредитом не пізніше спливу кожних15 днів користування кредитом впродовж строку кредитування.
Саме на такому розумінні змісту договору, що відповідає буквальному тлумаченню умов договору, ґрунтується позиція відповідача по справі, який не погоджується з застосуванням йому стандартної процентної ставки в періоди, коли він виконував умови, що надавали право на знижену процентну ставку.
З такими доводами відповідача суд погоджується частково, оскільки таке тлумачення тексту договору є більш сприятливим для менш захищеної сторони договору - споживача, та відповідає буквальному викладу і тлумаченню тексту договору. Особа яка розробляє умови договору, а в даному випадку це кредитор, має викладати умови договору таким чином, щоб не допускати їх подвійного тлумачення, тим більше щоб умови були зрозумілими для пересічного споживача, який лише приєднується до запропонованих умов договору. В даному випадку, здійснюючи тлумачення тексту договору, зокрема п. 1.5 договору, суд приходить до висновку, що за умов виконання позичальником обов'язку сплати процентів не пізніше ніж кожні 15 днів у межах строку кредитування, він мав право на знижену процентну ставку 0,25 % впродовж усього строку кредитування, а не лише перші 15 днів строку кредитування, як слідує з позиції позивача викладеної у розрахунку до уточненої позовної заяви.
Згідно п. 1.6 договору сторони погодили комісію 300 грн (а.с. 12), нарахування якої відповідачем не заперечувалося.
Як слідує з детального розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Макс Кредит», ОСОБА_1 (а.с. 21-22), ОСОБА_1 виконав умови п. 1.4 договору та сплатив проценти за користування кредитом 16.04.2024 - 225 грн (6000 грн х 0,25% /100% = 15 грн в день х 15 днів), а отже мав право на подальше нарахування відсотків за зниженою ставкою за умови сплати процентів до 30.04.2024. Однак, як слідує з розрахунку заборгованості первісний кредитор з 16.04.2024 розпочав нарахування процентів за користування кредитом за стандартною ставкою 2,47 % - 148,20 грн у місяць (а.с. 21), хоча ОСОБА_1 виконав умови п. 1.4, 1.5.2 договору та сплатив чергові проценти в межах наступних 15 днів користування кредитом 30.04.2024, в сумі 2223 грн (а.с. 21).
Розрахунок процентів за період з 16.04.2024 по 30.04.2024 представник відповідача заперечив, і суд з цими запереченнями погоджується, адже виходячи з умов договору кредитної лінії, відповідач станом на 30.04.2024 виконав умови договору, що гарантували нарахування відсотків за зниженою ставкою.
За розрахунками відповідача (а.с. 56), за період 16.04.2024 по 30.04.2024 йому мало б бути нараховано відсотки за зниженою ставкою 0,25 %, що складає 225 грн (6000 грн х 0,25% /100% = 15 грн в день х 15 днів), а фактично нараховано 2223 грн. 30.04.2024 ним здійснено платіж 2223 грн, що підтверджено розрахунком первісного кредитора, але всю суму платежу зараховано первісним кредитором на погашення процентів, хоча сума процентів, яка підлягала нарахуванню та сплаті станом на 30.04.2024 мала б складати 225 грн.
Беручи до уваги викладене, суд погоджується з доводами представника відповідача та наданим контррозрахунком у тій частині, що сума платежу 2223 грн мала б бути віднесена на погашення процентів 225 грн, а решта суми на погашення складових заборгованості.
Разом з тим, суд вважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості, адже контрозрахунок заборгованості наданий відповідачем не враховує умови п. 6.4 договору щодо черговості погашення складових заборгованості, згідно якої спочатку сума боргу відноситься на погашення процентів, потім комісії та лише потім тіла кредиту (а.с. 13).
Отже, платіж 2223 грн мав бути віднесений первісним кредитором на погашення: процентів за період з 16.04.2024 по 30.04.2024 - 225 грн, на погашення комісії 300 грн, а решта 1698 грн на погашення тіла кредиту.
Відповідно, за підрахунками суду, станом на 01.05.2024 борг ОСОБА_1 складав 4302 грн заборгованості за тілом кредиту (6000 грн - 1698 грн). Борг по процентам та комісії на вказану дату відсутній, а оскільки комісія за умовами договору разова, то суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення суми комісії (заява від 25.09.2025) безпідставні.
Починаючи з 01.05.2024 відповідач ОСОБА_1 не здійснював платежів за договором, чим порушував умови договору, зокрема не здійснив наступне погашення процентів до спливу 15 днів (до 15.05.2024), відповідно не мав права на подальше (з 01.05.2024) нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при цьому мав заборгованість за тілом кредиту 4302 грн, на яку первісний кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом. Вказане слідує з розрахунку заборгованості первісного кредитора та не спростовано відповідачем, який не надав суду доказів здійснення платежів за кредитом у більшому розмірі, ніж відображено у розрахунку первісного кредитора (а.с. 21-22).
Представник відповідача вказала у відзиві про неправомірність застосування до спірних відносин, починаючи з 01.05.2024 процентної ставки, що перевищує максимально дозволену Законом України «Про споживче кредитування». Позивач та відповідач здійснили власні розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом, виходячи з норм Закону України «Про споживче кредитування», але суд з ними не погоджується, у зв'язку з тим, що сторони застосовували для розрахунку некоректну суму тіла кредиту, що була наявною на 01.05.2024 року 4302 грн (сторони застосовували відповідно 4002 грн та 6000 грн). Суд наводить власний розрахунок заборгованості за кредитом починаючи з 01.05.2024, з урахуванням норм Закону України «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин (дата укладення договору), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набрав чинності 24.12.2023), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Тобто починаючи з 25.12.2023 по 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки за договорами споживчого кредиту не міг бути більше 2,5 %, починаючи з 23.04.2024 по 20.08.2024 - не міг бути більшим 1,5 %. З 21.08.2024 максимальний, законодавчо визначений розмір процентної ставки за споживчим кредитом не міг бути більше 1 % в день, а отже умови договору 01.04.2024 укладеного між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 щодо визначення стандартної процентної ставки - 2,47 % в день суперечать закону, тому до спірних правовідносин, починаючи з 01.05.2024 (день коли припинилося нарахування процентів за заниженою процентною ставкою 0,25 %) мають застосуватися норми Закону України «Про споживче кредитування», а не умови договору, що суперечать закону в частині розміру максимальної денної процентної ставки.
Оскільки станом на 01.05.2024 борг відповідача за тілом кредиту складав 4302 грн, саме на вказану суму боргу мали нараховувати проценти в межах строку кредитування.
З 01.05.2024 по 20.08.2024 максимальний законодавчо визначений розмір процентів складав 1,5 % на добу, тому розмір заборгованості за процентами за цей період склав: 4302 грн х 1,5 % х 112 днів у періоді (01.05. - 20.08.2024) = 7227,36 грн.
З 21.08.2024 по 21.10.2024 (дата продажу кредиту новому кредитору, та дата в межах позовних вимог) максимальний розмір процентів за користування кредитом складав 1 % на день, а тому за цей період розмір процентів нарахованих за користування кредитними коштами склав: 4302 грн х 1 % х 62 днів періоду = 2667,24 грн.
Відповідно, за розрахунком суду, що ґрунтується на встановлених обставинах справи, умовах кредитного договору, в частині що не суперечить законодавству про споживче кредитування, станом на дату заміни кредитора у зобов'язанні - 21.10.2024, борг відповідача перед кредитором складав 4302 грн за тілом кредиту та 9894,60 грн (7227,36 грн + 2667,24 грн) заборгованості за процентами за користування кредитом, а всього 14196,60 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
21.10.2024 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, за умовами якого, відповідно до реєстру боржників, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 32086,80 грн, згідно договору кредитної лінії № 00-9702673 від 01.04.2024. При цьому, з реєстру боржників слідує, що до суми боргу включено відсотки 25786,80 грн, розмір яких спростовано під час судового розгляду (дійсний розмір відсотків 9894,60 грн) та штрафні санкції 3000 грн, які заборонено нараховувати в період воєнного стану згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Відповідач своїм правом заперечення вимог нового кредитора скористався.
Беручи до уваги викладене, дійсною сумою боргу, що могла бути передана та фактично була передана новому кредитору є сума 14196,60 грн, з яких 4302 грн заборгованість за тілом кредиту та 9894,60 грн заборгованість за процентами станом на 21.10.2024.
Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплатити процентів у строки передбачені кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, як новим кредитором, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу 14196,60 грн, а в іншій частині вимоги задоволенню не підлягають. Вказаний розмір заборгованості не виходить за межі позовних вимог, викладених в заяві про зміну предмета спору від 24.09.2025.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 2239,27 грн, у рахунок відшкодування судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 24.09.2025), згідно розрахунку (14196,60 грн х 100%/ 15357 грн = 92,44 % задоволених вимог; 2422,40 х92,44 % /100 % =2239,27 грн).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Матеріали справи свідчать про те, що інтереси позивача в справі за вищевказаним позовом представляв адвокат Тараненко А.І. на підставі договору про надання правничої допомоги від 07.04.2025, додаткової угоди до нього від 07.04.2025 (позиція 53 Пелюхов), довіреності та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Позивач вказав, що його витрати на правничу допомогу склали 7000,00 грн, про що ним надано акт приймання-передачі наданих послуг на правничу допомогу на суму 7000 грн, з детальним описом складових і вартості наданих послуг (а.с. 7).
Представник відповідача просила здійснити розподіл витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, застосувати принцип розумності, співмірності та справедливості при вирішенні питання про розподіл судових витрат (а.с. 57-58).
При визначенні розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд виходить з того, що позивач під час судового розгляду наполовину зменшив розмір своїх позовних вимог, вимагаючи стягнення боргу в сумі 15357 грн, замість 32086,80 грн заявлених початково. Вказане свідчить про те, що якість підготовки позову, аналізу документів на яких ґрунтувався позов, зокрема норм діючого законодавства та умов договору, наведених розрахунків, був не достатньо опрацьованим, що призвело до необґрунтованого завищення позовних вимог. Отримавши заперечення на позов, позивач був змушений уточнювати позовні вимоги, зменшивши їх більш ніж на половину.
Зменшені позовні вимоги позивача склали 15357 грн, а витрати на правничу допомогу 7000 грн, що на переконання суду є неспівмірним, адже витрати позивача на правничу допомогу склали майже половину позовних вимог.
Більш того, до складових витрат на правничу допомогу включено витрати на оформлення адвокатського запиту до банківської установи щодо отримання інформації, що становить банківську таємницю, хоча для представника є очевидним, що відповідна інформація не могла бути надана на адвокатський запит, а отже вказана складова витрат є необґрунтованою, не була необхідною.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн є такими, що відповідають обсягу наданої правничої допомоги позивачу, є співмірним розміру позовних вимог, не є очевидно завищеним, відповідають складності справи та фактично наданим, необхідним послугам.
Разом з тим, виходячи з часткового задоволення позовних вимог, таким що підлягає відшкодуванню за рахунок позивача є сума 4622 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (5000 грн х 92,44 %/100 =4622 грн).
Керуючись ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 247, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090) заборгованість за кредитним договором № 00-9702673 від 01.04.2024 у загальному розмірі 14196 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто шість) гривень 60 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090) 2239 (дві тисячі двісті тридцять дев'ять) гривень 27 копійок у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та 4622 (чотири тисячі шістсот двадцять дві) гривні 00 копійок у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Березюк