Справа № 274/5792/25
Провадження №1-кп/0274/825/25
Іменем України
02.10.2025 м.Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060480000788 від 09.08.2025, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Олександрівка Чернігівського району Чернігівської області, громадянка України, освіта неповна середня, працює ТОВ "РІФ", розлучена, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України,
Згідно обвинувального акту встановлено, що в період часу з 22 год 10.07.2025 до 14 години 11.07.2025 ОСОБА_4 , перебуваючи з дозволу власника у квартирі АДРЕСА_3 , побачила на поличці серванту розміщеній в одній із кімнат грошові кошти у сумі 34800 грн, належні ОСОБА_6 та у неї виник умисел на їх викрадення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у вищевказаний день, час та місці, в період дії воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, розуміючи, що її дії не будуть помічені, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу таємно викрала грошові кошти в сумі 34800 грн, належні ОСОБА_6 та у подальшому з місця вчинення злочину зникла, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
19 серпня 2025 року між прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно з даною угодою прокурор ОСОБА_3 та підозрювана ОСОБА_4 , з участю захисника ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.185КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному вище діянні.
Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 , а саме, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Крім того, прокурор вважає за можливе та погоджується на застосування до ОСОБА_4 ст. 75 КК України та звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, визначених ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам при наданні згоди потерпілим на укладення такої угоди.
Згідно ч.3 ст. 314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав угоду та просив суд її затвердити.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала у повному обсязі. Підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді. Обвинувачена вірно розуміє зміст обвинувачення, яке їй пред'явлено, і визнає себе винуватою саме у тих діях, що викладені у обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Просить затвердити угоду про визнання винуватості. Цивільний позов визнає.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала угоду та просила суд затвердити її, призначивши покарання, узгоджене сторонами.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечував щодо затвердження угоди між прокурором та обвинуваченою. Просив задовольнити його цивільний позов, зменшивши розмір моральної шкоди до 10 000 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.184 КК України, яке згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 , цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд враховує характеризуючи дані обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше не судима, характеризується посередньо, розлучена, працює, на спеціалізованому обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставини, що пом'якшує її покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, що його обтяжують, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 та призначення підозрюваній узгодженої сторонами міри покарання.
При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 в частині стягнення матеріальної шкоди, суд приймає до уваги положення ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 щодо стягнення моральної шкоди, розмір якої в судовому засіданні потерпілим був зменшений до 10000,00 грн, суд враховує вимоги ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, у тому числі, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності, розумності та співмірності із заподіяною шкодою.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди'розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи викладені положення чинного законодавства, цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на його користь 38 400 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Суд враховує, що завдання ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 38400 грн в результаті вчиненого злочину обвинуваченою повністю визнається та доводиться матеріалами справи, тому цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню. Проте, на переконання суду, заявлений розмір морального відшкодування у розмірі 10000 грн не є достатньо обґрунтований та являється занадто великим. Суд вважає, що з врахуванням глибини моральних страждань, яких зазнав потерпілий, та враховуючи засади справедливості та співмірності буде достатнім в цій частині стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 кошти в сумі 5000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Арешт на майно не накладався.
Клопотань від учасників судового провадження про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження не надходило.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 128-129, 369-378, 469, 473-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 19 серпня 2025 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_7 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України.
Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 38 400 (тридцять вісім тисяч чотириста) грн завданої майнової шкоди, та 5000 (п'ять тисяч) грн завданої моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1