Справа № 127/2-305/10
Провадження № 22-ц/801/1993/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач:Матківська М. В.
01 жовтня 2025 рокуСправа № 127/2-305/10м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2025 року за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи - Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Третій відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та скасування заходів примусового виконання рішення суду,
Ухвалу постановила суддя Медяна Ю. В.
Ухвалу постановлено у відсутності учасників справи в м. Вінниця
Повний текст судового рішення складено 24 липня 2025 року,
встановив:
У травні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з вказаною заявою, в якій просять визнати такими, що не підлягають виконанню:
- виконавчий лист, виданий Староміським районним судом м. Вінниці у цивільній справі № 2-305/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 20 червня 2008 року в розмірі 1 255 633,50 грн. та 1820,00 грн. судових витрат щодо боржника ОСОБА_1 ;
- виконавчий лист, виданий Староміським районним судом м. Вінниці у цивільній справі № 2-305/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 20 червня 2008 року в розмірі 1 255 633,50 грн. та 1820,00 грн. судових витрат щодо боржника ОСОБА_2 ;
- виконавчий лист, виданий Староміським районним судом м. Вінниці у цивільній справі № 2-305/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 20 червня 2008 року в розмірі 1 255 633,50 грн. та 1820,00 грн. судових витрат щодо боржника ОСОБА_3 .
А також просять зобов'язати Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Третій відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати всі заходи примусового виконання рішення суду, які були здійснені під час виконання даних виконавчих листів.
Заява мотивована тим, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниця у справі № 2-305/10 від 19 травня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 20 червня 2008 року, на виконання якого видано виконавчі листи.
Дані виконавчі листи пред'явлено до примусового виконання, внаслідок чого на майно боржників накладено обтяження та вчинено інші заходи примусового виконання рішення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2020 року замінено стягувача ВАТ КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Сіті Фінанс».
На даний час заборгованість перед ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» погашена в повному обсязі, а строк пред'явлення виконавчих листів до виконання сплив.
Вказане стало підставою для звернення до суду з даною заявою.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 24 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи - Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Третій відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та скасування заходів примусового виконання рішення суду - відмовлено.
В апеляційній скарзі боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги повністю.
Зазначили, що судом першої інстанції прийнято неправомірне судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з моменту закінчення виконавчих проваджень минуло більше 3 років, виконавчі провадження вже знищені у зв'язку із закінченням строку їх зберігання, Стягувач до органів судової гілки влади із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання не звертався. Тому подальше накладення арешту на належне заявникам майно та оголошення заборони на його відчуження є невиправданим втручанням у право на мирне володіння своїм майном та обмежує права заявників, позбавляє можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їм на праві власності майном, а тому є необхідним визнати такі виконавчі документи такими, що не підлягають виконанню.
Крім того, 23 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 20/06/2008/980-ЖК/115/04, згідно якого сторони домовились, що сума заборгованості за кредитним договором станом на дату укладення додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 20 червня 2008 року складає 3 021 569,75 грн.
У зв'язку зі сплатою позичальником 23 квітня 2025 року грошових коштів у розмірі 450 000,00 грн. кредитор здійснює прощення залишку боргу в сумі 2 571 569,75 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов'язанням (по тілу) кредиту - 529 156,44 грн. та по відсоткам за користування кредитом - 2 042 413,31 грн. (п. 1.2 додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 23 квітня 2025 року).
Відтак, ОСОБА_2 було добровільно виконано рішення суду Староміського районного суду міста Вінниці від 19 травня 2010 року по справі № 2-305/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 20 червня 2008 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість в розмірі 1 255 633,50 грн. та 1 820,00 грн. судових витрат, внаслідок чого обов'язок припинився, а тому виконавчі листи видані на підставі цього рішення є такими, що не підлягають виконанню, оскільки в разі відсутності боргу виконавчий лист виконанню не підлягає.
Державними виконавцями в виконавчих провадженнях виконавчі провадження за постановами про стягнення виконавчого збору не відкривалася та наразі строки для їх відкриття є пропущеними, а тому посилання суду першої інстанції, що наслідком визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, після того як було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення, буде уникнення обов'язку боржників сплатити в державний бюджет 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, є помилковим.
Відмова у задоволенні заяви унеможливлює здійснення належного захисту їх майнових прав щодо зняття арешту з їх майна, оскільки норми законодавства не регулюють питання зняття арешту у випадку добровільного виконання виконавчих документів після їх повернення стягувачу та неможливості відновити виконавчі провадження з власної ініціативи боржників та виконавчих служб.
Учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали.
В судовому засіданні представник боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Корченюк А. В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.
Згідно положень статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Неявка у судове засідання учасників справи за правилами статті 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи, з урахуванням належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи та при відсутності клопотань і поважної причини неявки.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року у цивільній справі № 2-305/10 задоволено позов ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 20 червня 2008 року в розмірі 1 255 633,50 грн. та 1820 грн. судових витрат (а. с. 94-95 том 1).
Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 12 липня 2010 року у цивільній справі № 2-305/10 в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовлено (а. с. 112-113 том 1).
На виконання даного рішення видано три виконавчі листи, які отримано представником стягувача 20 серпня 2010 року (а. с. 102 том 2).
Копії виконавчих листів щодо боржника ОСОБА_3 містяться на а. с. 120-121, 210, та щодо боржника ОСОБА_2 - на а. с. 207. При цьому, суд звертає увагу, що на виконавчому листі щодо ОСОБА_2 міститься відмітка виконавця про стягнення коштів у сумі 151 509,95 грн. та виконавчого збору у сумі 11 151 грн.
Постановою від 01 вересня 2010 року відкрито виконавче провадження №21230040 з виконання виконавчого листа, виданого Староміським районним судом м. Вінниці 20 серпня 2010 року у справі № 2-305 щодо боржника ОСОБА_3 (а. с. 116).
Постановою від 02 вересня 2010 року відкрито виконавче провадження №21226981 з виконання виконавчого листа, виданого Староміським районним судом м. Вінниці 20 серпня 2010 року у справі № 2-305 щодо боржника ОСОБА_2 (а. с. 117).
З відомостей ВП-спецрозділу від 30 жовтня 2024 року по виконавчому провадженню №37112520 вбачається, що 22 березня 2013 року постановою старшого державного виконавця Джиги О. І. відкрито дане виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Староміським районним судом м. Вінниці 20 серпня 2010 року у справі № 2-305 щодо боржника ОСОБА_1 . В подальшому в провадженні винесено постанови: від 01 квітня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 125 745,35 грн., від 09 листопада 2013 року про звернення стягнення на майно боржника, від 09 листопада 2013 року про розшук майна боржника та від 26 листопада 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 197-198 том 1).
Постановою старшого державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Джиги О. І. від 01 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження №49481905 з виконання виконавчого листа, виданого Староміським районним судом м. Вінниці 20 серпня 2010 року у справі №2-305 щодо боржника ОСОБА_1 (а. с. 199 том 1).
Постановою старшого державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Джиги О.І. від 01 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №49481905 накладено арешт на майно боржника (а. с. 200 том 1).
Постановою заступника начальника відділу Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Петрішена А. А. від 14 червня 2017 року у виконавчому провадженні №49481905 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 201 том 1).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2020 року у справі № 127/2-305/10 замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» з примусового виконання виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 , виданого 20 серпня 2010 року Староміським районним судом м. Вінниці в цивільній справі № 2-305/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (а. с. 155 том 1)
01 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою, в якій просила зняти арешт та заборону з відчуження усього майна, які накладені в межах виконання виконавчого листа виданого Староміським районним судом м. Вінниці 20 серпня 2010 року у справі № 2-305 щодо боржника ОСОБА_1 (а. с. 202-203 том 1).
14 листопада 2024 року заступник начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петрішен А. А. повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для зняття арешту з майна (а. с. 204-205 том 1).
З копії відповіді начальника Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Миколи Туранського від 25 лютого 2025 року вбачається, що на виконанні у відділі перебував виконавчий лист виданий Староміським районним судом м. Вінниці 20 серпня 2010 року у справі № 2-305 щодо боржника ОСОБА_2 , виконавче провадження № 42868868, відкрите 09 квітня 2014 року, в межах якого винесено постанову від 17 квітня 2014 року про стягнення виконавчого збору. 26 жовтня 2015 року в даному провадженні винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». В подальшому 24 квітня 2016 року вказаний виконавчий лист повторно пред'явлено на виконання до відділу, і 21 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50926645; 29 квітня 2016 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 20 грудня 2019 року в даному провадженні винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 25 лютого 2025 року будь-яких виконавчих документів про стягнення коштів з ОСОБА_2 на виконанні не перебуває (а. с. 206 том 1).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №415241919 від 26 лютого 2025 року вбачається, що на усе нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт, підставі накладення: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 42868868 видана 09 квітня 2014 року Староміським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 50926645 видана 21 квітня 2016 року Староміським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (а. с. 208 том 1).
Відповідно до копії відповіді начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергія Голубєва від 25 лютого 2025 року, виконавчий лист виданий Староміським районним судом м. Вінниці 20 серпня 2010 року у справі № 2-305 щодо боржника ОСОБА_3 перебував на виконанні у відділі, дата надходження - 01 вересня 2010 року (виконавче провадження 21230040). 21 грудня 2012 року вказане провадження було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС) (а. с. 209 том 1).
Додатковим договором від 23 квітня 2025 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 20/06/2008/980-ЖК/115/04, укладеним між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ОСОБА_2 сторони погодили, що сума заборгованості за кредитним договором станом на дату укладення додаткового договору складає 3 021 569,75 грн. (п.1.1). У зв'язку зі сплатою позичальником 23 квітня 2025 року грошових коштів у сумі 450 000,00 грн.,кредитор здійснює прощення залишку боргу в сумі 2 571 569,75 грн. (п.1.2). За умови виконання позичальником зобов'язань за цим договором та прощенням кредитором у зв'язку з цим боргу у розмірі, визначеному цим додатковим договором, позичальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання за кредитним договором перед кредитором належним чином в повному обсязі (п.1.4). Кредитор після укладення та підписання даного додаткового договору не має жодних майнових чи матеріальних претензій до боржника та поручителів за виконання основного зобов'язання за кредитним договором №20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 20 червня 2008 року (п. 2.2) (а. с. 214 том 1).
Відповідно до копії довідки № 1-124303 від 23 квітня 2025 року, виданої директором ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» Яковець Ю. М., у ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» відсутні будь-які претензії фінансового чи майнового характеру за кредитним договором № 20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 20 червня 2008 року до ОСОБА_2 (а. с. 215 том 1).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що виконавчі провадження щодо заявників не завершені у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, що було б самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження. Суд зазначив, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню це особливий інститут, мета якого запобігти необґрунтованому стягненню, у випадках коли обов'язку боржника, як такого, що не існувало взагалі, або якщо він був припинений до пред'явлення до примусового виконання, або у разі коли такий виконавчий документ виданий помилково. Даний інститут не є способом закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання рішення, чи з метою ухилення від сплати виконавчого збору. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоча рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року у цивільній справі № 2-305/10 виконане в повному обсязі, воно було виконане після пред'явлення відповідних виконавчих листів до виконання, відкриття виконавчих проваджень та вчинення виконавчих дій. Таким чином, суд вбачає в діях заявників зловживання своїми правами, оскільки подання заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, явно спрямоване на уникнення сплати ними суми виконавчого збору, що є неприпустимим, а тому в задоволенні даної вимоги слід відмовити.
Апеляційний суд погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції.
Згідно вимог частин 1 і 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постанові від 05 грудня 2023 року у цивільній справі № 127/10203/16 (провадження № 61-13721ск23).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до змісту вказаної вище норми ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 267 ЦПК України).
Колегія суддів зауважує про те, що словосполучення «або з інших причин» не стосується пропуску стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документу.
Закон не передбачає можливості визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, а сплив строку для пред'явлення виконавчого документа тягне за собою інші наслідки, визначені законодавством.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що виконавчі документи видано компетентним судом та вони є належними виконавчими документами.
Укладення боржником ОСОБА_2 та стягувачем ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 20/06/2008/980-ЖК/115/04 від 20 червня 2008 року, яким визначено розмір заборгованості станом на дату укладення додаткового договору у сумі 3 021 569,75 грн., а також передбачено, що у зв'язку зі сплатою позичальником 23 квітня 2025 року коштів у розмірі 450 000,00 грн. кредитор прощає залишок боргу в сумі 2 571 569,75 грн., не може розцінюватися як добровільне виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року у справі № 2-305/10 у класичному розумінні.
Фактично боржник і стягувач поза межами виконавчого провадження домовилися про інший порядок погашення заборгованості, стягнутої судовим рішенням, ніж той, що визначено цим рішенням. Такі дії сторін свідчать про припинення обов'язку боржника перед стягувачем, однак самі по собі не означають, що виконавчі листи, видані на підставі судового рішення, втратили силу чи не підлягають виконанню.
У такому випадку наявні підстави для закінчення виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у зв'язку з відмовою стягувача від примусового виконання рішення чи затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення. Водночас жодних заяв із таких питань сторони виконавчого провадження до суду не подавали, а відомості про наявність відкритого виконавчого провадження у матеріалах справи відсутні.
При цьому щодо вимог боржників про зобов'язання Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати всі заходи примусового виконання рішення суду, які були здійснені під час виконання виконавчих листів, колегія суддів зазначає наступне
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом «Про виконавче провадження».
Отже, боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Тобто, законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця, а не визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, як про це просять боржники.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, є несуттєвими у контексті спірних правовідносин та не можуть бути підставою для скасування ухвали, яка є законною та обґрунтованою.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. В. Міхасішин
Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2025 року