Провадження № 2/748/627/25
Єдиний унікальний № 748/981/25
02 жовтня 2025 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Кухти В.О.,
секретаря Крошки І.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
31.03.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»:
1) заборгованість за Договором № 4662930 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024 р. станом на 24.12.2024 р. у розмірі 33 540,00 грн, яка складається з: 7 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 23 040,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5 % річних) за період з 19.05.2024 р. по 26.08.2024 р. (включно), 3 500,00 грн - заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору;
2) судові витрати у розмірі 2 422,40 грн та 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.05.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» (далі первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4662930, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Згодом, 19.05.2024 р. між відповідачем та первісним кредитором укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої сума кредиту була збільшена до 7 000,00 грн. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та в повному обсязі не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 24.12.2024 р. становить 33 540,00 грн. Крім того, 24.12.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу № 24/12/24, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 4662930 від 19.05.2024 р. Оскільки відповідач наявну заборгованість не погасив, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 04.04.2025 р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до вимог ст. ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на адресу поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав.
Дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19.05.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4662930, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит в розмірі 3 000,00 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (а.с.12-25). Згодом, 19.05.2024 р. між відповідачем та первісним кредитором було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої сума кредиту збільшена до 7 000,00 грн (а.с.26-35).
Договір кредиту підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідача, ОСОБА_1 , що підтверджується листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» від 27.12.2024 р. (а.с.25,35).
Так, відповідачу 19.05.2024 р. 07:20:10 було нараховано 3 000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 400518267, а також відповідачу 19.05.2024 р. 10:46:32 було нараховано 4 000,00 грн на той самий рахунок, номер транзакції в системі iPay.ua - 400671933.
Уклавши з позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач порушив зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Згідно з Розрахунком заборгованості за договором № 4662930 від 19.05.2024 р. про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24.12.2024 р. відповідач має заборгованість у сумі 33 540,00 грн, в тому числі: 7 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 23 040,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 3 500,00 грн - заборгованість за штрафом (а.с.36-40).
24.12.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу № 24/12/24, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 4662930 від 19.05.2024 р. (а.с.52-59).
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Стаття 652 ЦК України, дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. ст. 7, 8 ЗУ «Про електронну комерцію», продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Згідно зі ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідач пройшов процедуру ідентифікації, надав згоду на обробку персональних даних, прийняв пропозицію укласти кредитний договір. Після прийняття відповідачем умов кредитного договору, останній, уклав із первісним кредитором кредитний договір і додаткову угоду, які були підписані відповідно до вимог ст. ст. 6, 8, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Що стосується договору факторингу, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23.09.2015 р. у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.
В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборгованої суми не повернув.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань, які б спростовували суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. 141 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».
Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснював адвокат Руденко К.В. на підставі Договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 р. та довіреності (а.с.60,62).
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додані Договір про надання юридичних послуг від 02.08.2024 р., довіреність, Акт приймання-передачі наданих послуг, Витяг з реєстру, платіжну інструкцію, копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.60-66).
Суд дійшов висновку, що обсяг та розмір наданих адвокатом позивача послуг та виконаних робіт, який зазначений у договорі, акті виконаних робіт є обґрунтованими, оскільки у повній мірі узгоджується з матеріалами справи, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 2196 від 17.03.2025 р. (а.с.1) позивачем було сплачено 2 422,40 грн судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 79, 81, 141, 178, 259, 263-265, 268, 280-281, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 203, 204, 207, 638, 652, 1077-1079 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (код ЄДРПОУ: 41915308, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за Договором № 4662930 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 травня 2024 року станом на 24 грудня 2024 року у розмірі 33 540 (тридцять три тисячі п'ятсот сорок) гривень 00 копійок, яка складається з: 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за кредитом, 23 040 (двадцять три тисячі сорок) гривень 00 копійок - заборгованість за нарахованими процентами, 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за штрафом.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» у відшкодування судових витрат 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» у відшкодування витрат на правову допомогу 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Чернігівським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Кухта