Справа № 521/13486/25
Номер провадження:1-кп/521/1765/25
01 жовтня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участ: іпрокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції);
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції);
розглянувши в приміщенні Хаджибейського районного суду міста Одеси в залі суду у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162470000394 від 12.03.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,
У провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162470000394 від 12.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Клопотання просив задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та посилаючись на обставини, які, на його думку, свідчать про їх наявність
Захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , заперечувала проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою її підзахисному. Адвокат направила клопотання про зміну запобіжного заходу, просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Захисник зазначила, що прокурор лише формально посилається в клопотанні на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України З урахуванням недоведеності прокурором існування ризиків, на які сторона обвинувачення посилається в своєму клопотанні, захисник просила суд обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника.
Вислухавши думки учасників судового засідання, дослідивши клопотання прокурора та захисника, заперечення на них, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Суд вважає, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.307КК України, є обгрунтованою "поза розумним сумнівом".
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених диспозицією статті 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04.08.2025 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», строк ухвали спливає 02.10.2025.
Вирішуючи питання про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд враховує його вік та стан здоров'я, сімейний стан, місце проживання і обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 може переховуватись від суду, з метою уникнення покарання, яке йому загрожує.
Відносно ризику переховування від суду, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі.
Так, у рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
-п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати їх з'явленню до суду, примушуванню їх до відмови від давання показань, а також давання завідомо неправдивих показань, шляхом погрози насильством, знищення їх майна, погрожувати вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання. Суд враховує, що свідки у даному кримінальному провадженні ще не допитані, тому ризик , передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК є обґрунтованим.
-п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, це вказує на його схильність до скоєння злочинів, ідентичних за своїми кваліфікуючими ознаками.
Прокурором обґрунтовано наявність зазначених у клопотанні ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо нездатності більш м'яких запобіжних заходів запобігти існуючим ризикам, суд зазначає таке.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов'язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.
Домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного, обвинуваченого. У цьому контексті домашній арешт є менш жорсткою формою ізоляції особи та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування обвинуваченого як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з іншими обвинуваченими та свідками, з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення.
Крім того, суд зауважує щодо підвищеної суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, пов'язаних з розповсюдженням наркотичних речовин, яка зумовлена широким спектром негативних наслідків: від поширення залежності серед населення, що призводить до зниження якості життя та зростання, до збільшення кількості нелегальних лабораторій, злочинності та насильства, пов'язаних з обігом наркотичних засобів.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
За наведених обставин суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе ефективно запобігти зазначеним ризикам.
Враховуючи викладене, доводи захисника ОСОБА_6 про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту або визначення меншого розміру застави є необґрунтованими.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Суд вважає, що застосування запобіжного заходу для обвинуваченого ОСОБА_5 буде достатнім, необхідним для належної поведінки обвинуваченого і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Доказів на підтвердження майнового стану обвинуваченого ОСОБА_5 стороною захисту не надано.
Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи характер та обставини інкримінованого злочину, ступінь суспільної небезпеки, характеристики особи, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження зазначені обставини слугують тими виключними випадками, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України дозволяють при визначенні обвинуваченому ОСОБА_5 застави призначити максимальний розмір передбачений п. 2 ч 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотань, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обраний обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
Враховуючи , що прокурором обґрунтовано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 - відмовити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з дня винесення ухвали тобто з 01.10.2025 року до 29.11.2025 року включно в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, залишити, у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися з м. Одеси, без дозволу прокурора, суду;
3) повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали направити для виконання співробітника Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
Суддя ОСОБА_1