Справа № 465/6373/21
Провадження 2/465/80/25
Іменем України
01.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
за участю секретаря судових засідань Лозинського Т.-Р.А.
представниа позивача Гук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» про стягнення безпідставно нарахованих та сплачених процентів за кредитними договорами -
позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно нарахованих та сплачених процентів за кредитними договорами.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між ним та ТОВ «Лайм Кепітел» було укладено декілька кредитних договорів, а саме: №ЛЛ-00973450 від 17.01.2021 року; №ЛЛ-00694488 від 05.09.2020 року; №ЛЛ-00642038 від 12.08.2020 року; №ЛЛ-00442665 від 03.05.2020 року; №ЛЛ-00385704 від 27.03.2020 року; №ЛЛ-00309594 від 16.02.2020 року; №ЛЛ-00890777 від 09.12.2020 року; №ЛЛ-00941264 від 02.01.2021 року; №ЛЛ-00575613 від 12.07.2020 року; №ЛЛ-00526958 від 24.06.2020 року.
30.04.2021 року він повідомив відповідача офіційним листом, що з 11.11.2009 року він проходить військову службу по теперішній час у В/ч - НОМЕР_1 . Загальна сума безпідставно нарахованих та сплачених відсотків по семи кредитних договорах складає 6585, 60 грн. По кредитним договорам №ЛЛ-00941264 від 02.01.2021 року, №ЛЛ-00575613 від 12.07.2020 року, №ЛЛ-00526958 від 24.06.2020 року, неможливо надати інформацію, так як ТОВ «Лайм Кепітел» заблокувало його особистий кабінет де зберігалась інформація по кредитних договорах та сумам сплати відсотків. Оскільки вищезазначені договори діяли в період проходження ним військової служби, то керуючись ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він просив відповідача повернути сплачені ним кошти, які безпідставно стягнуті за кредитним договорами. Просиь позовні вимоги задоволити.
Ухвалою судді від 16.08.2021 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду представником відповідача надано 05.10.2021 року відзив на позовну заяву, про те, що кожен із зазначених кредитних договір було укладено в електронній формі. Позивач надаючи інформацію щодо місця своєї роботи при укладенні кредитних договорів зазначав, що він працює на посаді керуючого у ФОП ОСОБА_2 . Твердження позивача про те, що він повідомляв Товариство офіційним листом від 30 квітня про проходження ним військової служби, не відповідають дійсності, так як жодного листа ні на електронну, ні на поштову адресу Товариства не надходило. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала так просила такі задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутності представника.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зокрема, в силу ч.2 ст. 6 цього Кодексу сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
У ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти),визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одночасно ст.638ЦК України передбачено,що договір є укладеним,якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» було укладено наступні кредитні договори, а саме:
№ЛЛ-00973450 від 17.01.2021 року;
№ЛЛ-00694488 від 05.09.2020 року;
№ЛЛ-00642038 від 12.08.2020 року;
№ЛЛ-00442665 від 03.05.2020 року;
№ЛЛ-00385704 від 27.03.2020 року;
№ЛЛ-00309594 від 16.02.2020 року;
№ЛЛ-00890777 від 09.12.2020 року;
№ЛЛ-00941264 від 02.01.2021 року;
№ЛЛ-00575613 від 12.07.2020 року;
№ЛЛ-00526958 від 24.06.2020 року.
Сторонами не заперечується, що вище перелічені кредитні договори виконані та у ОСОБА_1 відсутня заборгованість.
Згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України "Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із внесеннями змінами від 20.05.2014 року, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відтак, пунктом 15 статті 14 Закону України "Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено не нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань, процентів за користування кредитом військовослужбовцям, резервістам та військовозобов'язаним до закінчення особливого періоду.
Крім того, з Постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №521/12726/16-ц (касаційне провадження №61-16144св18) за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вбачається правова позиція суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з особи, яка перебуває на військовій службі, згідно якої, «на підставі статей 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» Верховний Суд дійшов висновку, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам і військовозобов'язаним з моменту призову за мобілізацією і до закінчення особливого періоду, не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, в тому числі банками і фізичними особами, а також відсотки за користування кредитом. При цьому відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або з моменту введення воєнного стану і охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Суд підкреслив, що в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.
Згідно довідки Служби безпеки України у Львівській області від 10.06.2021 року №462, ОСОБА_1 з 21 серпня 2014 року по 19 вересня 2014 року, 02 березня 2016 року по 31 травня 2016 року, з 11 травня 2018 року по 14 вересня 2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської/ донецької областей.
Згідно копії посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 виданого 12.02.2015 вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2021 року №279 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем вчЕ-6308 з 11.11.2009 року і по теперішній час, тобто на нього поширюються зазначені положення закону.
У зв'язку із наведених умов задля повернення коштів - відсотків та суми штрафних санкцій, які позивачем були сплачені по вищевказаним договорам, позивач додав копію заяви від 21.05.2021 року адресованої ТзОВ «Лайм Кепітел» про повернення сплачених нарахувань.
Однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження надсилання відповідачу такої заяви ні на поштову адресу, ні на електронну адресу Товариства.
Крім цього, позивач в позовній заяві вказує, що 30.04.2021 року повідомив ТОВ «Лайм Кепітел» офіційним листом, що він є військовослужбовцем, проте в матеріалах справи така заява відсутня, так само як і докази надсилання такої, натомість міститься звернення ОСОБА_1 від 21.05.2021 року.
З огляду на вищевикладене, встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі кредитного договору виникли зобов'язання, що були істотними умовами, котрі сторонами попередньо узгоджені, виконані відповідно до таких у строки визначені угодою.
Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Тобто на вказані пільги мають право мобілізовані позичальники, військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення, залучених до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань.
Відповідний правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14.
Крім цього, позовна заява не містить доводів стосовно того, чому позивач, знаючи про пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закон №1357-ІХ від 30.03.2021 року, та вважаючи себе особою, на яку поширюються ці пільги, все ж таки уклав з відповідачем відповідні договори та сплачував відповідні проценти.
Розділом 4 кредитних договорів передбачено, що при укладенні договорів позичальник стверджує, що він чітко усвідомлює всі умови кредитного договору та не перебуває під впливом помилки чи обману; вважає умови кредитного договору вигідними для себе; вся інформація та/або документи, подані ним для отримання кредиту є достовірними та відображають реальний фінансовий стан позичальника на день подачі заявки; є повністю дієздатним і щодо нього немає рішень судів, що набрали законної сили, про обмеження його дієздатності чи визнання його недієздатним, а також йому невідомо про подання заяв до суду з вказаними вимогами; його волевиявлення є вільним і відповідає його внутрішній волі.
Крім цього, в кредитних договорах в розділах, що стосуються прав та обов'язків сторін визначено, що позичальник зобов'язаний вчасно повідомляти кредитодавця про зміну своїх даних, шляхом направлення електронного повідомлення або поштового рекомендованого повідомлення засобами поштового зв'язку.
У розділах кредитиних договорів «Відповідальність сторін» міститься п.5.9 яким визначено, що позичальник несе передбачену законодавством відповідальність за недостовірну, неповну або помилкову інформацію у Анкеті, яка подавалась для отримання кредиту, у тому числі про особистий банківський (картковий) рахунок.
З заяви - згоди №ЛЛ-00004306 до Договору про встановлення ділових відносин від 17.01.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 вказав, що працює керуючим у ОСОБА_2 .
Відтак, позивачем не підтверджена, жодними фактичними даними, обставина надання таких документів відповідачу під час дії кредитних договорів, та порушення питання зміни істотних умов договору.
За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач - ті обставини, на які він посилався як на заперечення проти позову, але позивачем та представником позивача не доведено обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у позовній заяві, а отже у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі статті 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 95, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» про стягнення безпідставно нарахованих та сплачених процентів за кредитними договорами - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ванівський Ю.М.