Справа № 450/5795/24 Провадження № 2/450/916/25
02 жовтня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
з участю представника Качмар І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про стягнення пені,-
Позивач звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 4028047 грн. 29 коп. за договором купівлі-продажу майнових прав № Б6-02/С1/210922-9 від 21.09.2022 року, укладеним між ним та ТзОВ «БІК «Рубікон Груп».
Мотивував позовні вимоги тим, що 21.09.2022 року між ним як покупцем та відповідачем як продавцем укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Б6-02/С1/210922-9 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вказав, що ним частково виконано умови договору та сплачено на користь продавця 1034598 грн. За умовами пунктів 2.5, 2.6 вказаного договору, будинок мав бути збудованим у строк до 30 вересня 2024 року з терміном прийняття його в експлуатацію до 30 грудня 2024 року. Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, будівництво будинку не завершене і такий в експлуатацію не зданий. Тим самим, порушуються його права, як споживача, за що ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» зобов'язане сплатити йому пеню у розмірі 3% від вартості робіт за кожен день прострочення. Зазначив, що за період з 01.10.2024 року по 13.12.2024 року розмір пені становить 4028047 грн. 29 коп. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити. Крім цього, вказав, що орієнтований розрахунок судових витрат складається з 50000 грн. на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 19 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
28 лютого 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшло клопотання про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке залишено без розгляду ухвалою від 28.02.2025 року.
05.03.2025 року представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказала, що підставою для стягнення відповідної суми пені позивач вказує не умови договору купівлі-продажу майнових прав № Б6-02/С1/210922-9 від 21.09.2022 року, а ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів». Водночас, вказана норма не поширюється на спірні правовідносини між позивачем і відповідачем, оскільки вказане вище положення застосовуються до правовідносин, які виникають з договорів виконання робіт або надання послуг. Водночас, між позивачем і відповідачем існують правовідносини купівлі-продажу майнових прав на квартиру, які за своєю правовою природою не є тотожними правовідносинам виконання робіт чи надання послуг. Покликалась на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.03.2024 року у справі №759/9026/21, згідно якої відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів.
Ухвалою від 05 березня 2025 року відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою сторін.
Ухвалою від 07 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
30 липня 2025 року представником відповідача ОСОБА_3 подано клопотання про долучення до матеріалів копії постанови Львівського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у справі № 450/6234/23.
В судовому засіданні 22.09.2025 року представник позивача Качмар І.О. надав пояснення аналогічні викладеним письмово, заявлені позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у її відсутності не подала.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22.09.2025 року, є дата складення повного судового рішення 02.10.2025 року.
Заслухавши пояснення та думку присутніх сторін, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 21.09.2022 року між ОСОБА_1 як покупцем та ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» як продавцем укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Б6-02/С1/210922-9 за умовами якого продавець зобов'язується за плату передати покупцю у приватну власність майнові права на отримання у власність квартири АДРЕСА_2 , а покупець зобов'язується сплатити продавцю ціну продажу майнових прав у розмірі 1839291 грн. та прийняти квартиру.
Як вбачається з мотивів позовної заяви, ОСОБА_1 сплачено на користь продавця 1034598 грн., водночас доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.
У пунктах 2.5, 2.6 договору купівлі-продажу майнових прав № Б6-02/С1/210922-9 від 21.09.2022 року сторони узгодили, що плановий термін завершення будівництва до 30 вересня 2024 року, а плановий термін введення в експлуатацію до 30 грудня 2024 року
Як зазначено стороною позивача та не заперечується стороною відповідача, на момент розгляду справи багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 , недобудований та не введений в експлуатацію.
За ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У відповідності до розрахунків сторони позивача, які наведені у позовній заяві, за період з 01.10.2024 року по 13.12.2024 року розмір пені, яка обрахована відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», становить 4028047 грн. 29 коп.
Згідно ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу вимог ч. 1 ст. 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Звертаючись із даним позовом в суд, сторона позивача мотивує позовні вимоги наявністю підстав для стягнення з відповідача пені у відповідності до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».
В силу вимог ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Згідно преамбули ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У відповідності до пунктів 3, 18, 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 1-1 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Сторона позивача просила стягнути з відповідача пеню відповідно до вимог ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у зв'язку з невиконанням умов договору щодо продажу ОСОБА_1 майнових прав на квартиру ТзОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп», який стороною позивача фактично прирівняно до договору будівельного підряду.
Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг. Підрядник, який зобов'язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що спірний договір не містить істотних умов, які притаманні договору будівельного підряду, зокрема не містить обов'язку відповідача збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав вказано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 620/4555/17, від 26 січня 2022 року у справі № 761/3462/13-ц, від 08 червня 2022 року у справі № 947/25597/19, від 21 червня 2022 року у справі № 947/25617/19.
Таким чином, майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
В розділі 6 договору купівлі-продажу майнових прав № Б6-02/С1/210922-9 від 21.09.2022 року, укладеного між сторонами, передбачена відповідальність сторін, яка не обумовлюється застосуванням ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».
У спірних правовідносинах ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» не є виконавцем або продавцем, а ОСОБА_1 не є споживачем послуг в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», з огляду на що, відповідач не несе відповідальність за ч. 5 ст. 10 з ЗУ «Про захист прав споживачів» у випадку неналежного виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав.
Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 466/9152/23, 06 серпня 2024 року у справі № 727/12297/23, 31 жовтня 2024 року у справі № 752/13313/23.
Покликання сторони позивача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17, не є релевантними спірним правовідносинам, оскільки в даній справі між сторонами не укладено договору банківського вкладу.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що обставини, якими сторона позивача обґрунтовувала позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови у позові.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 526, 610, 611, 626-629, 875, 877, 879 ЦК України, ст.ст. 1, 1-1, 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02.10.2025 року.
Суддя Мусієвський В.Є.