Єдиний унікальний номер судової справи 462/7523/25
Номер провадження 1-кп/462/611/25
30 вересня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025142390000140 від 14.05.2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого в порядку ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
у вчиненні кримінального проступку у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров'я населення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
встановив:
І. Рух справи в суді.
30.09.2025 року (вх. № 21689) з Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області у Залізничний районний суд м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025142390000140 від 14.05.2025 року відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки про отримання копії матеріалів дізнання кримінального проступку, розписки про отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, письмова заява ОСОБА_2 від 29.09.2025 року щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні та оптичний носій.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 .
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
2.1. Щодо обставин кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК України.
ОСОБА_2 , діючи всупереч положень Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про засади протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними», умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин тобто діючи з прямим умислом, вчинив кримінальний проступок у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Так, ОСОБА_2 , 13.05.2025 року приблизно о 23 год. 00 хв., проходячи повз церкву Різдва Пресвятої Богородиці, що за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 14, на землі знайшов (придбав) фрагмент паперу та прозорий зіп-пакет із невідомою речовиною зеленого кольору рослинного походження. Зрозумівши, що це наркотичний засіб, ОСОБА_2 вирішив незаконно зберігати її при собі з метою власного вживання без мети збуту, яку тримав у лівій руці.
14.05.2025 року, приблизно о 00 год. 00 хв., працівниками Національної поліції України навпроти буд. № 263, що по вул. Городоцькій у м. Львові було виявлено ОСОБА_2 , котрий в подальшому добровільно видав фрагмент паперу та прозорий зіп-пакет із невідомою речовиною зеленого кольору рослинного походження. У виявленій та вилученій в ОСОБА_2 речовині, що знаходилася в прозорому зіп-пакеті, виявлено смолу канабісу, яка згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року відноситься до наркотичних засобів, обіг якої обмежено. Загальна маса смоли канабісу, вилученої в ОСОБА_2 становить 1, 659 грама, що відповідно до таблиці № 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу» затвердженої наказом Міністерства охорони здоров?я України № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», перевищує невеликий розмір до 0, 5 грама.
2.2. Правова кваліфікація кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження.
3.1. Щодо позиції сторони обвинувачення.
До обвинувального акта, який надійшов у Залізничний районний суд м. Львова 30.09.2025 року (вх. № 21689), прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 долучено письмове клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Вказане клопотання обґрунтоване, зокрема тим, що підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і погодився на розгляд обвинувального акта за його відсутності, тому просить суд розглянути обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
3.2. Щодо позиції обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_2 надав письмову заяву від 29.09.2025 року, у якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку беззаперечно визнає, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, а також згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що в разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок у апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
3.3. Щодо позиції сторони захисту.
У вказаній письмовій заяві, захисником ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_4 , засвідчено добровільність та беззаперечність визнання винуватості підозрюваного, підтверджено згоду із встановленими у результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.
IV. Позиція суду.
Згідно вимог ст. 302, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд розглядає обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи наведені норми та дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 381, ч. 2, 3 ст. 382 КПК України суд не досліджує докази на підтвердження встановлених обставин.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом, та не оспорюються учасниками судового провадження.
V. Мотиви суду, оцінка та висновки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, вина обвинуваченого у вчиненому доведена у повному обсязі поза розумним сумнівом.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_2 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту.
VІ. Призначення покарання.
6.1. Загальні положення.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, враховує, що таке є важливим етапом кримінальної відповідальності та здійснюється виключно щодо особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідає принципу Nullum crimen, nulla poena sine lege («Немає злочину, немає покарання без закону»). Покарання має особистий і індивідуалізований характер, оскільки його застосування передбачає врахування обставин справи та особистості винного, що узгоджується з принципом Poena personalis est («Покарання є особистим»). Воно є завершальним етапом кримінального процесу, і його призначення здійснюється судом відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, в якій визначено порядок прийняття рішення щодо покарання, з урахуванням правової оцінки діяння та особи обвинуваченого. Призначене покарання повинно відповідати вимогам законності, обґрунтованості, справедливості і бути необхідним, що відповідає принципу Fiat iustitia, ruat caelum («Нехай здійсниться правосуддя, хоч би впало небо»). Справедливість, як основний принцип призначення покарання, є базовою засадою правопорядку та критерієм довіри суспільства до правосуддя, що відображається у принципі Iustitia fundamentum regnorum («Справедливість - основа держав»). Покарання, як засіб досягнення справедливості, має не лише каральний, а й превентивний характер, оскільки воно сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає принципу Poena non est ultio, sed cautio («Покарання - це не помста, а застереження»), і спрямоване на попередження злочинних діянь як самого засудженого, так і інших осіб.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Згідно роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Також, суд враховує, зокрема: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров'я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом'якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.
6.2. Щодо обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Так, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
6.3. Щодо обставин призначення покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).
Відповідно до ст. 65 КК України суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше несудимий в порядку ст. 89 КК України (а.с. 62-63 матеріалів кримінального провадження), на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває (а.с. 50, 51, 53, 55 матеріалів кримінального провадження), а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке є кримінальним проступком), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді обмеження волі.
При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
6.4. Щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно ст. 75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Виходячи з усіх обставин справи, наслідків вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що обвинуваченого слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, строком на 1 рік.
Суд переконаний, що за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).
VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
7.1. Щодо процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 2 674 грн. 20 коп., за результатами проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/114-25/12224-НЗПРАП від 15.07.2025 року (а.с. 36, 37-39 матеріалів кримінального провадження).
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку суду не обраний. Клопотань про його застосування не надходило, а тому враховуючи вимоги ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, суд не вбачає підстав для його застосування.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -
ухвалив:
1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік.
2. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю один рік.
3. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 20 коп., за результатами судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/114-25/12224-НЗПРАП від 15.07.2025 року).
5. Речові докази у кримінальному провадженні:
- «фрагмент паперу та прозорий зіп-пакет із невідомою речовиною зеленого кольору, рослинного походження, який поміщено у спеціальний пакет PSP 1486856 встановленого зразка, а також змив упакований у крафтовий спеціальний НПУ 0234222» (а.с. 17-18 матеріалів кримінального провадження) - знищити.
6. Порядок оскарження вироку, набрання законної сили та отримання копії вироку.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду складений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 30.09.2025 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: ОСОБА_1