Справа № 442/7692/24
Провадження № 1-кп/442/79/2025
01 жовтня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024141110000802 від 30.07.2024 відносно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Царедарівка Доманівського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , з середньо-технічною освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не депутата, не адвоката, не судимого, військовозобов'язаного,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , 14.07.2023 за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний обмежено придатним до військової служби за мобілізацією, про що складено довідку військово-лікарської комісії № 2884 від 14.07.2023.
В той же час, ОСОБА_2 , являючись військовозобов'язаним, відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи визнаним обмежено придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 підлягав призову на військову службу за мобілізацією, та будучи 15 березня 2024 року у встановленому законом порядку повідомлений про час, дату та місце прибуття для відправки до військової частини, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України (Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону), ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.), ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість та не маючи права на відстрочку від призову за мобілізацією, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув на 09 год. 00 хв. 18 березня 2024 року до призовного пункту (дільниці) ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації та умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, ОСОБА_2 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав і суду пояснив, що є військовозобов'язаним, визнаний обмежено придатним за станом здоров'я для проходження військової служби.
15 березня 2024 року йому у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , що на АДРЕСА_3 намагались вручити повістку для відправки до військової частини, в якій було зазначено про його обов'язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 18.03.2024 о 09.00 год. Проте, відмовився від отримання такої, оскільки вважав, що за станом здоров'я не зможе проходити військову службу. Після цього, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема у Борислаській міській лікарні, стан його здоров'я погіршився, а тому вважає, що не зможе проходити військову службу. Просив суворо його не карати та не позбавляти його волі.
Незважаючи на визнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_2 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена зібраними та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.
Зокрема допитом свідків сторони обвинувачення:
Так, свідок ОСОБА_6 - головний спеціаліст ІНФОРМАЦІЯ_4 , дав показання про те, що 14.07.2023 військовохобов'язаний ОСОБА_2 , внаслідок проходження медичного огляду військово-лікарською комісією визнаний обмежено придатним до військової служби. 15.03.2024 працівники РТЦК та СП вручали йому повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 18.03.2024 о 09.00 год. з метою призову на військову службу під час мобілізації, однак ОСОБА_2 відмовився від її отримання. По даному факту працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 складено Акт про відмову від отримання повістки. У визначений строк ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, причин неявки не повідомив;
Свідок ОСОБА_7 - старший офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду пояснив, що ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 . 15.03.2024 ОСОБА_2 з'явився на АДРЕСА_3 для уточнення облікових даних. Ознайомившись з висновком ВЛК у нього були всі законні підстави для вручення йому повістки на відправку до військової частини. Однак, ОСОБА_2 відмовився від отримання повістки, пояснивши таке погіршення стану здоров'я. Дану відмову було зафіксовано в Акті в присутності працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дана відмова на відео не фіксувалась.
Свідок ОСОБА_8 , суду пояснив, що був головою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 і ним була видана довідка військо лікарської комісії відносно ОСОБА_2 . 14.07.2023 року ОСОБА_2 завершив медичне обстеження і за результатами медичного огляду був визнаний обмежено придатним до військової служби згідно зі ст. 38, 16Б, 39В, 53В,23В, 39Б.
Також, вина обвинуваченого повністю підтверджується іншими доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема:
- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024141110000802, згідно якого 30.07.2024 внесено відомості до ЄРДР щодо ухилення ОСОБА_2 від призову за мобілізацією 18.03.2024 року, за повідомленням ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- довідкою військово-лікарської комісії №2884 від 14.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якої ОСОБА_2 обмежено придатний до військової служби за станом здоров'я;
- повісткою №025110 від 15.03.2024, яка виписана на ім'я ОСОБА_2 , згідно якої останній мав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 18.03.2024 о 09.00 год. для відправки до військової частини;
- актом про відмову від отримання повістки від 15.03.2024 року, згідно якого ОСОБА_2 відмовився від отримання повістки на відправку до військової частини;
- протоколом огляду речей від 24.07.2024, предметом огляду якого був оригінал повістки, виписаної на ім'я ОСОБА_2 про зобов'язання з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 18.03.2024 о 09.00 год. для відправки до військової частини;
- протоколом огляду речей від 24.07.2024, предметом якого був акт про відмову від отримання повістки від 15.03.2024 року, згідно якого ОСОБА_2 відмовився від отримання повістки на відправку до військової частини;
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.
Відповідно до п. 69 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою КМУ від 21 березня 2002 р. N 352, відповідно до результатів медичного огляду призовника, його особистих якостей, рівня освіти, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім'ї районна (міська) призовна комісія виносить одне з рішень про: придатність до військової служби і призов на строкову військову службу з призначенням до виду (роду) військ (сил) Збройних Сил, інших військових формувань, а також визначає строк відправлення його у військову частину
Відповідно до п. 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 N 40, постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Судом установлено, що 14.07.2024 ОСОБА_2 пройшов ВЛК та визнаний обмежено придатним до військової служби (підтверджується довідкою ВЛК), однак на 09.00 год. 18.03.2024 за повісткою з наказом з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у час указаний у повістці не з'явився, про причини неявки не повідомляв.
Таким чином, ОСОБА_2 , будучи обізнаним та маючи об'єктивну можливість прибути за повісткою у визначений час, тобто на 09.00 год. 18.03.2024, на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправлення на проходження військової служби за мобілізацією не прибув, чим ухилився від призову на військову службу за мобілізацією.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , яке виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Обвинувачений ОСОБА_2 , винуватий у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню за його вчинення.
Отже, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд доходить висновку, що сукупністю даних досудового та судового слідства, котрі співпадають між собою та об'єктивно доповнюють одні одних, стверджено винність обвинуваченого ОСОБА_2 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації поза будь-яким розумним сумнівом.
Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.
При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) також наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція, як вказано вище, за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Обставин, передбачених ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 , не встановлено.
Обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , - відсутні.
При обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, обставини та характер його вчинення, той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, свою вини визнав, не працевлаштований.
Враховуючи вищенаведене, особу ОСОБА_2 , стан його здоров'я (висновок експерта №1087, згідно якого ОСОБА_2 психічним захворюванням не страждає, виявляє ознаки змішаного тривожно-депресивного розладу, може усвідомлювати свої дії та керувати ними), позитивну характеристику за місцем проживання, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе лише при застосуванні покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Зважаючи на те, що запобіжний захід стосовно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні судом не застосовувався і клопотання щодо застосування обвинуваченому стороною кримінального провадження не заявлялось, тому суд доходить переконання про відсутність підстав для вирішення цього питання.
Заходи забезпечення кримінального провадження не вживались.
З речовими доказами необхідно поступити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 336 КК України та призначити йому покарання - три роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з часу затримання.
Речові докази:
-оригінал повістки та оригінал розписки про отримання повістки, виданої на ім'я ОСОБА_2 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити при справі.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1