Справа № 438/1155/25
Провадження 2/438/488/2025
іменем України
02 жовтня 2025 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області
у складі судді Дудар О.В.,
за участю секретаря Валькович Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданніу порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до Бориславського міського до суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 753728076 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Привалах надання грошових коштів у позику. На виконання вказаного договору 31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 15400,00 грн на банківську карту відповідача № 4149-43XX-XXXX-6565. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 5 травня 2022 року № 175 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором. 5 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги 30 травня 2023 року № 9 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. 4 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від 4 червня 2025 року № б/н від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19496,46 грн. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором від 31 грудня 2021 року № 753728076 становить - 19496,46 грн, з яких 13037,56 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6458,90 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 1 серпня 2025 року справа визначена для розгляду судді Дудар О.В.
Ухвалою суду від 4 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14 серпня 2025 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 438/1155/25. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 2 вересня 2025 року. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів
У судові засідання представник позивача не прибув, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судові засідання 2, 18 вересня та 2 жовтня 2025 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Відзиву чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Конверти з рекомендованим повідомленням та судовою повісткою з повідомленням про судові засідання 2, 18 вересня та 2 жовтня 2025 року, направлені на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 , повернулись до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року у справі № 443/3142/24, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17) є достатніми для того, щоб вважати повідомлення належним.
Відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 753728076 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора MNV79СХ2, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, Правилах надання грошових коштів у позику, Паспорта споживчого кредиту продукту «КОМФОРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Зокрема, 31 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заявку на отримання грошових коштів в кредит із зазначенням загальної інформації, персональних даних, адреси місця проживання, електронної пошти, номера телефону.
З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 5 червня 2023 року вбачається, що одноразовий ідентифікатор MNV79CX2 відправлено позичальнику 31 грудня 2021 року на зазначений ним номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником 31 грудня 2021 року.
На виконання вищевказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано ОСОБА_1 кредит в сумі 15400,00 грн, який перераховано на платіжну картку № 4149-43XX-XXXX-6565, що підтверджується платіжним дорученням від 31 грудня 2021 року.
Крім того, згідно з інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 . Згідно з виписки по рахунку у період з 31 грудня 2021 року по 5 січня 2022 року на вказану карту перераховано 14500,00 грн 31 грудня 2021 року.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01 за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Додатковими угодами від 28 листопада 2019 року № 19, від 31 грудня 2020 року № 26, від 31 грудня 2021 року № 27, від 31 грудня 2022 року № 31, від 31 грудня 2023 року№ 32 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 продовжено строк дії вказаного договору до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року та 31 грудня 2024 року.
Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу в редакції додатковї угоди від 31 грудня 2020 року, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 1.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Отже, вказаним договором факторингу встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору - реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 5 травня 2022 року № 175 факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до договору), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за договором від 31 грудня 2021 року № 753728076 на загальну суму 19 496,46 грн.
Враховуючи, що строк дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 неодноразово продовжувався додатковими угодами та був чинним станом на 5 травня 2022 року (день складання реєстру прав вимоги № 175), тому станом на зазначену дату первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вправі був відступити ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором договором від 11 лютого 2022 № 753728076.
5 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод від 3 серпня 2021 року № 2 та від 30 грудня 2022 року № 3, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 30 травня 2023 року № 9 до договору факторингу від 5 серпня 2020 року№ 05/0820-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19496,46 грн.
Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно вказаного договору факторингу за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги від 30 травня 2023 року № 9 підтверджується платіжною інструкцією від 30 травня 2023 року № 4097.
4 червня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань, за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до реєстру боржників від 4 червня 2025 року б/н від «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19496,46 грн.
Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно вказаного договору факторингу за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги від 4 червня 2025 року б/н підтверджується платіжною інструкцією від 4 червня 2025 року № 483.
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором від 31 грудня 2021 року № 753728076, станом на 25 червня 2025 року заборгованість за договором не погашена та складає 19 496,46 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 13037,56 грн, прострочена заборгованість за процентами - 6 458,90 грн.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 вказаного Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідач не виконав умови договору належним чином, у зв'язку чим утворилась прострочена заборгованість, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання обов'язку по сплаті заборгованості за кредитним договором від 31 грудня 2021 року № 753728076, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 19496,46 грн підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору.
Щодо вимог позивача у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Верховний Суд у постанові 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначив, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 5 червня 2025 року № 05/06/25-01, укладений ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткову угоду № 25770497291 до вказаного договору, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 25 червня 2025 року № 05/06/25-01.
За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд враховує, що дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатським об'єднанням робіт (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Таким чином, з врахуванням обсягу виконаної адвокатськими об'єднанням роботи, враховуючи категорію справи, а також беручи до уваги принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 31 грудня 2021 року № 753728076 у розмірі 19496 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 46 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2422,40 гривень сплаченого судового збору та 4000,00 гривень витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Рогнідинська, 4А, офіс 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Олена ДУДАР