Дата документу 22.09.2025
Справа № 334/4035/25
Провадження № 2/334/2491/25
22 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'ю без офіційної реєстрації шлюбу, -
19.05.2025 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'ю без офіційної реєстрації шлюбу.
В позові посилалася на те, що вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з лютого 2018 року до дня його смерті за однією адресою, вели спільне господарство, мали спільний побут і сімейний бюджет, права та обов'язки притаманні подружжю. ІНФОРМАЦІЯ_2 її наречений, бойовий медик взводу вогневої підтримки І гірсько-штурмової роти ВЧ НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 загинув під час ведення бойових дій поблизу н.п. П'ятихатки Запорізької області, його загибель пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Про вказані обставини позивача повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач та відповідач, враховуючи наявність сімейних прав та обов'язків, є спадкоємцями майна загиблого ОСОБА_3 та мають права на отримання соціальних виплат від держави, як члени сім'ї загиблого, однак через відсутність заяви загиблого про реєстрацію шлюбу в органах ДРАЦС (яку він за специфікою службової діяльності не встиг подати за життя) позивач вимушена звернутися до суду для встановлення цього факту та захисту своїх прав.
У шлюбних відносинах з ОСОБА_3 вони проживали у квартирі її матері ОСОБА_4 з лютого 2018 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, права та обов'язки. За цей період вона допомогла йому оформити паспорт (у зв'язку з втратою), оновити його свідоцтво про народження; спільно проживали однією сім'єю за вказаною адресою постійно до часу мобілізації ОСОБА_3 до лав ЗСУ 20.10.2022 року. ОСОБА_3 працював на ПАТ «Запоріжсталь» з 2018 по 2022, вона працювала офіціанткою, продавцем (без офіційного оформлення) для можливості формування фінансової основи та бюджету їх сім'ї. Після призову на військову службу 27.10.2022 року ОСОБА_3 для отримання грошового забезпечення відкрив рахунок у АТ «Ощадбанк», до якого також відкрив дочірній рахунок, яким користувалася позивач. Вказані обставини свідчать про наявність у позивача та ОСОБА_3 спільного бюджету як членів однієї сім'ї. ОСОБА_3 після призову на військову службу за мобілізацією під час перебування у відпустці (березень чи травень 2023 року) повернувся до місця проживання позивача (та його реєстрації) як чоловік, періодично заїжджав на день-ніч для приведення себе в порядок (прання одягу, харчування та для відпочинку).
Позивач та ОСОБА_3 мали одне до одного почуття як чоловік та жінка, піклувалися один про одного як члени сім'ї, що можуть підтвердити свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .
Вважають, що наведені обставини беззаперечно підтверджують, що позивач та ОСОБА_3 спільно проживали як подружжя за однією адресою, мали спільні права та обов'язки як подружжя, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.
В іншому зареєстрованому шлюбі позивач за період з 2018 року до 16.07.2023 року не перебувала, іншу сім'ю з іншим чоловіком не створила. Загиблий ОСОБА_3 в іншому зареєстрованому шлюбі не перебував. Відтак у неї немає об'єктивної можливості отримати документ про шлюбні відносини з загиблим, окрім судового порядку.
На випадок своєї смерті (загибелі) ОСОБА_3 особисте розпорядження про виплату одноразової грошової допомоги конкретним особам не складав.
Метою звернення до суду є необхідність оформлення державної реєстрації шлюбу шляхом отримання свідоцтва про шлюб між нею та ОСОБА_3 , оскільки від цього залежить виникнення її особистих та майнових (спадкових) прав, реалізації та отримання відповідних соціальних гарантій та виплат (матеріальної допомоги), пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого юридично значущого факту.
Прохала встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з 2018 року по день його фактичної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ; судові витрати віднести на її рахунок.
23.05.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовче засідання, витребувано від ВДРАЦС у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): Витяг (повний) з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб громадянина України ОСОБА_3 на паперових носіях; інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про наявність/відсутність запису про смерть ОСОБА_8 (ймовірно народився 1981 року в Узбекистані); витребувано від АТ «Ощадбанк» інформацію на паперових носіях та відомості щодо банківських рахунків клієнта та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта (відомості за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної фізичної особи), зокрема про: наявність рахунків, відкритих в будь-яких установах АТ «Ощадбанк» громадянином України ОСОБА_3 , як клієнтом банку за період часу з 27.10.2022 року до 15.07.2023 року, їх номери, залишки коштів на цих рахунках, всі операції з використанням цих рахунків (списання грошових коштів з них) на користь отримувача ОСОБА_1 , з оформленням/видачею виписок руху коштів по цих рахунках за період з 27.10.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20.08.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 22.09.2025 року.
22.09.2025 року в судовому засіданні позивач та її представник: адвокат Баришніков А.Г. позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити.
22.09.2025 року в судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду за увесь час знаходження справи на розгляді не надала, відзив на позов не подала, про причини неявки не повідомила.
22.09.2025 року в судове засідання представник третьої особи: ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, про причини неявки не повідомили.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
У зв'язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Запоріжжя народилася позивач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 від 19.05.2016 року, та копією Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №2313-70917-2016 від 08.06.2016 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Широке Веселівського району Запорізької області народився ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_4 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_5 від 06.09.2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася відповідач - ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №1393046 від 20.05.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 07.02.2000 року батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .
Відповідно Акту про фактичне проживання, складеного Головою Правління ОСББ «Чайка 71» 25.07.2023 року, зі слів сусідів ОСОБА_3 мешкав за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за даною адресою фактично мешкають: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_9 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №421797530 від 09.04.2025 року.
18.10.2022 року ОСОБА_3 призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_8 від 11.10.2022 року.
Згідно копії сповіщення про смерть (загибель) від 17.07.2023 року №2397, ВЧ НОМЕР_1 прохає начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 сповістити ОСОБА_1 , 2000 р.н., яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що її наречений - бойовий медик взводу вогневої підтримки І гірсько-штурмової роти ВЧ НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 загинув під час ведення бойових дій поблизу н.п. Пятихатки (Степногірська громада) Запорізької області, вірний присязі 16.07.2023 року.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 19.07.2023 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. П'ятихатки Василівського району Запорізької області у віці 23 років.
Згідно копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00040594017 від 19.07.2023 року реєстрацію актового запису про смерть ОСОБА_3 проведено за зверненням ОСОБА_1 .
Згідно відомостей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.06.2025 року актового запису про шлюб відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не виявлено.
Згідно відомостей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.08.2025 року актового запису про шлюб відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не виявлено, актового запису про смерть ОСОБА_8 , 1981 року народження, не виявлено.
Згідно копії заяви ОСОБА_1 , яка посвідчена Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. 29.05.2025 року за №2655, цією заявою стверджує, що на цей час незаміжня, та не була заміжня, як на території України, так і за її межами. Ніяких перешкод для укладення шлюбу немає.
Відповідно відповіді АТ «Ощадбанк» від 06.05.2025 року встановлено, що ОСОБА_3 мав відкритий рахунок для виплат в АТ «Ощадбанк», до якого була випущена банківська картка № НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_1 .
Крім того, 22.09.2025 року в судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_5 , який пояснив, що позивача знає, родичами не є. ОСОБА_10 знає ще з середньої школи, вони не вчились з ним в одній школі, просто були знайомі. Більше до старшої школи він почав їх бачити з ОСОБА_11 частіше. В 2018 вони йому сказали, що вони з'їхались в її квартиру. Вони проживали спільно до загибелі ОСОБА_10 у 2023 році. Він сприймав їх як сім'ю. ОСОБА_12 разів бував в них гостях. З приводу фінансової частини знає, що ОСОБА_13 працював на Запоріжсталі, ОСОБА_14 брала підробіток, але основним бюджетом сім'ї була заробітна плата ОСОБА_10 .
Також, 22.09.2025 року в судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_6 , яка пояснила, що позивача знає, це дружина ОСОБА_10 . ОСОБА_14 з ОСОБА_10 проживали разом, вони знайомі з дитинства, бо жили на одній вулиці. На початку 2018 року ОСОБА_13 прийшов додому і сказав, що він хоче з ОСОБА_11 проживати разом і вони почали жити. Вона його хрещена мати. З його матір'ю не спілкується, оскільки мати не займалась вихованням ОСОБА_10 , він проживав з нею з 4-х місяців, років з 16-ти він почав ходити до неї, бо любив свої молодших братів та сестру, але завжди повертався до них. За батька знає, що він ніби помер років 15 тому. Останній раз, мабуть, його бачила на хрестинах. Вони жили добре, все робили разом. Після роботи ОСОБА_13 брав з собою ОСОБА_15 і вони заходили до них в гості разом, 2-3 рази на тиждень точно. Сім'ю утримував ОСОБА_13 , він працював на Запоріжсталі, ще в нього був підробіток, він ремонтував техніку. Після того, як ОСОБА_16 прийшло повідомлення про смерть, похованням займались вони з ОСОБА_11 . Вона збирала їм на весілля, яке планувалось на вересень, але ці кошти витратили на поховання ОСОБА_10 , так як за рахунок бюджету пропонували на якомусь кладовищі, але воно знаходилось дуже далеко, тому вони заплатили кошти і поховали його поближче. Після того, як ОСОБА_17 пішов на фронт, ОСОБА_14 завжди зустрічала його у відпустки, допомагала йому.
Крім того, 22.09.2025 року в судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4 , яка пояснила, що ОСОБА_18 є її донькою. У ОСОБА_19 з ОСОБА_10 була спільна компанія, вони спочатку не дуже спілкувались, а потім почали зустрічатись. Вони познайомились з ним в грудні 2017 року. Потім вони з чоловіком переїхали до її батьків, а ОСОБА_14 залишилась в квартирі. В лютому 2018 року вони з'їхались. Спочатку вона допомагала їм сплачувати комунальні послуги, потім ОСОБА_13 влаштувався на роботу і вони почали все сплачувати самі. Вони до них заходили, ОСОБА_13 ремонтував техніку, допомагав їм. В 2022 році ОСОБА_13 прийшов і сказав, що хоче одружитись на ОСОБА_16 , вони сказали, що треба трохи почекати, щоб влаштувати доньці гарне весілля. В жовтні його мобілізували, вони з ним спілкувались. Потім він знову попросив в нас її руки, питав яку обручку купити. ОСОБА_20 , що як повернеться, одружиться на ОСОБА_16 , але не встиг - вони отримали "похоронку". Він завжди називав її мамою, їй дуже шкода, що не дозволила їм одразу одружитись.
Згідно заяви свідка ОСОБА_7 , яка посвідчена Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Новіковим А.В. 05.09.2025 року за №1248, остання повідомила, що є власником квартири АДРЕСА_3 , проживає з 2011 року, також є Головою ОСББ «Чайка 71». Їй як голові ОСББ, особисто відомі певні обставини спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є матір ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка є членом ОСББ. Дійсно з лютого 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю у цій квартирі з усіма ознаками сім'ї: мали спільний побут, бюджет, права та обов'язки, які є притаманними подружжю, несли фінансові витрати на забезпечення сім'ї, сплату комунальних платежів та інші фінансові витрати. Їй відомо, що ОСОБА_3 працював на ПАТ «Запоріжсталь» (холдинг Метінвест) з 2018 по 2022, що дозволяло йому повністю фінансово забезпечувати сім'ю, ОСОБА_18 працювала офіціанткою, продавцем, однак без офіційного оформлення та лише декілька днів на тиждень. Їй відомо, що ОСОБА_3 був мобілізований до лав ЗСУ у жовтні 2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 він загинув під час виконання обов'язків військової служби, у статусі військового медика.
Суд, задовольняючи позовну заяву, виходить з наступного:
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
У Постанові Велика Палата Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 вказала, що судом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції відповідно до ст.19 ЦПК України та п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України.
Відповідно ч.1 п.5 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно проживають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно ч.1,2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання чоловіка і жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення чоловіком і жінкою спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка і жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак, не можуть свідчити, що між чоловіком і жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю (Постанови Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09.11.2020 року у справі № 757/8786/15-ц, від 03.11.2022 року у справі№ 361/4744/19).
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (Постанова Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі № 643/6799/17).
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. (Постанова Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі№ 524/10054/16).
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім'єю без наявності інших ознак сім'ї.
У Постанові Верховного суду від 05.02.2020 року у справі № 712/7830/16-ц зазначено: «Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю».
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 у квартирі, яка належить на праві власності її матері, у період з лютого 2018 року по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 , у шлюбі з іншими особами не перебували, вели спільне господарство, мали спільний бюджет (банківська картка ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» була прив'язана до рахунку ОСОБА_3 ), були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, які притаманні подружжю, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, спільними фотографіями та скріншотами їх переписки, після мобілізації ОСОБА_3 до ЗСУ останній періодично заїжджав на день-ніч для приведення себе в порядок (прання одягу, харчування та для відпочинку), а після його загибелі позивач займалась його похованням, та показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , які підтвердили даний факт.
Крім того, у сповіщенні про смерть (загибель) ОСОБА_3 від 17.07.2023 року ОСОБА_1 зазначена як його наречена, що з урахуванням встановлених обставин справи підтверджує їх бажання зареєструвати шлюб.
Таким чином, суд вважає, що факт проживання однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджений належними та допустимими доказами.
Встановити факт проживання однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в інший спосіб, як через встановлення даного факту судовим рішенням позивач не має змоги.
Встановлення цього юридичного факту має для позивача суттєве юридичне значення і необхідно для отримання відповідних соціальних гарантій, виплат та пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, відповідно ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили .
Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги після загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 , що передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки згідно ст.16-1 цього закону вона належить до членів сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , як жінка, з якою загиблий проживав однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Так як відповідач відзив на позов не подала, в судове засідання не з'явилася, будь-яких заперечень суду не надала, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.
А тому позов підлягає задоволенню як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Так як позивач прохала судові витрати віднести на її рахунок, то суд, враховуючи принцип диспозитивності, під час ухвалення рішення не вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Керуючись ст.ст. 19, 76-83, 258-259, 268, 293-294, 315, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'ю без офіційної реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , рнокпп НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рнокпп НОМЕР_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу, а саме з лютого 2018 року по день його фактичної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 02 жовтня 2025 року.
Суддя: С.М. Телегуз