Єдиний унікальний номер № 333/8387/25
Провадження № 2-а/333/149/25
30 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., секретарки судового засідання Пузанової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 адвоката Морозюк Віолетти Олегівни до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,-
04.09.2025 р. представник позивача звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування вимог зазначив, що26.08.2025, об 10 год. 38 хв., на автодорозі М-06, Київ-Чоп, 497 км 700 м, поліцейський 2 взводу 3 роти 2 батальйону УПП у Львівській області лейтенант поліції Левецький Сергій Іванович виніс постанову серії ЕНА №5573753. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що водій, 26.08.2025, о 10 год. 28 хв., керуючи транспортним засобом, перевищив встановлене обмеження швидкості для населених пунктів в 50 км/год, позначеного дорожнім знаком 5.49 та 5.76, більш ніж на 20 км/ год. А саме, в населеному пункті Новий Милятин, рухався зі швидкістю 90 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Вимірювання швидкості проводилося на прилад LTI 20/20 TruCam TC 008423. У графі «до постанови додається» нічого не зазначено. Отже, на момент винесення оскаржуваної постанови поліцейський не виходив із конкретних доказів на підтвердження обставин, вказаних ним у постанові, а саме порушення водієм п.12.4 ПДР України.
Вважає, що вищевказана постанова серії ЕНА №4765816 винесена незаконно, адже інспектор виніс її без належних та допустимих доказів порушення водієм п. 12.4 ПДР України, з огляду на те, що вимірювання швидкості приладом LTI 20/20 TruCam TC, який інспектор тримав у руках, у положення зведеному донизу з подальшим різким підняттям уверх в положення тримання приладу на витягнутих руках з одночасним крокуванням у зустрічному напрямку, що фактично прямо заборонено, як Законом, так і самою інструкцією до вимірювального приладу. Тобто, під час процесу вимірювання швидкості поліцейський різко змінив положення приладу від зведеного донизу до положення на прямих витягнутих руках, зведених перед інспектором та здійсював зустрічне крокування, унаслідок чого відбувалася передавання вібрації до приладу та як наслідок коливання приладу, що дає підстави для розумного сумніву у достовірності результатів приладу, вимірювання швидкості якого здійснено не у передбачений Законом та Інструкцією спосіб. Крім того, на ділянці дороги, на якій проводилось вимірювання швидкості автомобіля, не було жодних обмежень, був відсутній належно-встановлений знак щодо обмежень швидкісного режиму та фотофіксації.
Дійсно, як вбачається, з оскаржуваної постанови, місце розгляду справи - автодорога Київ-ЧОП, 497 км 700 м, в той час як місцем правопорушення вказано населений пункт Новий Милятин. Однак, населений пункт Новий Милятин перетинає автодорогу М-06 Київ-Чоп лише у двох точках шириною приблизно 79 метрів, що підтверджено картами Гугл. І місце розгляду справи, з якого поліцейський проводив замір тримаючи прилад на витягнутих руках та крокуючи назустріч, знаходиться значно далі за межами де населений пункт перетинає автодорогу М-06, за затяжним поворотом, а тому вимірювання фактично відбулося вже за межами населеного пункту, про що фактично також свідчить і місце розгляду справи, де вказано не населений пункт, а автодорогу Київ-ЧОП, 497 км 700 м. Отже, поліцейські знаходячись на автодорозі Київ-ЧОП, 497 км 700 м, не могли вимірювати швидкість у точці перетину траси М-06 Київ-Чоп населеним пунктом, адже точки перетину знаходиться поза межами дії вимірювального засобу TruCam, адже такі точки за поворотом, і їх не видно візуально прямою траєкторію, а отже і здійснити вимір у точках перетину теж було неможливо.
Натомість працівник поліції знаходячись далі за населеним пунктом Новий Милятин, а саме на автодорозі Київ-ЧОП, 497 км 700 м, здійснив вимір, швидкості руху поза точками перетину населеним пунктом автодороги, тобто поза межами населеного пункту, унаслідок чого виніс неправомірну постанову.
У постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam. Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці. Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Разом з тим, слід зауважити, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху. Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Інспектором не було надано до доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожніх знаків 5.49 та 5.76.
Просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5573753 від 26.08.2025 на підставі якої його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.1 ст. 122 КУпАП України в розмірі 340 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, надали суду заяву, в якій просили суд розглянути справу за їх відсутності на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду відзив, в якому зазначив, що згідно інформації ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м. поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Відповідно до абзацу 3 п. 3.3 Методичних рекомендацій «При фіксації перевищення встановленої швидкості руху необхідно прицілом супроводжувати цільовий транспортний засіб, не відпускаючи спускового гачка до встановленої відстані (70 м.), на якій прилад здійснить фотографування транспортного засобу порушника. Після цього поліцейський може відпустити спусковий гачок та вживати заходи до зупинки порушника».
Зазначили, що в момент коли стає розбірливим номерний знак автомобіля і прилад зафіксував швидкість, прилад автоматично здійснює фото цільового автомобіля (3 кадри в секунду), про що свідчить повторний звук високого тону. Прилад сам визначає оптимальні показники відстані і моменту для заміру, а поліцейський не має можливості втручатись у момент здійснення фотографування. Тобто при роботі з TruCam LTI 20/20 поліцейський виконує всього дві активні дії: 1 - наводить позначку оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискає спусковий гачок приладу; 2 - після повторного звуку високого тону, що свідчить про фіксацію перевищення встановленої швидкості руху та здійснення фотографування транспортного засобу порушника, - відпускає спусковий гачок приладу.
Як вбачається із відеозапису із портативного відеореєстратора поліцейський наводить лазерний вимірювач на транспортний засіб позивача, відбувається фіксація транспортного засобу позивача, після характерного звуку (який сигналізував, про перевищення швидкості, а також про фіксацію фото-відео) поліцейський опускає вимірювальний прилад до низу, при цьому знаходячись в одному положенні, жодних дій таких як, ходьба, біг, крокування до зустрічного транспортного засобу поліцейським не вчинено, що спростовує твердження позивача наведені в позовній заяві, щодо крокування поліцейським під час фіксації правопорушення. Крім цього, очевидним є факт, коли прилад опущений до низу жодних вимірювань не проводиться, оскільки як зазначалось вище, для того щоб зафіксувати перевищення швидкості інспектору необхідно навести позначку оптичного прицілу на автомобіль при цьому натиснути на спусковий гачок, отже піднесення вимірювального приладу трукам із одного положення в інше, жодним чином не впливає на послідовність дій необхідних для фіксування перевищення швидкості автомобіля. Крім цього, не зрозуміло про яку вібрацію зазначає позивач в адміністративному позові, при цьому не надаючи жодних підтверджень такому твердженню, натомість на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення позивачем до даного відзиву додали, фото-відео фіксацію із приладу Trucam LTI 20/20 TC008423. Разом з тим, наказом державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №100 від 19.02.2002, зареєстрованим Міністерством юстиції України 04.03.2002 за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 972 від 14.06.2016, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, згідно з п.п. 2.5 якого, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Відповідно до п. 2.6 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженому типу та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 ТС008423 засвідчує порушення швидкісного режиму та є придатним до використання, а тому є належним доказом по справі у розумінні вимог ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП. Можливість використання пристрою «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc також підтверджується наявністю виданого ДП «Укрметртестстандарт» сертифіката перевірки типу № UA.TR. 001 84-20 Rev. 0 від 13 липня 2020 року, сертифікатом відповідності UA.TR.001 241 -18 виданий ДП "Укрметртестстандарт" 26.12.2018 року.
Згідно Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 інформаційно-вказівний знак 5.70 «Зміна схеми руху». Позначає, що за цим знаком тимчасово або постійно змінено схему руху та (або) встановлено нові дорожні знаки. Застосовується протягом не менш як трьох місяців у разі зміни руху на постійній основі, а також протягом необхідного проміжку часу у разі зміни руху на тимчасовій основі та встановлюється не менш як за 100 м до першого тимчасового знака. Натомість, згідно ПДР України знак п. 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Відповідно до п. 1.10 ПДР, населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52. Враховуючи те, що відповідно до п. 1.2 ПДР, в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів, дорожній знак 5.49 “Початок населеного пункту» розташований з правої сторони дороги. Позивач здійснив в'їзд у с. Новий Милятин , тобто, перед в'їздом встановлено дорожній знак 5.49 "Початок населеного пункту", що свідчить про обов'язок водія дотримуватись меж швидкісного режиму у населених пунктах, а саме дозволяється рух транспортних засобів зі швидкістю 50 км/год, проте дані вимоги ПДР Позивачем було проігноровано. Натомість, згідно ПДР України знак п. 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Отже, в даній ситуації вимірювання швидкості здійснювалось не в автоматичному режимі, в той час як такий дорожній знак є обов'язковим лише для правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у пункту 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833. Оскільки швидкість руху автомобіля BMW X5 , працівником поліції зафіксовано пристроєм «TruCAM LTI 20/20», який використовувався не в автоматичному режимі, наявність чи відсутність дорожнього знаку 5.76 ПДР України на відповідній ділянці дороги юридичного значення для вирішення спору не має, а встановлення даного дорожнього знаку перед використанням приладу ТиСАМ має рекомендаційний характер і законодавством не передбачено обов'язковість їх встановлення. На офіційному сайті Департаменту патрульної поліції розміщена інформація про ділянки дороги, на яких здійснюється вимірювання швидкості за допомогою приладу Trucam, та вказано, що зазначені ділянки дороги облаштовані відповідними дорожніми знаками, в тому числі на ділянці Автодороги М-06 Київ-Чоп (с. Новий Милятин).
Позивач керуючи транспортним засобом рухався в населеному пункті зі швидкістю 90 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год, що чітко зафіксовано на відповідному приладі TruCam та нагрудному відеореєстраторі Поліцейського. Відтак вважає, що Інспектор керуючись наявними доказами та нормами власної дискреції виніс абсолютно законну та правомірну Постанову. Отож, жодних підстав для скасування Постанови немає. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Суд встановив, що 26.08.2025, о 10 год. 38 хв., на автодорозі М-06, Київ-Чоп, 497 км 700 м, поліцейський 2 взводу 3 роти 2 батальйону УПП у Львівській області лейтенант поліції Левецький Сергій Іванович виніс постанову серії ЕНА №5573753, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до змісту постанови, 26.08.2025, о 10 год. 28 хв., керуючи транспортним засобом, ОСОБА_1 перевищив встановлене обмеження швидкості для населених пунктів в 50 км/год, позначеного дорожнім знаком 5.49 та 5.76, більш ніж на 20 км/ год. А саме, в населеному пункті Новий Милятин, рухався зі швидкістю 90 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Вимірювання швидкості проводилося на прилад LTI 20/20 TruCam TC 008423.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для справи.
Згідно ст. 254 КУпАПпро вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 5 ст. 77 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення складена щодо ОСОБА_1 за порушення пункту 12.4. ПДРУкраїни та вчинення своїми діями правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП.
Так, частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно доп.12.4 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Отже вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже, даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.
З наявних у справі наведених вище доказів судом встановлено, що лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCam 11 LTI 20/20 №ТС008423, який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст. 40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, яким і здійснювалося вимірювання швидкості.
Такий спосіб застосування приладу TruCam, на переконання суду, неможливо визнати таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Суд вважає, що значення слів «монтований/розміщений», в контексті наведеної статті закону, слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху під час вимірювання швидкості. При цьому, обидва слова «монтований» та/або «розміщений» стосуються виключно технічного засобу.
Заміри у використаний поліцейським спосіб можуть дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.
Виходячи з встановлених у справі обставин та аргументації сторін, суд погоджується із наявністю у відповідача повноважень із здійснення контролю за швидкістю руху транспортних засобів, однак наголошує, що працівники поліції повинні використовувати технічні засоби фіксації швидкості руху виключно у спосіб, визначений законом.
Таким чином, надані відповідачем дані з лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam 11, LTI 20/20 №ТС008423 не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в спірній постанові.
Разом з тим, на підтвердження порушення позивачем п.п.12.4 ПДР України відповідачем надано відео фіксацію, з якого вбачається рух автомобіля BMW X5 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який заїжджає в плавний поворот, при цьому відео не чітке, що свідчить про вплив на вимірювальний пристрій, після чого пристрій опускається на фіксує номерний знак. Інших доказів, відеофіксації з нагрудного відеореєстратора поліцейського суду не надано.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оскільки доказів вини позивача у правопорушенні, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відповідно до вимог ч.3 ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, з урахуванням вимог ст.247 КУпАП про наявність підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення, при цьому в задоволенні позовних вимог про визнання оскаржуваної постанови протиправною слід відмовити.
Крім того, згідно з ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що за результатом судового розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА № 5573753 від 26.08.2025 року,тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір на надання правової допомоги від 19.05.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер.
За змістом ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, дослідивши подану заяву із розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує на таке.
Судом встановлено, що з договору про надання правової допомоги вбачається, що вартість послуг за оскарження постанови є фіксованою та складає 6000 грн., гонорар успіху складає 4000 грн., при цьому квитанцій про оплату послуг та детальний опис робіт позивачем не надано.
Суд звертає також увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, тому в задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 73-79,134, 139, 159, 205, 211, 217, 227-228, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Позов представника ОСОБА_1 адвоката Морозюк Віолетти Олегівни до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5573753 від 26.08.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: Ю.Р. Піх