Справа № 645/3518/25
Провадження № 1-кп/645/463/25
02 жовтня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого- ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за № 12025226220000178 від 17.04.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 31.01.2012 вироком Київського районного суду м.Харкова за ч.1 ст.186, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
- 03.12.2013 вироком Київського районного суду м.Харкова за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 04.11.2016 вироком Фрунзенського районного суду м.Харкова за ч.3 ст.185, ч.2 ст.187, ч.ч.1, 4 ст.70 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 04.11.2016 по відбуттю строку покарання;
- 11.11.2019 вироком Московського районного суду м.Харкова за ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, згідно ст.81 КК України на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.12.2023 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 19 днів;
- 27.02.2025 вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.190, ст.71 КК України до 1 року 11 місяців позбавлення волі;
- 14.08.2025 року вироком Індустріального районного суду м.Харкова за ч.2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 27.02.2025 року більш суворим, призначеним за ч.2 ст.190 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. За ч.4 ст.185 КК України призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного на підставі ч 4 ст.70 КК України до покарання, призначеного за цим вироком за ч. 4 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
22.03.2025, приблизно о 17-00 год. ОСОБА_6 знаходився у дворі будинку, розташованого за адресою: м. Харків, Салтівське шосе 120, де також перебував незнайомий йому ОСОБА_7 , який мав при собі мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 9», в корпусі чорного кольору. Вказаний мобільний телефон ОСОБА_7 поклав біля себе на сидіння лавки.
В цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний намір, направлений на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою останнього.
Так, ОСОБА_6 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свої дій, передбачаючи невідворотне настання суспільно небезпечних наслідків та бажані чи їх настання, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, під вигаданим приводом тимчасового користування - здійснення дзвінка, попросив у ОСОБА_7 належний йому мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9» моделі «M2003J15SG», об'ємом пам'яті 3+1 GB RAM 64 GB ROM в корпусі чорного кольору, з картою пам'яті Kingston CANVAS Select Plus MicroSD ХСІ 125 GB та в чохлі Soft Touch «Віхрь Енергії».
У подальшому, ОСОБА_7 , будучи впевненим у доброчесних намірах ОСОБА_6 , передав останньому мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9» моделі «M2003J15SG», об'ємом пам'яті 3+1 GB RAM 64 GB ROM в корпусі чорного кольору, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121- 25/11216-ТВ від 13.05.2025, 2796 гривень 67 копійок, із картою пам'яті Kingston CANVAS Select Plus MicroSD ХСІ 125 GB, вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/11216-ТВ від 13.05.2025, 349 гривень 33 копійки, в чохлі Soft Touch «Віхрь Енергії», вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/11216-ТВ від 13.05.2025, 150 гривень 00 копійок.
Після чого, ОСОБА_6 , отримавши від ОСОБА_7 , вищевказаний мобільний телефон, імітуючи дзвінок із мобільного телефону та розмову, залишив місце вчинення злочину, а незаконно отриманий мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9» моделі «M2003J15SG», об'ємом пам'яті 3+1 GB RAM 64 GB ROM в корпусі чорного кольору, з картою пам'яті Kingston CANVAS Select Plus MicroSD ХСІ 125 GB та в чохлі Soft Touch «Віхрь Енергії» обернув на свою користь, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 , матеріальну шкоду на суму 3296 гривень 00 копійок.
Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно.
ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України визнав у повному обсязі, розкаявся у скоєному та пояснив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення яке йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, фактичні обставини їх вчинення та правову кваліфікацію не оспорював.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що у березні 2025 року він знаходився у дворі будинку поруч із зупинкою громадського транспорту «8 хлібзавод» у м.Харків по вул. Салтівське шосе, де познайомився з чоловіком та попросив у нього мобільний телефон з метою зробити особистий дзвінок. Отримавши від раніше невідомого йому чоловіка мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9», дочекавшись, що власник відійшов та не стежить за його діями, вирішив заволодіти вказаним телефоном та зник з місця скоєння кримінального правопорушення. Вказав, що в послідуючому мобільний телефон він продав та отримані за нього кошти витратив на власний розсуд, оскільки мав скрутне матеріальне становище.
Обвинувачений наголосив, що вину він визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, нових правопорушень обіцяє не вчиняти.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 , є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілий ОСОБА_7 надав до суду заяву про те, що він не заперечує проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КК України, у призначенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.
Враховуючи той факт, що обвинувачений визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як воно встановлено в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, а саме заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином.
ІV. Мотиви суду при призначенні покарання
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідно до вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до частини 1 статті 67 КК України - стороною обвинувачення в обвинувальному акті не зазначено, а згідно вимог ст. 337 КПК України, суд не може виходити за межі обвинувачення та погіршувати становище обвинуваченого.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, судимості не зняті і не погашені в установленому законом порядку, не одружений, на утриманні дітей не має. За інформацією КНП «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою не звертався; на обліку у КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» не перебуває.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд зазначає, що відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, умисну форму вини, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відношення обвинуваченого до вчиненого і його позицію щодо визнання вини.
За положеннями ч. ч.1, 4 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу
На переконання суду обвинуваченому слід призначити покарання, за частиною 2 статті 190 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції інкримініруємої статті - 1 рік позбавлення волі.
Також, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 вироком Індустріального районного суду м.Харкова від 14.08.2025 року засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, а кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим 22.03.2025 року, тобто до ухвалення вироку суду, то при призначенні остаточного покарання необхідно керуватися положеннями ч. 4 ст. 70 КК України, тобто, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Індустріального районного суду м.Харкова від 14.08.2025 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді 6 років 7 місяців позбавлення волі.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на час розгляду справи відбуває покарання у ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», згідно з вироком суду, який набув чинності.
Суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.
Таким чином, з обвинуваченого підлягає стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведену у кримінальному провадженні судово-товарознавчу експертизу №СЕ-19/121-25/11216-ТВ від 13.05.2025 в сумі 2674,20 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25.04.2025 року у справі № 645/2668/25 (провадження № 1-кс/645/530/25), оскільки подальше його застосування є недоцільним.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Індустріального районного суду м.Харкова від 14.08.2025 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді 6 (шести) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту ухвалення вироку - з 02 жовтня 2025 року.
У строк покарання зарахувати покарання частково відбуте за вироком Індустріального районного суду м.Харкова від 14.08.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід Держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/11216-ТВ від 13.05.2025 в сумі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 20 коп.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25.04.2025 року у справі № 645/2668/25 (провадження № 1-кс/645/530/25).
Мобільний телефон ТМ «Xiaomi Redmi Note 9», в корпусі чорного кольору, Model M2003J15SG, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , внутрішня пам'ять 64 GB RОM, оперативна пам'ять 3,0+1,0 GB RАM, який повернуто на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити в його розпорядженні.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Головуючий суддя