Справа № 643/6493/25
Провадження № 3/643/1882/25
02.10.2025
02 жовтня 2025 року місто Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Сугачова О.О.,
за участю секретаря судового засідання Мовчан К.О.,
прокурора Войчака Г.П.,
захисника Макарової О.В.,
особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши в судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов від 7-го управління (з обслуговування харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває адміністративний матеріал (протокол № 193 від 22.04.2025) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 193 від 22.04.2025, ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом відділу планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій управління планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій та забезпечення роботи диспетчерського пункту Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної (військової) адміністрації, будучи згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія Закону, несвоєчасно, а саме: 03.03.2025 о 17:53 годині, подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2021 рік, у зв'язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надав усні пояснення, а також повністю підтримав письмові пояснення свого захисника, які містяться в матеріалах справи.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Макарова О.В. в судовому засіданні також повністю підтримала свої письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи та просила врахувати при ухваленні рішення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав обставини, викладені в адміністративному протоколі та просив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши усні пояснення учасників процесу, дійшов до такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням, (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Зі змісту адміністративного протоколу вбачається, що Наказом директора Департаменту від 24.09.2021 № 101-К ОСОБА_1 27.09.2021 призначено на посаду головного спеціаліста відділу планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій управління планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій та забезпечення роботи диспетчерського пункту Департаменту.
Посада головного спеціаліста відділу планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій управління планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій та забезпечення роботи диспетчерського пункту Департаменту віднесена до категорії «В» посад державної служби.
ОСОБА_1 склав присягу державного службовця 25.05.2021.
Відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Згідно із абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини 1 статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Приміткою до ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», зазначені у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до п. 1 ч. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 № 449/21, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Підпунктом 1 п. 1 Закону України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» встановлено, що фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи.
Враховуючи викладене, у період дії воєнного стану або стану війни в осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», немає обов'язку, передбаченого ст. 45 цього Закону, щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, зазначений обов'язок поновлено.
Зокрема, згідно із п. 27 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на знання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Так, ОСОБА_1 03.03.2025 о 17:53 годині подав щорічну декларацію за 2021 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 щорічну декларацію за 2021 рік (яку відповідно до п. 27 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» повинен подати не пізніше 31.01.2024) подав 03.03.2025, тобто несвоєчасно.
Згідно із абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Частиною 1 ст. 651 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині 1 статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом відділу планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій управління планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій та забезпечення роботи диспетчерського пункту Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної (військової) адміністрації, будучи згідно із п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 03.03.2025 о 17:53 годині, подав без поважних причин щорічну декларацію за 2021 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Своїми діями, ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 27 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з викладеним вище, відносно ОСОБА_2 оперуповноваженим 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України лейтенантом поліції Жовтобрюхом Н.В. складено адміністративний протокол № 193 від 22.04.2025.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що 25.02.2022 був мобілізований до лав Збройних Сил України, пішов добровольцем. Перебував у лавах Збройних Сил України до 01.08.2023 та був звільнений за станом здоров'я. Мав поранення, на момент звільнення із лав ЗСУ стан його здоров'я був такий, що довелося лікуватися і до теперішнього часу. Наразі вже має ІІ групу інвалідності. Додав, що порушення визнає, яке сталося ненавмисне, а потім, коли вже трохи прийшов до тями, то почав займатися справами, заповнював декларації.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат Макарова О.В. пояснила, що правопорушення, яке зазначено в протоколі та інкримінується ОСОБА_2 не було умисним. 27.02.2022 ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв'язку з призивом на військову службу під час мобілізації та до 01.08.2023 він перебував у лавах ЗСУ, звідки його звільнено через непридатність до військової служби. 02.08.2023 формально повернувся на роботу, однак з 03.08.2023 по 04.09.2023 ОСОБА_1 надано оплачувану відпустку, з 04.09.2023 по 02.10.2023 - відпустку без збереження заробітної плати, а з 03.10.2023 по 16.10.2023 надано додаткову відпустку як учаснику бойових дій. 17.10.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади. Відтак, ОСОБА_1 фактично виконував свої обов'язки лише у період з 27.09.2021 по 26.02.2022. За час несення військової служби ОСОБА_1 отримав суттєві поранення та довготривало лікувався, в тому числі перебуваючи на стаціонарному лікуванні, а тому не мав можливості детально вивчити положення закону про декларування, який змінювався тощо. Таким чином, ОСОБА_1 не мав наміру нехтувати своїми обов'язками, а подання декларації із порушенням строків обумовлено його станом здоров'я та неповнотою знань щодо правил декларування у той період.
Як вбачається зі змісту письмових пояснень захисника, ОСОБА_1 дійсно у період з 27.09.2021 по 17.10.2023 обіймав посаду головного спеціаліста відділу планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій управління планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій та забезпечення роботи диспетчерського пункту Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, тобто був державним службовцем. Однак, фактично ОСОБА_1 виконував свої обов'язки лише в період з 27.09.2021 по 26.02.2022, оскільки: 27.02.2022 ОСОБА_1 було увільнено від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, та до 01.08.2023 він перебував у лавах Збройних Сил України, звідки його було звільнено у відставку на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. 02.08.2023 ОСОБА_1 формально повернувся на роботу, однак з 03.08.2023 по 04.09.2023 йому було надано оплачувану відпустку, з 04.09.2023 по 02.10.2023 - відпустку без збереження заробітної плати, а з 03.10.2023 по 16.10.2023 - додаткову відпустку як учаснику бойових дій. 17.10.2023 ОСОБА_1 було звільнено за згодою сторін. При цьому, за час несення військової служби ОСОБА_1 отримав суттєві поранення, які призвели до його неодноразового направлення на стаціонарне лікування, а саме: з 05.09.2022 по 21.09.2022; 17.10.2022 по 25.10.2022; 27.01.2023 по 20.02.2023; 13.04.2023 по 01.05.2023; 02.06.2023 по 07.06.2023; 08.10.2024 по 18.10.2024; 23.10.2024 по 01.11.2024, та довготривалого амбулаторного лікування. На сьогоднішній день ОСОБА_1 має другу групу інвалідності та сталий розлад здоров'я. Підсумовуючи вищевикладене, ОСОБА_1 після звільнення з військової служби через проблеми із здоров'ям не працював та проходив лікування, а тому не маючи можливості детально вивчити положення закону про декларування та пам'ятаючи, що за 2021 рік ним вже подавалась декларація за період з 01.01.2021 по 07.09.2021 (первісна - 13.10.2021; уточнена 20.10.2021) ним 05.02.2024 було подано декларацію за період, що не охоплювався раніше поданими деклараціями, тобто за період «27.09.2021 - 31.12.2021». Та лише після отримання повідомлення керівника Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції № 47-02/13950-25 від 19.02.2025 про факт неподання щорічної декларації за 2021 рік, ОСОБА_1 довідався про допущену помилку та невідкладно подав зазначену декларацію. Таким чином, ОСОБА_1 не мав наміру нехтувати своїми обов'язками, а подання декларації із порушенням строків було обумовлено його станом здоров'я та неповнотою знань щодо правил декларування.
Так, як встановлено судом із наданих матеріалів, ОСОБА_1 24.09.2021 призначений на посаду головного спеціаліста відділу планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій управління планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій та забезпечення роботи диспетчерського пункту Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації. (Наказ директора Департаменту цивільного захисту № 101-к від 24.09.2021).
25.05.2021 ОСОБА_1 склав присягу державного службовця.
Відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 27.02.2022, ОСОБА_1 вважати таким, що з 27.02.2022 приступив до виконання службових обов'язків, відповідно до мобілізаційного призначення.
Починаючи з 27.02.2022 ОСОБА_1 увільнений від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізації, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня звільнення з військової служби. (Наказ директора Департаменту цивільного захисту № 54-к від 30.06.2022).
01.08.2023 ОСОБА_1 звільнений з лав Збройних Сил України у відставку за станом здоров'я.
Відповідно до наказу директора Департаменту цивільного захисту № 88-к від 01.08.2023, вважати 02.08.2023 днем фактичного виходу на роботу для виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 , після звільнення з військової служби за станом здоров'я під час дії воєнного стану.
Також встановлено, що у періоди з 03.08.2023 по 22.08.2023, з 23.08.2023 по 28.08.2023 та з 29.08.2023 по 04.09.2023 ОСОБА_1 перебував у відпустках.
У період з 03.10.2023 по 16.10.2023 перебував у додатковій відпустці як учасник бойових дій.
Наказом директора Департаменту цивільного захисту № 120-к від 17.10.2023, ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій управління планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій та забезпечення роботи диспетчерського пункту Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації з 17.10.2023 за угодою сторін.
03.03.2025 ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2021 рік.
Згідно із даними протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 193 від 22.04.2025, ОСОБА_1 , несвоєчасно, без поважних причин, 03.03.2025 подав щорічну декларацію за 2021 рік.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони цього правопорушення, яка, виходячи із визначення поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини, тобто, з урахуванням положень ст. 1 цього Закону, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративне правопорушення є правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Родовим об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері запобігання корупції, а безпосереднім відносини у сфері здійснення антикорупційного фінансового контролю.
Предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Об'єктивна сторона передбачає вчинення одного з таких діянь, які можуть виражатися як в активних діях, так і в бездіяльності: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного вебсайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Судова палата у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією від 22.05.2017, зазначила, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Така ж позиція підтверджена і Київським апеляційним судом в постановах від 25.02.2019 у справі № 761/34041/18, від 31.01.2018 у справі № 752/15993/17, від 05.02.2018 у справі 758/8717/17.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 , мав умисел, направлений на порушення вимог фінансового контролю чи переслідував будь-який корупційний інтерес.
Крім того, прострочення подання щорічної декларації за 2021 рік ОСОБА_1 пояснив тим, що під час несення служби в лавах Збройних Сил України отримав поранення, і на момент звільнення із лав ЗСУ стан його здоров'я був такий, що довелося лікуватися і до теперішнього часу. Наразі має ІІ групу інвалідності, хоча на момент мобілізації до лав Збройних Сил України мав ще ІІІ групу інвалідності. Наполягав на тому, що порушення було допущено не умисно, лише у зв'язку зі станом його здоров'я. Коли потроху прийшов до тями після лікування, то подав декларацію.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Макарова О.В. звернула увагу суду на те, що ОСОБА_1 після звільнення з військової служби через проблеми із здоров'ям не працював та проходив лікування, а тому не маючи можливості детально вивчити положення закону про декларування та пам'ятаючи, що за 2021 рік ним вже подавалась декларація за період з 01.01.2021 по 07.09.2021 (первісна - 13.10.2021; уточнена 20.10.2021) ним 05.02.2024 було подано декларацію за період, що не охоплювався раніше поданими деклараціями, тобто за період «27.09.2021 - 31.12.2021». Та лише після отримання повідомлення керівника Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції № 47-02/13950-25 від 19.02.2025 про факт неподання щорічної декларації за 2021 рік, ОСОБА_1 довідався про допущену помилку та невідкладно подав зазначену декларацію. Таким чином, ОСОБА_1 не мав наміру нехтувати своїми обов'язками, а подання декларації із порушенням строків було обумовлено його станом здоров'я та неповнотою знань щодо правил декларування.
На підтвердження своїх доводів та заперечень, з боку ОСОБА_1 та його захисника суду надано перелік документів, якими підтверджуються наявність у ОСОБА_1 поранень, отриманих під час ведення бойових дій, наявність ІІІ групи інвалідності, а в подальшому ІІ групи інвалідності, неодноразове перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, а також наявність незадовільного стану здоров'я.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Дата видачі посвідчення 30.08.2023.
Крім того, відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни. Дата видачі посвідчення 26.12.2024.
Також звертає на себе увагу суду додана до протоколу копія письмової рекомендації для державних службовців та осіб уповноважених на виконання функцій держави, які є суб'єктами декларування про дотримання окремих положень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», яку при звільненні 17.10.2023 з посади головного спеціаліста відділу планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій управління планування заходів по запобіганню надзвичайних ситуацій та забезпечення роботи диспетчерського пункту Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 вручено під його особистий підпис.
Із тексту зазначеної вище рекомендації вбачається роз'яснення ОСОБА_1 порядку та строків декларування такого змісту: «Фізичні особи подають документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період обов'язку подати документи (Закон України від 03.03.2022 № 2115-ІХ).».
Тобто, рекомендації, зокрема, щодо порядку та строків декларування надані ОСОБА_1 при звільнення 17.10.2023 без врахування внесених змін до чинного законодавства саме в частині порядку та строків подання декларацій (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 (Документ 3384-ІХ), та який набрав чинності 12.10.2023).
Надаючи оцінку наявним у справі про адміністративне правопорушення доказам в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1 та його захисника, суд дійшов до переконання, що вини останнього у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не доведено.
Отже, у цьому випадку відсутність у ОСОБА_1 умислу, направленого на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення, свідчить про відсутність однієї зі складових його елементів, а саме суб'єктивної сторони, а отже і складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення, то відсутній склад правопорушення в цілому.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та збирати інші докази, ніж ті, що надані сторонами.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine).
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з викладеного вище, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про умисне вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не надано, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, в судовому засіданні встановлено не було, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 умисних неправомірних дій.
Отже, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення: Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, є правові підстави для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 7, 1726, 247, 245, 251, 252, 280, 283-285, 287-294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя О.О. Сугачова