Справа № 346/100/25
Провадження № 2/344/2005/25
02 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Волощук Є.Ю.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 12975-10/2023 від 10.10.2023 року, №03561-11/2023 від 10.10.2023 року, №16440-11/2023 від 10.10.2023 та №76671178 від 31.10.2023 року у загальному розмірі 95 889.54 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач уклав ряд кредитних договорів, а саме кредит нині договори № 12975-10/2023 від 10.10.2023 року, №03561-11/2023 від 10.10.2023 року, №16440-11/2023 від 10.10.2023 із ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та кредитний договір №76671178 від 31.10.2023 із ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», із яким позивач уклав відповідні договори факторингу та отримав право грошової вимоги до відповідача, як первісний кредитор. Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість. За наведених обставин представник позивача просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитними договорами, а також стягнути понесені судові витрати.
У строк встановлений судом відповідач відзив на позов та заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає розгляд справи провести за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до поданої суду позовної заяви позивач просив розглядати справу без його участі позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судові засідання не з'являлась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом надсилання судової повістки за місцем реєстрації та оголошення на порталі «Судової влади», про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитній договори № 12975-10/2023, №03561-11/2023 та №16440-11/2023.
21.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №21032024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників від 21.03.2024 до договору факторингу № 21032024 від 21.03.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 12975-10/2023 в сумі 35 800 грн., з яких:
-8 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-27 800 грн. - сума заборгованості за відсотками.
За кредитним договором №03561-11/2023 в сумі 18 000 грн., з яких:
-4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-14 000 грн. - сума заборгованості за відсотками.
За кредитним договором №16440-11/2023 в сумі 17 100 грн., з яких:
-4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-13 100 грн. - сума заборгованості за відсотками.
31 жовтня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , було укладено Договір Позики №76671178.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , в сумі 24 989.54 грн., з яких:
- 7 135.74 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 17 853.80 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначеного договору у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначеного у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов'язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що в електронній формі було укладено кредитні договори № 12975-10/2023 від 10.10.2023 року, №03561-11/2023 від 10.10.2023 року, №16440-11/2023 від 10.10.2023 та №76671178 від 31.10.2023.
Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість за даними кредитними договорами.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання кредитних договорів. Через порушення умов Договорів з боку позичальника своєчасне погашення кредиту та відсотків не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість, яку відповідач у добровільному порядку не погасила, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем не представлено суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 3028 гривень судового збору на користь позивача.
На підставі викладеного, відповідно до 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 137,141, 263-265, 267,273, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що знаходиться по вул. Симона Петлюри, 30 в м. Київ, 01034 (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитними договорами № 12975-10/2023 від 10.10.2023 року, №03561-11/2023 від 10.10.2023 року, №16440-11/2023 від 10.10.2023 та №76671178 від 31.10.2023 року у загальному розмірі 95 889 ( дев'яносто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 54 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що знаходиться по вул. Симона Петлюри, 30 в м. Київ, 01034 (ЄДРПОУ 35625014) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2025 року.